Ухвала суду № 58543500, 21.06.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/7115/15-ц 21.06.2016 21.06.2016 21.06.2016

Провадження №22-ц/784/1257/16

Справа № 2/487/7115/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Біцюк А.В.

Провадження № 22ц-784/1257/16 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Категорія 27

Ухвала

Іменем України

21 червня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем Тищенком Л.С.,

за участю:

- відповідача ОСОБА_2,

- третьої особи по справі ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2016року за позовом публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі-Банк) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, зазначивши третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Банк зазначав, що 30 січня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 11112838000, згідно з яким останній надано кредит в сумі 46600 швейцарських франків зі сплатою відсотків за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором та зістрокомповерненнядо 27 січня 2017 року.

30 січня 2007 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно якого останній як поручитель зобов`язався нести солідарну з ОСОБА_3 відповідальність у разі невиконання нею зобов'язань за кредитним договором.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі продажу за кредитним договором , за яким ПАТ «УкрСиббанк» відступив права вимоги за кредитним договором та договором забезпечення ПАТ «Дельта Банк».

Зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_3 належним чиномне виконує, у зв'язку з чим станом на 07 серпня 2015 року загальна сума боргу складала 1817579 грн. 90 коп.,а саме: заборгованість по кредиту 813772 грн. 45 коп. ;заборгованість по відсоткам за користування кредитом 628364 грн. 10 коп.; пеня 353747 грн. 39 коп.; 3% річних від простроченої заборгованості по тілу кредиту 16281 грн. 77 коп.; 3% річних від простроченої заборгованості по відсоткам за користування кредитом 5414 грн. 19 коп.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором.

11 листопада 2015 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до Банку, у якому просив визнати поруку такою, що припинена на підставі ч. 4 ст.559 ЦК України. ОСОБА_2 зазначав, що у звязку з неналежним виконанням ОСОБА_3 зобовязань за кредитом, у банка виникло право вимоги дострокового погашення суми кредиту та сплати всіх відсотків за користування ним. Тому 31 січня 2011 року банк надіслав позичальнику та йому, як поручителю, вимогу про дострокове повернення кредиту в повному обсязі зі всіма відсотками за користуванням ним. Позивач вважав, що з цього дня розпочався перебіг строку виконання зобов'язання та31 січня 2011 рокуминуло шість місяців, отже порука припинилася на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Посилаючись на наведене, просив про задоволення його зустрічного позову.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2016 року в задоволенні позову Банку відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано правовідносини, які виникли між ОСОБА_2 таБанком на підставі договору поруки від 30 січня 2007 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі Банк просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором та судові витрати, посилаючись на неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом установлено, що 30 січня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 11112838000, згідно з яким останній надано кредит в сумі 46600 швейцарських франків зі сплатою відсотків за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором та зістрокомповерненнядо 27 січня 2017 року.

Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов'язанийповернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені Графіком погашення кредиту, який є невідємною частиною вказаного договору(а.с.15-19).

Забезпечуючи виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором, Банк 30 січня 2007 року уклав договір поруки з ОСОБА_2 , відповідно до якого поручитель взяв на себе солідарну з боржником відповідальність за виконання умов кредитного договору в повному обсязі.

Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, прокатів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_3 кредитних зобов'язань, згідно розрахункустаном на 07 серпня 2015 року загальна сума боргу складала 1817579 грн. 90 коп.,а саме: заборгованість по кредиту 813772 грн. 45 коп.;заборгованість по відсоткам за користування кредитом 628364 грн. 10 коп.; пеня 353747 грн. 39 коп.; 3% річних від простроченої заборгованості по тілу кредиту 16281 грн. 77 коп.; 3% річних від простроченої заборгованості по відсоткам за користування кредитом 5414 грн. 19 коп.

Відповідно до норм ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплатити проценти, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно п. 5.5 кредитного договору, у випадку порушення Позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій строком більше ніж на один місяць, та/або порушення інших умов Договору,Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку встановленому розділом 5 цього Договору.

Розділом 11 кредитного договору передбачено порядок дострокового повернення всієї суми кредиту та дострокової сплати за кредит. Так, Банк направляє на адресу позичальника повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту і у випадку не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від Банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку, при цьому у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення Банку чи у разі неотримання вищевказаного повідомлення (вимоги) Банку з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) Банком, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимогу) про дострокове погашення кредиту від Банку.

Отже, сторони в договорі визначили порядок, відповідно до якого у позичальника виникає обов'язок дострокового повернення залишку неповернутої суми кредиту.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами(ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець повязує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

З договору поруки, укладеному між Банком та ОСОБА_2 вбачається, що в ньому не встановлено строку, а лише зазначено, що порука припиняється із припиненням всіх зобовязань боржника за основним договором, що забезпечується такою порукою п. 3.1.

У кредитному договорі строк виконання основного зобовязання чітко визначений дата остаточного погашення кредиту 27 січня 2017 року.

Згідно правової позиції, висловленої у Постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі №6-190 цс14, предявивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобовязання й був зобовязаний предявити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.

Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобовязання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Реалізуючи право, передбачене ч. 2 ст. 1050 ЦК України Банком на адресу боржника та поручителя 31 січня 2011 року були направлені досудові вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості, загальний розмір якої станом на 31 січня 2011 року становив 42748, 93 швейцарських франків (а.с.100-103).

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом, кредитор відповіднодо ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.

З позовом Банк звернувся до суду 07 вересня 2015 року, тобто після спливу шестимісячного строку.

Крім того, як видно із матеріалів справи, у зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором Банк у серпні 2011 року звертався з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості станом на 02 листопада 2011 року (а.с. 98). За наслідками розгляду позовної заяви Банку ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 17 травня 2016 року, позов Банку залишено без розгляду.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку про пропуск позивачем шестимісячного строку для предявлення позову до поручителя та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову Банку, задовольнивши зустрічний позов ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і є наслідком помилкового тлумачення положень цивільного права, якими врегульовано спірні правовідносини.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, то підстав для його скасування немає.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2016року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді :