Ухвала суду № 58506091, 22.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2016 р. м. Київ К/800/6887/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Леонтович К.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу державного підприємства «Смоли» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року

у справі № 804/6729/15

за позовом державного підприємства «Смоли»

до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

У травні 2015 року державне підприємство «Смоли» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Дніпродзержинська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 05.02.2015 № 0004041701.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ДП «Смоли» оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі касатор просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення - про задоволення позову.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у зв'язку з неприбуттям належним чином повідомлених про час і місце судового засідання осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 11.02.2015 ДП «Смоли» отримало від Дніпродзержинської ОДПІ рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 05.02.2015 №0004041701. Цим рішенням позивачу нарахована пеня у розмірі 4 379,53 грн. (0.1 % від суми недоїмки ), штраф у розмірі 12 566,03 грн. (10 %) на загальну суму недоїмки - 16 945,56 грн., з визначенням періоду нарахування пені, а саме з 22.10.2013 по 13.12.2013.

В акті перевірки від 28.07.2014 № 3286/52-04-03-17-01-30168850 та в запереченнях Дніпродзержинської ОДПІ до адміністративного позову від 22.12.2014 № 32010/04-03-10-31 підтверджена своєчасність сплати позивачем нарахованого єдиного соціального внеску за вересень 2013 року у сумі 675 643,83 грн. Факт своєчасної сплати підтверджений і рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2015 у справі № 804/20087/14. Судом встановлено, що за вересень 2013 року нарахований єдиний внесок у сумі 675 643,83 грн., а сплата здійснювалася підприємством платіжними дорученнями з 01.10.2013 по 18.10.2013. Отже, стверджує позивач, строки сплати єдиного внеску за вересень 2013 року підприємством дотримані.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оспорюваним рішенням від 05.02.2015 № 000 404 1701 позивачу нарахована пеня та штраф за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску за період з 22.10.2013 до 13.12.2013. Отже, у вказаному рішенні не йде мова про вересень 2013 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з таким висновком судів попередніх інстанцій та вважає його передчасним з огляду на таке.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований з календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з частиною одинадцятою статті 9 Закону № 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Положеннями частин десятої та одинадцятої статті 25 Закону №2464 передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Частиною тринадцять статті 25 Закону № 2464 нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Водночас, приписами підпункту 2 пункту 7.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455 (чинного на час виникнення спірних відносин), визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 9.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, за який сплачується єдиний внесок, незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

Таким чином, зміст викладених вище положень законодавства дає підстави для висновку про те, що рішення про застосування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску відповідним органом контролю приймається після сплати (погашення) платником у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, тобто за відповідний місяць.

Відповідно до змісту Додатку 9 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (підпункт 2 пункту 7.2 розділу VII) у такому рішенні зазначається період, за який платнику нараховано пеню (тобто період, за який платником прострочено сплату обов'язкового платежу).

Як установлено судами попередніх інстанцій, оспорюваним рішенням відповідача від 05.02.2015 №0004041701 позивачу нараховано пеню саме за період з 22.10.2013 по 13.12.2013.

Згідно з частиною першою статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення судів попередніх інстанцій названим вимогам процесуального закону відповідають не в повній мірі.

Відповідно до частини першої статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною четвертою статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Ураховуючи вказані положення правових норм адміністративного судочинства стосовно принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі та належності доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що під час судового розгляду цієї справи та наданню оцінки оспорюваному рішенню судам потрібно встановити, за який саме період ДП «Смоли», на думку відповідача, несвоєчасно сплатило (погасило) у повному обсязі недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску, за що і було прийнято рішення від 05.02.2015 №0004041701.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги заслуговують на увагу, наявні підстави для її часткового задоволення та скасування рішень судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд.

Частиною першою статті 220 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною другою статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень по суті спору у цій справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства «Смоли» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року в цій справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 КАС України.

Головуючий

(підпис)

К.В. Конюшко

Судді

(підпис)

Л.Я. Гончар

(підпис)

К.Г. Леонтович

Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель