Рішення № 58533222, 24.06.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №293/1209/15-ц Головуючий у 1-й інст. Васильчук С.Ф.

Категорія 27 Доповідач Коломієць О. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Зарицької Г.В., Якухно О.М.

з участю секретаря

судового засідання: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 09 лютого 2016 року

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_2» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк») звернулось до суду з позовом, в якому вказало, що 06 серпня 2008 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №348/3, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 23511,00 Євро на придбання автомобіля. Відповідно до умов договору та додаткових угод, кредитодавець зобовязувався надати грошові кошти позичальнику в розмірах та на умовах встановлених договором, а позичальник зобовязувався повернути кредит до 05 серпня 2022 року та сплатити відсотки за користування кредитом. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором №348/3 від 06 серпня 2008 року між Банком та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_4 зобовязався солідарно відповідати за виконання зобовязань, що випливають з кредитного договору.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 28 грудня 2012 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором №348 від 06 серпня 2008 року в сумі 343429,77грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 263627,20 грн., заборгованості по відсотках - 67062,13 грн. та штрафних санкцій в розмірі 12740,44 грн.

У звязку із тим, що відповідачами заборгованість по кредитному договору не сплачена, рішення суду не виконано, Банком, відповідно до умов договору, триває нарахування процентів на суму боргу та штрафних санкцій за невиконання умов договору, позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку різницю заборгованості за договором кредиту з урахуванням рішення Черняхівського районного суду від 28 грудня 2012 року в сумі 202784,29 грн., яка складається із заборгованості за відсотками в розмірі 148091,82 грн. та штрафних санкцій розмірі 54692,47 грн.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 09 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ «ВіЕйБі Банк» посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вказуючи на незаконність та необґрунтованість рішення через невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Банку задовольнити в повному обсязі. При цьому зазначає, що ухвалюючи рішення, суд не звернув увагу, що прийняття судом рішення від 28 грудня 2012 року без своєчасного виконання відповідачами зобовязань за кредитним договором, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін Договору та не звільняє відповідачів від сплати процентів за фактичне користування кредитом, та відповідальності за несвоєчасність виконання ними грошового зобовязання. Крім того, суд першої інстанції безпідставно застосував до вимог про стягнення неустойки спеціальний строк позовної давності, оскільки відповідної заяви від відповідача до суду не надходило.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.1ст.509 ЦК Українизобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Згідно ізст.526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 06 серпня 2008 року міжПАТ «ВіЕйБі Банк» та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 348/3, відповідно до якого відповідач отримав 23511,00 Євро центів на придбання автомобіля, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 11% на рік та з кінцевим терміном повернення до 05 серпня 2015 року (а.с.7-16).

06 серпня 2008 року між позивачем та ОСОБА_4 був укладений договір поруки (а.с.43,44), відповідно до якого ОСОБА_4 зобовязувався солідарно з ОСОБА_3 відповідати за виконання зобовязань, що випливають з кредитного договору.

Додатковими договорами №№ 2,3 від 23 квітня 2009 року, укладеними позивачемз ОСОБА_3 встановлена нова відсоткова ставка за користування кредитними коштами в розмірі 17,5 % річних, новий термін погашення кредитудо 05 серпня 2022 року та розроблений новий графік погашення платежів (а.с.31-35).

Додатковою угодою №4 від 22 березня 2010 року сторони внесли зміни до основних умов кредитування щодо форми надання Кредиту, суми і валюти кредитування, процентної ставки, строку кредитування, відповідно до яких сума кредиту складає 265409,20 грн.; відсоткова ставка за користування кредитом в період з 22.03.10р по 21.03.11р. складає 14% річних, в період з 22.03.11р. по 21.03.12р. - 16% та в розмірі 18% річних в період з 22.03.12р. до закінчення строку кредитування (а.с.17-30).

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 28 грудня 2012 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» станом на 22.02.2012 року заборгованість за кредитним договором №348 від 06 серпня 2008 року в сумі 343429,77грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 263627,20 грн., заборгованості по відсотках - 67062,13 грн. та штрафних санкцій в розмірі 12740,44 грн. (а.с.113,114).

Таким чином, ПАТ «ВіЕйБі Банк» просить стягнути заборгованість, яка утворилася за період із 23.02.2012 року по 26.08.2015 року у сумі 202784,00 грн., та складається із заборгованості по процентам за користування кредитом 148091,82 грн. та штрафних санкцій в розмірі 54692,47 грн.

Відмовляючи у позові, суд виходив із положень ст.ст. 1048, 1050 ЦК України, мотивуючи, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» скористався правом дострокового стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, про що свідчить рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 28 грудня 2012 року, у звязку з чим строк кредитного договору закінчився, а відтак ОСОБА_2 з цього моменту втратив право на нарахування процентів за користування кредитом та неустойки.

Проте такий висновок суду є помилковим.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Зазначений висновок суду першої інстанції не узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 23.09.2015 року по справі № 6-1206цс15, в якій зазначено, що виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а тому рішення суду не відповідає вимогам ст.ст.213, 360-7 ЦПК України і підлягає скасуванню.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Строк та порядок повернення коштів визначається умовами договору.

Погашення тіла кредиту та процентів здійснюється щомісячними платежами до 05 серпня 2022 року.

У відповідності до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Банк скористався таким правом і предявив вимогу про дострокове повернення кредиту 19.01.2012 року (а.с.55 справа №2/0624/533/2012), яка частково задоволена рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 28 грудня 2012 року, змінивши таким чином строк виконання основного зобовязання (правова позиція Верховного Суду України у справах № 6-933цс15, 6-2056цс15).

Відповідно до п.3.3.3 кредитного Договору Позичальник зобовязаний щомісячно повертати частину кредитних коштів, згідно з умовами визначеними п.2.5.1 цього Договору. Не пізніше визначеного п.1.3. цього Договору терміну (до 05 серпня 2022 року) повернути банку всю суму наданих кредитних коштів, сплачуючи проценти за користування кредитними коштами, а також на вимогу Банку сплачувати можливу неустойку. При простроченні повернення кредиту, проценти за користування простроченими до повернення сумами нараховуються в порядку визначеному п.п.2.4.1-2.4.2 Договору.

Згідно із положеннями п.4.3 Договору за неналежне виконання грошових зобовязань передбачених п.3.3.3 цього договору, якщо прострочення виконання таких зобовязань сталося більше ніж на 7 календарних днів, Позичальник сплачує банку штраф у розмірі 20 відсотків, від суми неналежно виконаного грошового зобовязання, розрахований від суми невиконаних зобовязань, а саме неповерненого Кредиту та/або несплачених процентів та/або за обслуговування кредиту, строк виконання яких настав і які не були виконані станом на восьмий календарний день прострочення такого виконання.

Загальний строк позовної давності встановлено у три роки, а спеціальний про стягнення неустойки - один рік (ст.ст.257, 258 ЦК України).

Відповідно до ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Як зазначив Верховний Суд України у постанові № 6-1206цс15 прострочена заборгованість за процентами, прострочена заборгованість по комісії, пеня за несвоєчасне погашення процентів, пеня за несвоєчасне погашення кредиту, пеня за несвоєчасне погашення комісії це є штрафними санкціями, а тому стягнення останніх у відповідності до вимог ст.266 ЦК України залежить від спливу позовної давності по основній вимозі.

З аналізу вищевказаних норм законодавства та правової позиції Верховного Суду України вбачається, що до основної вимоги належить повернення тіла кредиту та сплата процентів за користування ним на умовах визначених договором (не прострочена заборгованість), а нарахування процентів, комісії, неустойки на прострочені платежі є додатковою вимогою.

