Постанова № 58502604, 17.05.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2012 р.Справа № 2-а-2953/10/1470

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Устинов І.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Димерлія О.О. та Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.12.2010р. по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЧС-Сервіс»до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про визнання дій протиправними, визнання протиправною бездіяльність ,-

В С Т А Н О В И В:

14 травня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про визнання дій протиправними, визнання протиправною бездіяльність.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченнях.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.12.2010р. позов задоволено у повному обсязі, визнано:

- протиправними дії Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, які полягають у проведенні перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "ЧС-Сервіс" в результаті якої складено Акт від 26.03.2010 року №1113/231-00/32655858 "Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "ЧС-Сервіс" (код ЄДРПОУ 32655858) з питань взаємовідносин з контрагентами: ПП "Оксі-Трейд" та покупцями, яким було реалізовано ТМЦ послуги, отримані товариством з обмеженою відповідальністю "ЧС-Сервіс" від ПП "Оксі-Трейд", за період січень-березень 2009 року; ПП "Новомет" та покупцями, яким було реалізовано ТМЦ послуги, отримані товариства з обмеженою відповідальністю "ЧС-Сервіс" від ПП "Новомет", за період квітень 2009 року.

- протиправними дії Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, які полягають у здійсненні висновку, що податковий кредит товариства з обмеженою відповідальністю "ЧС-Сервіс" за січень-квітень 2009 року в тому числі ПДВ 133484 грн., який проведено на підставі нікчемного правочинну, підлягає коригуванню (зменшенню) на суму 461462,97 грн., в тому числі ПДВ 92293,58 грн.

- протиправними дії Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, які полягають у визнанні недійсними даних, наведених у деклараціях з податку на додану вартість за січень-квітень 2009 року про обсяги придбання та продажу (а отже і про задекларовані податковий кредит та зобовязання).

- протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, яка полягає у відсутності самостійно визначеної суми податкового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "ЧС-Сервіс" за наслідками перевірки та прийнятті податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У звязку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 17.03.2010р. по 23.03.2010р. відповідач провів позапланову виїзну перевірку ТОВ "ЧС-сервіс" з питань взаємовідносин з контрагентами: ПП «Оксі-Трейд»та покупцями, яким було реалізовано ТМЦ/послуги, отримані ТОВ «ЧС-сервіс»від ПП «Оксі-Трейд», за період січень-березень 2009 року; ПП «Новомет»за період квітень 2009 року за результатами якої було складено Акт від 26.03.10 року № 1113/231-00/32655858 (далі - Акт перевірки).

Зокрема, у Акті перевірки, відповідач зазначив, що діяльність ТОВ «ЧС-сервіс»була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди третіх осіб, які не виконували своїх податкових зобов'язань. Крім того, ТОВ «ЧС-сервіс», працюючи в даному сегменті ринку, був обізнаний щодо учасників цього ринку і налагодження стабільних зв'язків. В акті перевірки зазначено,що ТОВ «ЧС-сервіс»фактично фінансово-господарські операції з постачальниками ПП «Оксі-Трейд»та ПП «Новомет»не здійснювало.

Виходячи з вище зазначеного, відповідач визнав нікчемними операції по формуванню податкового кредиту ТОВ «ЧС-сервіс»по взаємовідносинах з ПП «Оксі-Трейд»за період січень-березень 2009 року в сумі 56122,08 грн. та з ПП «Новомет»за період квітень 2009 року в сумі 36187,40 грн.

Таким чином, на думку апелянта податковий кредит ТОВ «ЧС-сервіс»за січень-квітень 2009 року на загальну суму 667415,00 грн. в т.ч. ПДВ 133484,00 грн., який проведено на підставі нікчемного правочину, у відповідності до п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, підлягає коригуванню (зменшенню) на суму 461462,97 грн., в т.ч. ПДВ 92293,58 грн.

Відповідач в акті перевірки використав інформацію, отриману листом ДПІ у Ленінському районі міста Миколаєва від 13.02.2010 року 3609/7/23-115, згідно якої при проведені перевірки ДПІ у м. Нова Каховка ПП «ОСТ-ВЕСТ ЗЕРНО 2008»задіяного у ланцюгу постачання ПП «Новомет»за даними вказаної перевірки встановлено відсутність поставок покупцю ПП «Новомет», провести перевірку ПП «Новомет»немає можливості у зв'язку з не допуском до перевірки.

