Рішення № 5850517, 28.04.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

28.04.2009Справа №2-24/1461-2009 За позовом Державного підприємства «Феодосійський морський торгівельний порт», (98100 АР Крим, м. Феодосія, вул. Горького, 14; ідентифікаційний код 01125577)

До відповідача Приватного підприємства «Епіцентр», (98100 АР Крим, вул.. Чехова, 3; ідентифікаційний код 23432481)

Про стягнення 35519,35 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

представники:

Від позивача Павлов В.О., довіреність № 10104 від 20.02.2009 р.

Від відповідача не зявився

Обставини справи: Державне підприємство «Феодосійський морський торгівельний порт» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства «Епіцентр» про стягнення 35519,35 грн., в тому числі: 30818,78 грн. основного боргу, 2015,40 грн. інфляційних втрат, 282,15 грн. річних, 2403,02 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобовязань по оплаті наданих послуг, що пов'язані із перевалкою вантажів відповідача за договором № 8/77 від 29.09.2008 р. з на суму 30818,78 грн., яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення Державного підприємства «Феодосійський морський торгівельний порт» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, вимоги суду не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У звязку з чим, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній документами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

29.09.2008 р. між Державним підприємством «Феодосійський морський торгівельний порт» (Порт) та Приватним підприємством «Епіцентр» (Замовник) був укладений договір № 8/77 (а.с. 25-30).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що договір встановлює умови перевалки, складських операцій, приймання та передачі на суміжні види транспорту, транспортно експедиторського обслуговування, митного декларування та порядок сплати за надані послуги, повязані з перевалкою вантажів, які прибувають у порт на адресу Замовника.

Номенклатура вантажів: мука у мішках (вага мішка 50 кг), продукція рослинного походження у тарі, свіжоморожена риба у паках ( вага паку 20-30 кг) (п. 1.2 Договору).

Відповідно до розділу 2 договору, зокрема пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.6, 2.8, до зобовязань Порту входить забезпечення постановки судна до причалу у порядку загальної черги, оформлення документально приймання вантажу від залізничної дороги (або автотранспорту) згідно з нормами та правилами, прийнятими на відповідному виді транспорту, виступаючи від імені та за дорученням Замовника, виконування відвантаження вантажу з залізничних вагонів (автотранспорту), оформлення приймальних актів на вантаж, що поступає, виконування транспортно експедиторського обслуговування та митного декларування вантажів у відповідності із дорученням Замовника, виконування навантаження вантажів на судна, складання коносаментів та маніфестів у відповідності з даними, які містять доручення Вантажовласника.

Пунктом 4.1 договору сторонами узгоджені акордні ставки, за якими замовник сплачує Порту за перевалку вантажів у причалу силами та засобами Порту.

При здійсненні вантажних робіт силами Замовника із залученням перевантажної техніки Порту, Замовник виконує оплату за використання причалу порту при виконанні власними силами вантажно розвантажних робіт, вартість роботи перевантажної техніки Порту, за роботу прийомуздавальника Порту, за використання піддонів (п. 4.1.2 Договору).

Замовник також сплачує Порту за транспортно експедиційні послуги (п. 4.2 Договору).

Остаточні розрахунки між Замовником та Портом виконуються протягом 10 днів з дати рахунку, який виставляється за всі роботи та послуги Порту після відвантаження суднової партії вантажу (п. 4.10 Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2008 р. (п. 6.5 Договору).

Позивачем у виконання своїх зобовязань за Договором були надані послуги з забезпечення постановки судна до причалу, оформлення документально приймання вантажу від залізничної дороги (або автотранспорту), від імені та за дорученням Замовника, виконування відвантаження вантажу з залізничних вагонів (автотранспорту), оформлення приймальних актів на вантаж, що поступає, виконування транспортно експедиторського обслуговування та митного декларування вантажів у відповідності із дорученням Замовника, виконування навантаження вантажів на судна, складання коносаментів та маніфестів у відповідності з даними, які містять доручення Вантажовласника.

Надання зазначених послуг підтверджується доданими до матеріалів справи залізничними накладними за жовтень 2008 р., коносаментом за жовтень 2008 р. та маніфестом за жовтень 2008 р., а також корінцями пересильних накладних (а.с.34-35, 44-51,64-65).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно ст. 134 Кодексу торговельного мореплавства Українидоговір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі. Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є, зокрема, коносамент.

Після приймання вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов'язані видати відправнику коносамент, який є доказом приймання перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті (ст. 134 Кодексу торговельного мореплавства України).

Крім того, Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 13 грудня 2004 року N 1098 затверджені Правила оформлення вантажних перевізних документів на перевезення морським транспортом, до яких при оформленні вантажних перевізних документів на перевезення вантажів морським транспортом включається Маніфест на вантажі.

Отже, додані до матеріалів справи вищезазначені документи підтверджують надання позивачем послуг, передбачених умовами договору № 8/77 від 29.09.2008 р., відповідачу у період з жовтня 2008 р. по листопад 2008 р.

Позивачем на адресу відповідача були спрямовані рахунки на оплату наданих послуг за договором, зокрема рахунок № 1047 від 28.10.2008 р. на суму 29482,34 грн., рахунок № 1056 від 31.10.2008 р. на суму 94,44 грн., рахунок № 1115 від 13.11.2008 р. на суму 1242,00 грн. (а.с.36,38,40).

Направлення зазначених рахунків на адресу відповідача підтверджується копіями листів журналу вихідної кореспонденції позивача, поштовими квитанціями (а.с. 68-79).

Зауважень щодо якості та кількості наданих послуг з боку відповідача не надходило, іншого всупереч вимогам статей 33,34 Господарського процесуального кодексу України, суду не надано.

