Постанова № 58500925, 21.06.2016, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/997/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіМайстер П.М. при секретаріНетичай Ю.В. за участі:позивача: ОСОБА_3, представника позивача: ОСОБА_4, представників відповідача: Федишина І.В., Ковені В.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Військової частини пп В4252 про визнання незаконним, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, з врахуванням збільшених позовних вимог, звернувся в суд з позовом до Військової частини пп В4252, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини пп В4252 від 19.05.2016 року №46-к про накладення на ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби у запас згідно підпункту "е" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (через службову невідповідність);

- поновити ОСОБА_3 на посаді старшого солдата призваного по мобілізації, старшого розвідника - снайпера 2 відділення групи спеціального призначення 3 загону спеціального призначення військової частини пп В4252;

- стягнути з відповідача 9187,58 грн. грошового забезпечення;

- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, та моральну шкоду в розмірі 20000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 18.02.2009 року перебував на військовій службі. Під час проходження служби виконував бойові завдання в зоні антитерористичної операції в Луганській та Донецькій областях в періоди з 25.06.2014 року по 09.09.2014 року, з 03.10.2014 року по 08.11.2014 року, з 11.12.2014 року по 09.01.2015 року.

Вказує, що наказом командира військової частини пп В4252 від 19.05.2016 року №46-к на нього було накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби у запас згідно підпункту "е" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (через службову невідповідність).

Зазначає, що звільненню передувало службове розслідування, однак з його матеріалами йому не надали можливості ознайомитись. Вважає, що службове розслідування проведене всупереч вимогам Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, тому звернувся в суд з вказаними позовними вимогами.

Позивач, представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надавши суду заперечення, в яких просять у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з підстав викладених у них.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представників відповідача, а також взявши до уваги пояснення свідків, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, приходить до висновків, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що наказом командира 8 окремого полку спеціального призначення (по особовому складу) від 19.05.2016 року №46-к звільнено старшого солдата ОСОБА_3 - старшого розвідника - снайпера групи спеціального призначення загону спеціального призначення 8 окремого полку спеціального призначення у запас за пунктом "є" пункту 1 частини 8 (через службову невідповідність), без права носіння військової форми одягу.

Підставою для видачі Наказу про звільнення слугувало рішення атестаційної комісії №13 від 16 травня 2016 року. Згідно витягу з протоколу засідання атестаційної комісії №13 від 16 травня 2016 року одноголосно прийнято рішення про звільнення з лав Збройних Сил України за службовою невідповідністю солдата ОСОБА_3 розвідника - снайпера 2 відділення групи СпП загону СпП.

Встановлено, що наказом командира військової частини п/п В4252 від 15.04.2016 року №483 "Про призначення службового розслідування по факту запізнення на військову службу старшого солдата ОСОБА_3.", призначено провести службове розслідування в період з 15 квітня по 14 травня 2016 року.

Як зазначено в акті службового розслідування за фактом запізнення на військову службу старшого солдата ОСОБА_3 від 25.04.2016 року, встановлено, що відповідно до доповіді т.в.о. командира групи СпП 3 загону СпП прапорщика ОСОБА_7 старший солдат ОСОБА_3 був відсутній на ранковому шикуванні та прибув на службу близько 10 год. 00 хв. Старший солдат ОСОБА_3 пояснив, що він дійсно прибув на службу в 10 год. 00 хв. Факт запізнення на військову службу старшого солдата ОСОБА_3 підтверджують у своїх поясненнях військовослужбовці групи СпП 3 загону СпП ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Таким чином, старший солдат ОСОБА_3 грубо порушив вимоги статей 11, 16, 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Відповідно до службової характеристики старший солдат ОСОБА_3 за час проходження служби зарекомендував себе переважно з негативної сторони.

Під час проведення службового розслідування старший солдат ОСОБА_3 заперечень, заяв та клопотань не висловлював, претензій до командування підрозділу та військової частини не мав.

Наказом командира військової частини п/п В4252 від 21.04.2016 року №504 "Про призначення службового розслідування по факту відсутності на військовій службі старшого солдата ОСОБА_3.", наказано призначити службове розслідування в період з 21 квітня по 20 травня 2016 року за фактом відсутності на військовій службі старшого солдата ОСОБА_3

В ході проведеного службового розслідування за фактом відсутності на військовій службі військовослужбовця 3 загону СпП старшого солдата ОСОБА_3, яке оформлене актом службового розслідування за фактом відсутності на військовій службі старшого солдата ОСОБА_3 від 26.04.2016 року, встановлено, що відповідно до доповіді т.в.о. командира групи СпП 3 загону СпП прапорщика ОСОБА_7 старший солдат ОСОБА_3 був відсутній на ранковому шикуванні 21.04.2016 року. Старший солдат ОСОБА_3 пояснив, що він був відсутній на військовій службі 21.04.2016 року у зв'язку з сімейними обставинами. Факт відсутності на військовій службі 21.04.2016 року старшого солдата ОСОБА_3 підтверджують у своїх поясненнях військовослужбовці групи СпП 3 загону СпП молодший сержант ОСОБА_8 та молодший сержант ОСОБА_9

Відповідно до службової характеристики старший солдат ОСОБА_3 за час проходження служби зарекомендував себе переважно з негативної сторони.

