Ухвала суду № 58534099, 21.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/1178/16-ц Головуючий у І інстанції Чірков Г. Є.Провадження № 22-ц/780/3842/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 33 21.06.2016

УХВАЛА

Іменем України

21 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Антоненко В.І., Яворського М.А.,

за участю секретаря Бобка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 10 травня 2016 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріального збитку,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про відшкодування матеріального збитку, посилаючись на те, що 03 березня 2013 року на автодорозі Гостомель-Демидів с. Озера сталася дорожньо-транспортна пригода з її участю та участю ОСОБА_4, вину якого встановлено матеріалами кримінального провадження; внаслідок дорожньо-транспортної пригоди її автомобіль зазнав пошкоджень. 28 травня 2014 року МТСБУ сплатило йому страхове відшкодування у розмірі 50000 грн., при цьому невідшкодованою залишається 137699,45 грн. 21 лютого 2014 року ОСОБА_4 помер, його спадкоємцем є ОСОБА_3, яка 30 листопада 2015 року отримала свідоцтво про право на спадщину. 22 грудня 2015 року позивач направив їй вимогу про компенсацію матеріального збитку, яка була залишена без задоволення. Просив стягнути із ОСОБА_3 на свою користь матеріальний збиток 137699,45 грн., завданий її спадкодавцем ОСОБА_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Також ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, а саме ? частину нежитлового приміщення, що знаходиться в м. Київ, вул. Костянтинівська 16, приміщення 24.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 10 травня 2016 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Заявник ОСОБА_2, не погоджуючись із ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 10 травня 2016 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити його заяву про забезпечення позову.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що з огляду на характер спірних правовідносин і подані докази, не можна дійти висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову, крім того, в справі відсутні дані, що вказане майно відповідачем успадковане саме після смерті її чоловіка ОСОБА_4

Однак з такими висновками колегія суддів не може погодитися із наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до вимог ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб.

Згідно вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що спір між сторонами виник стосовно відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_2 ОСОБА_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 21 вересня 2015 року у справі № 363/3274/14-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним встановлено, що ОСОБА_3 прийняла спадщину за заповітом від 06 лютого 2014 року, № 83, після смерті ОСОБА_4, шляхом подання заяви 06 березня 2014 року.

Отже, із матеріалів справи беззаперечно вбачається, що ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4

Відповідно до ч. 4 ст. 1231 ЦК України майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.

Таким чином, позивачем предявлено позов до належного відповідача і він вправі вимагати відшкодування від відповідача як від спадкоємця у разі доведеності заподіяної шкоди ОСОБА_4

Зміст заяви про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.

Пунктом 4 постанови пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розяснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Однак суд першої інстанції усунувся від встановлення даних обставин, не звернув увагу на значний розмір матеріального збитку, який просить відшкодувати позивач, не пересвідчився, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з урахуванням того, що майно, на яке просить накласти арешт позивач, може бути в будь-який час відчужене відповідачем, та прийшов до передчасного і необґрунтованого формального висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Не можна погодитися також із висновками суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи даних, що нежитлове приміщення, на яке просить накласти арешт ОСОБА_2, успадковане відповідачем саме після смерті її чоловіка ОСОБА_4, та відсутність в звязку із цим достатніх підстав для вжиття заходів до забезпечення позову.

Джерела надходження у власність відповідача майна у даному випадку не мають правового значення, оскільки вжиття заходів забезпечення позову є дією оперативного заходу, що вживається для забезпечення виконання рішення суду у разі його потенційного задоволення, а питання обґрунтованості позовних вимог, в тому числі обсяг успадкованого майна, який обмежує майнову відповідальність спадкоємця, перевіряються судом під час розгляду справи по суті і не мають розглядатися при забезпеченні позову.

Виходячи із вищевикладеного, ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 10 травня 2016 року не можна вважати належно мотивованою та такою, що постановлена із всебічним зясуванням обставин справи і застосуванням норм матеріального та процесуального права, які їм відповідають.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду скасуванню із передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 312 ЦПК України, оскільки ухвала постановлена з порушенням вимог процесуального законодавства.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 10 травня 2016 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Антоненко В.І.

ОСОБА_6