Постанова № 58532443, 24.06.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2016 р.Справа №804/14756/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засіданняЧмоні А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Військової частини польова пошта В3675, Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

5 жовтня 2015 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Військової частини полова пошта В2603, у якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб відповідача Військової частини польова пошта В2603 щодо невиконання обов'язків, покладених пунктом 6 "Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №413, щодо неподання у місячний строк після завершення позивачем ОСОБА_3 виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення на розгляд комісії, утвореної у Міністерстві оборони України, довідки за формою згідно з додатком 1 до вказаної постанови та документів, які є підставою для надання позивачу ОСОБА_3 статусу учасника бойових дій;

- зобов'язати відповідача виконати обов'язки, покладені пунктом 6 "Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №413, а саме подати у місячний строк після набрання рішенням по цій вимозі сили на розгляд комісії, утвореної у Міністерстві оборони України, довідки за формою згідно з додатком 1 до вказаної постанови та документів, які є підставою для надання позивачу статусу учасника бойових дій;

- стягнути з Військової частини польова пошта В2603 на користь позивача ОСОБА_3 17460,13 грн. (14678 грн. моральна шкода, 2782,12 грн. матеріальна шкода).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року залучено до участі у справі як другого відповідача Головне управління державної казначейської служби у Дніпропетровській області.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року допущено замінену відповідача в адміністративні справі правонаступником - Військовою частиною польова пошта В3675 у зв'язку із розформуванням Військової частини польова пошта В2603.

В обґрунтування позову зазначено наступне:

- відповідач не виконав обов'язок, покладений на нього пунктом 6 "Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення", затвердженого постановою КМ України постанову №413 від 20.08.2014 року, а саме, не подав на розгляд комісії, утвореної у Міністерстві оборони України довідку за формою згідно з додатком 1 до вказаної постанови та документів, які є підставою для надання позивачу статусу учасника бойових дій;

- ненадання відповідною комісією Міністерства оборони України документів для визначення ОСОБА_3 учасником бойових дій в зоні АТО спричинило позивачу моральну шкоду, яку позивач розрахував у розмірі 14678 грн. (11 місяців, протягом яких позивач зазнавав моральної шкоди, помножених на мінімальну заробітну плату);

- позивач вважає справедливим відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 2782,12 грн., яка доводиться розрахунком комунальних нарахувань з жовтня 2014 року по липень 2015 року, разом нараховано 3709,50 грн., відповідно до законодавства країни підлягає компенсації 75%, тобто 2782,13 грн.

Представником відповідача надані суду письмові заперечення, у яких останній просив залишити позов без задоволення з наступних підстав:

- у командування військової частини - польова пошта В2603 були об'єктивні обставини, які завадили подати документи на отримання статусу учасника бойових дій, зокрема, виконання військовою частиною бойових завдань в районі м. Дебальцеве;

- відповідач не погоджується з видами моральної шкоди, які на думку позивача йому були спричинені, оскільки факт видачі позивачу документів, що підтверджує його участь в бойових діях показує, що Військова частина польова пошта В2603 не мала на меті позбавити або створити перешкоди для отримання позивачем належного йому статусу учасника бойових дій;

- відповідач не погоджується з вимогами позивача про відшкодування матеріальної шкоди, оскільки при визначенні матеріальної шкоди позивач посилається на пільги, які надаються особі в разі визнання її учасником бойових дій та видачі відповідного свідоцтва. Відповідач зазначає, що Військова частина польова пошта В2603 не мала зобов'язання перед позивачем про видачу відповідного посвідчення, вона могла лише подати документи для його отримання, саме ж рішення приймається відповідною комісією при Міністерстві обороні України.

Після оголошеної перерви розгляд справи продовжений без участі позивача та представника другого відповідача з урахуванням наданих ними клопотань.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до пункту 1.39 наказу командира Військової частини польова пошта В2603 (по стройовій частині) від 18.05.2014року за №11 відповідно до мобілізаційного плану, призначено та зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення рядового ОСОБА_3, призваного Дзержинсько-Довгинцівським ОРВК Дніпропетровської області 18 травня 2014 року радіотелефоністом 2 роти охорони Військової частини ПП В2603.

