Постанова № 58500768, 15.06.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

15 червня 2016 року Справа № 814/1046/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Князєва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод», вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Жовтневий район, Миколаївська область, 57286

до відповідача

Миколаївської митниці Державної фіскальної служби, вул. Московська, 57-а, м. Миколаїв, 54017

про

визнання протиправними та скасування рішення від 18.03.2016р. № 504000006/2016/000009/2, картки відмови від 18.03.2016р. № 504010000/2016/00013,

в с т а н о в и в:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод», звернувся до суду з позовом до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби (далі – відповідач, Митниця), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 18.03.2016 року № 504000006/2016/000009/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 18.03.2016 року № 504010000/2016/00013.

Свій позов мотивував тим, що ним для митного оформлення було надано усі необхідні документи, які він мав можливість надати, знижка на товар надана постачальником була результатом комерційної домовленості сторін, тому митний орган неправомірно відмовив у застосуванні основного методу визначення митної вартості і застосував метод визначення митної вартості щодо подібних (аналогічних) товарів.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вважав, що дії митниці щодо визначення митної вартості та щодо відмови в прийнятті митної декларації відповідають чинному законодавству (арк. спр. 43 - 57).

В судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмово провадження. Представник відповідача проти заявленого клопотання заперечував.

Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивачем було укладено зовнішньоекономічний контракт № RF/RD/79-13/11-M від 01.04.2013 року (далі – Контракт, арк. спр. 18 - 21) з Відкритим акціонерним товариством «Єдіная торговая компанія», РФ (далі - ВАТ «ЄТК»), в межах якого з урахуванням Специфікації № 31 від 24.11.2015 року (арк. спр. 21 зв.), продавцем - ВАТ «ЄТК» - здійснювалась поставка товару: натр їдкий (гідроксид натрію) в обсязі 7500 тн. за ціною 252,67 доларів США за тонну на загальну суму 1895025,00 доларів США.

Пунктом 2.3. Контракту сторони, з урахуванням змін згідно з Додатковою угодою від 27.04.2015 року № 15 до Контракту, сторони угоди визначили, що ціна на товар за 1 тонну в перерахунку на 100% основної речовини розраховується за формулою: FОВ МЕD Low мінус 39,33 доларів США, де FОВ МЕD Low - середнє котирування FОВ МЕD Low, що публікується агентством IСIS, розрахована на підставі IСIS рriсing Саustic Soda (Europe, Меditerranean) weekli report за попередні періоду відвантаження два місяці з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця. Розрахована вказаним чином ціна зазначається в Специфікації, що підписується Сторонами до 25 числа місяця, що передує місяцю відвантаження.

Виконуючи умови вищевказаного Контракту та Специфікації № 31, з метою ввезення товару на територію України, позивачем 15.12.2015 року була надана відповідачу для митного оформлення електронна митна декларація № 504010000/2016/000651 (арк. спр. 11).

Митна вартість товару у вищезазначеній митній декларації була заявлена за основним (першим) методом оцінки - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.

На етапі перевірки митної вартості товару, відповідач зробив висновок про те, що пода ні позивачем документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення скла дових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару, не подано повних відомостей щодо ціни товару, розрахованої відповідно до умов, зазначених у п. 1 додат кової угоди № 15 від 27.04.2015 року; рахунок-фактура № 8К-06 від 03.03.2016 року містить ідентичний підпис головного бухгалтера та керівника, що ставить під сумнів дійсність інформації, зазначеної в ньому).

У зв'язку з цим, 17.03.2016 року відповідач направив на адресу позивача повідомлення № 22728 із запитом про надання Митниці (за наявності) додаткових документів, а саме: 1) бухгал терську документацію: щодо оплати складових митної вартості (страхування); страховий поліс; щодо формування ціни товару з документальним обґрунтуванням ціни товару (зокрема, витрат на доставку товару до пункту призначення, страхування, зниження на 39,33дол.США); щодо вар тості соди каустичної, гідроксид натрію (луг натрію їдкого, очищений); щодо вартості соди каус тичної, гідроксид натрію (луг натрію їдкого технічного); 2) висновки про якісні та вартісні хара ктеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку това рів, митна вартість яких визначається; 4) копію митної декларації країни відправлення. (арк. спр. 13).

На виконання зазначеної вимоги, та для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення позивачем листом від 18.03.2016 року № 83/101-10 були надані до Митниці наступні запитувані документи та інформація:

1) біржові котирування Саustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ІСIS pricing за останні 4 тижня, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов Конт ракту та Специфікації № 31, датовані 23.10.2015 року, 30.10.2015 року, 06.11.2015 року, 13.11.2015 року та 20.11.2015 року.

