Ухвала суду № 58499767, 22.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/7443/2016 Головуючий у суді першої інстанції - Кицюк В.С.

Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,

секретар Майданець К.В.,

за участю:

позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

представника позивачів

ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ОСОБА_6,

відповідача ОСОБА_7,

представника відповідача

ОСОБА_7 ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5, ОСОБА_3 - ОСОБА_9 та ОСОБА_4 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 березня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_7, Київської міської ради про визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (далі - позивачі) звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7 (далі - відповідач), Київської міської ради (далі - КМР), в якому просили визнати за ними в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в рівних частках на 1/3 частину земельної ділянки АДРЕСА_1, загальною площею 200 кв.м., в межах, які визначені в мировій угоді, яка затверджена ухвалою суду в 2001 році.

В обґрунтування заявлених вимог вказували, що 16.11.2001 ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва затверджено мирову угоду у справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_7, ОСОБА_11 про визнання права власності на ј частину спадкового майна і розділу житлового будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_7 про виділення належної йому частки із спадкового майна в даному будинку за адресою: АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, відповідне свідоцтво було отримано його сином - відповідачем у справі ОСОБА_7 з урахуванням рішень судів на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 та 2/3 частини відповідної земельної ділянки площею 399 кв.м.

Позивачі вважають, що решта частина земельної ділянки за цією адресою, площею 200 кв.м була успадкована ними в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10, який був чоловіком ОСОБА_3 та батьком ОСОБА_5 та ОСОБА_4, в рівних частинах.

Звернувшись до нотаріальної контори, вони отримали відмову на тій підставі, що видати відповідне свідоцтво можливості немає, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на вищезазначену земельну ділянку, відтак виключно в судовому порядку можна отримати визнання свого права, окремо наполягаючи на задоволенні позову в редакції визнання права власності на земельну ділянку саме в межах, визначених в мировій угоді, що затверджена ухвалою суду в 2001 році (а.с. 3-7, 135-136).

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30.03.2016 позов задоволено частково - визнано право власності в порядку спадкування за законом за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, після смерті ОСОБА_10 в рівних частках на земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 200 кв.м. (що відповідає 1/3 частині від земельної ділянки, площею 599 кв.м.).

В задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просять скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення про повне задоволення заявлених вимог. Вважають, що суд надав невірну оцінку наявним у справі доказам, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, безпідставно не врахувавши меж земельної ділянки, які були визначені мировою угодою, затвердженою ухвалою суду від 16.11.2001.

Позивачі та їх представник в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_7 та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували за її безпідставністю та необґрунтованістю і просили рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача КМР у судове засіданні не з'явився, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про причини неявки представника суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав. Колегія суддів, вислухавши думку осіб, що з'явились в судове засідання, які не заперечували проти розгляду справи у відсутність представника КМР, визнала за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду справи (ч. 2 ст. 305 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Рішення суду оскаржено позивачами лише в частині відмови в задоволенні вимог щодо визначення меж належної їм частини земельної ділянки, згідно мирової угоди. В частині визнання за позивачами права власності в порядку спадкування на земельну ділянку, площею 200 кв.м. (що відповідає 1/3 частині від земельної ділянки, площею 599 кв.м.), рішення суду сторонами не оскаржено.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши справу суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що позивачі звернулися до суду з вимогою стосовно визнання за ними права власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 200 кв.м по АДРЕСА_1 саме в межах визначених Мировою угодою, затвердженою Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 16.11.2001.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка, площею 0,0599га. була приватизована ОСОБА_11, що підтверджується державним актом на земельну ділянку від 12.08.1999.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 16.11.2001 було затверджено розподіл житлового будинку між ОСОБА_11 (1/2 частина), ОСОБА_7 (1/4 частина) та ОСОБА_10 (1/4 частина).

Земельну ділянку (загальною площею 0,0599га) на якій розташований вказаний житловий будинок, було поділено наступним чином - виділено 200 кв.м (тобто 1/3 частина) ОСОБА_10 (який на сьогодні є померлим), а 399 кв.м (тобто 2/3 частини) ОСОБА_11.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 помер. Все своє майно заповідав сину ОСОБА_7 (відповідач).

