Постанова № 58506371, 06.04.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 р. Справа № 804/304/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якому просить суд:

- зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 допустити уповноважених фахівців Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до проведення перевірки з питань правомірності видачі та використання путівок на санаторно-курортне лікування працівниками та членами їх сімей за період з 01.04.2012 року по 30.09.2015 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі відділення Фонду) зазначило, що при проведенні перевірки робочого органу Фонду Васильківської міжрайонної виконавчої дирекції встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2М.) за перевіряємий період отримала від Васильківської міжрайонної виконавчої дирекції дві санаторно-курортні путівки на оздоровлення найманих працівників на загальну суму 12705,00 грн. Проте, для перевірки правомірності використання відповідачем страхових коштів на санаторно-курортне лікування відділенню Фонду необхідно провести перевірку безпосередньо за місцем реєстрації підприємця. Натомість ФОП ОСОБА_2 не допустила перевіряючих до перевірки, у звязку із відсутністю необхідних документів. Тому, позивачем було складено акт про відмову у допуску до перевірки від 27.10.2015 року. Дії відповідача щодо не допуску працівників відділення Фонду позивач визначив як порушення страхувальником норм чинного законодавства, з огляду на що звернувся до суду із позовом про зобовязання підприємця допустити його службовців до проведення перевірки правомірності видачі та використання путівок.

У судове засідання зявився представник позивача ОСОБА_3

Відповідач у судове засідання не зявилась, хоча належним чином була повідомлена про час, дату та місце розгляду справи.

Тому, з урахуванням положень ч.6 ст.128 КАС України, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цього адміністративного позову з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 30.04.2002 року ФОП ОСОБА_2 була зареєстрована у Покровській районній державній адміністрації Дніпропетровської області та перебуває на обліку у Васильківській міжрайонній виконавчій дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності як роботодавець.

Так, згідно Плану-графіку проведення комплексних ревізій на 2015 рік, затвердженого наказом виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 09.12.2014 року №448-ос про проведення комплексної ревізії Васильківської міжрайонної виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, зокрема в частині використання коштів Фонду на санаторно-курортне лікування застрахованих осіб та членів їх сімей, встановлений факт порушення законодавства страхувальником ФОП ОСОБА_2 (страхувальник), яка використовує найману працю за трудовим договором, що спричинило необхідність проведення позапланової перевірки страхувальника.

Правовідносини, які склались між сторонами виникли у період дії Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.10.2001 року №2240-ІІІ, що діяв до 01.01.2015 року та втратив чинність у звязку із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообовязкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 року №77-VIII (далі Закон №77).

Так, згідно ст.4 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року №1105-XIV (далі Закон №1105, у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції та з урахуванням положень Закону №77) Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообовязковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у звязку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообовязкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

За положеннями частин 6, 8, 9 Розділу VIII Прикінцевих положень Закону №1105 до завершення заходів, повязаних з утворенням Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції відповідні виконавчі дирекції та їх робочі органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності діють до затвердження відповідних рішень Фондом.

За п.2 ч.2, п.3 ч.1 ст.10 Закону №1105 визначено, що Фонд має право перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду. А також зобовязаний здійснювати контроль за дотриманням порядку використання страхувальником страхових коштів.

Так, порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження регламентовано Інструкцією №29 від 22.12.2010 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.03.2011 року №393/19131 (далі Інструкція №29).

У відповідності до вимог п.3.6, п.5.2, п.6.2 Інструкції №29 позапланові перевірки проводяться без попереднього повідомлення страхувальника за наявності таких підстав:

а) подання страхувальником письмової заяви до відповідного органу Фонду про здійснення перевірки за його бажанням;

б) виявлення невідповідності між даними, зазначеними у документах обов'язкової звітності та заявах-розрахунках, поданих страхувальником до органу Фонду;

в) за результатами аналізу даних, зазначених у звітності, заяві-розрахунку страхувальника по коштах Фонду, статистичних даних виявлено перевищення розміру середньоденної допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності і пологах над розміром середньоденної заробітної плати;

г) виявлення під час перевірки в іншого страхувальника фактів, що свідчать про порушення вимог законодавства, які вплинули або можуть вплинути на виплату матеріального забезпечення та надання соціальних послуг;

ґ) звернення фізичних та юридичних осіб про порушення страхувальником законодавства з питань, що належать до компетенції органів Фонду; подання страхувальником у встановленому порядку скарги про порушення законодавства посадовими особами органу Фонду під час проведення планової чи позапланової перевірки або скарги на рішення органу Фонду;

д) неподання у встановлений термін страхувальником звітності до органу Фонду без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню такої звітності;

е) розпочато процедуру реорганізації чи припинення юридичної особи, закриття відокремленого підрозділу юридичної особи, припинення діяльності суб'єкта малого підприємництва, порушено провадження у справі про визнання банкрутом страхувальника або подано заяву про зняття з обліку страхувальника;

є) на вимогу правоохоронних органів або за рішенням суду.

Посадові особи органу Фонду мають право:

вимагати припинення дій, які перешкоджають проведенню перевірки;

перевіряти надходження коштів Фонду на окремий поточний рахунок страхувальника для зарахування страхових коштів та правильність їх використання;

ініціювати проведення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам;

вимагати від посадових осіб письмових пояснень з питань, які виникають під час перевірок. У разі відмови посадових осіб від надання письмових пояснень посадова особа органу Фонду фіксує цей факт в акті перевірки;

отримувати завірені страхувальником копії документів, що підтверджують наявність фактів порушень законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

перевіряти правомірність призначення або відмови у призначенні матеріального забезпечення та правильність його нарахування;

перевіряти правомірність використання коштів Фонду на соціальні послуги, що надаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»;

перевіряти правильність обчислення середньоденної заробітної плати, з якої обраховуються суми матеріального забезпечення застрахованим особам;

інформувати керівництво органу Фонду у разі виявлення ознак зловживань щодо використання коштів Фонду.

Страхувальник під час здійснення перевірки зобов'язаний:

допускати посадових осіб органу Фонду до здійснення перевірки за умови дотримання порядку здійснення перевірки, передбаченого цією Інструкцією,та надавати необхідні для здійснення перевірки документи;

надавати посадовим особам органу Фонду місце для здійснення перевірки, можливість користування зв'язком, комп'ютерною та копіювальною технікою (за наявності);

надавати копії документів, засвідчені страхувальником, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час перевірки, відповідно до вимог законодавства;

підписати акт перевірки або відмовитись із зазначенням причин такої відмови;

одержувати примірник акта, рішення органу Фонду за результатами проведеної планової чи позапланової перевірки.

На виконання вищевказаних норм чинного законодавства позивачем було прийнято наказ про проведення позапланової перевірки від 22.09.2015 року №389-ос Васильківської міжрайонної виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

З метою проведення перевірки правомірності видачі та використання путівок на санаторно-курортне лікування працівниками та членами їх сімей роботодавця ФОП ОСОБА_2 (страхувальник) за період з 01.04.2012 року по 30.06.2015 року службовцями відділення Фонду були здійснені неодноразові виїзди до страхувальника. Однак актами про не встановлення його місцезнаходження від 22.09.2015 року, від 23.09.2015 року, від 24.09.2015 року, від 25.09.2015 року було зафіксовано факт відсутності відповідача за вказаною юридичною адресою: Дніпропетровська область, смт. Покровське, вул. Леніна, 141/21.

Згодом згідно з наказом відділення Фонду від 26.10.2015 року №429-ос «Про проведення позапланових перевірок» було призначено проведення позапланової перевірки з питань правомірності видачі та використання путівок на санаторно-курортне лікування працівниками та членами їх сімей за період з 01.04.2012 року по 30.06.2015 року у страхувальника ФОП ОСОБА_2

Відповідно до положень п.3.5 Інструкції №29 для проведення позапланової перевірки було видано направлення від 26.10.2015 року №469/07, на підставі якого 27.10.2015 року здійснено виїзд спеціаліста контрольно-ревізійного відділу виконавчої дирекції відділення Фонду. Однак, відповідач не допустила перевіряючого до перевірки, зазначивши, що у неї відсутні відповідні документи, адже вони знаходяться у головного бухгалтера, про місцезнаходження якого їй нічого не відомо. Також підприємець відмовилась підписати направлення на перевірку.

Тому, позивачем було складено акт про відмову у допуску до перевірки від 27.10.2015 року, за яким засвідчено факт не допуску до перевірки та зазначено про усне попередження ФОП ОСОБА_2 щодо відповідальності за ст.188-23 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), у звязку із перешкоджанням уповноваженим особам Фонду у проведенні перевірки.

А 30.10.2015 року було складено протокол №52 про адміністративне правопорушення щодо порушення порядку використання коштів загальнообовязкового державного соціального страхування, несвоєчасне або неповне їх повернення, несвоєчасне подання або неподання встановленої звітності, подання недостовірної звітності щодо використання страхових коштів, вчинення дій, що перешкоджають уповноваженим особам Фонду у проведенні перевірок щодо використання страхових коштів. У протоколі позивач зазначає про порушення ФОП ОСОБА_2 вимог п.3.6 ч.2 ст.15 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування» та п.6.2 розділу VI Інструкції «Про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами оскарження, затвердженої постановою правління Фонду від 22.12.2010 року №29. Та зазначає про відповідальність відповідача за ст.188-23 КУпАП.

Так, за ст.188-23 КУпАП визначено, що вчинення дій, які перешкоджають уповноваженим особам органів доходів і зборів у проведенні перевірок, повязаних з нарахуванням, обчисленням та сплатою єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, уповноваженим особам органів Пенсійного фонду України у проведенні перевірок, повязаних з порушеннями законодавства про загальнообовязкове державне пенсійне страхування, поданням відомостей, що використовуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування, а також вчинення дій, що перешкоджають уповноваженим особам органів Пенсійного фонду України, Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у проведенні перевірок щодо використання страхових коштів у випадках, передбачених законом, -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, зазначене у частині першій цієї статті, -

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, вказаний протокол було отримано відповідачем 31.10.2015 року, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення, наявне в матеріалах справи.

Відомостей про наступні свої дії щодо притягнення ФОП ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності позивач суду не надав, хоча у протоколі вказав, що 10.11.2015 року відбудеться розгляд справи про адміністративне правопорушення. Адже згідно ст.234-2 КУпАП України на підставі протоколу контролюючим органом виноситься постанова про адміністративне правопорушення, якою накладається стягнення.

За твердженнями відділення Фонду неправомірні дії відповідача щодо ухилення від виконання своїх обовязків страхувальника у допуску посадових осіб органів Фонду до перевірки правильності використання страхових коштів з надання необхідних документів, є свідомими та розцінюються як порушення страхувальником чинного законодавства.

Натомість суд розяснює, що за приписами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пунктів 1 та 7 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовій спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Субєктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Також ч.2 ст.17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Проте, нормами чинного законодавства України не встановлено право контролюючих органів на пред'явлення адміністративних позовів до фізичних осіб-підприємців або юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, про зобов'язання вчинити певні дії, зокрема, допустити до проведення перевірки. Тим більше, що позивач притягнув ФОП ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за недопуск до проведення перевірки згідно вищевказаного протоколу.

Отже, позовна вимога Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про зобовязання ФОП ОСОБА_2 допустити уповноважених фахівців Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до проведення перевірки з питань правомірності видачі та використання путівок на санаторно-курортне лікування працівниками та членами їх сімей за період з 01.04.2012 року по 30.09.2015 року є такою, що задоволенню не підлягає.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд згідно ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, суд вважає за необхідне у задоволенні цього адміністративного позову відмовити повністю.

Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, то суд зазначає таке.

Відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» та ст.87, ст.94 КАС України, враховуючи рішення суду про відмову у задоволенні розглядуваного адміністративного позову, сплачена позивачем сума судового збору (за платіжним дорученням №70 від 05.02.2016 року у розмірі 1218,00грн.) поверненню з Державного бюджету України не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 06 квітня 2016 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_1