Рішення № 58536553, 25.05.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2107/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" травня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарях - Бабченко Ю.Ю., Дудник В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою: ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Моторно (транспортне) страхове бюро про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд: стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на його користь 250 гривень; стягнути з ОСОБА_2 на його користь 102 886 гривень 00 копійок; стягнути з відповідачів судові витрати, в тому числі його витрати на правову допомогу в сумі 5000 гривень згідно наявних в справі доказів.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27 жовтня 2015 року в 20 годин 10 хвилин в м. Кіровограді по вул. Шевченка біля перехрестя з вул. Декабристів відбулась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортного засобу Мітсубіші Галант з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу Мітсубіші Аутлендер з номерним знаком НОМЕР_2 під його керуванням, йому нанесено пряму матеріальну шкоду. Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда у справі № 404/8017/15-п, що набрала законної сили, визнано одноособову вину гр. ОСОБА_2 у скоєнні вказаного ДТП. ОСОБА_2 керував транспортним засобом Мітсубіші Галант з номерним знаком НОМЕР_1, яким і нанесено шкоду. Вказаний транспортний засіб належить ОСОБА_5 В результаті ДТП йому було спричинено матеріальної та моральної шкоди. Згідно із ремонтною калькуляцією від 04 листопада 2015 року № НОМЕР_2 вартість відновлювального ремонту його автомобіля Мітсубіші Аутлендер з номерним знаком НОМЕР_2 становить 132 426,49 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити. Зазначив, що 24 березня 2016 року позивачем було сплачено грошові кошти за ремонт власного автомобіля.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених у запереченні, долученого до матеріалів справи, просив відмовити у задоволенні позову.

Уповноважений представник відповідача Моторно (транспортного) страхового бюро України в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, суд про причини неявки не повідомив.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність уповноваженого представника відповідача Моторно (транспортного) страхового бюро України.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 жовтня 2015 року о 20 годині 10 хвилин по вул. Шевченко в м. Кіровограді між автомобілем «Мітсубіші Галант», д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем «Мітсубіші Аутлендер», д/н НОМЕР_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого обидва автомобілі отримали пошкодження.

Відповідно до довідки № 608 від 27 жовтня 2015 року, виданої ВДАІ з обслуговування м. Кіровоград при УМВС України в Кіровоградській області, в результаті ДТП автомобіль «Мітсубіші Аутлендер», д/н НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження: обидва лівих крила, обидві лівих двірки, лівий поріг, задній бампер з лівої сторони, передній бампер з лівої сторони, пластикові бризговики лівих коліс, лакофарбове покриття лівих дисків коліс, пластикова накладка лівого порога, пластикові надкладки лівих дверей (а.с.12).

Постановою Кіровського райсуду м. Кіровограда від 15 грудня 2015 року, ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 гривень (а.с.9-10).

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 лютого 2016 року, постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 грудня 2015 року стосовно ОСОБА_2 було скасовано. Визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрито на підстав п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП (а.с.34-39).

За нормою частини третьої ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною четвертою цієї ж статті визначено, що вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Крім того, преюдиційність поширюється не тільки на осіб, що брали участь у справі, а й на особу, щодо якої відповідними рішеннями встановлено певні обставини, незалежно від того, чи брала вона участь у справі.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль «Мітсубіші Аутлендер», д/н НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с.8).

Згідно вимог ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

Як роз'яснено в п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4, особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Як передбачено п.22.1 ст. 22 цього ж Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 41 п. 1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Судом достовірно встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди відповідач ОСОБА_2 не мав договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 36.1. ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

25 січня 2016 року позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про здійснення відшкодування шкоди, на підставі ст. 35 та п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди (а.с.14-15).

Як роз`яснено в п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», страхове відшкодування шкоди, завданої потерпілому, виплачується за кожним страховим випадком, що настав протягом періоду дії відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в межах ліміту відповідальності страховика (МТСБУ), з урахуванням умов, зазначених у статті 9 та пункті 19.1 статті 19 Закону № 1961-IV.

Обов'язковий ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50000 гривень 00 копійок.

Відповідно до листа-відповіді Департаменту врегулювання Моторного (транспортного) страхового бюро України від 29 березня 2016 року МТСБУ прийняло рішення про виплату ОСОБА_1 шкоди в розмірі 50 000,00 гривень (а.с.129).

В той же час, 30 березня 2016 року МТСБУ здійснено виплату страхового відшкодування позивачу, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 49 750,0 гривень, що підтверджується квитанцією № JA4H-P09O-Q33P-2GAT від 30 березня 2016 року (а.с.117).

