Ухвала суду № 58505992, 14.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 червня 2016 року м. Київ К/800/15972/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Олексієнко М.М., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги представника Міністерства оборони України на судове рішення Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Житомирського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року представник Міністерства оборони України звернувся з касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови позивачу в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду третьої групи внаслідок поранення (контузії) та захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, яка оформлена листом Департамента фінансів Міністерства оборони України від 21 жовтня 2015 року №248/3/6/2845. Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням третьої групи інвалідності, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ставиться вимога про скасування судового рішення апеляційної інстанції і ухвалення нового про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Вказується, що суди не дали належної правової оцінки обставинам справи та доводам про те, що позивачу встановлено інвалідність через 24 років після звільнення з військової служби.

Вивчивши зміст касаційної скарги, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Відповідно до положень, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у випадку, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга є необґрунтованою, якщо викладені в ній доводи не містять посилань на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права або такі посилання є безпідставними.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, є безпідставні.

За приписами пункту 2 частини першої статті 3 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ), дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Закону (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з положень зазначеної норми, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Саме до такого висновку зводиться правова позиція, викладена Верховним Судом України в постанові від 21 квітня 2015 року (справа № 21-135а15).

Як установлено судами, що відповідає фактичним обставинам справи, захворювання позивача пов'язане з проходженням військової служби, внаслідок якого 26 жовтня 2012 року йому встановлено 3 групу інвалідності.

Отже, за приписами наведених норм, позивач має права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону № 2011-ХІІ, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову в цій частині.

З урахуванням зазначеного, керуючись статями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на судове рішення Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Житомирського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Олексієнко