Ухвала суду № 58531669, 01.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року м. Київ К/800/65573/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013

у справі № 826/4889/13-а Окружного адміністративного суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія "Перспектива" (далі - ТОВ "Будівельно-монтажна компанія "Перспектива")

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ)

про визнання дій протиправними та скасування акту індивідуальної дії,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013, позов ТОВ "Будівельно-монтажна компанія "Перспектива"" задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ форми "Р" від 10.12.2012 № 0013902203 про збільшення товариству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 321 533,00 грн. на підставі статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК) та застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України (ПК), в розмірі 160 767,00 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення позивачу грошового зобов'язань з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, були висновки, викладені в акті від 10.12.2012 № 1152/22-3/35692384, про заниження позивачем ПДВ за липень - серпень 2012 року на 321 533,00 грн. внаслідок формування податкового кредиту за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ "Благобуд" та ТОВ "Гарант-Сервіс". Цей висновок обґрунтований посиланням на нікчемність господарських операцій із ТОВ "Благобуд" та ТОВ "Гарант - Сервіс", за наслідками яких товариство неправомірно сформувало податковий кредит, в силу неможливості провести зустрічну звірку вказаних контрагентів, про що складено акти від 13.07.2012 № 536/22-08/33051502 (ТОВ "Благобуд"), від 08.10.2012 №596/22-40/23157922 (ТОВ "Гарант - Сервіс").

Задовольняючи позов, суд виходив з правомірного декларування позивачем суми податкового кредиту на підставі первинних документів, виписаних ТОВ "Благобуд" та ТОВ "Гарант - Сервіс", з врахуванням встановлених у справі обставин щодо придбання позивачем у вказаних контрагентів послуг за договорами підряду.

Обставини щодо реальності господарських операцій з придбання позивачем послуг у ТОВ "Благобуд" та ТОВ "Гарант - Сервіс" встановлені судом на підставі оцінки доказів у справі, а саме: податкових накладних, актів приймання - здачі робіт, довідок про вартість виконання робіт за відповідні звітні періоди (типові форми № КБ-2 та № КБ-3), платіжних документів.

Доводи ДПІ, що були покладені в основу висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Благобуд", ТОВ "Гарант-Сервіс", а саме: не підтвердження поставок через неможливість провести зустрічні звірки ТОВ "Благобуд" та ТОВ "Гарант - Сервіс", - відхилені судом з огляду на те, що одна лише неможливість проведення перевірки платника податку (постачальника) не може бути підставою для позбавлення іншого платника податку (покупця) права на податковий кредит.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ( в редакції, чинній до 1 липня 2015 року).

Згідно з положеннями пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункт 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Витрати господарюючого суб'єкта з метою ведення податкового обліку, зокрема з податку на додану вартість повинні бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними документами бухгалтерського і податкового обліку, які визначені правовими нормами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть відображатися в податковому обліку.

Вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника ПДВ на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом у господарській операції - постачальником товару (послуг). Одне тільки порушення постачальником товару (послуг) у податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником цього податку - покупцем товару (робіт, послуг) - вимог закону щодо формування податкового кредиту. Платник податку - покупець товарів (робіт, послуг) - не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за неправомірну податкову поведінку його контрагента у ланцюгу поставок за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суди з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надали належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судом на виконання вимог статті 11 цього Кодексу, та зробили обґрунтований висновок, що ДПІ не доведено недостовірність задекларованих позивачем в податковому обліку за липень, серпень 2012 року сум податкового кредиту.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, ДПІ посилається на ті ж самі обставини, які вказані в акті перевірки як підстава для збільшення ТОВ "Будівельно-монтажна компанія "Перспектива"" суми грошового зобов'язання з ПДВ згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі - відсутність можливості у контролюючого органу провести зустрічні звірки ТОВ "Благобуд" та ТОВ "Гарант-Сервіс" щодо підтвердження господарських взаємовідносин з іншими контрагентами, і, як наслідок, не підтвердження задекларованих даних податкового обліку ТОВ "Благобуд" та ТОВ "Гарант-Сервіс" та позивача за операціями з цими контрагентами. Ці доводи ДПІ були предметом оцінки судами першої та апеляційної інстанцій; в касаційній скарзі не наведено конкретних підстав, які б свідчили про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні обставин у справі та норм матеріального права при їх юридичній оцінці.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев