Ухвала суду № 58501720, 21.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20641/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянського К.М. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

21 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Нікітіній А.В.

за участю

представника позивача Борозни М.П.

представника відповідача Пархомчука Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві, Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві до Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна податкова інспекція у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс» заборгованість по податку на додану вартість у сумі 4 313 434,23 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 березня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись з таким рішенням, обидві сторони подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з»ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просять постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, при цьому, позивач просить повністю задовольнити позов, а відповідач просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення суми боргу в розмірі 198780,73 грн. з урахуванням часткового визнання ним позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача доводи своєї апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, в той час, як представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу і заперечував проти задоволення апеляційної скарги опонента.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Так, Приватне акціонерне товариство «Київспецтранс» перебуває на обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків за основним місцем обліку.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на 24.12.2013р. загальний розмір податкового боргу відповідача перед бюджетом становить 4 313 434,32 грн. (недоїмка без нарахованої суми пені), яка, за даними контролюючого органу, виникла у зв'язку з несплатою та/або несвоєчасною сплатою ПрАТ «Київспецтранс» податкових зобов'язань з податку на додану вартість, задекларованих у податкових деклараціях, з урахуванням коригувань, внесених уточнюючими розрахунками у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

ДПІ у Подільському районі м. Києва надіслано ПрАТ «Київспецтранс» першу податкову вимогу № 1/2088 від 06.07.2009р. на суму податкового боргу з ПДВ в розмірі 703 975,15 грн., яка отримана 15.07.2009р., та другу податкову вимогу № 2/2531 від 14.08.2009р. на суму податкового боргу з цього ж податку в розмірі 1 475 482,95 грн., яка отримана платником 04.09.2009р.

Оскільки, відповідачем узгоджені податкові зобов'язання перед бюджетом добровільно не сплачені, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги підтверджуються на суму 3 407 385,21 грн., з чим погоджується і колегія суддів.

Так, відповідно до ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком платника податку визнається його обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Такий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.14.1.175. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 57 ПК України).

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п. 3.1 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міндоходів України від 10.10.2013 № 576, податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.

Порядок формування та виставлення таких податкових вимог податковим органом на адресу платника податків (відповідача) до 01.01.2011 року регулювався діючим на той час Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно пп. 6.2.1 і пп. 6.3.2 п.6.2 ст. 6 якого, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

У разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, пунктом 59.5 статті 59 якого визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Зі змісту наведених норм вбачається, що податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту повного погашення.

В силу приписів п. 95.1 і 95.2 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, однак не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Джерела погашення податкового боргу платника податку визначені нормами ст. 87 ПК України. Зокрема, п. 87.9 ст. 87 цього Кодексу встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, позивач має право на зарахування коштів, отриманих від платника податків протягом періоду з лютого по жовтень 2013 року в рахунок погашення заборгованості, яка виникла у попередні податкові періоди, незважаючи на призначення платежів, зазначених у платіжних дорученнях.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ПАТ «Київспецтранс» подало до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за звітні періоди лютий - жовтень 2013 року, в яких самостійно визначило суми податку до сплати.

За даними наданих позивачем роздруківок з автоматизованої інформаційної системи зворотніх сторін карток особового рахунку платника податку на додану вартість (відповідача) за період з 06.07.2009 по 08.11.2013, за 2012 рік та 2013 рік (а саме за період з 01.01.2013р. по 08.11.2013р., за ПрАТ «Київспецтранс» безперервно обліковувався податковий борг з динамікою до збільшення на кінець періоду.

Відповідач зазначав, що з 2013 року товариство вживає заходи по погашенню податкових зобов'язань, задекларованих у податковій звітності, сплачує суми боргу, і відповідно до його підрахунків, станом на день розгляду справи в суді розмір залишку його податкового боргу з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, складає 3 284 989,88 грн., який він і визнає.

Разом з тим, відповідно до положень Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 № 765, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 217/24994, інформація про нараховані до сплати суми податкових зобов'язань, визначені суми штрафних санкцій і пені, та про погашення (сплату) таких зобов'язань платника податків має відображатися в інтегрованій картці платника, що ведеться уповноваженими підрозділами податкових інспекцій.

За результатами дослідження витягу з картки особового рахунку платника податку на додану вартість ПрАТ «Київспецтранс» за період з 01.01.2013 по 08.11.2013 судом першої інстанції встановлено, що сплачені товариством кошти згідно платіжних доручень № 2884 від 26.07.2013, № 2904 від 29.07.2013, № 2941 від 31.07.2013, № 775 від 12.08.2013, № 1011 від 13.09.2013, № 1167 від 30.09.2013, № 1168 від 30.09.2013, № 1433 від 25.10.2013 у сумі 807 971,50 грн. були зараховані контролюючим органом в оплату податкового боргу, що сформувався за попередні звітні періоди, в порядку черговості його виникнення, що відповідає приписам п.87.9 ст.87 ПК України.

Таким чином, з огляду на вищенаведене та з урахуванням того, що матеріали справи не містять доказів на спростування фактів законності формування податкового боргу в картці особового рахунку платника податку на додану вартість (ПрАТ «Київспецтрнас») станом на дати нарахування до сплати задекларованих сум податку за звітні періоди лютий - жовтень 2013 року, доказів сплати грошових зобов'язань по податку на додану вартість у розмірі 4 313 434,23 грн. у встановлені ПК України строки, суд першої інстанцій дійшов вірного висновку про набуття даною сумою грошового зобов'язання статусу податкового боргу та про наявність у позивача правових підстав для звернення із цим позовом.

Разом з тим, оскільки, відповідачем впродовж вересня 2014 року - березня 2016 року частково погашена заявлена до стягнення сума податкового боргу, а саме в сумі 906 049,02 грн., позов має бути задоволений з відрахуванням цієї суми.

Колегія суддів наголошує, що обидва апелянта на підтвердження своїх доводів будь-яких належних доказів або відповідних розрахунків суду не надали, в той час, як відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач на підтвердження доводів своєї апеляційної скарги посилається на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 року та ухвалу ВАСУ від 24.02.2016, разом з тим, в цих судових рішеннях викладена лише правова позиція щодо неправомірності зарахування податковим органом розстроченої суми боргу в зарахування боргів попередніх періодів, при цьому, відповідач не надає доказів того, що саме вказана ним сума в розмірі 198780,73 грн. була сплачена як розстрочена.

Крім того, доводи апелянта стосовно того, що сплачені Товариством 198780,73 грн. не могли бути направлені на погашення податкового боргу з ПДВ, що виник у попередні звітні періоди, не спростовують саму наявність такого боргу, а навпаки підтверджують.

В свою чергу, апелянт-позивач на підтвердження доводів своєї апеляційної скарги також не надав будь-яких доказів, крім того, на питання судової колегії в судовому засіданні представник суб»єкта владних повноважень не зміг ці доводи обґрунтувати матеріалами справи, а отже, не довів правомірність своїх вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві, Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 23 червня 2016 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

І.В.Федотов

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.