Постанова № 58501408, 23.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 червня 2016 року № 826/24661/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І. А., суддів Данилишина В.М., Келеберди В.І. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної пенітенціарної служби України в Одеській області, Південної виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) за участю третьої особи Начальника Південної виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) Коцюби Сергія Володимировича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної пенітенціарної служби України (далі також - відповідач - 1) Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (далі також - відповідач - 2), в якому, з урахування заяви про зміну позовних вимог позивач просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Голови Державної пенітенціарної служби України №167/ОС-15 від 30.09.2015 про звільнення полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 з посади начальника установи - начальника арештного дому Південної виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51);

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної пенітенціарної служби України №516/ОД-15 від 30.09.2015;

- полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 поновити на займаній посаді начальника установи - начальника арештного дому Південної виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51);

- зобов'язати Південну виправну колонію Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) здійснити виплати грошового забезпечення, належні начальнику установи - арештного дому полковнику внутрішньої служби ОСОБА_1, виплата яких не відбувалася у зв'язку із дією наказу Голови Державної пенітенціарної служби України №167/ОС-15 від 30.09.2015.

- визнати протиправними дії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області в частині надання частини відпустки та зобов'язати його надати залишок чергової відпустки;

- зобов'язати Південну виправну колонію Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) здійснити виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань;

- зобов'язати Південну виправну колонію Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) здійснити розрахунок та виплати грошове забезпечення за період з 01.07.2015 по 30.09.2015.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2016 залучено Начальника Південної виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) Коцюбу Сергія Володимировича до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів (далі також - третя особа).

Водночас, в судовому засіданні 24.02.2016 протокольною ухвалою залучено до участі у справі в якості співвідповідача Південну виправну колонію Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) (далі також - відповідач - 3).

Як вбачається з наявних в справі матеріалів, ОСОБА_1 обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначає, що наказ Голови Державної пенітенціарної служби України №167/ОС-15 від 30.09.2015 та наказ Державної пенітенціарної служби України №516/ОД-15 від 30.09.2015 прийняті безпідставно, необґрунтовано з порушенням вимог чинного законодавства, що має своїм наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів останнього, з огляду на що спірні накази підлягають скасуванню, а ОСОБА_1 поновленню на займаній посаді.

Разом з цим, позивач стверджує про наявність порушення щодо надання йому відпустки, виплати матеріальної допомоги для вирішення соціального - побутових питань та належного грошового забезпечення.

Відповідачі проти позову заперечили з підстав викладених в письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.

Третя особа подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Водночас, 27.04.2016 позивачем подано клопотання про розгляд справи за його відсутності, а представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Приймаючи до уваги вказані обставин, судом в порядку ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Під час розгляду справи у письмовому провадженні надійшло клопотання представника позивача про заміну Державної пенітенціарної служби України її правонаступником - Міністерством юстиції України. Клопотання мотивоване прийняттям Кабінету Міністрів України постанови від 18.05.2016 №343 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції».

Статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Так, відповідно до висновку затвердженого Головою Державної пенітенціарної служби України, який складений за результатами службового розслідування щодо перевірки виникнення кредиторської заборгованості Державного підприємства «Підприємство Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51)» перед Публічним акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія ОДЕСАОБЛЕНЕРГО», нестачі на державному підприємстві «Підприємство Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51)» матеріальних цінностей та фактів поставки теплоенергії комісією, зокрема, запропоновано:

1. Службове розслідування про фактам виникнення кредиторської заборгованості Підприємства перед ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО», нестачі на Підприємстві матеріальних цінностей та поставки теплоенергії Підприємством Установі закінчити.

2. Факти виникнення кредиторської заборгованості Підприємства перед ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» у розмірі 2107, 8 тис. грн.., у тому числі пені, штрафів та судових витрат у розмірі 579 тис. грн., нестач на Підприємстві матеріальних цінностей на загальну суму 1 239,0 тис. грн. (без ПДВ) та завищення Підприємством обсягів виробництва теплоенергії на суму 1094059,58 грн. та, у зв'язку з цим, зайвою оплатою Установою з бюджету за теплоенергію коштів у сумі 1312871,50 грн., зазначені у аудиторському звіті за результатами аудиту стану фінансово - господарської діяльності Підприємства від 02.07.2015, знайшли своє підтвердження.