На підставі вказаних котирувань, ціна на товар за Специфікацією № 31 до Контракту встановлена у розмірі 252,67 доларів США за 1 тону і розрахована як різниця між середніми ко тируваннями (частки 5 сум мінімальних діапазонів показників ціни на товар (FOB Med Low) та 39,33 доларами США (п. 2.3. Контракту) : 300 + 300 + 300 + 280 + 280) / 5 - 39,33 = 252,67 дола рів США).

На вимогу надати висновки про якісні та вартісні характерис тики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, позивачем у згаданому вище листі зазначено, що п. 8 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України (далі – МК України) передбачає надання на вимогу митного органу: або запитаних Митницею висновків або інформації біржових організацій про вартість товару. Оскі льки у позивача була наявна така інформація (котирування біржової організації ІСIS pricing), то він надав саме ці документи. Крім того, ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачає надання декларантом митниці документів за їх наявності. Якщо запитуваних документів немає, то вимога про їх надання є без підставною.

2) копію митної декларації країни відправлення № 10401090/030316/0002940 від 03.03.2016 року, згідно якої загальна кількість та ціна товару (а отже і ціна за одиницю кількості това ру) відповідають даним, зазначеним у митній декларації, оформленій позивачем;

3) щодо надання платіжних документів про оплату товару, позивачем повідомлено Митницю про те, що оплата за даний товар згідно умов Додаткової угоди № 13 від 12.03.2015 року здійснюється протягом 12 робочих днів з дати відвантаження товару, а отже надати такі платіжні документи станом на 18.03.2016 неможливо.

Вартість товару була сплачена згідно з платіжним дорученням від 23.03.2016 року № 1421.

4) щодо обгрунтування надання знижки на товар на 39,33 дол. США Митницю повідом лено, що формування ціни шляхом зменшення її на 39,33 дол. США є результатом комерційних переговорів і регламентовано Додатковою угодою № 15 від 27.04.2015 року до Контракту.

5) щодо надання інших документів, зазначених в запиті, Митницю повідомлено про те, що такі документи відсутні в силу об'єктивних причин, зокрема - товар (сода каустична), що є предметом Контракту, не страхувався; витрати на транспортування товару до місця призначен ня включені у вартість товару; інших договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов’язаних з Контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається - не укладалось, а тому вони не можуть бути надані;

6) стосовно підписантів інвойсу № SK-06 від 03.03.2016, Митниці надано копію листа ВАТ «ЄТК» від 18.03.2016 року № 250/776 та копію довіреності від 23.12.2015 року № ЕТК/273, згідно яких вказаний інвойс підписали уповноважені продавцем особи.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» вважає, що Миколаївській митниці ДФС було надано вичерпний перелік документів, необхідних для визначення методу митної вартості відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, а саме: за ціною договору (контракту).

За результатами розгляду поданих позивачем документів, 18.03.2016 року відповідач прийняв рішення № 504000006/2016/000009/2 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість задекларованого позивачем товару (гідроксиду натрію) за ціною 454,30 доларів США за тонну (арк. спр. 14).

Митну вартість товару, що імпортується, скориговано митним органом із застосуванням резервного методу визначення митної вартості та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митних вартостях, зокрема, на митній вартості товару, який постачався згідно з митною декларацією від 11.03.2016 року № 204050002/2016/352.

У зв'язку з прийняттям відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, декларанту було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови № 504010000/2016/00013 від 18.03.2016 року (арк. спр. 15 – 16).

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов’язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв’язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов’язковою, оскільки з цією обставиною закон пов’язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів; які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів; які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов’язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Позивач надав достатню кількість документації, яка не містить розбіжностей і дані якої піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару, а тому висновок відповідача щодо застосування другорядного методу обчислення митної вартості товару є необґрунтованим.

Неподання Товариством з обмежено відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод», витребуваних Миколаївською митницею ДФС, договору із третіми особами, пов'язаного з угодою про поставку товару, та бухгалтерської документації щодо оплати страхових платежів, не звільняє відповідача від обов’язку визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом на підставі наявних відомостей, зокрема, документів, наданих позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару усі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, вказували ціну товару, яка підлягала сплаті Покупцем на користь Продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору.

Посилання відповідача на ненадання декларантом відомостей про страхування не береться судом до уваги, оскільки згідно з торгівельними правилами ІНКОТЕРМС 2010 року СРТ означає, що продавець здійснює поставку покупцю у вказане місце призначення. Відповідно до умов СРТ у покупця немає обов'язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому страхування може бути здійснене продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов'язок страхування товару.

Крім того, згідно з пунктом 8 частини другої статті 53 МК України вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалось.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 року номер провадження № К/800/19044/15.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких умов суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 18.03.2016 року № 504000006/2016/000009/2.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 18.03.2016 року № 504010000/2016/000134.

4. Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (код ЄДРПОУ 33133003) судовий збір у сумі 2756,00 грн., сплачений платіжним дорученням № 02514 від 17.05.2016 року, за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці Державної фіскальної служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Князєв В.С.