Ухвала суду № 58531670, 01.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року м. Київ К/800/57269/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013

у справі № 2а-1761/10/2270 Хмельницького окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Управління будівництва Хмельницької АЕС" (далі - ВАТ "Управління будівництва Хмельницької АЕС")

до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області в особі Нетішинського відділення (далі - ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.04.2010 у задоволенні позову ВАТ "Управління будівництва Хмельницької АЕС" відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 постанову суду першої інстанції скасовано, позов ВАТ "Управління будівництва Хмельницької АЕС" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ОДПІ від 18.02.2012 № 0001571500/3/1399, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на суму 37 810,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 15 124,00 грн.

У касаційній скарзі ОДПІ, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову цього суду та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення ВАТ "Управління будівництва Хмельницької АЕС" грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 37 810,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 01.10.2009 № 1381/15-21339688 про результати документальної невиїзної перевірки ВАТ "Управління будівництва Хмельницької АЕС" з питань встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з 01.06.2009 по 30.06.2009. Згідно з цими висновками товариством порушено підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (втратив чинність з 01.01.2011 у зв'язку з набранням чинності ПК; далі - Закон № 168/97-ВР) внаслідок включення зазначеної суми податку до суми податкового кредиту червня 2009 року у складі витрат з придбання послуг, що не пов'язані з господарською діяльністю товариства. Цей висновок обґрунтований посиланням на результати попередньої перевірки, зафіксовані актом від 13.05.2009 № 815/23-21339688, у ході якої встановлено безпідставне формування товариством податкового кредиту у складі понесених витрат з придбання послуг по оперативно-технічному обслуговуванню електрообладнання у ТОВ "Енергокомплекс" УБ ХАЕС" (ЄДРПОУ 332647323), які не пов'язані з господарською діяльністю товариства з огляду на невідповідність актів виконаних робіт вимогам частин 1, 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV), та які на підставі акту цієї перевірки були виключені з податкового обліку товариства.

Суд першої інстанції, з урахуванням встановлених контролюючим органом обставин під час проведення перевірки ВАТ "Управління будівництва Хмельницької АЕС", дійшов висновку, що надані позивачем акти виконаних робіт не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що обставини щодо здійснення товариством господарських операцій з придбання послуг у ТОВ "Енергокомплекс" УБ ХАЕС" (ЄДРПОУ 332647323) та зв'язок цих операцій із його господарською діяльністю є встановленими в судовому процесі.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті)

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на додану вартість на включення сум податку, сплачених постачальнику у складі ціни за товари (послуги), до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, якими оформлено таку операцію, не відповідають дійсності, а відтак не можуть бути підставою для внесення змін як до бухгалтерського, так і до податкового обліку. У разі фактичного здійснення господарської операції наявність в первинних документах окремих недоліків не означає автоматичне позбавлення платника податків права посилатися на ці документи як на підставу податкового обліку, якщо в своїй сукупності ці документи створюють повну картину господарської діяльності платника податків і здійснення господарської операції не викликає сумніву.

Суд апеляційної інстанції на підставі досліджених доказів, наданих позивачем та зібраних судом на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: договору від 03.01.2008 № 1-ЕО/08, укладеного між ВАТ "Управління будівництва Хмельницької АЕС" та ТОВ "Енергокомплекс" УБ ХАЕС", умовами якого передбачено проведення ТОВ "Енергокомплекс" УБ ХАЕС" оперативно-технічного обслуговування електрообладнання, яке перебуває на балансі позивача (а.с. 38); додатку до цього договору та додаткових угод, в яких зазначено перелік електрообладнання та витрат на оперативно-технічне обслуговування цього електрообладнання (а.с. 39 - 40, 52 - 59); платіжних доручень (а.с. 60 - 64); податкових накладних, належне оформлення яких ОДПІ не ставить під сумнів (а.с. 83 - 86); актів виконаних робіт, у яких зазначено, що послуги надані відповідно до переліку робіт згідно з договором (а.с. 31- 32 ), - оцінка яких апеляційним судом відповідає вимогам норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов обґрунтованого висновку, що господарські операції з придбання послуг фактично відбулися і були здійснені позивачем з метою провадження господарської діяльності.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо юридичної оцінки податкового повідомлення-рішення, яке є предметом спору, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев