Ухвала суду № 58531699, 22.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2016 року м. Київ К/800/51991/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Лосєва А.М., Олендера І.Я.,

при секретарі: Корецькому І.О.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області (правонаступник Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013

у справі № 816/1352/13-а Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Виробничо-будівельного колективного підприємства (ВБКП) «Рассвет»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (ОДПІ)

про визнання протиправними дій, визнаня протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013, позов задоволено частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 05.03.2013: № 0000652205/444, № 0000662205/443, № 0000672205/43, у задоволенні іншої частини позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, представник позивач у судовому засіданні просив залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача розміру від'ємного значення суми ПДВ, збільшення сум грошових зобов'язань із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 15.02.2013 № 1448/22.4-09/24831310. Згідно цих висновків позивач порушив норми підпункту 135.5.4 пункту 135.5 ст. 135, пункту 137.10 ст. 137, пункту 138.2 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пункту 188.1 ст. 188, пункту 198.6 ст. 198, пунктів 200.1, 200.4 ст. 200, пункту 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК). Порушення цих норм податкового законодавства проявилися в тому, що за наслідками господарських операцій з поставки товарів від ПП «Троян» позивач занизив оподатковуваний доход на 750411,00 грн. у податковому обліку за 3-й квартал 2012 року у зв'язку з не включенням до їх складу вартості безоплатно отриманих товарів, витрати на оплату яких не підтверджені належними обліковими документами, та завищив податковий кредит за липень 2012 року на 125068,00 грн.; а за наслідками господарських операцій з Приватним малим підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Гудвіл» (ПМП «ВКФ «Гудвіл») занизив у податковому обліку за 3-й квартал 2012 року оподатковуваний доход на 1470893,00 грн., що відповідає вартості безоплатно отриманих товарів, витрати на оплату яких документально не підтверджені, та завищив витрати на 1225744,00 грн.; завищив податковий кредит за липень 2012 року на 245149,00 грн. Підставою для збільшення суми оподатковуваного доходу, зменшення сум витрат та податкового кредиту стали висновки ОДПІ про нікчемність правочинів позивача з вказаними постачальниками з огляду на ознаки фіктивності цих постачальників, як-то: відсутність у них основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, недоліки у товарно-транспортних накладних, наданих позивачем під час перевірки (в товарно-транспортних накладних не зазначено номер та серія), а також на докази, отримані в досудовому слідстві по кримінальній справі № 71-612, порушеній згідно з постановою старшого слідчого з особливо важливих справ СВ ДПС у Кіровоградській області від 07.09.2012 відносно громадянина ОСОБА_2 за фактом фіктивного підприємництва з використанням ТОВ «Крилвінкварц», ТОВ «Ріст», ПП «Троян-СВ» та ПМП «ВКФ «Гудвіл» за частиною 3 ст. 27, частиною 2 ст. 205, частиною 5 ст. 27, частиною 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, зокрема на показання ОСОБА_3 (директор та засновник ПП «Троян») та ОСОБА_4 (керівник ПМП «ВКФ «Гудвіл»), в яких ці особи заперечили своє відношення до господарської діяльності цих підприємств, вказали про відсутність наміру здійснювати господарську діяльність та про їх створення за винагороду.

За наслідками перевірки ОДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.03.2013: № 0000652205/444 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 723880,00 за основним платежем та 361940,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000662205/443 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 47640,00 за основним платежем та 23820,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000672205/43 - про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за липень 2012 року на 322577,00 грн.

Як встановлено у судовому процесі, за наслідками поставки позивачу від ПП «Троян» та ПМП «ВКФ «Гудвіл» товарів (будівельні матеріали та металопродукція) за договорами купівлі-продажу від 07.03.2012 № 07/12М та від 27.07.2012 № 137/12-М відповідно, від імені цих постачальників на адресу позивача були виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував витрати та податковий кредит у податкових деклараціях із податку на прибуток, ПДВ за вищевказані податкові періоди.

Відповідно до пункту 135.1 ст. 135 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначену на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (підпункт 135.5.4 пункту 135.5 ст. 135 ПК).

Згідно з пунктом 138.1 ст. 138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу..

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки приєднаних до справи доказів, а саме: копій договорів купівлі-продажу від 07.03.2012 № 07/12М та від 27.07.2012 № 137/12-М, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, рахунків-фактур, виписок по банківському рахунку, доказів подальшого використання позивачем придбаних будівельних матеріалів у господарській діяльності (при виконанні договорів субпідряду, укладених з іншими суб'єктами господарювання), - встановили факт поставки позивачу від ПП «Троян» та ПМП «ВКФ «Гудвіл» вище вказаних товарів та зробили обґрунтований і юридично правильний висновок про відсутність у контролюючого органу законних підстав для збільшення у податковому обліку позивача суми оподатковуваного доходу, зменшення сум витрат та податкового кредиту за операціями з поставки з ПП «Троян» та ПМП «ВКФ «Гудвіл». Оцінка доказів судами зроблена у відповідності до норм ст. 86 КАС України. Це однаковою мірою стосується і оцінки товарно-транспортних накладних, оскільки наявні в них недоліки (відсутність номеру та серії) не впливають на їх значення як доказів транспортування товару при наявності у справі інших доказів, які в своїй сукупності підтверджують здійснення господарських операцій.

Не вплинуло на правильність висновків суду щодо результату вирішення справи не дотримання вимог статей 69, 70 КАС України внаслідок неврахування доводів ОДПІ щодо обставин, встановлених у досудовому слідстві по кримінальній справі № 71-612. Так, до закінчення касаційного провадження до справи приєднано копію вироку Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.05.2015 у справі № 537/5714/13-к, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду полтавської області від 15.10.2015, щодо розгляду кримінального провадження № 32012120000000005 по обвинуваченню громадян ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за вчинення злочинів, зокрема злочину, передбаченого частиною 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, за фактом фіктивного підприємництва ПП «Троян» та ПМП «ВКФ «Гудвіл». Згідно з цим вироком вказаних осіб визнано невинуватими та виправдано. Вироком на підставі висновків експерта від 23.01.2013 та від 07.02.2013 встановлено, що видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, бухгалтерські та податкові документи, виписані від імені ПП «Троян-СВ» та ПМП ВКФ «Гудвіл», підписані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно. Прізвища цих осіб вказані і у підписах на податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, виписаних на операції з поставки товарів від ПП «Троян-СВ» та ПМП ВКФ «Гудвіл» на адресу позивача та приєднаних до справи. При цьому дати виписування видаткових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, податкових накладних та їх номери, копії яких приєднані до справи, співпадають з датами та номерами перелічених документів, вказаних у вироку як досліджених судом у кримінальній справі.

Частиною другою ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вище викладене ОДПІ не доведено правомірність податкових повідомлень-рішень.

У відповідності до частини 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи (частина 2 цієї статті).

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписА.М. Лосєв підписІ.Я. Олендер