Ухвала суду № 58501970, 23.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 р. Справа № 876/2696/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;

за участю секретаря судового засідання - Мельничук Б. Б.;

представника відповідача - Шиби А. І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Квінто-Плюс» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2011 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Квінто-Плюс» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000262200/21948/10/220 від 20 вересня 2011 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що відповідачем при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення було порушено п. 86.8. ст. 86 Податкового кодексу України в частині строків його винесення. Також вказано, що відповідач всупереч положенням Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» нараховував пеню до дати складання вантажних митних декларацій, а не з дати поставки товару, яка фактично відбулася швидше.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року позов задоволено частково, визнано протиправним і скасовано оскаржене податкове повідомлення-рішення в частині визначення грошового зобов'язання в сумі 3133,06 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року вищевказану постанову скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України постанова Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року та постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 20 вересня 2011 року № 0000262200/21948/10/220.

Зазначену постанову мотивовано тим, що відповідач в порушення вимог ст. 86 Податкового кодексу України протиправно прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2011 року № 0000262200/21948/10/220 в день складення та вручення Акта перевірки 20 вересня 2011 року, а тому таке підлягає скасуванню.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки датою імпорту вважається дата надходження товару на митну територію України, а не фактичного перетину ним митного кордону України, що підтверджується проставленням відбитку штампа на CMR, товаросупровідних документах, що означає початок перебування товару під митним контролем, але при обов'язковій наявності ВМД, оформленої відповідно до вимог Положення про вантажну митну декларацію.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим здійснювати розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що 20 вересня 2011 року Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Квінто-Плюс» з питань дотримання вимог валютного законодавства, за результатами якої відповідачем складено акт № 568/22-0/31897102 від 20 вересня 2011 року.

Перевіркою виявлено порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у зв'язку з чим йому донараховано пеню по імпортних операціях на загальну суму 6934,37 грн.

На підставі Акта перевірки Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення № 0000262200/21948/10/220 від 20 вересня 2011 року, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язання та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на суму 6934,37 грн.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками та вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлено, що позивач здійснював операції з імпорту систем допомоги водію, систем запобігання зіткнень відповідно до контракту від 24 листопада 2010 року, укладеного з фірмою нерезидентом «Mobileye Technologies Limited».

Відповідно до банківської виписки позивач здійснив попередню оплату за товар 24 січня 2011 року на суму 13567,50 доларів США, граничний термін надходження товару до 23 липня 2011 року.

Згідно з вантажними митними деклараціями вказаний товар надійшов на митну територію України, а саме: № 209000010/2011/0017991 від 06 квітня 2011 року на суму 2025,00 доларів США; № 209000010/2011/028202 від 10 серпня 2011 року на суму 10125 доларів США, з порушенням граничного терміну надходження товару.

Поставка товару на суму 1417,50 грн. доларів США не здійснена, а також не повернено кошти позивачу, з вимогами про стягнення заборгованості до нерезидента «Mobileye Technologies Limited» позивач не звертався. Станом на 19 вересня 2011 року дебіторська заборгованість в сумі 1417,50 грн. доларів США не закрита.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 вказаного закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно з абзацом 14 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України розташованими за її межами. Моментом здійснення імпорту, згідно з абз. 38 ст. 1 вказаного Закону є момент перетину товаром митного кордону України або переходу прав власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно з п.п. 23,35 ст. 1 Митного Кодексу України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація. Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Відповідно до частин 1, 2 статті 43 Митного кодексу України товари і транспорті засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Згідно з частиною 5 статті 43 Митного кодексу України митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Таким чином, датою імпорту є дата фактичного перетину митного кордону України, вказана правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постановах від 04 липня 2011 року та від 16 січня 2012 року.

Згідно з вантажною митною декларацією № 3525 на територію України 25 лютого 2011 року поставлено товар, вартість якого згідно з проформою-інвойсом від 26 січня 2011 року становить 2025 доларів США, який розмитнено 07 квітня 2011 року. Наступна поставка товару відбулась, згідно з проформою-інвойсом від 28 липня 2011 року на суму 10125 доларів США, на територію України 02 серпня 2011 року, розмитнення якого відбулося 10 серпня 2011 року згідно з вантажною митною декларацією № 3664.

Відтак, розмір пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки за період з 24 липня 2011 року по 02 серпня 2011 року становить 2208,15 грн. (11542,5$ х 0,3% х 8 днів х 7,911100) та за період з 03 серпня 2011 року по 19 вересня 2011 року становить 1593,16 грн. (1417,5$ х 0,3% х 47 днів х 7,911100).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач протиправно застосував до позивача штрафні санкції на суму 3133,06 грн. (6934,37 грн. - 3801,31 грн.).

Щодо твердження ТзОВ «Квінто-Плюс» про порушення порядку і строків прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 вказаного Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Встановлено, що Акт перевірки працівниками податкового органу було складено 20 вересня 2011 року та вручено в цей же день особисто директору ТзОВ «Квінто-Плюс», що підтверджується його розпискою в Акті перевірки.

На виконання вказівок Вищого адміністративного суду України судом першої інстанції отримано опис вкладення в цінний лист від 26 вересня 2011 року № 1845523 та квитанцію поштового відправлення від 26 вересня 2011 року, які підтверджують факт направлення ДПІ в Личаківському районі м. Львова заперечень ТзОВ «Квінто-Плюс» № 18 від 26 вересня 2011року на Акт перевірки. Відповідачем вказане заперечення розглянуте лише 06 жовтня 2011 року, про що надано відповідь № 2317/10/22-0.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2011 року № 0000262200/21948/10/220 могло прийматись відповідачем протягом 3 днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, тобто, починаючи з 07 жовтня 2011 року.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 20 вересня 2011 року № 0000262200/21948/10/220 - не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року в справі № 2а-10746/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: І. О. Яворський

Р. В. Кухтей

Ухвалу складено в повному обсязі 24 червня 2016 року.