Ухвала суду № 58531655, 16.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 року м. Київ К/800/40922/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2014 року по справі №820/4584/14 за позовом приватного акціонерного товариства „Новий Стиль” до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішення, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року приватне акціонерне товариство „Новий Стиль” звернулося в суд з позовом до Харківської митниці Міндоходів, в якому просило: скасувати рішення про коригування митної вартості товарів 807000003/2013/003257/2 від 16.09.2013 р.; скасувати картку відмови Харківської обласної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2013/01184 від 16.09.2013 р..

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про неправомірність дій митного органу щодо визначення митної вартості товару за резервним методом, оскільки вважає, що заявлена декларантом митна вартість є достовірною та об’єктивною, яка підтверджується зовнішньоекономічними контрактами, інвойсами та іншими документами.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2014 року, позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Харківська митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу приватне акціонерне товариство „Новий Стиль” просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції – без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ „Новий Стиль” під час здійснення зовнішньоекономічної імпортної операції в межах укладеного з резидентом КНР компанією Hangzhou Zhongtai Industrial Group Co, LTD контракту №130513-ZHONG від 13.05.2013 р. подав до Харківської митниці Міндоходів митну декларацію ІМ40 807100000/2013/044588 від 12.09.2013 р. на товар - механізми гойдання крісел, в якій визначив митну вартість товару за основним методом у загальному розмірі 197 108,31 грн..

Харківська митниця Міндоходів, здійснюючи контроль за правильністю визначення митної вартості товарів, застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, у зв’язку з чим прийняла рішення № 807000003/2013/003257/2 від 16.09.2013 р. „Про коригування митної вартості товарів”, яким декларанту скоригована митна вартість товару.

Харківською митницею Міндоходів 16.09.2013 р. прийняте рішення у формі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2013/01184.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведена належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість прийнятих рішень про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

У відповідності до ч.4 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частин 3 - 5 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв’язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем декларанту в електронному повідомленні для підтвердження митної вартості запропоновано надати наступні додаткові документи: ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Під час консультацій при оформленні вантажної митної декларації ІМ 40 807100000/2013/044588 від 12.09.2013 р. року АТ „Новий Стиль” надана відповідь № 2013/09-13-1 від 13.09.2013 р. на запит митного органу від 12.09.2013 р. зокрема, були надані пояснення та документи (платіжне доручення № 290 від 22.08.2013 р., Звіт про оцінку майна № 30/11/2012/01 від 30.11.2012 р.) та окремі пояснення та копії митних декларацій стосовно того, що у квітні 2013 р. митні оформлення товарів даного асортименту відбувалися з використанням першого методу визначення митної вартості.

Вартість товару імпортованого за митною декларацією ІМ № 40 807100001/2013/002166 від 12.04.2013 р. та за митною декларацією ІМ №40 807100000/2013/017752 від 22.04.2013 р. позивачем визначено за першим методом.

Для митного оформлення товару позивач разом з декларацією надав відповідачу контракт з фірмою HANGZHOU ZHONGTAI INDUSTRIAL GROUP CO., LTD № 130513-ZHONG від 13.05.2013 р., додаток (специфікацію) № 2 від 16.07.2013 р. до Контракту та Інвойс №NY13008 від 16.07.2013 р. до Контракту.

На підтвердження транспортних витрат декларантом надані: Коносамент EGOSHA13070086 від 20.07.2013 р., міжнародну товарно-транспортну накладну CMR 0587069/2 від 06.09.2013 р., книжка МДП SX.73871639 від 10.09.2013 р., договір на здійснення транспортно-експедиторських послуг № 120447 від 05.03.2012 р., рахунок – фактуру №LS – 3767182 від 09.09.2013 р. на оплату транспортних послуг.

На підставі ч.6 ст.53 МК України позивач надав до митниці додаткові документи, а саме: сертифікат походження товару №13С3301М7043/00176 від 16.07.2013р.; пакувальний лист б/н від 16.07.2013 р.; лист про відсутність взаємозалежності між позивачем та постачальником; лист про не проведення страхування; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 29.04.2013 р..

Також судами встановлено, що іноземний контрагент позивача - резидент КНР компанія HANGZHOU ZHONGTAI INDUSTRIAL GROUP CO., LTD є виробником імпортованого товару.

З огляду на встановлені судами обставини колегія суддів вважає вірним висновки судів, що за відсутності ознак пов’язаності імпортера з іноземним контрагентом, митний орган не мав фактичних даних вважати подані платником податків документи про ціну придбання неповними чи недостовірними. При цьому, митним органом не доведена наявність підстав для сумніву в достовірності та правильності визначення інших складових митної вартості.

За таких обставин, подані позивачем до митного оформлення документи, відповідають вимогам ч.2 ст.58 Митного кодексу України і не створюють підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно ч.6, ч.7 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Натомість відповідачем не доведена наявність розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару, наявності будь-яких застережень з приводу застосування першого методу до визначення ціни товару, поданого на митне оформлення.

Згідно ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

У відповідності до п.1 ч.4 ст.53 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судами встановлено, що при винесенні спірних рішень застосована однакова митна вартість одиниці імпортованої продукції за кілограм до всього товару, хоча згідно з зовнішньоекономічним контрактом та інвойсом номенклатура поставки має суттєві відмінності по позиціях товару в залежності від характеристик. При цьому, кількість товару за переліченими контрактами вимірюється не в кілограмах, а в одиницях продукції.

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій що, застосування відповідачем лише з причини спрацювання модуля АСАУР ціни на товар за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України є необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості вказаної системи не містять жодних параметрів, об’єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого висновку характеристики товару можуть бути з’ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Натомість, при прийнятті оскаржуваних рішень, відповідачем такого порівняння зроблено не було.

Враховуючи, що відповідачем не доведена наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: