Рішення № 58499878, 22.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а

№ апеляційного провадження: Головуючий у 1 - й інстанції: Маринченко В.М.

22-ц/796/8137/2016 Доповідач - Шиманський В.Й.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2016 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Шиманського В.Й.

Суддів - Качана В.Я., Кравець В.А.

при секретарі - Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про розірвання договору банківського вкладу, стягнення вкладу, процентів та банківський вклад, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

Із вказаним позовом до суду позивач звернувся у січні 2015 року.

Уточнивши свої позовні вимоги просив суд розірвати договір банківського вкладу від 04 січня 2012 року, стягнути з банку на його користь суму вкладу у розмірі 20 002, 32 долари США , які нараховані з 08 березня 2014 року по 23 червня 2015 року з розрахунку 8, 5 % річних; 3% річних за фактичне користування банківським вкладом у розмірі 309, 07 долари США, які нараховані станом на 23 червня 2015 року, а також 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначав, що між ним та відповідачем укладено договір банківського вкладу № SAMDN25000722621058 від 04 січня 2012 року шляхом подання ним заяви від 04 січня 2012 року № SAMDN25000722621058 на оформлення вкладу «Стандарт, 12 мес.».

Сума вкладу згідно договору, становить 20003, 32 долари США, вклад оформлявся на строк 367 днів по 04 січня 2013 року включно, банк відкриває рахунок на який зараховується вклад, на суму вкладу нараховуються проценти за ставкою 8% річних, при продовженні строку вкладу розрахунок процентів за кожен новий строк вкладу здійснюється за процентною ставкою, яка діє в банку для продовжуваних депозитних вкладів без укладання угод, період нарахування процентів по вкладу 1 місяць.

Позивач зазначав, що з моменту укладання договору по 08 березня 2014 року йому виплачено проценти на банківський вклад, проте в подальшому проценти за вкладом він не отримував.

03 грудня 2014 року він звернувся до банку з заявою про відмову від продовження строку вкладу та з вимогою повернути вклад та проценти за вкладом.

19 грудня 2014 року він отримав від банку лист від 15 грудня 2014 року про те, що банк відмовляється виконати його вимогу про повернення вкладу та сплати процентів.

З огляду на це просив про задоволення позову.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 22 вересня 2015 року, залишиним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року ухвалу апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року скасовано справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, ставиться питання про скасування рішення районного суду та ухвалення нового про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, щоміж ОСОБА_3 та ПАТ «ПРИВАТБАНК» укладено договір банківського вкладу № SAMDN25000722621058 від 04 січня 2012 року шляхом подання ним заяви від 04 січня 2012 року № SAMDN25000722621058 на оформлення вкладу «Стандарт, 12 мес.».

Сума вкладу, згідно договору, становить 20003, 32 долари США, вклад оформлявся на строк 367 днів по 04 січня 2013 року включно, банк відкриває рахунок , на який зараховується вклад, на суму вкладу нараховуються проценти за ставкою 8% річних, при продовженні строку вкладу розрахунок процентів за кожен новий строк вкладу здійснюється за процентною ставкою, яка діє в банку для продовжуваних депозитних вкладів без укладання угод, період нарахування процентів по вкладу 1 місяць.

Додатковою угодою процентна ставка збільшена на 0,5 % річних, тобто становить 8, 5% річних.

ОСОБА_3 04 січня 2014 року було видано довіреність на розпорядження депозитними коштами на ім'я ОСОБА_4

03 грудня 2014 року він звернувся до банку з заявою про відмову від продовження строку вкладу та з вимогою повернути вклад та проценти за вкладом у будь-якому відділені у місті Києві.

15 грудня 2014 року банк повідомив листом відповідача, про те, що у зв'язку з окупацією відокремлений підрозділ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на території Автономної Республіки Крим припинив свою діяльність. Запровадження Національним банком України надзвичайного режиму роботи в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі обмежує можливість проведення банківських операцій. На даний час єдиний варіант вирішення питання щодо депозитного договору є проведення реструктуризації депозитного договору.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження внесення грошових коштів на депозитний рахунок банку.

З такими висновками погодитись повністю неможливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або у іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад) що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Нормами пунктів 3.3, 3.4 Глави 3 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України №516 від 03.12.2003 року передбачено що банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком. Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу (депозиту) у розмірі, який установлюється в договорі банківського вкладу (депозиту).

ПАТ КБ «ПриватБанк» не надав суду доказів, які б свідчили про те що між позивачем та відповідачем не укладався зазначений договір банківського вкладу, не відкривався рахунок за цим договором, не надходили грошові кошти до банку, доказів на підтвердження припинення відповідних зобов'язань у зв'язку з їх виконанням.

Банк не спростував належними доказами наявності депозитного зобов'язання перед позивачем за вказаним вище договором, не спростував відомостей про відкриття за договором особового рахунку.

Згідно з положеннями ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи що їх створила і діють на підставі затвердженого нею положення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Кримське регіональне управління ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідно до ст. 95 ЦК України, є філією що розташована поза місцезнаходженням юридичної особи і не є юридичною особою, а відтак не може нести самостійну відповідальність перед клієнтом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідно до якої Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Із вищенаведеного вбачається, що права й обов'язки, які виникли з договору банківського вкладу , що є підставою позову та виникли між ОСОБА_3 і ПАТ КБ «ПриватБанк», є обов'язковими для кожної зі сторін, а відтак припинення філії, яка від імені банку укладала вказані договори, не тягне за собою припинення відповідного договірного грошового зобов'язання щодо повернення депозитних грошових коштів і визначених договором відсотків.

При цьому договір вкладу був укладений між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридичною особою, місцезнаходження якої розташоване у м. Дніпропетровськ.

Відповідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод Європейського суду з прав людини як джерела права.

У справі ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ №2 Європейський суд з прав людини зазначав наступне : « Суд зазначає, що на підставі ст. 830 Цивільного кодексу, якщо особа, кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберегти і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очищуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ним правом».

Відмовляючи повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності ст. 5 цього ж протоколу є додатковою статтею Конвенції.

У ст. 1 Протоколу № 1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах , передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд першої інстанції зробив висновки з порушенням норм матеріального та процесуального права, які суперечать обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, вимоги апелянта знайшли частково своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права тощо.

Крім цього згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 4380,00 грн.

Що стосується моральної шкоди, судова колегія зазначає наступне.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», підставами задоволення судом позову про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної шкоди є наявність моральної (немайнової) шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивачем не надано обґрунтованих та належних доказів про заподіяння йому фізичних страждань та не доведено наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Враховуючи зазначене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухвалення у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 вересня 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Розірвати Договір № SAMDN25000722621058 ( Вклад Стандарт, 12 мес.) від 04 січня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, 49094 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 на користь ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, 04214 АДРЕСА_1, 20 002 (двадцять тисяч два) долари США 32 цента.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 проценти за фактичне користування банківським вкладом у розмірі 2203 (дві тисячі двісті три) долари США 66 центів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 3% річних за фактичне користування банківським вкладом у розмірі 309 (триста дев'ять) доларів США 07 центів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 4380,00 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді