Ухвала суду № 58534111, 21.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/2509/15-ц Головуючий у І інстанції Баличева М. Б.Провадження № 22-ц/780/2967/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 21.06.2016

УХВАЛА

Іменем України

21 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Антоненко В.І., Яворського М.А.,

за участю секретаря Бобка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 29 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В червні 2015 року позивач ПАТ «Родовід Банк» звернулася із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 03 липня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір на загальну суму 41219 доларів США терміном до 03 липня 2014 року включно під 12,5 % річних. В звязку із невиконанням відповідачем обовязків за договором у останнього виникла заборгованість, яка станом на 12 травня 2015 року становить 9878,41 долар США та 480576,35 грн. Просив стягнути із відповідача на користь позивача 9878,41 долар США та 480576,35 грн. заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 29 грудня 2015 року відкрито провадження в даній справі.

Відповідач ОСОБА_2, не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 29 грудня 2015 року та постановити нову ухвалу про повернення заявнику позовної заяви для звернення до належного суду за підсудністю. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що у паспорті ОСОБА_2 зазначається останнім місцем реєстрації АДРЕСА_1. З 31 жовтня 2013 року він знятий з місця проживання, але так і проживає на сьогоднішній день за цією адресою, а тому позивач повинен був подати позов за останнім місцем проживання та перебування відповідача.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відкриваючи провадження в справі ухвалою від 29 грудня 2015 року, суд першої інстанції виходив із того, що позовна заява відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, та керувався нормами ст. 122 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ст. 122 ЦПК України суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що ПАТ «Родовід Банк» звернувся із позовом до фізичної особи про стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто за правилами загальної підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи предявляються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є субєктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом трьох днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд повертає позовну заяву на підставі пункту 4 частини третьої статті 121 цього Кодексу.

У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення у пресі.

Згідно довідки УДМС України в Київській області від 26 серпня 2016 року, ОСОБА_2 був зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1, знято з реєстрації на адресу с. Нові Петрівці Вишгородського району 31 жовтня 2013 року (а. с. 56).

Таким чином, довідка УДМС України в Київській області від 26 серпня 2016 року надає підстави стверджувати про неможливість встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, оскільки ОСОБА_2 не зареєстрував місце проживання за адресою, повідомленою при знятті його з реєстраційного обліку у с. Нові Петрівці, чого ним не заперечується і у апеляційній скарзі.

При цьому судом першої інстанції було надано оцінки зазначеній довідці і вимогам процесуального права, які чітко передбачають дії суду у таких випадках.

За таких обставин судом першої інстанції правильно відкрите провадження в даній справі при неможливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи.

Колегія суддів не приймає посилання апеляційної скарги на те, що фактичним місцем проживання відповідача є останнє місце його реєстрації у м. Київ, оскільки це не спростовує правильності дій суду першої інстанції при відкритті провадження.

Разом із тим, у випадку реєстрації місця проживання (перебування) відповідач не позбавлений можливості відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 16 ЦПК України до початку розгляду справи по суті звернутися до суду із клопотанням про передачу справи за місцем його проживання (перебування).

Таким чином, доводи апеляційної скарги, що судом не було перевірено дійсну адресу реєстрації та проживання відповідача, що вплинуло на неналежність повідомлення ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи, не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються наявними в ній доказами.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 29 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Антоненко В.І.

ОСОБА_3