Ухвала суду № 58531716, 22.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2016 року м. Київ К/800/41472/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Лосева А.М., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СтілАрм"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013

у справі № 2а-12689/12/2670 Окружного адміністративного суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СтілАрм" (далі - ТОВ "СтілАрм")

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013, відмовлено у задоволенні позову ТОВ "СтілАрм" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ від 28.08.2012 № 0003952220, яким товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на 582 702,00 грн. та застосовано (штрафні (фінансові) санкції) у розмірі 145 675,50 грн.

У касаційній скарзі ТОВ "СтілАрм", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення позову.

Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, ДПІ прийнято на підставі акта від 14.08.2012 № 265/1-22-20-30264554 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "СтілАрм" з питань правильності нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах із ТОВ "Віп Трейд" за період з 01.08.2011 по 31.08.2011». Перевіркою виявлено, зокрема, порушення товариством пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК) внаслідок заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ за серпень 2011 року на 582 702,00 грн. Це порушення податкового законодавства проявилося в тому, що ТОВ "СтілАрм" до складу податкового кредиту безпідставно включило суми ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ "Віп Трейд" на поставку товару при фактичній відсутності таких операцій. Цей висновок обґрунтований посиланням на отриману під час здійснення заходів податкового контролю податкову інформацію щодо характеру діяльності ТОВ "Віп Трейд" та його контрагента ТОВ "Сиріус - грант". Так, згідно з актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 05.10.2011 № 1317/23-5/37240770 ТОВ "Віп Трейд" первинні документи бухгалтерського обліку щодо фінансово-господарської діяльності за період з 01.07.2011 по 31.08.2011 не надало; відповідно до інформаційних баз даних ДФС, сформованих на підставі задекларованих ТОВ "Віп Трейд" показників податкового обліку, останнє не має матеріальних та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності (виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів тощо, чисельність працюючих на підприємстві становить 1 особа); податковий кредит, задекларований за період з 01.07.2011 по 31.08.2011, сформований по операціях з ТОВ "Сиріус-грант", яке має ознаки фіктивного підприємства. Відповідно до акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.07.2011 № 940/23-3/37318328 ТОВ "Сиріус-грант" податкові зобов'язання не декларує, не має матеріальних та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності (виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів тощо, чисельність працюючих на підприємстві становить 1 особа громадянин ОСОБА_2, який, окрім того, згідно заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Сиріус - грант", про що засвідчив у поясненнях на адресу посадової особи податкової міліції ДПІ.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, з урахуванням установлених контролюючим органом під час проведення перевірки вище зазначених обставин щодо характеру діяльності ТОВ "Віп Трейд", відсутності доказів з боку позивача на спростування вказаних обставин, з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зробив правильну оцінку податковим накладним, виписаним ТОВ "Віп Трейд", на підставі яких ТОВ "СтілАрм" сформовано податковий кредит, як таким, що не є допустимим доказом права позивача на податковий кредит. Відповідає вимогам цієї статті і висновок суду стосовно оцінки інших доказів у справі (рахунки на оплату, видаткові накладні, платіжні документи), наданих позивачем на підтвердження реальності господарських операцій із ТОВ "Віп Трейд", оскільки вказані документи за встановлених в судовому процесі обставин, які роблять неможливими поставку від ТОВ «Віп Трейд» не спростовують доводи ДПІ про недостовірність зафіксованої в них інформації.

Абзацами першим-третім пункту 198.3 статті 198 ПК (в редакції абзаци другий, третій в редакції, чинній до 13.08.2015) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з положеннями пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункт 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку суми податкового кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання податковим органом доказів, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суму ПДВ у складі податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову платника податків щодо протиправності податкового повідомлення-рішення.

Правильно застосувавши наведені норми матеріального та процесуального права, встановивши безтоварність господарських операцій, за наслідками яких ТОВ "СтілАрм" задекларувало податковий кредит, суди дійшли обґрунтованого висновку про законність податкового повідомлення-рішення, що є предметом спору.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність цих висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СтілАрм" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписА.М. Лосєв підписІ.Я. Олендер