Ухвала суду № 58501562, 14.06.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 червня 2016 рокусправа № 804/4220/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року у справі № 804/4220/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Відділу державної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області за участю третьої особи - ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" звернулось до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, в якому просило визнати протиправними арешт на все майно на підставі постанови б/н 23.06.2011 року ВДВС Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області; арешт на все майно на підставі постанови 44308947 від 19.08.2014 року Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ, в частині накладення арешту на нерухоме майно: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, Ленінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції звільнити з-під арешту нерухоме майно: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами неправомірно накладено арешт на майно, яке перебуває в іпотеці у позивача, чим названу особу позбавлено пріоритетного права задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що передбачено Законом України "Про іпотеку" та Законом України "Про заставу", а також іншими нормами законодавства України. Позивач вважає дії відповідачів такими, що суперечить нормам чинного законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, у яких йдеться про постанову б/н від 23.06.2011 року, винесену ВДВС Дніпропетровського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, обгрунтовано тим, що вимоги заявлено стосовно майна ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1). В той же час, виконавче провадження, яке перебуває на виконанні відділу ДВС Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, відкрито відносно іншої особи - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним арешту на нерухоме майно: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 згідно з постановою 44308947 від 19.08.2014 року Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ та зобов'язання Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ звільнити з-під арешту нерухоме майно: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 суд зазначив, що дії та рішення державного виконавця відповідають чинному законодавству та не порушують права позивача.

Не погоджуючись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просило скасувати постанову суду першої інстанції за позовом ТОВ «ФК «Вектор Плюс» до Відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії та прийняти нову постанову у справі, якою задовольнити позовні вимоги в частині, що стосуються позовних вимог про скасування постанови Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ 44308947 від 19.08.2014 року:- визнати протиправним арешт Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 19.08.2014 року в рамках виконавчого провадження №44308947, в частині накладення арешту на нерухоме майно (домоволодіння), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач зазначив, що судом при визначенні правомірності накладення арешту на майно, що знаходиться в іпотеці ТОВ «ФК «Вектор Плюс», було поверхнево розглянуто дану справу, порушено основні принципи судочинства щодо повного, всебічного і об'єктивного розгляду справи та не звернено уваги на фундаментальні основи визначення таких поняття як застава, іпотека, обтяження, пріоритет обтяження.

Зокрема позивач вказує, що судом не враховано норми ст.ст.1,3,7,37,38 Закону України «Про іпотеку», ст..1 Закону України «Про заставу», ст.ст. 54, 63 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.12, 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», відповідно до яких заставодержатель має пріоритетне право на реалізацію предмета іпотеки в разі порушення основного зобов'язання.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні представник позивача доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, підтримав.

Представники відповідачів, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, до суду не прибули.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06 жовтня 2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір 0301/1006/88-680, згідно якого банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 261000 грн. 00 коп. на строк з 06 жовтня 2006 року по 05 жовтня 2016 року та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором. Кредит надається лише після підписання іпотечного договору, що забезпечує повернення кредиту, процентів за користування ним, пені за несвоєчасну сплату процентів та несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, а також відшкодування збитків у зв'язку із порушенням умов цього договору та інших витрат Банку, пов'язаних з одержанням виконання.

Договір іпотеки, предметом якого є передача в іпотеку для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором № 0301/1006/88-680 від 06.10.2006 року домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, укладено між банком та ОСОБА_2.

28.11.2012 року ПАТ "Сведбанк" відповідно до Договору факторингу №15 та договору про відступлення прав за іпотечними договорами відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" свої права вимоги за зобов'язаннями по кредитному та іпотечному договорам.

24 березня 2014 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська був виданий виконавчий лист по справі №205/72/14-ц від 12.02.2014 року, строком пред'явлення до 25.02.2015 року, в якому зазначено, що суд вирішив стягнути заборгованість за розпискою з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) в сумі 13 720,75 грн.

11 серпня 2014 року Державним виконавцем Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеного виконавчого листа.

19 серпня 2014 року постановою державного виконавця Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Корчагіною Д.В. було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми стягнення 16 367,85 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу.

13.03.2015 року позивачу при зверненні до нотаріуса стало відомо, що на все майно ОСОБА_1, у тому числі на нерухоме майно, накладений арешт згідно з постановою №44308947 від 19.08.2014 року Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ.

Позивач оспорює вищевказану постанову державного виконавця щодо арешту майна, що належить ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження, посилаючись на те, що позивач є іпотекодержателем домоволодіння, яке наведене вище, та має першочергове право на реалізацію предмета застави в рахунок погашення заборгованості за зобов'язаннями ОСОБА_1, та вказує, що його в порушення вимог ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» не було повідомлено про звернення стягнення на заставлене майно.

Згідно ч.1 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Частиною 5 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

У відповідності до частин 1-3 ст. 57 вищенаведеного Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Таким чином, звернення стягнення на майно включає декілька складових, зокрема арешт майна, порядок застосування якого визначено ст.ст. 52,57 Закону України «Про виконавче провадження». Заборони на здійснення арешту майна боржника, що обтяжене заставою чи іпотекою, законодавство не містить.

В той же час статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:

- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

- якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Статтею 40 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет публічного обтяження здійснюється в порядку, встановленому законом. Якщо щодо предмета публічного обтяження зареєстроване інше обтяження з вищим пріоритетом, при зверненні стягнення на предмет публічного обтяження обтяжувач або особа, на користь якої встановлено публічне обтяження, зобов'язані надіслати обтяжувачу з вищим пріоритетом письмове повідомлення про звернення стягнення за публічним обтяженням у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону. У цьому разі обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на відповідне рухоме майно згідно з положеннями розділу IV цього Закону.

Системний аналіз названих норм свідчить про можливість застосування арешту майна боржника на користь кількох стягувачів, а також про те, що арешт майна передує повідомленню, передбаченому ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» та оцінці майна.

Виходячи з названих норм законодавства, а також, враховуючи, що позивач не надав доказів, що власником нерухомого майна (домоволодіння АДРЕСА_1), що є предметом застави за договором іпотеки, укладеного з ОСОБА_2, став ОСОБА_1, слід дійти висновку, що державним виконавцем у ході накладення арешту на майно ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження не було допущено порушень норм ст. 54, ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» та прав позивача.

З огляду на вищевикладене, в апеляційній скарзі не наведено доводів, що спростовують висновок суду першої інстанції стосовно правомірності постанови Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ № 44308947 від 19.08.2014 року та необґрунтованості вимог про покладення на відповідачів обов'язку звільнити з-під арешту домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним арешту на все майно згідно з постановою б/н 23.06.2011 року ВДВС Дніпропетровського РУЮ Дніпропетровської області та зобов'язання ВДВС Дніпропетровського РУЮ Дніпропетровської області звільнити з-під арешту нерухоме майно, судом встановлено, що 23.06.2011 року державним виконавцем органу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-2165, виданого 17.03.2011 року Дніпропетровським районним судом про стягнення суми у розмірі 296 490,41 грн. Зазначеною постановою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2.

Дослідивши матеріали виконавчого провадження №27188723, суд встановив, що боржником за виконавчим листом №2-2165, що виданий Дніпропетровським районним судом є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2).

Проте, третьою особою у справі та учасником спірних правовідносин є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1), що мешкає по АДРЕСА_1. Отже, виконавче провадження, яке перебуває на виконанні відділу ДВС Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області відкрито відносно іншої особи - ОСОБА_1.

Зазначені обставини позивачем не спростовано. Рішення суду в частині вимог, заявлених до Відділу державної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, позивачем фактично не оскаржується.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги спростовані матеріалами справи, а відтак, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року у справі № 804/4220/15 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.О. Коршун