Рішення № 5853403, 18.05.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" травня 2009 р.Справа № 29/83-09-2311 За позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

До відповідача: Державного виробничого житлово-побутового підприємства Державної будівельної корпорації „УКРБУД”

про визнання договору укладеним, дійсним та визнання права власності.

Суддя Аленін О.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1;

Від відповідача: Цукрова Н.М. за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач), звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Державного виробничого житлово-побутового підприємства про визнання укладеним та дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 117,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Державним виробничим житлово-побутовим підприємством та визнання за Позивачем права власності на зазначене приміщення.

В судовому засіданні від 18.05.2006 р. позивач позовні вимоги підтримував, наполягав на їх задоволенні, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача відзиву на позов не надав, в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив:

На підставі договору купівлі-продажу від 04.05.2006 р., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрованого приватним нотаріусом Юрченко І.П. за № Д-155, позивач набула право власності на нежитлове приміщення підвал, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 122,7 кв.м., про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07.06.2006 р. №10875844 віданий КП ОМБТІ та РОН.

Нежитлове приміщення, яке є обєктом права власності позивача, знаходиться у пятиповерховому житловому будинку, який належить відповідачу.

Позивач вказує, що після набуття права власності на не житлове підвальне приміщення, позивачу стало відомо, що відповідач є власником решти підвальних приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 117,9 кв.м., що межує з її власністю та які необхідні їй для подальшого розвитку її підприємницької діяльності.

У звязку з відсутністю вільного доступу в підвальні приміщення Відповідача та обмеженою можливістю їх використання, Позивач звернувся до Відповідача з пропозицією придбати у нього цю частину підвального приміщення, площею 117,9 кв.м. ( лист від 02.02.2009 р. ).

Відповідач листом від 09.02.2007 р. надав відповідь в якій повідомив , що не заперечує проти надання останньому частини підвального приміщення у розмірі 117,9 кв. м., у звязку з неможливістю її використання та запропонував Позивачу сплатити 70000,00 грн.

Позивач вказує, що 10.02.2007 р. ним внесено до каси Державного виробничого житлово-побутового підприємства суму у розмірі 70 000,00 грн., про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру № 183.

23.03.2009 р. між сторонами укладений договір купівлі продажу нерухомості, згідно якого відповідач передає у власність позивачеві зазначене нерухоме майно підвал площею 117,9 кв.м..

Враховуючи, що відповідно до ст. 657 Цивільного Кодексу України договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню, Позивач вказує, що наполягав на нотаріальному посвідчені договору купівлі-продажу, але до теперішнього часу Відповідач відмовляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Посилаючись на порушення Відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та законного інтересу.

Проаналізувавши подані до суду документи, пояснення щодо обставин справи та вимоги чинного законодавства, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на наступне.

Приписами ст. 15 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права( ст.16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини, а у випадках, встановленими актами цивільного законодавства акти органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає (п.п.1, 2 ст. 362 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 641 Цивільного кодексу України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України).

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивач листом від 02.02.2009 р. звернувся до Відповідача з пропозицією придбати у нього частину підвального приміщення, площею 117,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2

Відповідач листом від 09.02.2007 р. повідомив Позивача, що не заперечує проти надання останньому частини підвального приміщення у розмірі 117,9 кв. м., у звязку з неможливістю використання цієї частини, та запропонував Позивачу сплатити 70000,00 грн.

10.02.2009 р. Позивач внесла до каси Державного виробничого житлово-побутового підприємства суму у розмірі 70 000,00 грн., про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру № 183.

23.03.2009 р. між сторонами укладений договір купівлі продажу нерухомості, згідно якого відповідач передає у власність позивачеві зазначене нерухоме майно підвал площею 117,9 кв.м..

З викладеного вбачається, що сторонами у справі були вчинені дії на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обовязків у розумінні ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що вимога Позивача про визнання укладеним між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Державним виробничим житлово-побутовим підприємством договору купівлі-продажу нерухомого майна нежилого приміщення підвалу, загальною площею 117,9 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2 , підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 657 Цивільного Кодексу України договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню, Позивач вказує, що наполягав на нотаріальному посвідчені договору купівлі-продажу, але до теперішнього часу Відповідач відмовляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу

У відповідності до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одно із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такій договір дійсним.

Сторонами у справі були вчинені дії на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обовязків.

Позивач надав суду докази повного та належного виконання зобовязання, а саме - 10.02.2009 р. позивач вніс до каси Державного виробничого житлово-побутового підприємства суму у розмірі 70 000,00 грн., про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру № 183.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною другою цієї статті встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також, ст. 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що вимога Позивача щодо визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - нежилого приміщення підвалу, загальною площею 117,9 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2, між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Державним виробничим житлово-побутовим підприємством Державної будівельної корпорації „Укрбуд” та визнання за ним права власності на нерухоме майно, а саме - нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 117,9 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2, є правомірною та підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати укладеним договір від 23.03.2009 р. купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 117,9 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2, між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) та Державним виробничим житлово-побутовим підприємством Державної будівельної корпорації „Укрбуд”(м. Одеса, вул..Поштова,64, код 13883291).

3. Визнати дійсним договір від 23.03.2009 р. купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 117,9 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2, між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) та Державним виробничим житлово-побутовим підприємством Державної будівельної корпорації „Укрбуд”(м. Одеса, вул..Поштова,64, код 13883291).

4. Визнати право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 117,9 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2, за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1).

5. Стягнути з Державного виробничого житлово-побутового підприємства (м. Одеса, вул. Поштова,64, код 13883291) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) витрати по сплаті держмита у сумі 1134,00 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Аленін О.Ю.