Також у наказі зазначено про те, що ОСОБА_3 вважати таким, що з 18 травня 2014 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 530 гривень на місяць, шпк «солдат», виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 125% посадового окладу, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислуги років та щомісячну грошову винагороду у розмірі 60% місячного грошового забезпечення.

В наказі командира Військової частини польова пошта В2603 (с. Краснопілля) по стройовій частині №29 від 7 червня 2014 року значиться: вважати таким, що особовий склад військової частини польова пошта В2603 з 7 червня 2014 року перейшов в оперативне підпорядкування керівника антитерористичних операцій у Донецькій та Луганській областях та прибув у район виконання бойового завдання с. Краснопілля у складі, зокрема, рядовий ОСОБА_3, радіотелефоніст 2 роти охорони.

07.06.2014 року ОСОБА_3 у складі Військової частини польова пошта В2603 перейшов в оперативне підпорядкування керівника АТО та прибув у район виконання бойового завдання в с. Колоски, де безпосередньо приймав участь в АТО.

29.08.2014 року ОСОБА_3 під час бойових дій при зіткненні з бойовиками біля м. Іловайськ Донецької області в зоні АТО потрапив у полон, про що засвідчує довідка штабу Антитеррористичного центру при Службі безпеки України від 05.03.2015 року №33/1642.

Із зазначеної довідки вбачається, що у Міжвідомчому центрі допомоги громадянам у питаннях звільнення полонених, заручників та віднайдення зниклих безвісті наявна інформація, отримана від брата позивача, що в період з 29.08.2014 року по 10.09.2014 року позивач перебував у заручниках представників незаконних збройних формувань у районі проведення АТО.

З 24.09.2014 року по 08.10.2014 року, з 13.10.2014 року по 03.11.2014 року та 25.03.2015 року позивач проходив лікування та військово-лікарську комісію в ГВМКЦ «ГВКГ» на підставі статей 39-в, 40-в, 43-в, 53-в, 54-в графи ІІ Розкладу хвороб та визнаний обмежено придатним до військової служби відповідно до постанови штатної ВКЛ №2283/37 від 26.03.2015 року, про що засвідчують Виписні епікризи ГВМКЦ «ГВКГ» від 08.10.204 року, від 03.11.2014 року, а також свідоцтво про хворобу №977 ГВМКЦ «ГВКГ» від 26.03.2015 року.

В наказі командира 40 окремого мотопіхотного батальйону 17 окремої гвардійської танкової бригади (по особовому складу) м. Кривий Ріг №5 від 17 березня 2015 року значиться: з метою доукомплектування штату підрозділів військової частини нижчепойменованих військовослужбовців, що перебувають у розпорядженні командира Військової частини польова пошта В2603 з 17 березня 2015 року вважати такими, що призначені на посади, зокрема, рядового ОСОБА_3 - стрілком-помічником гранатометника 2 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти 40 окремого мотопіхотного батальйону, ВОС-100630А.

Згідно пункту 1 наказу командира Військової частини польова пошта В2603 (м. Кривий Ріг) по стройовій частині №117 від 28 квітня 2015 року нижчепойменованих військовослужбовців, які призвані по частковій мобілізації на особливий період, з метою комплектування за службовою необхідністю, вважати такими, що справи та посаду здали і вибули до нового місця служби до військової частини - польова пошта В2830 (смт. Черкаське), для подальшого проходження служби. З 28.04.2015 року виключити із списків особового складу, зняти з усіх видів забезпечення солдата ОСОБА_3, стрільця-помічника гранатометника 2 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти, щорічну основну відпустку за 2015 рік не використав, грошову допомогу на оздоровлення за 2015 рік не отримав.

19.05.2015 року після мобілізації за станом здоров'я позивач звернувся до Міністерства оборони України стосовно надходження документів щодо визначення позивача учасником бойових дій.

