Ухвала суду № 58500299, 26.05.2016, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

26 травня 2016 року справа № П/811/588/16

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Жук Р.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви у справі

за позовом Приватного підприємства «Діброва-ЛВГ» доГайворонської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській областіпровизнання протиправним акту від 10.11.2015 року №б/н/22-00/38401385, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Діброва-ЛВГ» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Гайворонської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області в якому просить суд визнати протиправним акт від 10.11.2015 року №б/н/22-00/38401385.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви зясовує, чи відповідає адміністративний позов вимогам, встановленим ст.106 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.106 КАС України до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Правові засади справляння судового збору, платників, обєкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

У відповідності до ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року (з наступними змінами), судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано субєктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою підприємцем сплачується судовий збір в сумі 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 р. №928-VIII встановлено, що у 2016 році мінімальна заробітна плата з 1 січня становить 1378,00 гривень.

З огляду на зміст позовних вимог встановлено, що позивачем заявлено позовну вимогу немайнового характеру, а тому судовий збір за подання даного позову повинен становити 1378,00 грн.

В порушення вищевказаних вимог позивачем до матеріалів справи взагалі не долучено доказів сплати судового збору.

В даному випадку позивачу необхідно подати до суду належні докази сплати судового збору в розмірі 1378,00 грн. або надати докази які дають право судовий збір не сплачувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

З огляду на зміст позовних вимог судом встановлено, що позивач просить визнати протиправним акт від 10.11.2015 року №б/н/22-00/38401385, проте до матеріалів справи його не долучено.

В даному випадку позивачу необхідно подати до суду копію оскаржуваного акту на навести доводи його протиправності.

Також необхідно зазначити, що відповідно до ч.4 ст.106 КАС України позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.

Згідно ч.5 ст.106 КАС України якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються імя представника, його поштова адреса, а також номер засобу звязку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

Із позовної заяви вбачається, що вона підписана та подана директором ПП «Діброва-ЛВГ» ОСОБА_1, проте до позовної заяви не долучено доказів повноваження особи, що підписала позовну заяву.

В даному випадку позивачу необхідно подати до суду докази повноваження особи, що підписала позовну заяву.

Суд також зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення субєктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також субєкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

За приписами статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, з наведених процесуальних норм випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право.

Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів підставою для звернення особи до суду з позовом є її субєктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обовязковою умовою здійснення такого захисту судом є обєктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Водночас, акт перевірки та його висновки не мають самостійного правового значення, оскільки не є остаточним волевиявленням владного субєкта; в подальшому з урахуванням вчинених дій субєктом владних повноважень може бути прийнято рішення стосовно прав та обовязків позивача.

З наведеного вбачається, що рішення субєкта владних повноважень можуть бути виражені у формі нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії.

Акти перевірки не є рішеннями субєкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обовязків осіб чи субєктів владних повноважень, а, отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Тому, акт перевірки, по-перше, не є рішенням субєкта владних повноважень, по-друге, не є таким рішенням саме відносно позивача.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 106 КАС України, у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і пятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

Відповідно до ч.4 ст.105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача субєкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобовязання відповідача субєкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобовязання відповідача субєкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача субєкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) субєкта владних повноважень;

7) примусове відчуження земельної ділянки, інших обєктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

З аналізу вищевикладених норм суд дійшов висновку, що предявлені позовні вимоги не відповідають вимогам ст.106 КАС України, оскільки не спрямовані на захист прав позивача. В своїй позовній заяві ПП «Діброва-ЛВГ» не зазначило які саме дії, рішення чи бездіяльність порушають його права та які саме права порушено, що підлягають відновленню.

Згідно з частиною першою статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

В даному випадку позивачу необхідно подати до суду: належні докази сплати судового збору в розмірі 1378,00 грн. або надати докази які дають право судовий збір не сплачувати; докази повноваження особи, що підписала позовну заяву; уточнення позовних вимог з урахуванням ч.4 ст.105 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 106-108, 160, 165 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1.Адміністративний позов залишити без руху.

2.Встановити позивачу строк для усунення недоліків зазначених в мотивувальній частині ухвали в межах пяти днів з дня отримання ним ухвали суду.

3.Розяснити позивачу, що в разі невиконання зазначених вимог позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 5-денний строк з дня її проголошення, а у разі постановлення ухвали у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, - протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали, апеляційної скарги, з одночасним направленням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Жук