ОСОБА_10 (спадкодавець позивачів), намагався визнати недійсним заповіт їх батька ОСОБА_11, але в таких вимогах, як необґрунтованих, йому було відмовлено судом у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_7, належно вступив в спадщину після смерті свого батька ОСОБА_11 за заповітом на Ѕ частину житлового будинку та отримав Свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Отримати правовстановлюючий документ на спадкову батьківську земельну ділянку площею 399 кв.м. ОСОБА_7 не зміг, оскільки Мирова угода від 2001 року не була виконана в частині винесення меж в натурі і не отримано відповідних правовстановлюючих документів.

У зв'язку з чим відповідач ОСОБА_7., отримавши відмову від нотаріуса у видачі йому Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на земельну ділянку в порядку спадкування після смерті батька.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19.05.2006 за ОСОБА_7 (відповідачем) було визнано право власності на 2/3 частини земельної ділянки площею 399 кв.м (від 0,0599га) по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_11. Задовольняючи позов суд зокрема виходив з того, що відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (позивачі у даній справі) не заперечували того факту, що ОСОБА_7 має право на 399 кв.м. земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом.

Вказане рішення набрало законної сили.

На підставі зазначеного рішення, Головним управлінням земельних ресурсів КМДА на ім'я ОСОБА_7 01.09.2006, видано Державний акт на 2/3 частини земельної ділянки площею 399 кв.м (від 0,0599га) по АДРЕСА_1.

Таким чином, на сьогодні ОСОБА_7 є власником 3/4 частин житлового буднику (1/4 частина згідно Мирової угоди від 16.11.2001 та 1/2 частина згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.03.2004) та 2/3 частин земельної ділянки площею 399 кв.м згідно Державного акту від 01.09.2006.

Натомість позивачі є власниками в рівних частках 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1, згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.04.2005.

Оскільки Мирова угода від 16.11.2001року, не була виконана її сторонами в частині оформлення права власності на земельну ділянку, ОСОБА_7 звернувся в суд до спадкоємців померлого ОСОБА_10 - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про виділ своєї частини земельної ділянки в натурі та усунення перешкод в користуванні своєю частиною земельної ділянки, шляхом зобов'язання відповідачів знести гараж, якій на ній розташований (вказане зобов'язання в свій час було предметом Мирової угоди від 16.11.2001 року).

В своїх запереченнях на дані вимоги, на сьогодні позивачами по даній справі, а на той час відповідачами, за їх особистим підписом було зазначено, що Мирова угода затверджена ухвалою суду від 16.11.2001 року - не була виконана в повному обсязі сторонами, і тому вони вважають, що не мають ніяких зобов'язань перед ОСОБА_7 по виконанню умов даної Мирової угоди, а саме знесенню їх гаража, який стоїть на земельній ділянці ОСОБА_7

Так, згідно рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16.04.2008 ОСОБА_7 виділено в натурі 2/3 частини земельної ділянки площею 399кв.м по АДРЕСА_1, відповідно до додатку № 4 висновку № 07/07 судової будівельно-технічної експертизи складеного 08.02.2008 судовим експертом Черніним Я.О., а ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишена у спільному користуванні 1/3 частина земельної ділянки площею 200 м.кв по АДРЕСА_1. Також зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знести гараж під літ. «Е», який розташований на земельній ділянці, яка належить на праві власності ОСОБА_7

Зазначене рішення набрало законної сили.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, подали скаргу посилаючись, що при поділі в натурі спірної ділянки судом першої інстанції не враховано наявність чинної ухвали суду, якою затверджено Мирову угоду від 16.11.2001 про поділ спірної ділянки і просили суд апеляційної інстанції виділити ОСОБА_7 земельну ділянку площею 399 кв.м згідно варіанту запропонованому Мировою угодою від 16.11.2001.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.06.2009 апеляційну скаргу відхилено, а рішення Солом'янського районного суду від 16.04.2008 залишено без змін.

Залишаючи без змін зазначене рішення суду, суд апеляційної інстанціївважав безпідставними та необґрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність у суду правових підстав для ухвалення оскаржуваного рішення з причин наявності укладеної та затвердженої судом мирової угоди, відповідно до якої проведено розділ земельної ділянки, зазначивши резолютивна частина ухвали не містить умов, за яких сторонами було укладено мирову угоду, а також ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 13.11.2007 ОСОБА_7 відмовлено у задоволені заяви про видачу виконавчого листа, щодо примусового виконання ухвали суду, якою затверджено мирову угоду від 16.11.2001.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції вказав на те, що предмет і підстави справи, яка розглянута районним судом 16.11.2001 та даної справи, а також сторони, є різними. ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 добровільно не виконали умови мирової угоди та категорично заперечували проти її виконання.

Також необхідно зазначити, згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 08.06.2010 ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16.04.2008 фактично виконано, а саме позивачами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, знесено гараж під літ, «Е» по АДРЕСА_1.

Для подальшого виконання рішення суду стосовно виділення в натурі (на місцевості) 2/3 частин земельної ділянки площею 399 кв.м по АДРЕСА_1, ОСОБА_7 звернувся до Головного управління земельних ресурсів КМДА з відповідною заявою про винесення в натурі меж земельної ділянки по рішенню суду.

Головне управління земельних ресурсів КМДА, надало відповідь, що треба звернутися до землевпорядної організації. ОСОБА_7 уклав з КП «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» договір № 738 від 23.07.2010 на виконання комплексу геодезично-вишукувальних робіт по встановленню меж земельної ділянки по АДРЕСА_1, згідно рішення суду від 16.04.2008.

На підставі вказаного Договору, було виконано винос меж в натурі на земельній ділянці, у зв'язку з чим 08.09.2010 було складено Акт здачі-прийомки встановлення (на місцевості) меж поділу земельної ділянки по АДРЕСА_1, а саме було закріплено в натурі межовими знаками 8 кутів повороту по межі розподілу.

Також вищевказаний факт виконаних робіт, підтверджується Актом здачі-приймання робіт від 30.09.2010 за договором № 738 від 23.07.2010.

Крім того, у 2013 році рішення Солом'янського районного суду м. Києвазобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не чинити перешкоди ОСОБА_7 у встановлені твердих меж на земельній ділянці по АДРЕСА_1, згідно рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16.04.2008 відповідно до додатку № 4 висновку 07/07 судової будівельно-технічної експертизи від 08.02.2007.

Дане рішення набрало законної сили і згідно постанови ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві від 06.10.2014 про закінчення виконавчого провадження, було виконане, а саме встановлена тверда межа (паркан) на земельній ділянці по АДРЕСА_1, згідно рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16.04.2008, відповідно до додатку № 4 висновку 07/07 судової будівельно-технічної експертизи від 08.02.2007.

З наведеного вбачається, що у суду першої інстанції були відсутні належні правові підстави для визнання за позивачами права власності в порядку спадкування за законом в рівних частках на 1/3 частину земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 200 кв.м. саме в межах визначених в мировій угоді, яка затверджена ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 16.11.2001, так як згідно рішення Солом'янського районного суду від 16.04.2008, яке набрало законної сили та було реально виконано - встановлені межі розподілу земельної ділянки згідно висновку 07/07 судової будівельної-технічної експертизи від 08.02.2007 і відповідач одержав державний акт на право власності на земельну ділянку з визначенням меж згідно рішення суду.

Доводи апеляційної скарги про безпідставне не врахування судом меж земельної ділянки, які були визначені мировою угодою, затвердженою ухвалою суду від 16.11.2001, не відповідають фактичним обставинам справи, які вірно встановлені судом, та наявним у справі доказам, в їх сукупності, яким судом першої інстанції надано належну об'єктивну оцінку.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5, ОСОБА_3 - ОСОБА_9 та ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 березня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_7, Київської міської ради про визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

В.А.Шебуєва