25.05.2015 року листом за №266/із/1204 відділом по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації Міністерства оборони України надано відповідь, в якій зазначено, що за інформацією Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України на час звернення документи стосовно ОСОБА_3 до комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій не надходили.

21.09.2015 року позивач звернувся до Військової частини польова пошта №3675 із заявою №1883 щодо отримання статусу та посвідчення учасника бойових дій.

Листом від 21.09.2015 року №1883 позивачу роз'яснено, що військовою прокуратурою Криворізького гарнізону Південного регіону України звернення позивача направлено за належністю до Оперативного командування «Схід».

06.10.2015 року ТВО командира військової частини - польова пошта №3675 надано відповідь №2803 із роз'ясненням того, що для отамання статусу та посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_3 необхідно звернутись в архів Міністерства оборони України, який знаходиться в м. Києві, оскільки 40-й батальйон територіальної оборони «Кривбас» реформувався.

Позивач також звертався до військової прокуратури Криворізького гарнізону Південного регіону України щодо можливих порушень командуванням військової частини польова пошта В2603 вимог законодавства при встановленні позивачу статусу учасника бойових дій.

Листом від 09.10.2015 року №22/11/380 повідомлено позивача, що в оперативному командуванні «Схід» за належністю опрацьовано звернення позивача щодо встановлення йому статусу учасника бойових дій. За результатами розгляду звернення повідомлено, що комісією з питань розгляду матеріалів на оформлення статусу учасника бойових дій військової частини пп В2603 зібрано відповідний пакет документів на встановлення статусу учасника бойових дій за виключенням: копії паспорту, копії ідентифікаційного коду та згоди на збір та обробку персональних даних. Даний пакет документів до 15.10.2015 року буде направлено на адресу Дніпропетровського обласного військового комісаріату. Роз'яснено, що в подальшому всі питання щодо оформлення статусу учасника бойових дій потрібно вирішувати через комісію Дніпропетровського обласного військового комісаріату.

З матеріалів справи не вбачається, що станом на час звернення позивача до суду Дніпропетровський обласний військовий комісаріат отримав пакет відповідних документів на встановлення статусу учасника бойових дій. Ненадходження відповідного пакету документів підтверджено також листом Дніпропетровського обласного військового комісаріату за вих. №4/2735 від 14.04.2016 року.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із того, що відповідно до пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, а також працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідний Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення затверджено постановою КМУ від 20.08.2014 року за №413 (далі - Порядок).

Підстави для надання особам статусу учасника бойових дій визначені у пункті 4 Порядку.

Пунктом 5 Порядку визначено, що рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі міжвідомча комісія), яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції із включенням до її складу фахівців Міноборони, МВС, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, військових формувань. До складу міжвідомчої комісії можуть включатися фахівці інших державних органів та представники громадських організацій.

Відповідно до пункту 6 Порядку для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники установ, закладів у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення зобов'язані подати на розгляд комісій, утворених у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади чи інших державних органах (далі - комісія), у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, в складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.

Таким чином, подання на розгляд комісій, утворених у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади чи інших державних органах (далі - комісія), у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, в складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення є обов'язком командира (начальника) військової частини.

Як встановлено судом, т.в.о командира військової частини - польова пошта В3675 ОСОБА_7 зазначений обов'язок щодо ОСОБА_3, який завершив за станом здоров'я участь у АТО, у встановлений законом місячний строк, виконано не було.

Відповідно до пункту 8 Положення у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником установи, закладу до комісії чи керівником підприємства, установи, організації до міжвідомчої комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особа може самостійно звернутися до таких комісій.

Проте, це право позивача, а не його обов'язок, на відміну від законодавчо закріпленого обов'язку начальника військової частини подати відповідні документи позивача до комісії.

Суд зауважує на тому, що зволікання відповідача з подачею документів фактично позбавляє позивача, який тяжко травмований та потребує коштів на лікування та реабілітацію, права на отримання статусу учасника бойових дій та відповідних пільг і виплат, передбачених положеннями Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про боротьбу з тероризмом», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню у частині визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача виконати пункт 6 "Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення", затвердженого постановою КМ України №413 від 20.08.2014 року, та невідкладно подати на розгляд комісії, утвореної у Міністерстві оборони України довідки за формою згідно з додатком 1 до вказаної постанови та документів, які є підставою для надання позивачу статусу учасника бойових дій.