Строк позовної давності по основній вимозі перервався 23.02.2012 року (наступного дня після звернення до суду з вимогою про дострокове стягнення всієї суми заборгованості) і закінчився 28.02.2015 року. Позов предявлено до суду 31.08.2015 року (а.с.49). Тобто з пропуском як загального так і спеціального строку позовної давності.

Підстави поважності його пропуску банком не зазначено.

Відповідачем ОСОБА_3 заявлено про застосування ч.4 ст.267 ЦК України (а.с.121), а тому вимога банку про стягнення простроченої з відповідача ОСОБА_3 заборгованості за процентами, штрафу за несвоєчасне виконання зобовязання не підлягає задоволенню за спливом позовної давності.

Разом з тим, вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_4 до задоволення не підлягають через безпідставність вимог виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Пунктами 2.7, 5.2 кредитного Договору передбачено, що у разі невиконання Позичальником та/або Поручителем своїх боргових та інших зобовязань за цим Договором та/або умов договору забезпечення, ОСОБА_2 має право вимагати дострокового виконання Боргових зобовязань в цілому, або у визначеній частині. При цьому виконання Боргових зобовязань повинно бути проведено Позичальником та/або Поручителем протягом 7 (семи) робочих днів з дати отримання Позичальником відповідної вимоги.

Згідно з пп. 2.1, 3.1 Договору поруки передбачено, що Поручитель зобовязується в разі невиконання та/або порушення Боржником своїх зобовязань перед Кредитором, погасити протягом 5 днів з моменту отримання повідомлення Кредитора про невиконання Боржником своїх зобовязань, заборгованість по Кредитному договору. У випадку невиконання зобовязань по Кредитному договору та даному Договору Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Як встановлено судом, боржник ОСОБА_3, первинно взяв на себе зобовязання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 05 серпня 2022 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії кредитного договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входить до змісту зобовязання, яке виникло на основі цього договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобовязання згідно з ч.3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

У звязку з порушенням боржником ОСОБА_3 графіка погашення платежів та виникнення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 використав передбачене ч.2 ст. 1050 ЦК України та пп. 2.7, 5.2 Договору право на односторонню зміну умов кредитного договору, надіславши боржнику та поручителю 19.01.2012 року вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та повязаних із ним платежів. Вищевказану вимогу боржник та поручитель отримали особисто, відповідно 22.01.2012 року та 26.01.2012 року (а.с.53-55 справа №2/0624/533/2012).

Отже, враховуючи, що ОСОБА_2 на підставі ч.2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобовязання, передбаченого ч.4 ст. 559 ЦК України, шестимісячний строк підлягає обрахуванню з 01.02.2012 року.

Як було встановлено під час розгляду справи, ОСОБА_2 скористався своїм правом на дострокове повернення всієї суми кредити та повязаних із ним платежів, звернувшись 28.02.2012 року до суду з відповідним позовом і рішенням суду від 28 грудня 2012 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в сумі 343429,77 грн. Разом з тим, з позовом про стягнення простроченої з поручителя ОСОБА_4 заборгованості за процентами, штрафу за несвоєчасне виконання зобовязання, банк звернувся лише 31.08.2015 року.

За таких обставин, враховуючи, що вимога Банка про стягнення прострочених платежів з поручителя предявлена поза межами шестимісячного строку, колегія суддів дійшла висновку про припинення зобовязання ОСОБА_4 за договором поруки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_3 за спливом позовної давності, а до ОСОБА_4 - за безпідставністю вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» задовольнити частково.

Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 09 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 348/3 від 06 серпня 2008 року в розмірі 202784,29 грн., з яких 148091,82 грн. простроченої заборгованості за процентами, 54692,47 грн. штрафних санкцій, відмовити за спливом позовної давності.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 348/3 від 06 серпня 2008 року в розмірі 202784,29 грн., з яких 148091,82 грн. простроченої заборгованості за процентами, 54692,47 грн. штрафних санкцій, відмовити за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий : Судді :