3. Керівництву управління ДПтС України в Одеській області (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.) та Південної виправної колонії (№51) (ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7.) заслухати на оперативній нараді при керівництві ДПтС України, надати принципову оцінку прийнятим ними управлінським рішенням, визначити персональну відповідальність керівництва управління даної установи.

Судом встановлено, що супровідним листом Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області №2-6487 від 16.09.2015 скерувало Голові Державної пенітенціарної служби України ОСОБА_8 подання на начальника установи - начальника арештного дому Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) (далі - подання).

В подальшому, пунктом 1 наказу Голови Державної пенітенціарної служби України №516/ОД-15 від 30.09.2015 «Про порушення фінансово - господарської діяльності підприємства Південної виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) та притягнення до дисциплінарної відповідальності винних посадових осіб» наказано за незабезпечення контролю за оплатою підприємством Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) теплової енергії, що спричинило зайву сплату бюджетних коштів на суму 1,3 млн. грн.., допущення фактів безлімітного використання засудженими електричних приладів, недостачі матеріальних цінностей на суму 1238,0 тис. грн., а також утвердження заборгованості комерційних структур та розбіжностей у документах щодо ввезення до установи матеріальних цінностей начальника Південної виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнити з посади (далі - оскаржуваний та/або спірний наказ №516/ОД-15).

Надалі, наказом Голови Державної пенітенціарної служби України №167/ОС-15 від 30.09.2015 звільнено полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 (Р-599897) з посади начальника установи - начальника арештного дому Південної виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51), залишивши його у розпорядженні цього управління (далі - оскаржуваний та/або спірний наказ №167/ОС-15).

Підставою для прийняття спірного наказу було подання начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області ОСОБА_3 від 15.09.2015, наказ Державної пенітенціарної служби України від 30.09.21015 №516/ОД-15

Зі змісту подання слідує, зокрема, що «полковник внутрішньої служби ОСОБА_1 в органах Державної кримінально-виконавчої служби України проходить службу з липня 2002 року, в займаній посаді - з травня 2013 року. За час перебування в займаній посаді неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності. При виконанні посадових обов'язків має постійні прорахунки та недоліки у службовій діяльності, що негативно впливають на діяльність установи та підприємства, не забезпечує належні умови організації діяльності структурних підрозділів установи, має систематичний характер не виконання керівних вимог ДПтС України та управління ДПтС України в Одеській області, надає завідомо неправдиву інформацію, яка суттєво впливає на загальну обстановку в установі за що наказом УДПтС України в Одеській області від 05.12.2013 року № 467 був попереджений про неповну посадову відповідність, але належних висновків не зробив. На теперішній час має два діючих дисциплінарних стягнення - догану оголошену наказом УДПтС України в Одеській області від 05.01.2015 року № 5 за слабкий контроль за діями підлеглих та станом оперативної обстановки в установі та сувору догану оголошену наказом Голови ДПтС України від 29.01.2015 року №43/ОД-15 за належну організацію роботи з профілактики та попередження самогубств серед засуджених. Крім того, полковник внутрішньої служби ОСОБА_1 неодноразово заслуховувався на щотижневих оперативних нарадах та колегіях по підведенню підсумків роботи органів та установ управління, під час яких запевняв про негайне усунення виявлених недоліків та виправлення становища, але дієвих заходів щодо покращення обставин не вжив. В наслідок чого в установі значно погіршилась оперативна обстановка. Наказом Начальника Управління від 20.04.2015 року №165 за відсутності належного контролю за діями підлеглих полковник внутрішньої служби ОСОБА_1 заслуговував на притягнення до дисциплінарної відповідальності, але з метою профілактичних заходів, враховуючи, що наказом Голови ДПтС України від 29.01.2015 №43/ОД-15 йому було оголошено сувору догану, обмежилися цим, що також не дало позитивного результату.

За період другого півріччя 2014 по теперішній час полковник внутрішньої служби ОСОБА_1 неодноразово уникав від притягнення до дисциплінарної відповідальності за незабезпечення належного контролю за станом оперативно - службової та фінансово - господарської діяльності підпорядкованої установи шляхом перебування на лікарняних та відпустках за сімейними обставинами.

Незважаючи на проведення вищезазначених заходів з боку керівництва управління показники службової діяльності залишились без змін, внаслідок чого були допущені грубі порушення законодавства, суттєві прорахунки в організації оперативно-розшукової роботи за що полковник внутрішньої служби ОСОБА_1 заслуговував на притягнення до дисциплінарної відповідальності, але враховуючи, що він перебував на лікарняному, наказом Голови ДПтС України від 29.04.2015 року №244/ОД-15, було прийнято рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, після виходу на службу.

За відсутність дієвого контроль за діяльністю підлеглого персоналу, в наслідок чого допущені порушення законодавства щодо порядку виконання судових рішень, стосовно осіб, яким позбавлення волі замінено більш м'яким покаранням, виявленими в результаті перевірки прокуратурою Одеської області, полковник внутрішньої служби ОСОБА_1 заслуговував на притягнення до дисциплінарної відповідальності, але враховуючи, що він перебував на лікарняному, наказом начальника Управління від 25.05.2015 року №230, було прийнято рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, після виходу на службу.

З метою приведення стану оперативно-службової діяльності підпорядкованої установи до вимог керівних положень з боку керівництва управління лише протягом поточного року було проведено 8 службових перевірок організації режиму, нагляду та безпеки та 3 службові перевірки організації оперативно-розшукової роботи в установі за результатами яких надано оцінку діям персоналу установи та притягнуто 14 посадових осіб до дисциплінарної відповідальності. Взагалі за порушення службової дисципліни протягом поточного року притягнуто до дисциплінарної відповідальності 38 осіб, що також свідчить про недостатній контроль за діями підлеглого особового складу з боку керівництва установи.

Крім того, незважаючи на вимоги наказу начальника Управління від 05.05.2015 року за № 198 «Про вжиття заходів по зменшенню обсягів споживання та погашення заборгованості за спожиту електричну енергію в Південній виправній колонії (№51)» та наявність заборгованості підприємства Південної виправної колонії управління ДПтС України в Одеській області (№51) перед енергопостачальної організацією ПАТ ЄК «Одесаобленерго», завдяки безвідповідального ставлення до виконання посадових обов'язків керівництвом установи не вжито заходів щодо зменшення заборгованості, а навпаки протягом першого кварталу 2015 року допущено її зростання на 672 тис. 600 грн. і станом на 26.05.2015 складає 657 тис. 400 грн.».

Враховуючи, серед іншого, вказані обставин, начальник Управління ДТпС в Одеській області дійшов до висновку, що керівництво установи в особі полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 самоусунулося та неспроможне виконувати свої обов'язки які відображаються у систематичному порушені вимог чинного законодавства під час виконання службових обов'язків особисто керівником та персоналом установи, з огляду на що останній клопотав про звільнення позивача із займаної посади.

ОСОБА_1 стверджує, що на час проходження ним лікування в медичних закладах та амбулаторно у період з 27.04.2015 по сьогодні йому не було відомо про проведення щодо нього службових розслідувань, невідомо у зв'язку з чим на нього накладено дисциплінарні стягнення, як і не відомо, що стало підставою для винесення подання.

Крім того, позивач зазначав, що до його відмова жодних наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності прийнятих відносно нього не доводилося.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV затверджено Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (далі - Статут).

Цей Статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу (ч. 1 ст. 8 Статуту).

Статтею 12 Статуту визначено, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно ст. 14 Статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Так, Міністерства юстиції України від 12.03.2015 №356/5, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.03.2015 за № 295/26740 затверджено «Порядок проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України» (далі - Порядок №356/5).

Цей Порядок визначає: підстави для призначення, процедуру та мету проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - ДКВС України); порядок документування й оформлення результатів службових розслідувань, прийняття за ними рішення та їх виконання; компетенцію структурних підрозділів апарату Державної пенітенціарної служби України, її територіальних органів управління, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, кримінально-виконавчої інспекції, навчальних закладів та закладів охорони здоров'я, що належать до сфери управління пенітенціарної служби України, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ та організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - органи і установи), під час проведення службових розслідувань; права та обов'язки посадових осіб органів і установ під час проведення службових розслідувань.

У відповідності до п. 2 розділу I Порядку №356/5 висновок службового розслідування це документ, який складається за результатами службового розслідування, містить правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності осіб рядового і начальницького складу, висновки та пропозиції.

Пунктом 1 розділу II Порядку №356/5 встановлено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб рядового чи начальницького складу або їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового чи начальницького складу та можуть викликати суспільний резонанс.

Підставою для проведення службового розслідування є належним чином оформлений письмовий наказ уповноваженого на те начальника (п. 6 розділу II Порядку №356/5).

Згідно п. 1 розділу III Порядку №356/5 Голова ДПтС має право призначати службові розслідування за всіма підставами, визначеними цим Порядком, та стосовно всіх категорій осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 розділу VIII Порядку №356/5 визначено, що із затвердженим висновком службового розслідування за рішенням начальника, який призначив службове розслідування, ознайомлюється начальник органу або установи, де проходить службу особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено проведення службового розслідування.

Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування, письмового пояснення, або за відсутності акта про її відмову від надання письмового пояснення. Небажання особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти висновку, що забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування, письмового пояснення, або за відсутності акта про її відмову від надання письмового пояснення. Проте, небажання особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Тобто, у разі відсутності бажання особи щодо якої проводиться службове розслідування надати пояснення, останнє не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту від 10.06.2015 про відмову ознайомлюватися з наказами ДПтС та УДПтС України в Одеській області полковник внутрішньої служби ОСОБА_1, посилаючись, що він перебуває на лікарняному, відмовився ознайомлюватися з наказам ДПтС України від 29.04.2015 «Про ненадання своєчасної спеціалізованої медичної допомоги засудженому С. в Одеській установі покарань (№21), наявність недоліків у забезпечені режиму охорони та медико - санітарного забезпечення цієї установи, а також допущення грубих порушень вимог законодавства керівництвом Південної виплавної колонії (№51) і притягнення винних посадових осіб до дисциплінарної відповідальності», наказом УДПтС України в Одеській області від 25.05.2015 №230 «Про порушення посадовими особами вимог законодавства щодо порядку виконання судових рішень, стосовно осіб, яким покарання волі змінено більш м'яким покаранням та притягнення до дисциплінарної відповідальності винних посадових осіб» та наказом ДПтС України від 09.06.2015 №319/ОД-15 «Про заходи дисциплінарного реагування за результатами проведення перевірок стану застосування до засуджених заохочувальних норм закону в установах виконання покарань управлінь ДПтС України в Запорізькій, Одеській областях, м. Києві та Київської області».

Разом з цим, судом встановлено, що відповідачем - 2 здійснювалися заходи щодо встановлення місця знаходження позивача та ознайомлення його з висновком службового розслідування, текстом наказу про звільнення, зокрема 02.10.2015 близько 19:00 відвідано місце проживання ОСОБА_1, двері ніхто не відчинив. 25.11.2015 надіслано замовний лист ПВК (№51) за місцем мешкання позивача з проханням прибути до установи. 01.12.2015 отримано відповідь пошти про те, що лист адресату не доставлений, квартира зачинена, адресат по повідомленню за телеграмою не з'являється. 26.11.2015 за №105001 надіслано телеграму ПВК (№51) за місцем мешкання ОСОБА_1 з проханням прибути до установи. В той же час, позивач до установи не прибув. Крім того, аналогічний за змістом лист було направлено і 11.12.2015, проте відповіді на нього не надійшло.