Суд зауважує на тому, що місячний строк, який встановлений положеннями пункту 6 Порядку, на подання на розгляд комісії, утвореної у Міністерстві оборони України, довідки за формою згідно з додатком 1 до вказаної постанови та документів, які є підставою для надання позивачу статусу учасника бойових дій, станом на звернення із позовом до суду та станом на час розгляду справи минув, тому суд захищає права позивача шляхом невідкладного зобов`язання відповідача виконати цей обов'язок, а не шляхом зобов`язання подати у місячний строк після набрання рішення по цій вимозі законної сили, як того просив у позові позивач.

У позовній заяві також заявлена вимога про стягнення з відповідача шкоди у розмірі 17460,13 грн., з них моральна шкода - в сумі 14678 грн., та матеріальна, що складається із розрахунків комунальних нарахувань за жовтень2014 липень 2015 року в сумі 3709,50 грн.

Вирішуючи позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, суд виходить із наступного.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. (пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Ненадання відповідній комісії Міністерства оборони України документів для визнання позивача учасником бойових дій в зоні АТО спричинило позивачу моральну шкоду, як зазначає позивач у позовній заяві, що полягає у наступному:

- бездіяльність посадових осіб відповідальних за надання документів до вказаної комісії, на неповагу до долі осіб, які втратили здоров'я під час участі в АТО;

- необхідність змінювати звичайний засіб життя, звертатись до адвоката, суду з метою захисту свого права на визначення учасником бойових дій;

- постійне хвилювання, що в черговий раз посадові особи України здійснюють порушення прав учасника АТО, що виникнуть перешкоди в отриманні пільг, необхідних для подальшого лікування, а також відшкодування втрати працездатності.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо спричинення йому моральної шкоди, проте не вважає обґрунтованим розрахунок її розміру.

Позивач розраховує 14678 грн. таким чином 1218 х 3 = 3654 грн., де 1218 мінімальна заробітна плата на початок 2014 року, 3 кількість місяців у 2014 році, протягом яких він зазнавав моральної шкоди, 1378 х 8 = 11024 грн., де 1378 грн. мінімальна заробітна палата на початок 2015 року, 8 - кількість місяців протягом яких від назначав моральної шкоди.

В розглянутому спорі належить зазначити необхідність додержання суб'єктом владних повноважень принципу обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права.

Як відзначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприяття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office вказав, що принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності (Сase 8/81 Ursula Becker v. Finanzamt Munster-Innenstadt [1982] ECR 053, § 24; Case 148/78 Criminal Proceedings against Tullio Ratti [1979] ECR 1629, § 22; Case 168/95 Criminal Proceedings against Luciano Arcaro [1996] ECR 1-4705, § 42 тощо).

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 розділу 4 Указу Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» від 10.05.2006 року №361/2006 адміністративне судочинство спрямоване на захист прав особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За своїм статусом у суспільстві учасники таких правовідносин перебувають у нерівних умовах, тому адміністративний суд має вжити всіх передбачених законом заходів, щоб захистити порушені органом влади права особи.

Єдиним критерієм для визначення того, чи дотримувалась держава в особі її органів влади обов'язку у здійсненні позитивних дій, направлених на реалізацію прав позивача, є ефективність її дій у розглянутій ситуації.

Так, відповідно до Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Несвоєчасне вжиття заходів для забезпечення права позивача отримати підтвердження статусу учасника бойових дії позбавляє позивача права на отримання пільг, необхідних для подальшого лікування, відшкодування втрати працездатності, оплати комунальних послуг. Отже, держава, безпеку якої захищав позивач, фактично не реалізує механізм вдячності та компенсації, не захищає власного громадянина всіма законними засобами.

Спірна ситуація свідчить про прояв забороненої Конституцією України дискримінації, оскільки виникає питання, чи становить регулювання, запроваджене законодавством, при застосуванні його до заявника порушенням принципу рівності в порівняння із тими особами, що отримали за аналогічних умов статус учасника бойових дій, та отримують офіційну підтримку з боку держава Україна, оскільки позбавлення позивача права своєчасно отримати вказаний статус фактично позбавляє його на отримання пільг, послуг та державного забезпечення, у тому числі передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Фактично суд констатує порушення відповідачем прав позивача, з огляду на те, що станом на час винесення рішення по справі відновлення порушеного права позивача не відбулось та триває з 2014 року. Активний захист позивач реалізує з травня 2015 року, проте й з цього часу ані відновлення права, ані дієвих заходів, підтверджених належними та допустимими доказами, для надання позивачу статусу учасника бойових дій, не вжито.

Позивач в травні 2014 року був призваний по мобілізації, в червні 2014 року перейшов в оперативне підпорядкування керівника АТО та прибув у район виконання бойового завдання в с. Колоски, де безпосередньо приймав участь в АТО, 29.08.2014 року при зіткненні із бойовиками біля м. Іловайськ Донецької області в зоні АТО потрапив у полон, з 24 вересня 2014 року проходив лікування та був визнаний обмежено придатним до військової служби.

Отже, позивач вправі вимагати справедливої сатисфакції від держави та очікувати справедливого та ефективного захисту з боку держави в судовому порядку. Враховуючи, що права позивача є порушеними, таке порушення є триваючим та обов'язок по відновленню порушених прав не залежить від позивача, суд вважає справедливим присудження позивачу відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

На думку суду, присуджені 10000 грн. компенсують моральну шкоду, пов'язану із переживаннями та негативним станом позивача, що відобразилось на приватному житті, взаємовідносинах з оточуючими людьми; частково компенсує шкоду, отриману внаслідок переживань і перенапруження нервової системи, що безумовно позначилося на порушення роботи нервової системи; частково відшкодовують шкоду, пов'язану зі зниженою ефективністю праці (дієздатністю), що виявилась внаслідок порушення функцій організму із-за нервового напруження та фізичних травм; відшкодовують моральні хвилювання та вимушену тратою свого часу на відвідування державних органів для врегулювання питання щодо отримання статусу учасника бойових дій.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, яка складається з розрахунків комунальних нарахувань, суд зазначає наступне.

Позивач у позові зазначає, що держава компенсує учасникам бойових дій 75% комунальних нарахувань.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлено, що розгляд зазначеного питання повноважною комісією Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій, станом на час розгляду справи не відбувся, рішення про надання статусу або про відмову у наданні статусу учасника бойових дій позивачу не приймалось.

Отже, звернення з вимогами про стягнення матеріальної шкоди, що складається з комунальних нарахувань, які мають бути компенсовані позивачу, як учаснику бойових дій, є передчасним, прийняття рішення по заявленій позовній вимозі є рішенням на майбутнє, що є порушенням сутності завдання адміністративного судочинства.

У зв'язку з передчасністю звернення до суду з вказаною вимогою про стягнення матеріальної шкоди, суд відмовляє в її задоволенні.

Керуючись статтями 11, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Військової частини польова пошта В3675, Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини польова пошта В2603 щодо невиконання обов'язків, покладених пунктом 6 "Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №413, щодо неподання у місячний строк після завершення ОСОБА_3 виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення на розгляд комісії, утвореної у Міністерстві оборони України, довідки за формою згідно з додатком 1 до вказаної постанови та документів, які є підставою для надання ОСОБА_3 статусу учасника бойових дій.

Зобов'язати Військову частину польова пошта В3675 на виконання пункту 6 "Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №413, невідкладно подати на розгляд комісії, утвореної у Міністерстві оборони України, довідки за формою згідно з додатком 1 до вказаної постанови та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання ОСОБА_3 статусу учасника бойових дій.

Стягнути з Військової частини польова пошта В3675 на користь ОСОБА_3 компенсацію моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 30 травня 2016 року.

Суддя І.О. Верба