З огляду на ці обставини, на думку апелянта позивач порушив статті 203, 215, 216, 228, 662,155, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Тому дані, наведені позивачем у деклараціях з податку на додану вартість за січень-квітень 2009 року в частині ПП «Оксі-Трейд»та ПП «Новомет»про обсяги придбання та продажу (а отже і про задекларовані податковий кредит та зобов'язання) визнано в акті перевірки недійсними.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 12.12.2010 року було направлено позивачу лист - вимогу про надання пояснень та їх документальне підтвердження в якому зазначено, що за результатами співставлення даних податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «ЧС-сервіс»за січень-лютий-березень 2009 року з іншими документами, пов'язаними з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва встановлено вірогідне завищення податкового кредиту у податку по наступному контрагенту: ПП «Оксі-Трейд»та запропоновано надати всі документи, що підтверджують господарську діяльність з вказаним СПД.

24.02.2010 року така сама вимога була направлена і по наданню документів по взаємовідносинам з ПП «Новомет»за квітень 2009 року.

Позивач стверджує, що станом на день початку та закінчення даної перевірки у товариства відсутній акт камеральної перевірки, який би свідчив про недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків. Інші підстави для проведення даної перевірки також були відсутніми, оскільки товариство не заявляло сум податку на додану вартість до бюджетного відшкодування взагалі, а також не подавало декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Згідно з ч. 6 ст. 11-1 названого Закону позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

2)платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;

3)виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

4)платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;

5)у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та :х документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної додаткової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

6)проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;

7)стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;

8)у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;

9)платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що акт камеральної перевірки відповідачем не складався, інших доказів того, що до початку перевірки ним виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій позивачем за вказані в акті перевірки періоди, відповідачем також під час розгляду справи у суді не надано.

Як свідчить акт перевірки (сторінка 5 та 14-15) розбіжностей у податковій звітності позивача з вказаними контрагентами не встановлено, крім того, сума податкового кредиту підтверджується сумою податкових зобов'язань контрагентів та наявними податковими накладними.

Як свідчить акт перевірки податкова декларація за січень 2009 року була надана до податкового органу 20.02.2009 року, реєстраційний № 2701; податкова декларація за лютий 2009 року надана до податкового органу 19.03.2009 року, реєстраційний № 4484; податкова декларація за березень 2009 року надана до податкового органу 21.04.2009 року, реєстраційний № 13479; податкова декларація за квітень 2009 року надана до податкового органу 20.05.2009 року, реєстраційний № 21674.

Додатки до вказаних декларацій надавалися в день надання декларації. Уточнюючих розрахунків товариство до податкового органу за вказані періоди не надавало. Акт перевірки ПП «Оксі-Трейд»№ 3708/23-118/33132633 складено 25.09.09 року. Перевірка ПП «Новомет»проведена взагалі не була, невідповідності між додатком № 5 до податкових декларацій не встановлено.

Таким чином, перевірка проведена за межами строку відведеного для проведення даної перевірки у зв'язку з чим суд вважає, що позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЧС-сервіс», оформлена актом від 26.03.2010 року №1113/231-00/32655858, проведена відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства.

Як вже зазначалося вище згідно п.3 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»позапланова перевірка проводиться за умови, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Тобто, позапланова перевірка платника податку може здійснюватись лише за результатами камеральної перевірки, оскільки для висновку про порушенням норм податкового законодавства при здійсненні розрахунку суми заявленого податкового кредиту чи податкового зобов'язання, податковий орган має спочатку здійснити камеральну перевірку заявлених у податковій декларації даних.

Таким чином,суд першої інстанції дійшов вірного висновку,що правових підстав для призначення та проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ЧС-сервіс»станом на 17.03.2010р. у відповідача не було.

Як вбачається із змісту Акту перевірки висновок відповідача про нікчемність правочину є необґрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Згідно ч.1 ст. 207, ч.1 ст. 208 ГК України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам Закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Разом з тим, положення ст. 207 та ст. 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

З наведеного слідує, що висновки про нікчемність правочинів відноситься до компетенції судів а не податкових органів, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції судом було встановлено, що жодний із правочинів зазначений в Акті перевірки до теперішнього часу не визнаний недійсним у судовому порядку.

Разом з цим судова колегія вважає помилковим та таким що не відповідає вимогам закону висновок суду першої інстанції щодо надання в резолютивній частині рішення суду правової оцінки та правомірності висновків акту перевірки, яким встановлено порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем.

Задовольняючи позов в частині протиправність дій органу ДПІ щодо зазначення певних положень в акті перевірки, суд першої інстанції по суті фактично надав правову оцінку акту перевірки суб'єкта владних повноважень , що є неприпустимим.

Акт перевірки це службовий двосторонній документ, який стверджує факт перевіряючих дій та їх результатів, і є носієм доказової інформації про виявлені порушення в системі оподаткування.

Колегія суддів зазначає, що акт перевірки в цьому разі є лише засобом документування дій контролюючого органу та не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС України, а тому не може бути предметом оскарження в суді.

Акти перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору, тому оскарженню підлягають дії або бездіяльність відповідача щодо проведення перевірки та встановлення їх правомірності,відповідно до наданих податковим органам повноважень.

Стосовно посилання апелянта на ті обставини, що за наслідками проведеної перевірки та складеного Акту до позивача не приймалось податкове повідомлення-рішення, яке б містило обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання і фактично для позивача негативні наслідки взагалі відсутні , тому позовна заява взагалі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, тому що акт перевірки це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є лише носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання і тому акт оформлення результатів перевірок не є владним рішенням податкового органу судова колегія не погоджується з доводами апелянта з огляду на наступне.

Відповідно ч.2 ст. 124 Конституції України, - юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Рішення Верховного Суду України №21-102во05 від 24.01.2006 р. про перегляд за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005р. у справі № 9/175-04 (за позовом АКБ Мрія до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки), суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист повязане із самою протиправністю дій. При цьому, Верховний Суд України зазначив, що відповідно до КАС України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) субєкта владних повноважень (п. 6 ч. 3 ст. 105); а відтак, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин із зазначенням способу, який, на думку суду, не приводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто захисті права, що порушуються. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені; спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у субєкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.

У відповідності зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень слід перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ОСОБА_1 направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДНА України 21.06.2001 року № 253 податкове повідомлення - письмове повідомлення податкового органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену податковим органом у випадках, передбачених законодавством. Податкове повідомлення-рішення є однією з форм податкового повідомлення.

Відповідно до пункту 4.11 наказу ДПА України від 10.08.2005 року № 327 "Про затвердження ОСОБА_1 оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" за наслідками перевірки керівником податкового органу (його заступником) приймається податкове повідомлення-рішення.

Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З наведеного вбачається, що відповідач діяв поза межами наданих йому повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, із змінами та доповненнями, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Згідно з підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 статті 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІП із змінами та доповненнями (далі - Закон № 2181-ІП) до компетенції контролюючих органів віднесено право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

З аналізу норм податкового законодавства вбачається, що позапланові виїзні перевірки можливо здійснювати за певних підстав. Підстав для проведення перевірки у відповідача , як вже було зазначено вище не було.

Вказані дії свідчать про порушення відповідачем ОСОБА_1 оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205 (далі - ОСОБА_1), а саме підпунктів 2.4.1, 2.4.2 пункту 2.4 згідно з якими висновок акту перевірки повинен відображати узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів, а виявлені порушення податкового та іншого законодавства відображаються у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обов'язкових платежів з розбивкою за роками та податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється.

Аналогічні вимоги до формування висновків акту перевірки містяться у пункті 4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДПА України від 11.09.2008 року № 584.

При розгляді справи, судом встановлено, що не тільки висновки Акту перевірки викладені з порушенням вимог чинного законодавства. З порушенням норм чинного законодавства складений як сам Акт перевірки, так і викладені в ньому факти, які ґрунтуються на припущеннях, без зазначення будь-яких первинних документів, які б підтверджували б відсутність операцій та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.5, 1.6 ОСОБА_1 - результат перевірки оформлюється складанням відповідного акту. Акт, це службовий документ, який не тільки підтверджує проведення виїзної планової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, але він є єдиним передбаченим законом документом, який повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушення норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами виїзної планової перевірки в акті викладаються усі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до підпунктів 2.3.1, 2.3.2 пункту 2.3 статті 2 ОСОБА_1 результати виїзної планової перевірки групуються за окремими видами податків і зборів (обов'язкових платежів) та у розрізі податкових періодів. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

-висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

-у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

-зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

Відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 ОСОБА_1 не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка тощо).

