Постанова № 58500766, 17.06.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

17 червня 2016 року Справа № 814/356/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Науменко О.Г. розглянувши адміністративну справу

за позовомДержавної служби України з безпеки на транспорті, пр-т Перемоги, 14, Київ 135, 01135

доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження", вул. Леніна, 22, Казанка, Казанківський район, Миколаївська область, 56000 простягнення 88 864 гривень 21 копійки, ВСТАНОВИВ:

Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області звернулося до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» (далі також - відповідач) про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 88864,21 грн.

В обґрунтування вимог позивач послався на те, що 16.12.2015р. на а/д М12 «Стрий - Кіровоград-Тернопіль-Знамянка 405км» його працівниками під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) виявлений факт перевищення вагових параметрів належного відповідачу транспортного засобу шляхом проведення його габаритно-вагового контролю. За результатами проведеного контролю в рамках перевірки працівниками позивача складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 16.12.2015р., Акт №003199 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 16.12.2015р., на підставі яких проведено Розрахунок №199 від 16.12.2015р. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд 3447,96 євро.

Відповідач позов не визнав, зазначивши, що у позивача станом на 16.12.2015р. були відсутні повноваження щодо проведення будь-яких перевірок, в т.ч. габаритно-вагового контролю, а також відсутні повноваження щодо стягнення плати за проїзд великовагових транспортних засобів на свою користь. При цьому розмір плати визначений працівниками позивача невірно. Окрім того, відповідач вказав на відсутність затверджених методик, відповідно до яких повинен здійснюватись габаритно-ваговий контроль.

Ухвалою суду від 23.05.2016 року за клопотанням позивача проведено заміну позивача на належного - Державну службу України з безпеки на транспорті (далі також - позивач).

Сторони надали клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в них фактичні дані в їх сукупності, суд встановив наступне.

16.12.2015р. на а/д М12 «Стрий - Кіровоград-Тернопіль-Знамянка 405км» працівниками Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області старшим державним інспектором Заболотним В.І. та головним спеціалістом ОСОБА_1 проведена рейдова перевірка (перевірка на дорозі), під час якої було зупинено та направлено на габаритно-ваговий контроль транспортний засіб СТОВ «Відродження» марки DAF ХF105.460 д/нВЕ6738ВМ напівпричіп BODEX KIS 3B д/нВК4352ХT. За результатами габаритно-вагового контролю в рамках перевірки працівниками позивача складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 16.12.2015р., Акт №003199 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 16.12.2015р., на підставі яких проведено Розрахунок №199 від 16.12.2015р. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд в розмірі 3447,96 євро. Окрім того, результати перевірки були оформлені Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Пунктом 7 ч.1 ст. 3 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п.1,2 «Положення про Державну інспекція України з безпеки на наземному транспорті», затвердженого постановою КМУ №299 від 17.07.2014р. (далі також - Положення), Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Згідно п.7 Положення Укртрансінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою КМУ №153 від 29.02.2012р. «Про утворення територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті» утворено Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області.

Постановою КМУ від 26.06.2015р. за №592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» (п.1. та п.2) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті за переліком згідно з додатком 1, в т.ч. Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області та установлено що правонаступником майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Державна служба з безпеки на транспорті.

Частиною 7 ст.5 ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади», абз.2 п.12 «Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади», затвердженого Постановою КМУ від 20.10.2011р. за №1074, визначено, що орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.

16.12.2015р. Кабінетом міністрів України видано розпорядження №1378-р від 16.12.2015р. «Питання Державної служби з безпеки на транспорті» (далі - Розпорядження), яким визначено можливість забезпечення здійснення Державною службою з безпеки на транспорті функцій і повноважень Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті.

Згідно ч.2 ст. 52 ЗУ «Про Кабінет міністрів України», розпорядження Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.

Враховуючи той факт, що в самому Розпорядженні не визначено пізніший термін набрання ним чинності, офіційно воно набрало чинності 16.12.2015р, тобто в день проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу відповідача.

Частина 1ст.3 ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади» також встановлює, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин суд вважає, що позивач не довів належними засобами доказування наявність повноважень на момент проведення рейдової перевірки в пункті габаритно-вагового контролю транспортного засобу відповідача на 405км а/д М12 «Стрий - Кіровоград-Тернопіль-Знамянка».

Окрім того суд вважає, що позивачем не доведено свого права на примусове стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування у випадку не сплати їх в добровільному порядку.

Так, статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом (окрім зазначених у ч.2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до п.15 «Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» затвердженого постановою КМУ №879 від 27.06.2007р. (в редакції від 08.10.2014р.) (далі - Порядок 879), контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансінспекції, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Згідно з п.14 та п.15 «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», затвердженого Постановою КМУ №1567 від 08.11.2006р. (далі - Порядок 1567), рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно п.21Порядку 1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктом 25 Порядку 1567 визначено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (П 27 Порядку 1567).

Порядком 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 20 Порядку 879 втановлено, що за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансінспекції або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

При цьому, відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує фактичну - масу 40 тон, здійснюється за спеціальними правилами.

Пунктом 21 Порядку 879 зазначає, що разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування.

Відповідно з пунктом 28 Порядку 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Згідно підпункту 5 пункту 4 «Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування», затвердженого наказом Мінінфраструктури, МВС №1007/1207 від 10.10.2013р., посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Пунктом 26 Порядку 879 визначено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Системний аналіз наведених вище норм права вказує на те, що до 16.12.2015р. Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області мало повноваження щодо проведення на автомобільних дорогах контрольних заходів у вигляді рейдових перевірок, в т.ч. в пунктах габаритно-вагового контролю шляхом перевірки наявності у перевізника документів передбачених ст.. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», в т.ч. дозволу на рух великовагового транспортного засобу або документу про внесення плати за проїзд та проведення зважування на пунктах габаритно-вагового контролю із правом визначення плати за проїзд великовагового транспортного засобу. Окрім того, законом передбачено самостійний механізм реалізації результатів рейдових перевірок Укртрансінспекції шляхом розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт, накладання штрафів їх стягнення тощо.

При цьому, законодавство не визначає повноважень Укртрансінспекції на стягнення вищезазначеної плати за проїзд великовагових транспортних засобів в примусовому порядку, тим більше на свою користь, як того вимагає в позовних вимогах позивач (а не в Державний бюджет України, як визначено п.26 Порядку 879). Адже плата за проїзд великоваговим транспортним засобом за своєю правовою природою не є штрафною санкцією, а є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не є органом в сфері державного управління, який уповноважений стягувати плату за проїзд великовагових транспортних засобів в примусовому порядку. Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом в Ухвалі від 24.11.2014р. в аналогічній справі К/800/59737/14.

При цьому судом не приймається до уваги посилання відповідача на абз. 1 п. 3 Прикінцевих положень Закону № 71 -VIII від 28.12.2014р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», як на правову підставу неможливості проведення рейдової перевірки позивачем без дозволу Кабінету Міністрів України, оскільки відповідачем не надано доказів того, що обсяг доходу підприємства за 2014 рік склав суму менше ніж 20 мільйонів гривень.

Також судом не приймається до уваги доводи відповідача про неможливість здійснення габаритно-вагового контролю за відсутності відповідних методик, оскільки вказане твердження є припущенням відповідача, яке не підтверджене належними доказами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11,70,71,86,159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І.В. Желєзний