Під час проведення службового розслідування старший солдат ОСОБА_3 заперечень, заяв та клопотань не висловлював, претензій до командування підрозділу та військової частини не мав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

В силу п. "е" ч. 8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського (крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) складу у разі невиконання службових обов'язків.

Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Так, статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Згідно ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

В силу ст. 129 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, внутрішній порядок - це суворе додержання визначених військовими статутами правил розміщення, повсякденної діяльності, побуту військовослужбовців у військовій частині (підрозділі) й несення служби добовим нарядом.

Як встановлено, та підтверджується матеріалами справи, 02.02.2016 року, 17.02.2016 року, 21.03.2016 року, 12.04.2016 року, 15.04.2016 року, ОСОБА_3 оголошено догани, зокрема за порушення розпорядку дня, за систематичне порушення розпорядку дня (запізнення на військову службу), за відсутність на ранковому шикуванні без поважних причин, за відсутність на військовій службі 21.04.2016 року позбавлено військового звання старший солдат, що підтверджується копією службової картки.

Окрім того, із службових характеристик позивача від 03.05.2016 року та 16.05.2016 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи, вбачається, що за час проходження служби на займаній посаді старший солдат ОСОБА_3 зарекомендував себе з негативної сторони. Зокрема, є схильний до обману та систематичного запізнення на службу. Поставлені завдання вчасно та якісно не виконує. Нестриманий, не рішучий, не здатний до розумного ризику. Визначається низькими показниками з бойової підготовки. Військова дисципліна на низькому рівні (не дотримувався правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання). Постійно уникає від виконання службових обов'язків.

Вказані обставини свідчать про неналежне відношення старшого солдата ОСОБА_3 до виконання обов'язків військової служби та невідповідність високому званню військовослужбовця Збройних Сил України.

В судовому засіданні заслухано свідків: заступника командира загону СпП по РОС майора ОСОБА_10, та безпосереднього керівника прапорщика ОСОБА_7, якими надано пояснення, що ОСОБА_3 на початку проходження служби вів себе без будь - яких зауважень, мав позитивні характеристики, але перед звільненням зарекомендував себе з негативної сторони, зокрема систематично порушував розпорядок дня, запізнювався на військову службу, уникав від виконання службових обов'язків.

Під час співбесід казав, що бажає звільнитись із лав Збройних Сил та не бажає служити.

Також, в судовому засіданні заслухано свідка ОСОБА_11 який є батьком дружини позивача, він сказав, що особисто розмовляв з командирами де служив його зять щоб останні дали можливість дослужити ОСОБА_3 до закінчення контракту, або перевели його в іншу частину. Характеризує ОСОБА_3 з позитивної сторони і вважає що командири військової частини створили неналежну обстановку під час служби для його зятя і в подальшому безпідставно звільнили його з служби.

Судом взято до уваги те, що порушуючи військову дисципліну, позивач тим самим виявляв бажання звільнитися з лав Збройних Сил України, що підтверджується копіями аркушів бесіди, з яких зокрема вказано, що на запитання представника відповідача: "чому ви продовжуєте порушувати військову дисципліну?" позивач відповів "бажаю звільнитися" ; "чи бажаєте ви служити в Збройних Силах України?" позивач відповів "ні".

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог позивача про визнання незаконним та скасування наказу командира військової частини п/п В4252 від 19.05.2016 року №46-к про накладення на ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби у запас згідно підпункту "е" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (через службову невідповідність), поновлення на посаді старшого солдата призваного по мобілізації, старшого розвідника - снайпера 2 відділення групи спеціального призначення 3 загону спеціального призначення військової частини п/п В4252, стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід відмовити.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 9187,58 грн. грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

У квітні 2016 року старшому солдату ОСОБА_3 нараховано 7153,57 грн. грошового забезпечення за березень цього ж року. У травні 2016 року ОСОБА_3 нараховано компенсацію за невикористану відпустку і грошове забезпечення за квітень та, у зв'язку зі звільненням зі Збройних Сил України, грошове забезпечення за травень, а саме: 1604,92 грн. компенсація за невикористану відпустку + 906,15 грн. грошове забезпечення за квітень +525,88 грн. грошове забезпечення за травень.

Так, відповідно до витягу з роздавальної відомості № 3 на виплату грошового забезпечення за березень 2016 року, за березень ОСОБА_3 нараховано 7153,57 грн. грошового забезпечення, яке з урахуванням стягнутих податків виплачено йому шляхом зарахування на його картковий рахунок у квітні 2016 року в розмірі 7046,27 грн., про що свідчить банківська виписка з банківського рахунку частини за квітень 2016 року.

Відповідно до витягу з роздавальної відомості № 4 на виплату грошового забезпечення за квітень 2016 року, за квітень ОСОБА_3 нараховано 906,15 грн. грошового забезпечення, яке з урахуванням стягнутих податків виплачено йому шляхом зарахування на його картковий рахунок у травні 2016 року в розмірі 892,56 грн., про що свідчить банківська виписка з банківського рахунку частини за травень 2016 року.

Відповідно до витягу з роздавальної відомості № 162 на виплату грошового забезпечення за травень 2016 року, за травень ОСОБА_3 нараховано 525,88 грн. грошового забезпечення +1604,92 грн. компенсації за невикористану відпустку (разом - 2130,80 грн.), яке з урахуванням стягнутих податків та компенсації за незніс речового майна виплачено йому шляхом зарахування на його картковий рахунок у травні 2016 року в розмірі 949,70 грн., про що свідчить банківська виписка з банківського рахунку частини за травень 2016 року.

Таким чином, сума 7153,57 грн. є нарахованим ОСОБА_3 грошовим забезпеченням за березень 2016 року, що підтверджується витягом з роздавальної відомості №3 на виплату грошового забезпечення частини за березень 2016 року, а не за квітень, як про це стверджує позивач.

Зазначене грошове забезпечення з урахуванням стягнутих податків у розмірі 7046,27 грн. у квітні 2016 року позивач отримав, про що свідчить штамп Ощадбанку з відміткою "оплачено" від 20.04.2016 на банківській виписці з банківського рахунку частини за квітень 2016 року.

Сума в розмірі 3036,95 грн. є нарахованим позивачу грошовим забезпеченням за квітень (906,15 грн.), травень (525,88 грн.) + компенсація за невикористану відпустку (1604,92 грн., разом за травень 2130,80 грн.), що підтверджується витягами з роздавальних відомостей №№ 4, 162 на виплату грошового забезпечення частини за квітень, травень 2016 року, а не тільки грошовим забезпеченням за травень, як стверджує позивач.

Суми в розмірах 892,56 грн. (нараховано 906,15 грн.) та 949,70 грн. (нараховано 2130,80 грн.) також позивачем отримані в травні, про що свідчить штампи Ощадбанку з відміткою "оплачено" від 17.05.2016, 26.05.2016 на банківській виписці з банківського рахунку частини за травень 2016 року.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що заборгованість військової частини перед позивачем у розмірі 9187,58 грн. відсутня, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 9187,58 грн. грошового забезпечення слід залишити без задоволення.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Із наведеного слідує, що обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди виникає лише за умови, що моральні страждання працівника, або втрата ним нормальних життєвих зв'язків, або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідками порушення законних прав працівника.

В ході розгляду справи порушень зі сторони відповідача, що б спричинили зазначені вище наслідки не встановлено, а позивач не довів заподіяння йому моральної шкоди. Наведені в позові обставини на увагу суду не заслуговують, оскільки не узгоджуються зі змістом статті 237-1 КЗпП України та спростовуються встановленими фактичними обставинами справи.

Згідно з п.п.1, 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність моральної шкоди доводить потерпіла особа, зазначаючи у позовній заяві, які негативні наслідки мають місце, у чому саме полягають моральні втрати, чим обґрунтовано розмір їх відшкодування. Письмовими доказами на ствердження наявності моральної шкоди можуть бути, зокрема, медичні довідки про виникнення захворювання чи інше погіршення стану здоров'я у зв'язку з хвилюваннями, спричиненими посяганням на права потерпілого; висновки лікарів чи медичних комісій про ступінь втрати працездатності, про необхідність проведення хірургічної операції, тощо.

У документі медичного характеру має бути зазначено, коли виникло захворювання, в результаті чого, чи могло воно стати наслідком психічних переживань через порушення конкретного права, мало місце погіршення загального стану чи сталося загострення хронічної хвороби у визначений період часу тощо.

Факт завдання моральної шкоди може бути підтверджений також показаннями свідків, зокрема, про важкий душевний стан потерпілого, спричинений правопорушенням, його переживання, хвилювання, зміни в самопочутті, загальному душевному настрої тощо, стані здоров'я, способі життя, спілкування, звичках, працездатності.

Верховний суд України в своїй Постанові Пленуму від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (п.4) зазначає, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

В обґрунтування даних вимог позивачем не надано жодних доказів відповідності розміру моральної шкоди та доказів, що підтверджують моральні страждання позивача пов'язані з діями або бездіяльністю відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн. слід відмовити.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи зазначене, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача до Військової частини пп В4252 є необґрунтованими, в свою чергу відповідач довів правомірність своїх дій, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові ОСОБА_3 відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 22 червня 2016 року о 17 год. 30 хв.

Суддя/підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя П.М. Майстер