З вказаного слідує, що суб'єктом владних повноважень вчинялися всі належні дії з метою ознайомлення позивача як із наказами так із висновком службового розслідування.

Слід зауважити, що ОСОБА_1 стверджує про перебування його на лікарняних.

Суд оцінюючи вказані доводи, як підставу для задоволення позовних вимог в частині оскарження спірних наказів звертає увагу на наступне.

Так, позивачем до матеріалів справи долучено наступні документи, що підтверджують його тимчасову непрацездатність:

- виписний епікриз №7095 Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікування та до обстежені в кардіоревматологічному відділені кардіологічної клініки ВМКЦ ПР з 27.04.2015 по 15.05.2015;

- виписний епікриз №8125 Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, відповідного до якого позивач перебував на обстеженні та лікуванні у неврологічному відділенні клініки нейрохірургії ВМКЦ Південного регіону з 18.05.2015 по 29.05.2015;

- довідку про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовця внутрішніх військ МВС №4034, відповідно до якої ОСОБА_1 було звільнено від служби з 02.06.2015 по 21.06.2015;

- довідку від 17.07.2015;

- довідку про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовця внутрішніх військ МВС №5291, відповідно до якої позивача було звільнено від служби з 20.07.2015 по 20.08.2015;

- листок непрацездатності №887835, відповідно до якого ОСОБА_1 звільнений від роботи з 25.08.2015 по 11.09.2015;

- листок непрацездатності №624560, відповідно до якого ОСОБА_1 звільнений від роботи з 14.09.2015 по 02.10.2015.

Згідно листа Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 05.01.2016 №5.1-31-8 на виконання доручень Виконавчої дирекції фонду фахівцями відділів експертизи тимчасової працездатності та якості медичних послуг виконавчих дирекцій Київського міського та Чернігівського обласного відділень Фонду проведені перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності серії АГЧ №887835 з 25.08.2015 по 11.09.2015, серії АГЗ №624560 з 14.09.2015 по 02.10.2015 та серії АГФ №8521714 з 05.10.2015 по 27.10.2015 ОСОБА_1

У результаті зазначених перевірок встановлено, зокрема, що записи в первинній документації в ДЗ «Всеукраїнський клінічний медико - реабілітаційний кардіохірургічний центр» МОЗ України необгрунтовують тимчасову непрацездатність позивача у період з 14.09.2015 по 02.10.2015.

Крім того, Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності встановлено порушення при видачі вищевказаних листків непрацездатності вимог п. 2.22. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2011 №455, яким передбачено, що тимчасова непрацездатність осіб рядового та начальницького складу засвідчується довідкою органу, у сфері правління якого перебувають заклади охорони здоров'я.

Тобто, з вказаного слідує, що станом на прийняття спірних наказів обґрунтовані висновки про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 у період з 14.09.2015 по 02.10.2015 відсутні.

ОСОБА_1 зазначає, що електронним повідомлення №3 від 29.09.2015 ним було повідомлено про обставини перебування його на лікарняному з 25.08.2015.

Суд вважає за необхідне наголосити, що вказане повідомлення було скеровано 29.09.2015 про перебування на лікарняному позивача з 25.08.2015, тобто майже через місяць після виникнення вказаних обставин.

В той же час, електронне повідомлення було зареєстровано Південною виправною колонією управління ДПтСУ в Одеській області (№51) вх. №3886 від 01.10.2015, що підтверджується відміткою на ньому.

З урахування зазначеного, саме з 01.10.2015 управлінню ДПтСУ в Одеській області (№51) достеменно стало відомо про перебування ОСОБА_1 на лікарняному.

Таким чином, суд погоджується з висновком відповідача - 1, що станом на момент направлення подання 16.09.2015, та момент звільнення позивача з посади 30.09.2015, повідомлень та підтверджуючих матеріалів щодо перебування ОСОБА_1 на лікарняному до Управління не надходили.

Водночас, суд відхиляє до доводи позивача в частині неправомірності наказів, якими його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оскільки вони не є предметом розгляду даної адміністративної справи, а тому оцінці по суті не підлягають.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування спірних наказів, оскільки останні прийняті в порядку та в межах повноважень наданих Державній пенітенціарній службі України, а тому в задоволенні адміністративного позову в цій частині слід відмовити.

Між тим, позовні вимоги про поновлення полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 на займаній посаді начальника установи - начальника арештного дому Південної виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) та зобов'язання Південну виправну колонію Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) здійснити виплати грошового забезпечення, належні начальнику установи - арештного дому полковнику внутрішньої служби ОСОБА_1, виплата яких не відбувалася у зв'язку із дією наказу Голови Державної пенітенціарної служби України №167/ОС-15 від 30.09.2015 задоволенню також не підлягають з огляду на їх похідних характер від оскарження спірних наказів.

Оцінюючи по суті наявність чи відсутність підстав для задоволення решти позовних вимог суд звертає увагу на наступне.

Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.10.2009 №222, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.11.2009 за №1040/17056 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Інструкція №222).

Ця Інструкція визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - кримінально-виконавча служба) (п. 1.1. розділу 1 Інструкції №222).

Відповідно до п. 9.1. розділу 9 Інструкції №222 особам рядового і начальницького складу, у тому числі тим, хто перебуває у розпорядженні, виплачується матеріальна допомога у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення: для оздоровлення в разі вибуття в чергову відпустку; для вирішення соціально-побутових питань за мотивованим рапортом.

Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 21.07.2015 №409/13/116-15 «Про надання роз'яснення» матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов'язковою виплатою і виплачується за наявності коштів.

З вказаного слідує, що матеріально допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов'язковою виплатою у разі вибуття у чергову відпустку, а її виплата здійснюється за наявності коштів.

Таким чином, підстави для зобов'язання Південної виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) здійснити виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань відсутні.

Поряд з цим, відповідно до наявної в матеріалах справи довідки Південної виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) у період з 01.01.2015 по 30.09.2015 ОСОБА_1 було нарахована та виплачена (з урахуванням податків) загальна сума грошового забезпечення у розмірі 66 740, 32 грн., у тому числі матеріальна допомого - 6 133, 12 грн. Всі належні суми виплачені в повному обсязі.

Позивач стверджує, що станом на 29.09.2015 йому не виплачено всі належні суми грошового забезпечення.

Відповідно до п. 13.1. розділу 13 Інструкції №222 особам рядового і начальницького складу, у тому числі тим, хто перебуває в розпорядженні, за весь період безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах чи у відпустці через хворобу згідно з висновком військово-лікарської комісії, але не більше чотирьох місяців з дня вибуття з органу або установи (крім випадків, коли чинним законодавством передбачено більш тривалі терміни перебування на лікуванні), а також тим, які через хворобу або необхідність догляду за хворими членами сім'ї тимчасово звільнені від служби на підставі листків звільнення від службових обов'язків з тимчасової непрацездатності, виплачуються оклади за спеціальними званнями, оклади за останніми основними посадами, які вони займали на день вибуття на лікування, надбавки за вислугу років, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 1.4. розділу 1 Інструкції №222 визначено, що грошове забезпечення складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

При цьому, розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначаються відповідно до чинного законодавства (п. 1.5. розділу 1 Інструкції №222).

Згідно п. 8.1. розділу 8 Інструкції №222 начальники (керівники) органів і установ мають право преміювати осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами.

Преміювання здійснюється згідно із положенням про преміювання, що затверджується в кожному органі та установі, в межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менше ніж 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення з урахуванням фактичних обсягів фінансування, затверджених для бюджетних установ у кошторисах, а також фінансових можливостей підприємств установ виконання покарань. При обчисленні фонду преміювання враховується штатна чисельність осіб рядового і начальницького складу. У разі зміни штатної чисельності осіб рядового і начальницького складу в розрахунок фонду преміювання вносяться відповідні зміни (п. 8.2. розділу 8 Інструкції №222).