Враховуючи вищевикладене, дії відповідача при проведенні перевірки та складанні Акту не відповідали вимогам законодавства.

Наведене свідчить про те, що Акт перевірки був складений із порушенням вимог ОСОБА_1, оскільки як його оформлення, так і викладені в ньому висновки перевірки не підтверджені належним чином, не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, а тому не можуть бути доказами правомірності встановлення порушень позивачем.

Вказані дії відповідача свідчить про порушення ним не тільки встановленого законодавством порядку і механізму проведення перевірки, але й є доказом невиконання ним наступного.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІУ (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не встановлене порушення позивачем вимог вищевказаних норм податкового законодавства.

Судова колегія зазначає, що дії відповідача про визнання недійсними даних, відображені у деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період свідчать про порушення відповідачем норм Закону № 2181-ІП.

Згідно з пунктом 1.11 статті 1 Закону № 2181-ІП податкова декларація це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). Визнаючи договори позивача нікчемними, а також визнаючи недійсними дані відображені ним у деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість за перевіряємий період, відповідач повинен був зняти з підприємства як валові доходи і податкові зобов'язання, отримані ним у зв'язку з виконання таких договорів, так і валові витрати і податковий кредит, нараховані по постачальниках товарів.

З наведеного можна зробити висновок, що відповідач фактично визначив суми податкових зобов'язань позивачу і тим самим порушив вимоги підпункту 4.1.1 пункту 4.1, підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІП. Згідно зазначених норм цього Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації. Право органу податкової інспекції визначати податкове зобов'язання платника податків передбачено у випадку, коли згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган або за даними документальних перевірок.

У судовому засіданні представником позивача було доведено, що до прийняття рішення по справі, відповідач не надав висновку щодо повернення сум податку на додану вартість сплачені останнім в якості податкових зобов'язань, визначених в податкових деклараціях які були визнані в ході проведення перевірки недійсними, а також не здійснила відповідних коригувань податкових зобов'язань по особовому рахунку платника податків (позивача).

При вирішенні спору судом також встановлено і інше порушення відповідачем вимог податкового законодавства.

Так, згідно приписів пункту 4.11 наказу ДПА України від 10.08.2005 року № 327 - податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Відповідно до пункту 1.3 цього ж наказу за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства складається довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Довідка - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не вчинив передбачені законом дії, а саме, не прийняв а ні рішення, а ні довідку, при цьому використовуючи висновки Акту перевірки, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Суд зазначає, що поведінка суб'єкта владних повноважень у такий спосіб ставить суб'єкт господарювання (позивача) у правову невизначеність, оскільки, з одного боку є висновки Акту перевірки про встановлені порушення закону, а з іншого боку, відсутня можливість для оскарження такого акту або визнання його незаконним.

Таким чином судова колегія дійшла до висновку про протиправність дій відповідача та часткового задоволення вимог позивача щодо визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, які полягають у проведенні 26.03.2010 року позапланової виїздної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "ЧС-Сервіс" та визнання протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, яка полягає у відсутності самостійно визначеної суми податкового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "ЧС-Сервіс" за наслідками перевірки та не прийнятті податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва задовольнити частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 року скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, які полягають у проведенні 26.03.2010 року перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "ЧС-Сервіс" з питань взаємовідносин з контрагентами: ПП "Оксі-Трейд" та покупцями, яким було реалізовано ТМЦ послуги, отримані товариством з обмеженою відповідальністю "ЧС-Сервіс" від ПП "Оксі-Трейд" за період січень-березень 2009 року; ПП "Новомет" та покупцями, яким було реалізовано ТМЦ послуги, отримані товариства з обмеженою відповідальністю "ЧС-Сервіс" від ПП "Новомет" за період квітень 2009 року.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, яка полягає у відсутності самостійно визначеної суми податкового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "ЧС-Сервіс" за наслідками перевірки та не прийнятті податкового повідомлення-рішення.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова апеляційного суду апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Зуєва Л.Є.

суддя Димерлій О.О.

суддя Єщенко О.В.