Таким чином, враховуючи загальний розмір страхового відшкодування, сплаченого позивачу та обов'язковий ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілих, з відповідача МТСБУ підлягає до стягнення недоплачена сума страхового відшкодування у розмірі 250 гривень 00 копійок.

Відповідно до частини першої та другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно звіту № 082-15 про експертну оцінку автомобіля від 23 лютого 2016 року, складеного Фізичною особою-підприємцем оцінювачем, експертом-автотоварознавцем ОСОБА_6, вартість відновлювального ремонту КТЗ марки «Мітсубіші Аутлендер», д/н НОМЕР_2 в результаті його пошкодження з автотоварознавчої точки зору станом на 19 лютого 2016 року складає: 154 766 гривень 34 копійок, вартість матеріального збитку складає 113 405 гривень 28 копійок (а.с.40-47).

Відповідно до ремонтної калькуляції № ТО-0000027 вартості ремонту пошкодженого транспортного засобу, автомобіля «Мітсубіші Аутлендер», д/н НОМЕР_2 складає 151 286,00 гривень (а.с.99-100). Згідно заказу-наряду № РС-0000024, вартість ремонту автомобіля «Мітсубіші Аутлендер», д/н НОМЕР_2 складає 151 286,00 гривень (а.с.101-102).

Крім того, позивачем також були понесені витрати з визначення вартості відновлювального ремонту та вартості матеріального збитку автомобіля, проведеного ФОП ОСОБА_6, у розмірі 1600 гривень, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт від 23 листопада 2015 року (розрахункова квитанція серії ЛВАК № 109576), актом прийому-передачі виконаних робіт від 22 лютого 2016 року (розрахункова квитанція серії ЛВАК № 109581) (а.с.80-82).

21 січня 2016 року позивачем на адресу відповідача ОСОБА_2 було направлено вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, в той же час шкода відшкодована не була.

Таким чином, загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Мітсубіші Аутлендер», д/н НОМЕР_2 складає 152 886 гривень 00 копійок, у зв'язку з чим, враховуючи обов'язковий ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілих, розмір матеріальної шкоди становить 102 886 гривень 00 копійок, що складає різницю між ними та підлягає до стягнення з відповідача ОСОБА_2, як особи з вини якої заподіяні збитки, на користь позивача.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 5000 гривень, то вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 79 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що витрати на правову допомогу входять до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу ст.ст. 56 та 84 Цивільного процесуального кодексу України ці витрати мають бути пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які допускаються до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь в розгляді справи.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підтвердження заявлених вимог, стороною позивача надано суду договір про надання правової допомоги № 209/15 від 09 листопада 2015 року, укладеного між адвокатом Олійником О.С. та ОСОБА_1 (а.с.7).

На підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу, позивачем до матеріалів справи було додано квитанцію до прибуткового касового ордера № 1 від 01 квітня 2016 року, згідно якої позивачем сплачено суму коштів у розмірі 5000 гривень, як плату за правову допомогу згідно договором № 209/15 від 09 листопада 2015 року (а.с.128).

Згідно до положень ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Виходячи з аналізу ст. ст. 84 та 88 ЦПК України та ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як роз'яснено у п. 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014р. за №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у п. 2 ч. 3 ст. 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Однак, в межах розгляду даної цивільної справи позивачем не було надано відповідного розрахунку витрат на правову допомогу, враховуючи граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу. Таким чином, суд не вбачає підстав для відшкодування витрат на правову допомогу.

Аналізуючи вищевикладене, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, з Моторно (транспортне) страхове бюро України на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення сума страхового відшкодування в розмірі 250 гривень, з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає до стягнення сума матеріального збитку в розмірі 102 886 гривень.

В порядку ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача Моторно (транспортне) страхове бюро України підлягають стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 02 гривні 50 копійок, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1028 гривень 86 копійок.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 8, 25 Закону України «Про страхування», ст. ст. 6, 22, 29, 36, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», ст.ст. 22, 988, 1166, 1187, 1188, 1194 Цивільного кодексу України, п.п. 6, 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4, ст. ст. 10, 11, 56, 58, 60, 61, 79, 84, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Моторно (транспортне) страхове бюро про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Моторно (транспортне) страхове бюро України на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 250 гривень та судовий збір в сумі 02 гривні 50 копійок, а всього 252 (двісті п`ятдесят дві) гривні 50 (п`ятдесят) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму матеріального збитку в розмірі 102 886 гривень та судовий збір в сумі 1028 гривень 86 копійок, а всього 103 914 (сто три тисячі дев`ятсот чотирнадцять) гривень 86 копійок.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: