Ухвала суду № 58499791, 15.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Головачова Я.В., Білич І.М.

при секретарі: Литвиненко Р.С.

за участю осіб:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником ОСОБА_1

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 березня 2016 року

в с т а н о в и л а:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 березня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення коштів.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на незаконність ухваленого судом рішення, порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновку суду дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Зазначає, що у суді першої інстанції під час розгляду справи представник відповідача не заперечував факт укладання договорів між Банком та нею, а тому висновок суду про недотримання письмової форми договору не відповідає вимогам закону та наявним у матеріалах справи доказам.

В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 підтримав подану апеляційну скаргу, посилаючись на доводи викладені в ній, просив суд скаргу задовольнити.

Справа №761/6875/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/7215/2016Головуючий у суді першої інстанції:О.Л.ЮзьковаДоповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д.ПоливачПредставник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» Кархаманов Р.Н. просив апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції законно виходив з їх недоведеності та необґрунтованості, з огляду на таке.

Як зазначає позивач, 27 грудня 2012 року у м. Севастополь вона уклала з ПАТ КБ «Приватбанк» договори банківського вкладу «Стандарт», 12 міс. №SAMDN25000731826401 та №SAMDN25000731826622, за умовами яких вона внеслана рахунки банку грошові кошти у розмірі по 20 000,00 дол.США по кожному договору. Для внесення грошових коштів банком на її ім'я було відкрито особові рахунки НОМЕР_3 та НОМЕР_4. Факт внесення нею коштів на рахунок банку підтверджується платіжними дорученнями від 27.12.2012року № 2386523675 та № 2386530127. Грошові кошти не були повернуті їй банком, як це передбачено ст. 1060 ЦК України, а тому мають бути стягнуті з відповідача у судовому порядку на думку ОСОБА_3

Так, пунктом 5 Постанови Правління Національного Банку України від 06.05.2014 року №260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя», банки, в тому числі ПАТ КБ «Приватбанк», зобов'язані були припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та протягом місяця з дня набрання чинності цієї постанови забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.

24.12.2014 року немаючі наміру продовжувати дію строку вкладу за вказаними вище договорами ОСОБА_3 були направлені до банку заяви про відмову у продовженні строку вкладу, які були отримані банком 29.12.2014 року. Проте банком було відмовлено у видачі суми вкладу та нарахованих відсотків за договорами №SAMDN25000731826401 та №SAMDN25000731826622.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що на підтвердження своїх вимог стороною позивача не надано оригіналів документів - договорів та квитанцій, а наданий документ в якості оригіналу договорів банківського вкладу не містить мокрої печатки банку, оригінали платіжних доручень або належним чином засвідчені копії не були надані для огляду у судовому засіданні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 2 статті 59 ЦПК України в становлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Отже, законом визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін , та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Жоден доказ не має наперед встановленого значення.

Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, то суд має право вимагати подання оригіналу, як це передбачено ч.2 ст. 64 ЦПК України.

Згідно зі ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку встановлених договором.

Відповідно до вимог с. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичним та фізичними особами, затвердженого постановою Правлінням НБУ від 03.12.2000 р. № 516 передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного(депозитного) сертифікату; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншим нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу ІV Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах (Постанова НБУ № 492 від 12.11.2003 р.) передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція, або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення) який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції, а також підпис працівника банку (філії відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа), або електронний підпис працівника банку (філії, відділення) засвідчений електронним підписом САБ.

Тобто, аналізуючи положення ст. 1059 ЦК України, п. 1.4. Положення, п. 2.9 глави 2 розділу ІV Інструкції, слід зазначити, що письмова форма вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншим нормативно - правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній фінансовій системі.

Зазначена правова позиція викладенау постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 р. у справі № 6-96цс14.

Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять ні оригіналів договорів, на які, як на доказ, посилається ОСОБА_3, ні оригіналів платіжних доручень.

Зазначені документи були надані для дослідження представником позивача суду апеляційної інстанції. Представник ОСОБА_3 стверджував, що надані суду апеляційної інстанції договори та платіжні доручення є оригіналами зазначених документів. Судом було встановлено, що надані суду документи відповідають фотокопіям, які містяться в матеріалах справи на а.с.7-8, 9, 14-15, 16. Платіжні доручення за формою та змістом відповідають вимогам, які до них пред'являє зазначені вище Положення та Інструкція, оскільки вони містять найменування банку (філії) який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції, а також підпис працівника банку (філії ), який прийняв готівку, відбиток штампа. А тому колегія суддів вважає доведеним факт внесення позивачкою зазначених грошових сум (20000 дол.США і 20000 дол.США, всього 40000 дол.США) до Севастопольської філії ПАТ КБ «Приватбанк».

Але, договори не можна вважати оригіналами, оскільки вони не містять мокрої печатки банку та підпису ОСОБА_6, який від імені Банку підписував зазначені договори.

Надані у судовому засіданні представником позивача оригінали платіжних доручень про внесення коштів на рахунок банку із відтиском штампу Севастопольської філії ПАТ КБ «Приватбанк» не можуть бути достатнім та безперечним доказом наявності підстав для стягнення зазначених у них коштів, оскільки представник відповідача не визнає ту обставину, що пред'явлені суду договори є оригіналами.

Крім того, представник відповідача посилався на ту обставину, що після окупації АРКрим та міста Севастополя, владникам Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк», поза волею відповідача, за рахунок майна банку, яке знаходиться на окупованій території автономною некомерційною організацією «Фонд захисту владників» (у відповідності до законодавства Російської Федерації) були здійснені виплати компенсацій за договорами банківського вкладу, при цьому у вкладників вилучались оригінали договорів банківського вкладу. Заочним рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Республіки Крим від 16.09.2014 року зобов'язано ПАТ КБ «Приватбанк» в особі Кримського регіонального управління припинити протиправні дії (бездіяльність), які проявляються у невиконанні зобов'язань, які випливають з укладених договорів банківського вкладу та договорів банківського рахунку на суму 10925222445,85 рублів. Представник банку послався на те, що позивач не довела відсутність її вимоги до державних та недержавних установ Російської Федерації за аналогічними підставами та те, що її вимоги не входять до складу загальної суми, визначеної заочним рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Республіки Крим від 16.09.2014 року.

Розцінивши пред'явлені суду договори, як не їх оригінали, колегія суддів погоджується з тим, що ОСОБА_3 не довела суду відсутність її вимоги до державних та недержавних установ Російської Федерації за аналогічними підставами та те, що її вимоги не входять до складу загальної суми, визначеної заочним рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Республіки Крим від 16.09.2014 року.

Доводи скарги про те, що судом при винесені рішення не було враховано ту обставину, що представником банку не заперечувався факт укладання банком з ОСОБА_3 зазначених договір про внесення коштів на депозит, колегія суддів оцінює критично, так як вказані обставини не дають суду підстав для задоволення позову.

Отже, твердження ОСОБА_3 про незаконність ухваленого судом рішення, порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновку суду дійсним обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які вона посилається є недоведеними та не підтвердженими належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_1, відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: