Рішення № 58499790, 23.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

23 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м Києва в складі:

головуючого - судді: Кирилюк Г.М.,

суддів: Музичко С.Г., Желепи О.В.

при секретарі Матвійчуку І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Сокуренко НаталіїВікторівни на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 квітня 2016 року,

встановила:

22.03.2016 р. Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 23.04.2012 р. ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 р. та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Оскільки відповідач не виконує умови договору щодо своїх боргових зобов'язань, станом на 31.12.2015 р. виникла заборгованість у розмірі 15 201,72 грн., в тому числі: за кредитом в сумі 1965,95 грн.; за процентами - 9 896,69 грн.; 2139 грн. - за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг : 500 грн. ( фіксована частина); 700,08 грн. (процентна складова).

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - СокуренкоН.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 квітня 2016 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Свої доводи мотивує тим, що відповідач отримав кредитну карту НОМЕР_2, що підтверджується випискою про рух коштів. При цьому сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору. Позичальник певний час систематично виконував зобов'язання по кредитній угоді, що підтверджується розрахунком заборгованості. За таких обставин суд помилково дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог у зв'язку з відсутністю між сторонами кредитних правовідносин.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПриватБанк» Олейнік Н.О. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином (а.с. 74-80).

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.04.2012 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанк, яка містить посилання на те, що позичальник згодний з тим, що ця заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав жодного доказу того, що надані ним Умови і Правила надання банківських послуг Приватбанк та довідка про кредитування з використанням кредитки «Універсальна» дійсно являються складовою частиною укладеного 23.04.2012 року договору у вигляді анкети-заяви, враховуючи, що вони не підписувалися ОСОБА_1, не мають дати складення, строку їх дії, а пам'ятка клієнта взагалі відсутня. Суду також не надано доказів, що відповідна карта, передбачена умовами заяви, була видана відповідачу.

Колегія суду не може погодитись з таким висновком суду, оскільки суд при ухваленні судового рішення не встановив характер правовідносин, які виникли між сторонами, та обставин справи, які є предметом доказування у цій справі.

Встановивши, що відповідачем була підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», суд при вирішенні спору відмовив у задоволенні позову про стягнення кредитної заборгованості з посиланням на правові позиції Верховного Суду України, висловлені в постановах від від 11 лютого 2015 року в справі 6-240цс14та від 11 березня 2015 року в справі №6-16 цс15.

При цьому суд не звернув уваги на обставини справи, з приводу яких Верховним Судом України було висловлено цю правову позицію.

Так, у вказаних постановах предметом дослідження було саме неоднакове застосування судом касаційної інстанції ч.1 ст.259 ЦК України.

Разом з тим, у даній справі доведенню підлягає наявність між сторонами кредитних правовідносин та виконання зобов'язання кредитором щодо надання коштів та боржником - щодо їх повернення в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідач, підписавши 23.04.2012 року анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, була повідомлений про зміст цих умов та Правил та про розміщення їх тексту на офіційному сайті ПАТ КБ «ПриватБанк», про що зазначено у самій анкеті -заяві.

Відповідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом не встановлено, що надані до позову Умови та Правила надання банківських послуг відрізняються від змісту відповідних Умов та Правил, розміщених на офіційному сайті ПАТ КБ «ПриватБанк» у редакції, яка була чинною на момент підписання анкети-заяви.

За таких обставин висновок суду про відсутність підстав для стягнення кредитної заборгованості, оскільки підписання анкети-заяви не вважається підписанням договору щодо Умов та Правил надання банківських послуг не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки за приписами положень ст.634, 638 ЦК України, підписавши заяву, відповідач прийняв пропозицію позивача та приєднався до договору згідно з умовами та правилами надання банківських послуг на умовах, викладених у зазначеній заяві.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ КБ «ПриватБанк» надав відповідачу банківську послугу з кредитування шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну карту НОМЕР_2 у розмірі 300 грн., який в подальшому було збільшено до 800 грн. та 22.02.2013 р. - до 2000 грн. на термін, що відповідає строку дії карти 01/16, а відповідач отримав карту, що підтверджується фотокарткою відповідача з відповідною картою.

При цьому відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 2,5 % на місяць на залишок заборгованості по кредиту в строки та в порядку, встановлені умовами кредитування, які зазначені в Довідці про умови кредитування з використанням «Кредитка «Універсальна» 55 днів пільгового періоду» від 23.04.2012 року, що підписана відповідачем і є невід'ємною частиною кредитного договору (а.с.62,63).

Отримання відповідачем кредитної карти НОМЕР_2 підтверджується випискою про рух коштів (а.с.55-61).

Відповідно до наданого суду розрахунку, заборгованість за договором б/н від 23.04.2012 року станом на 31.12.2015 року становить 15201,72 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 1965,95 грн.; за процентами - 9896,69 грн.; 2139 грн. - за пенею та комісією; а також штрафів, нарахованих відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг : 700 грн. ( фіксована частина); 700,08 грн. (процентна складова).

Оскільки доказів належного виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором матеріали справи не містять, а сума заборгованості останнього підтверджується розрахунком заборгованості, який наданий суду та ніким не спростований, колегія судів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення спору, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2893,80 грн. ( 1378 грн. + 1515,80 грн.).

Керуючись ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

Вирішила:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - Сокуренко Наталії Вікторівни задовольнити.

Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 квітня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» ( ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 23.04.2012 року в сумі 15201,72 грн. ( п'ятнадцять тисяч двісті одна гривня сімдесят дві копійки) та витрати по сплаті судового збору в сумі 2893,80 грн. (дві тисячі вісімсот дев'яносто три гривні вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Справа №22-ц/796/8051/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Ластовка Н.Д.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.