Отже суд приходить до висновку, що відповідач прийняв надані послуги з боку позивача в обємі, який відповідає обєму та вартості наданих послуг, зазначених у рахунках позивача, однак вартість наданих послуг не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 30818,78 грн., що відповідає загальній сумі наданих послуг за рахунками № 1047 від 28.10.2008 р., № 1056 від 31.10.2008 р. , № 1115 від 13.11.2008 р.

З довідки бухгалтерії позивача № 12/4/01 від 27.02.2009 р., з акту звірки взаєморозрахунків, проведених між сторонами станом на 06.04.2009 р., вбачається, що відповідачем 24.12.2008 р. була проведена оплата по рахунку № 1056 від 31.10.2008 р. на суму 94,44 грн.

Судом встановлено, що вказана сума у розмірі 94,44 грн. була сплачена відповідачем 24.12.2008 р., тобто до звернення позивача з відповідним позовом до суду (16.03.2009 р. згідно штампу поштового відділення на конверті, доданому до позовної заяви).

Отже на момент звернення з позовом до суду у позивача було відсутнє право вимоги на суму у розмірі 94,44 грн. Таким чином в цій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобовязання за договором по оплаті наданих послуг в повному обсязі та у строк, погоджений сторонами у договорі, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства зобовязання за договором по оплаті за надані послуги не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 30724,34 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, визнана відповідачем, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2015,40 грн. інфляційних втрат та 282,15 грн. 3% річних за прострочення виконання зобовязання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивачем нараховувався індекс інфляції за кожним рахунком окремо, так за рахунком № 1047 від 28.10.2008 р. за період з листопаду 2008 р. по січень 2009 р., за рахунком № 1056 від 31.10.2008 р. у період з листопада 2008 р. по січень 2009 р., за рахунком № 1115 від 13.11.2008 р. за період з грудня 2008 р. по січень 2009 р.

Однак судом було встановлено, що заборгованість у розмірі 94,44 грн. відповідно до рахунку № 1056 від 31.10.2008 р. була сплачена позивачем 24.12.2008 р., а отже період нарахування інфляційних витрат повинен бути зменшений з листопада 2008 р. по грудень 2008 р., а тому індекс інфляції за рахунком № 1056 від 31.10.2008 р. складає 3,43 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Приватного підприємства «Епіцентр» інфляційних втрат за період з листопаду 2008 р. по січень 2009 р. визнаються судом обґрунтованим, проте стягненню підлягає сума інфляційних витрат у розмірі 2012,60 грн.

В частині стягнення 2,80 грн. індексу інфляції у задоволені позову відмовлено.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховувались річні за кожним рахунком окремо, так за рахунком № 1047 від 28.10.2008 р. за період з 08.11.2008 р. по 27.02.2009 р., за рахунком № 1056 від 31.10.2008 р. у період з 10.11.2008 р. по 27.02.2009 р., за рахунком № 1115 від 13.11.2008 р. за період з 23.11.2008 р. по 27.02.2009 р.

Однак судом було встановлено, що заборгованість у розмірі 94,44 грн. відповідно до рахунку № 1056 від 31.10.2008 р. була сплачена позивачем 24.12.2008 р., а отже період нарахування 3 % річних повинен бути зменшений з 10.11.2008 р. по 23.12.2008 р., а тому 3 % річних за рахунком № 1056 від 31.10.2008 р. складають 0,34 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Приватного підприємства «Епіцентр» 3 % річних за період з 08.11.2008 р. по 27.02.2009 р. визнаються судом обґрунтованими у розмірі 281,64 грн.

В частині стягнення 0,51 грн. 3 % річних у задоволені позову відмовлено.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 2403,02 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що за прострочення у сплаті (п. 4.10 договору) Порт має право нарахувати Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення до дати зарахування грошових коштів на поточний рахунок Порту.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розглянувши розрахунок пені позивача, враховуючи встановлення судом того, що заборгованість у розмірі 94,44 грн. відповідно до рахунку № 1056 від 31.10.2008 р. була сплачена позивачем 24.12.2008 р., суд вважає за необхідне перерахувати розмір пені.

За рахунком № 1047 від 28.10.2008 р. :

З 08.11.2008 р. по 27.02.2009 р. 29482,34 грн.(сума заборгованості) х 112 дн. (кількість днів прострочення) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 дн. = 2171,19 грн.

За рахунком № 1056 від 31.10.2008 р.:

З 10.11.2008 р. по 23.12.2008 р. 94,44 грн. (сума заборгованості) х 44 дн. (кількість днів прострочення) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 дн. = 2,73 грн.

За рахунком № 115 від 13.11.2008 р.:

З 23.11.2008 р. по 27.02.2009 р. 1242,00 грн. (сума заборгованості) х 97 дн. (кількість днів прострочення) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 дн. = 79,22 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується загальна сума пені у розмірі 2253,14 грн., яка є обґрунтованою, а тому підлягає стягненню з відповідача.

У частині вимог щодо стягнення 149,88 грн. пені у позові відмовлено.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний згідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 05.05.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, пунктом 1-1 частини 1 статті 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Епіцентр», (98100 АР Крим, вул.. Чехова, 3; ідентифікаційний код 23432481) на користь Державного підприємства «Феодосійський морський торгівельний порт», (98100 АР Крим, м. Феодосія, вул.. Горького, 14; ідентифікаційний код 01125577; п/р 26005022444 в АБ «Експрес Банк», м. Сімферополь, МФО 384674) 30724,34 грн. основного боргу, 2012,60 грн. інфляційних втрат, 281,64 грн. річних, 2253,14 грн. пені, 352,71 грн. державного мита та 117,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 94,44 грн. заборгованості, 2,80 грн. індексу інфляції, 0,51 грн. 3 % річних, 149,88 грн. пені у задоволені позову відмовлено.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.