Премія виплачується разом з виплатою грошового забезпечення в поточному місяці за результатами оперативно-службової діяльності за минулий місяць. Розмір премій встановлюється на підставі поданих рапортів начальників структурних підрозділів щодо преміювання осіб рядового і начальницького складу і затверджується начальником органу або установи (начальникам органів і установ - вищими начальниками) (п. 8.3. розділу 8 Інструкції №222).

Проаналізувавши зміст грошового атестату, з урахуванням пояснень відповідача - 3 та наявної в матеріалах справи довідки суд дійшов до висновку, що належне грошове забезпечення позивачу було виплачено в повному обсязі, а відтак відсутні підстави для зобов'язання відповідача - 3 здійснити розрахунок та виплати грошове забезпечення за період з 01.07.2015 по 30.09.2015. Доказів зворотного ОСОБА_1 не надано, а судом не встановлено.

Разом з цим, суд вважає за необхідне з акцентувати увагу на тому, що долучена до матеріалів справи позивачем виписка по рахунку №26251001395167 за період з 01.06.2015 по 18.12.2015 в жодній мірі не підтверджує обставини не виплати останньому належного грошового забезпечення, оскільки містить відомості лише про безготівкову оплату товару/послуг та видачу готівкових коштів через ПТКС, а не про суму грошових коштів, що надійшли на рахунок.

Що ж стосується позовних вимог про визнання протиправними дії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області в частині надання частини відпустки та зобов'язання його надати залишок чергової відпустки суд звертає увагу на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114 затверджено «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» (далі - Положення №114).

Це Положення, в контексті п. 1 розділу I Положення №114 визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки.

До рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Відповідно до п. 10 розділу II Положення №114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Пунктом 49 розділу VI Положення №114 встановлено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки: а) чергові; б) короткострокові; в) через хворобу; г) канікулярні; д) у зв'язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ; є) додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв'язку з навчанням.

Тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від вислуги років (у календарному обчисленні), обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій працівникам органів внутрішніх справ, і передбачається тим, які мають вислугу:

менше 10 років - 30 діб щорічно;

від 10 до 15 років - 35 діб щорічно;

від 15 до 20 років - 40 діб щорічно;

від 20 років і більше - 45 діб щорічно.

За рішенням Міністра внутрішніх справ у виняткових випадках можуть надаватися чергові відпустки тривалістю 45 діб особам рядового і начальницького складу, які потребують подовженого відпочинку у зв'язку з особливо складними умовами служби (п. 51 розділу VI Положення №114).

Відповідно до п. 53 розділу VI Положення №114 особам рядового і начальницького складу, які мають право на відпустку тривалістю 40 діб і більше, дозволяється, за їх бажанням, використовувати її в два строки.

Згідно наявного в матеріалах справи рапорту позивача від 17.04.2015 про надання чергової відпустки за 2015 рік, з 20.04.2015 судом вбачається, що остання надана ОСОБА_1 з 20 по 27.04., що підтверджується резолюцією ВРП начальника управління ДПтс України в Одеській області ОСОБА_3

Тобто, вказаний рапорт підтверджує, що відпустку ОСОБА_1 було надано з 20.04.2015 по 27.04.2015.

Водночас, слід звернути увагу на те, що позивачем до матеріалів справи на обґрунтування позовних вимог долучено ідентичний за змістом рапорт, проте з резолюцією до ВПР до наказу 20.04.2015.

Суд не приймає до уваги вказаний документ, оскільки за наслідком співставлення зазначених рапортів, рапорт наданий ОСОБА_1 містить розбіжності в частині розміщення резолюції начальника управління ДПтс України в Одеській області ОСОБА_3, що дає підстави суду сумніватися в достовірності поданого позивачем документу (рапорту).

З урахування зазначеного в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в вищевказаній частині є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

В той же час, суд звертає увагу, що позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність оспорюваних рішень.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.А. Качур

Судді В.М. Данилишин

В.І. Келеберда