Рішення № 58533181, 23.06.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/766/16-ц Головуючий у 1-й інст. Галасюк Р. А.

Категорія 19 Доповідач Широкова Л. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Широкової Л.В.,

суддів Галацевич О.М., Матюшенка І.В.,

при секретарі судового

засідання ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 березня 2016 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (далі - ПАТ «Укрінбанк») та Житомирського центрального відділення Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (далі ЖЦВ ПАТ «Укрінбанк») про захист прав споживача, стягнення пені та моральної шкоди ,

в с т а н о в и л а :

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідачів про захист прав споживача та стягнення пені за нанесення моральної та матеріальної шкоди при порушенні умов договору депозиту, обґрунтовуючи його тим, що останні не виконали взяті на себе зобовязання в частині повернення йому суми вкладу. Відтак просив задовольнити його позов.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 10 березня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ПАТ «Укрінбанк» на користь ОСОБА_2 170478,00 грн. заборгованості за договором банківського вкладу № 10-1375215 від 21.08.2015. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою цього ж суду від 28.03.2016 було виправлено описки у зазначеному судовому рішенні.

В апеляційній скарзі ПАТ «Укрінбанк» просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним. Відповідач вважає, що суд першої інстанції підійшов однобічно і упереджено до розгляду справи, неповно зясував суттєві обставини по справі, зробив помилкові висновки та порушив норми матеріального і процесуального права.

У своїх доводах також посилається на постанову Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що згідно умов договору банківського вкладу № 10-1375215 від 21.08.2015 укладеного між сторонами в період з 25.11.2015 по 24.12.2015 банк в порушення вимог ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» не сплатив ОСОБА_2 3% пені за користування його вкладом та крім того заподіяв моральну шкоду .

Із таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно дост.214 ЦПК Українисуд, серед іншого, вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Звертаючись до суду, позивач зазначав, що на виконання умов договору про розміщення банківського вкладу 21 серпня 2015 року він вніс на рахунок відповідача 8073,71 дол. США зі сплатою 11% річних на термін до 24 листопада 2015 року. Після закінчення строку дії договору вклад повернутий не був, а тому він просив стягнути із банку на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» на його користь - пеню в сумі 3% за кожен день прострочення та на підставі ст.23 ЦК України - моральну шкоду.

Відповідно дост.610 ЦК Українипорушення виконання зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1ст.1058 ЦК Україниза договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч.2ст.1060 ЦК Україниза договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язанийвидати вкладабо його частинуна першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Встановлено, що 21 серпня 2015 року між позивачем та ПАТ «Український інноваційний банк» в особі «Житомирського центрального відділення ПАТ «Український інноваційний банк» було укладено договір банківського вкладу № 10-1375215, згідно якого позивач здійснив банківський вклад на депозитний рахунок у сумі 8 073,71 доларів США, а відповідач прийняв його та зобов'язався виплатити відсотки в розмірі 11 відсотків річних на термін до 24 листопада 2015 року.

Позивач виконав умови договору у повному обсязі, що підтвердилось меморіальним ордером № 10173789 від 21 серпня 2015 року, платіжним дорученням № 10173788 від 21 серпня 2015 року та квитанцією № 10173762 від 21 серпня 2015 року (а. с. 5-6).

Згідно заяви-договору про розміщення банківського вкладу № 10-1375215 від 21.08.2015, ОСОБА_3 зобов'язався на вимогу Вкладника повернути вклад та виплатити нараховані на суму вкладу проценти на умовах та в строки, що встановлені цим Договором (а. с. 4).

Судом встановлено, що 24.11.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою з вимогою повернути вклад, проте, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується ОСОБА_2 його отримав лише 09 березня 2016 року.

Згідно ч.1ст.612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно дост.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

ОСОБА_3 порушив взяте на себе за вищезазначеним договором зобов'язання, він повинний нести передбаченуст.625 ЦК України відповідальність. Проте, таких вимог ОСОБА_2 не було заявлено.

Відповідно до ч.5ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

ОСОБА_2 хоч і є споживачем фінансових послуг, однак після укладення договору між Банком і позивачем виникли відносини у сфері банківського вкладу, які регулюються нормами зобов'язального права (ст.ст.624,1059-1061 ЦК України) та умовами укладеного договору, якими нарахування та стягнення такої пені не передбачено.

Положення ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин не можуть бути застосовані, зважаючи, що останні регулюють відповідальність при невиконанні зобов'язань за договором про виконання робіт(послуг), а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за порушення строків повернення вкладу задоволенню не підлягають.

Не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки право особи на відшкодування їй моральної шкоди на підставіст.23 ЦК України, виникає лише в силу недоговірних зобов'язань, в той час як між сторонами існує правовідношення, яке виникає із договору банківського вкладу. Відшкодування моральної шкоди у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання допускається лише у разі, якщо такі наслідки передбачені законом або договором. Ні законом, ні укладеним договором відшкодування моральної шкоди не передбачено.

Суд на зазначені положення закону та обставини справи уваги не звернув та помилково до спірних відносин застосував закон, який застосуванню до них не підлягає, що відповідно дост.309 ЦПК Україниє підставою для скасування рішення й ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313,314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове про відмову у позові за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: