Постанова № 58499448, 21.06.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2016 р. Справа № 922/527/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Гетьман Р.А., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Ющенко В.М. (директор),

1-й відповідач - не з'явився,

2- й відповідач - Родзинський А.А.(директор),

3-й відповідач - не з'явився,

4-й відповідач - не з'явився,

5-й відповідач - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу четвертого відповідача - Фізичної особи-підприємця - ОСОБА_3, (вх.№975Х/1-38) та апеляційну скаргу п'ятого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Меблі", (вх.№976Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2016 року по справі №922/527/16,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Ронін", м. Харків;

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестіційна компанія "НКМ4", с. Лук'янці;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-1", м. Київ;

3. Приватного підприємства "Сучасна нерухомість", м. Луцьк;

4. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків;

5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Меблі", м. Київ;

про виселення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Ронін", звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідачів товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестіційна компанія "НКМ4", товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-1", приватного підприємства "Сучасна нерухомість", фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Меблі", в якій просить суд виселити відповідачів та усіх інших осіб з нежитлових приміщень підвалу №20-29, 1-го поверху №57-62, 2-го поверху №26-29 в літ. "А-8" загальною площею 811,4 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.03.2016 року по справі №922/527/16 (суддя Аріт К.В.) позовні вимоги задоволено повністю.

Фізична особа-підприємць ОСОБА_3 з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилася та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2016 року по справі №922/527/16 в частині виселення ФОП ОСОБА_3 з нежитлових приміщень підвалу № 20-29, 1-го поверху №57-62, 2-го поверху № 26-29 вліт. "А-8" загальною площею 811,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Припинити провадження у справі №922/527/16 в частині виселення ФОП ОСОБА_3 з нежитлових приміщень підвалу № 20-29, 1-го поверху №57-62, 2-го поверху № 26-29 вліт. "А-8" загальною площею 811,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга Меблі" також з вищевказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 15 березня 2016 року скасувати в частині виселення ТОВ "Ліга Меблі" з нежитлових приміщень підвалу №20-29, 1-го поверху №57-62, 2-го поверху №26-29 вліт. "А-8" загальною площею 811,4 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Припинити провадження у справі в частині виселення ТОВ "Ліга Меблі" з нежитлових приміщень підвалу №20-29, 1-го поверху №57-62, 2-го поверху №26-29 вліт. "А-8" загальною площею 811,4 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Меблі" прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 17.05.2016 року апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Меблі" об'єднано в одне апеляційне провадження.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу четвертого відповідача, в якому зазначив, що ФОП ОСОБА_3 не повернуто спірні нежитлові приміщення за актом приймання-передачі, чим порушено умови договору суборенди №01/11012014 від 11.01.2014 року. Позивач зазначає, що твердження ФОП ОСОБА_3 про те, що спірними нежитловими приміщеннями користується ПП «Сучасна нерухомість», в якому вона працює заступником директора, не спростовують того, що вона використовує особисто спірні нежитлові приміщення для ведення підприємницької діяльності, про що свідчить товарний чек №НХР-02334 від 16.02.2016 року та оголошення в газеті «Прем'єр Бізнес» №55 від 11.03.2016 року про здачу в найм нежитлових приміщень.

Позивач також надав суду відзив на апеляційну скаргу п'ятого відповідача, в якому, зокрема, вказав, що рішенням господарського суду Харківської області від 15.03.2016 року у справі №922/527/16 встановлено, що ТОВ «Ліга Меблі» користується спірними нежитловими приміщеннями, фактично здійснюючи там підприємницьку діяльність. При цьому, позивач зазначає, що навіть у випадку, якщо доводи апелянта про те, що його підприємство там не знаходиться, відповідають дійсності, оскаржуване рішення суду першої інстанції про його виселення, ніяким чином не може вплинути на права та інтереси останнього.

Позивач у відзивах на апеляційну скаргу та в судових засідання Харківського апеляційного господарського суду просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційні скарги четвертого та п'ятого відповідачів - без задоволення.

Другий відповідач надав суду відзиви на апеляційній скарги, в яких зазначив, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з підстав, викладених у відзиві позивача на апеляційну скаргу. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційні скарги четвертого та п'ятого відповідачів - без задоволення.

В судове засідання 21.06.2016 року перший відповідач не з'явився.

Ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року, якою розгляд апеляційної скарги призначено в даному судовому засіданні, направлялась на адресу першого відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, однак повернулась підприємством зв'язку з довідкою про невручення у зв'язку із не проживанням адресата.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також колегія суддів зазначає, що перший відповідач надав суду відзиви на апеляційні скарги, в яких просить суд здійснювати розгляд апеляційних скарг без участі його представника, за наявними у справі матеріалами. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційні скарги четвертого та п'ятого відповідачів - без задоволення.

Третій відповідач в судове засідання 21.06.2016 року не з'явився, однак надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю забезпечити явку представника.

Представники позивача та другого відповідача проти задоволення вказаного клопотання заперечували.

Відповідно до підпункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин, та не зазначено, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, яким чином неявка представника третього відповідача унеможливить розгляд даної справи.

Крім того, тертім відповідачем також заявлялось аналогічне клопотання 17.05.2016 року (а.с.213 т.1).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 року розгляд справи було відкладено на 01.06.2016 року.

Однак, третій відповідач не скористався правом взяти участь в судових засіданнях 01.06.2016 року, 06.06.2016 року, 21.06.2016 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання третього відповідача.

П'ятий відповідач в судове засідання 21.06.2016 року не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Крім того, колегія суддів зазначає, що 06.06.2016 року п'ятий відповідач вже звертався до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи. Ухвалою суду від 06.06.2016 року вказане клопотання задоволено та відкладено розгляд справи, однак 21.06.2016 року п'ятий відповідач знову не забезпечив явку представника в судове засідання.

Четвертий відповідач в судове засідання 21.06.2016 року також не з'явився, однак надав суду клопотання від 17.06.2016 року про відкладення розгляду справи, обґрунтовуючи його тим, що до матеріалів справи додано нові документи, у зв'язку з чим просить суд надати можливість підготувати заперечення з цього приводу.

Представники позивача та другого відповідача проти задоволення вказаного клопотання заперечували.

Колегія суддів приймає до уваги, що четвертий відповідач ознайомився з матеріалами справи 13.06.2016 року, у зв'язку з чим, враховуючи, що розгляд справи було відкладено на 21.06.2016 року, ФОП ОСОБА_3 мала достатньо часу для підготовки та надання додаткових пояснень та заперечень по суті спору.

Крім того, під час здійснення апеляційного провадження у даній справі, четвертий відповідач не з'являвся в судові засідання жодного разу, хоча двічі звертався до суду із клопотаннями про відкладення розгляду справи (а.с.212, 242 т.1), які судом було задоволено, зокрема, для можливості надання додаткових пояснень та участі представника в судовому засіданні.

Дані обставини свідчать про те, що у відповідності до вимог статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції створені сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, у зв'язку із чим сторони повинні дотримуватись приписів частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України та добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

На підставі викладеного та враховуючи, що четвертий та п'ятий відповідачі є апелянтами по справі, а отже в апеляційних скаргах ними викладені доводи відповідно до яких вони не погоджується з прийнятим рішенням суду першої інстанції, а також те, що наявних у справі документів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання четвертого відповідача про відкладення, оскільки відсутність апелянтів в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що перший, третій, четвертий та п'ятий відповідачі належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за їх відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та другого відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Інвестіційна компанія "НКМ4" (перший відповідач), на підставі договору купівлі-продажу від 26.09.2013 року №759 , набув у власність нежитлові приміщення підвалу №20-29, 1-го поверху №57-62, 2-го поверху №26-29 в літ. "А-8"загальною площею 811,4 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.62 т.1).

26.09.2013 року між ТОВ "Інвестіційна компанія "НКМ4" та ТОВ "Інвестор-3" було укладено іпотечний договір, відповідно до якого вищевказані нежитлові приміщення було передано в іпотеку ТОВ "Інвестор-3" (а.с.64 т.1), про що також свідчить витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки ( т. 1, а.с. 67).

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.03.2014 року у справі №922/665/14 за позовом ТОВ «Інвестор-3» до ТОВ «Інвестиційна компанія «НКМ4» звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення підвалу №20-29, 1-го поверху №57-62, 2-го поверху №26-29 в літ. "А-8"загальною площею 811,4 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належать ТОВ «Інвестиційна компанія «НКМ4» на праві приватної власності.

Реалізацію вказаних нежитлових приміщень зобов'язано провести у спосіб, передбачений статтею 38 ЗУ «Про іпотеку» з наданням ТОВ «Інвестор-3» права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу (а.с.53 т.1).

На виконання рішення господарського суду Харківської області від 07.03.2014 року у справі №922/665/14, 14.07.2014 року між ТОВ «Інвестор-3» (продавець) та WREIC UK LTD (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (а.с.17 т.1).

Відповідно до п.1 вказаного договору, ТОВ «Інвестиційна компанія «НКМ4» передало у власність, а компанія WREIC UK LTD прийняла у власність нежитлові приміщення підвалу №20-29, 1-го поверху №57-62, 2-го поверху №26-29 в літ. "А-8"загальною площею 811,4 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

В п.2 договору зазначено, що відчужувані нежитлові приміщення належать ТОВ «Інвестиційна компанія «НКМ4» на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 26.09.2013 року №759.

Продаж нежитлових приміщень, які є предметом цього договору, здійснюється на виконання рішення господарського суду Харківської області у справі №922/665/14 від 07.03.2014 року (п.3 вказаного договору).

14.07.2014 року між WREIC UK LTD, як власником спірних нежитлових приміщень, та ТОВ "Юридична компанія "Ронін" укладено договір оренди нежитлових приміщень, за яким орендодавець зобов'язався передати орендарю (позивач у даній справі) в оренду нежитлові приміщення підвалу №20-29, 1-го поверху №57-62, 2-го поверху №26-29 в літ. "А-8"загальною площею 811,4 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.21 т.1).

Вказаний договір оренди набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом 35 місяців (п.7.1 договору оренди).

01.08.2014 року WREIC UK LTD та ТОВ "Юридична компанія "Ронін" підписали акт приймання-передачі нежитлових приміщень (а.с.22 т.1).

Позивач, звертаючись до суду із позовом, зазначає, що колишній власник нежитлових приміщень - ТОВ "Інвестіційна компанія "НКМ4" (перший відповідач), незважаючи на численні вимоги позивача продовжує знаходитись в нежитлових приміщеннях, які на даний час орендує позивач на підставі договору оренди від 10.01.2014 року з новим власником - WREIC UK LTD.

ТОВ «Інвестиційна компанія «НКМ4» у відзиві на позовну заяву від 11.03.2016 року вказує, що визнає позов повністю, але звільнити приміщення не може (а.с.49т.1).

У листі б/н від 25.01.2016 (далі пояснює позивач) ТОВ «Інвестиційна компанія «НКМ4» вказує, що нежитлові приміщення передавалися ним в оренду ТОВ «Інвестор-1» за договором оренди нежитлових приміщень № 01/10012014 від 10.01.2014 року (а.с.18 т.1). До вказаного договору сторони 10.01.2014 року підписали акт приймання-передачі нежитлових приміщень (а.с.51 т.1)

14.04.2014 року між ТОВ "Інвестор-1" (орендар) та ПП "Сучасна нерухомість" (третій відповідач) укладено договір суборенди спірних нежитлових приміщень №1404/01 (а.с.20 т.1).

Крім того, 11.01.2014 року між ТОВ «Інвестор-1», як орендарем, та ФОП ОСОБА_3 (четвертий відповідач) укладено договір суборенди спірних нежитлових приміщень №01/11012014 (а.с.128 т.1).

При цьому, 17.07.2014 року ТОВ "Інвестиційна компанія "НКМ4" та ТОВ "Інвестор-1" уклали додаткову угоду до договору оренди нежитлових приміщень №01/10012014 від 10.01.2014 року, згідно з якою було розірвано договір оренди нежитлових приміщень №01/10012014 від 10.01.2014 року (а.с.52 т.1).

Однак, як зазначає позивач, незважаючи на розірвання договору оренди №01/10012014 від 10.01.2014 року, суборендар - ПП "Сучасна нерухомість" продовжує наполягати на користуванні спірними нежитловими приміщеннями,

Вказані обставини, на думку позивача, підтверджуються, зокрема, наступним судовими рішеннями.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2016 року у справі №910/13117/15 залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 року, якими в задоволенні позовних вимог ПП "Сучасна нерухомість" про визнання недійсною додаткової угоди від 17.07.2014 року до договору оренди нежитлових приміщень №01/10012014 відмовлено (а.с.36 т.1).

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.11.2014 року у справі №922/4166/14 відмовлено в задоволенні позовних вимог ПП "Сучасна нерухомість" до АК «Харківобленерго» та ТОВ «Інвестор-1» про зобов'язання укласти договір на постачання електричної енергії з позивачем як суборендарем (а.с.40 т.1).

Вказане рішення залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2015 року (а.с.46 т.1).

В обгрунтування позову, позивач також зазначає, що в спірних нежитлових приміщеннях продовжує здійснювати підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_3, що підтверджується товарним чеком №НХР-02334 від 16.02.2016 року (а.с.24 т.1), за яким позивачем було придбано стілець у ФОП ОСОБА_3

Також позивачем було придбано табурет у ТОВ «Ліга меблі», про що свідчить рахунок №ХР-000453 від 16.02.2016 року та платіжне доручення №1 від 18.02.2016 року про його плату, та підтверджує здійснення підприємницької діяльності останнім в магазині, що знаходить в спірних нежитлових приміщення (а.с.23, 25 т.1).

Крім того, у матеріалах справи міститься оголошення у газеті "Прем'єр Бізнес" №55 (5965) від 11.03.2016 року, відповідно до якого, ФОП ОСОБА_3 пропонує надати в суборенду спірні нежитлові приміщення за ціною 250 гривень (без ПДВ), а ТОВ "Ліга Меблі" пропонує надати в суборенду спірні нежитлові приміщення за ціною 300 гривень (з ПДВ) (а.с.70 т.1).

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом, в якому посилаючись на порушення його прав як законного орендаря спірних нежитлових приміщень, просить виселити ТОВ "Інвестіційна компанія "НКМ4", ТОВ "Інвестор-1", ПП "Сучасна нерухомість", ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Ліга Меблі" з нежитлових приміщень підвалу №20-29, 1-го поверху №57-62, 2-го поверху №26-29 в літ. "А-8" загальною площею 811,4 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

Під час розгляду справи в суді першої інстанції перший відповідач у відзиві на позов зазначив, що після розірвання договору оренди від 10.01.2014 року №01/10012014 ТОВ «Інвестор-1», ПП "Сучасна нерухомість", ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Ліга Меблі" спірні нежитлові приміщення не звільнили, у зв'язку з чим позов визнає.

Другий відповідач у відзиві на позов зазначив, що всі договори суборенди нежитлових приміщень, укладені з ТОВ «Інвестор-1» суб'єктами підприємницької діяльності, припинили свою дію з моменту укладання додаткової угоди від 17.07.2014 року до договору оренди №01/10012014 від 10.01.2014 року, у зв'язку з чим позов визнає, однак не може звільнити нежитлові приміщення, а також забезпечити їх звільнення від ПП "Сучасна нерухомість", ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Ліга Меблі".

Третій, четвертий та п'ятий відповідачі під час розгляду даної справи господарським судом Харківської області відзиви на позов не надали.

Апеляційна скарга четвертого відповідача обґрунтована тим, що 15.04.2014 року між ТОВ «Інвестор-1» та ФОП ОСОБА_3 підписано угоду про розірвання договору суборенди №01/11012014 від 11.01.2014 року та спірне нежитлове приміщення повернуто орендарю за актом приймання-передачі 15.04.2014 року, у зв'язку з чим відсутній предмет спору між позивачем та ФОП ОСОБА_3 Крім цього, апелянт зазначає, що знаходиться в спірних нежитлових приміщеннях виключно, як заступник директора ПП «Сучасна нерухомість».

П'ятий відповідач апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ним не укладались договори оренди спірних нежитлових приміщень, відсутні акти їх приймання-передачі, у зв'язку з чим вважає доводи позивача про знаходження ТОВ «Ліга меблі» у вказаних приміщеннях безпідставними.

Колегія суддів приймає до уваги наступне.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 774 ЦК України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Положеннями ст.785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму на наймача покладено обов'язок негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно із ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як свідчать матеріали справи, 10.01.2014 року між ТОВ "Інвестіційна компанія "НКМ4" (орендодавець) та ТОВ "Інвестор-1" (орендар, другий відповідач) укладено договір оренди нежитлових приміщень №01/10012014, відповідно до якого останній отримав у тимчасове користування нежитлові приміщення підвалу №20-29, 1-го поверху №57-62, 2-го поверху №26-29 в літ. "А-8" загальною площею 811,4 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18 т.1).

Вказане нежитлове приміщення 10.01.2014 року було передано ТОВ "Інвестор-1" за актом приймання-передачі нежитлових приміщень (а.с.51 т.1).

Колегією суддів встановлено, що орендовані нежитлові приміщення, другий відповідач передав в суборенду ПП "Сучасна нерухомість" на підставі договору №1404/1 від 14.04.2014 року, а також ФОП ОСОБА_3 на підставі договору №01/11012014 від 11.01.2014 року.

Розділами 7 вказаних договорів передбачено порядок повернення приміщення суборендодавцю.

Так, п.7.1 зазначено, що після закінчення строку суборенди, визначеного цим договором, або його розірвання чи припинення, суборендар зобов'язаний передати суборендодавцю нежитлові приміщення протягом 5 днів з моменту закінчення строку суборенди за актом приймання-передачі.

Пунктом 7.2 договорів суборенди визначено, що протягом строку, визначеного в п.7.1 договору, суборендар зобов'язаний звільнити нежитлові приміщення та підготувати їх для передачі суборендодавцеві.

Нежитлові приміщення вважаються фактично переданими суборендарем з моменту підписання акту приймання-передачі. У момент підписання цього акту суборендар передає суборендодавцю ключі від приміщення (п.7.3 договорів суборенди).

17.07.2014 року ТОВ "Інвестиційна компанія "НКМ4" та ТОВ "Інвестор-1" розірвали договір оренди нежитлових приміщень №01/10012014 від 10.01.2014 року, уклавши додаткову угоду до вказаного договору.

Судова колегія зазначає, в матеріалах справи відсутні докази повернення ТОВ «Інвестор-1», після розірвання договору оренди №01/10012014, спірного нежитлового приміщення орендодавцю.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представника суду апеляційної інстанції, другий відповідач вказані обставини визнає, але зазначає, що не може звільнити орендовані приміщення.

При цьому, враховуючи, що договори суборенди є похідними від договору оренди, а отже їх строк не може перевищувати строку договору оренди, в разі дострокового припинення (розірвання) основного договору оренди, договори суборенди підлягають припиненню.

Таким чином, у разі припинення договору суборенди, суборендарі - ПП "Сучасна нерухомість" та ФОП ОСОБА_3 зобов'язані повернути приміщення ТОВ «Інвестор-1» в порядку, передбаченому розділом 7 договорів суборенди.

Колегія суддів зазначає, що ПП "Сучасна нерухомість" та ФОП ОСОБА_3 не надано суду належних та допустимих доказів про виконання п.7.1, п.7.2 договорів суборенди після їх припинення - 17.07.2014 року.

ПП "Сучасна нерухомість" та ФОП ОСОБА_3 згідно акту прийому - передачі не повернули орендовані приміщення ТОВ «Інвестор-1».

Натомість матеріали справи та пояснення позивача свідчать про те, що третій відповідач та четвертий відповідач користуються спірними нежитловими приміщеннями після припинення дії договорів суборенди.

Про вказане, зокрема, свідчить та обставина, що позивачем було придбано стілець у ФОП ОСОБА_3, що підтверджується товарним чеком №НХР-02334 від 16.02.2016 року (а.с.24 т.1).

Вищенаведений товарний чек містить посилання на адресу продавця: м.Харків, майдан Павлівський, 2 та контактні номери телефонів: (057) - 731-12-97, 731-24-38.

Колегія суддів також приймає до уваги доводи позивача про те, що в спірних нежитлових приміщеннях здійснює підприємницьку діяльність також ТОВ «Ліга Меблі».

Так, 16.02.2016 року позивачем було придбано табурет у ТОВ «Ліга меблі», про що свідчить рахунок №ХР-000453 від 16.02.2016 року та платіжне доручення №1 від 18.02.2016 року про його плату (а.с.23, 25 т.1).

При цьому, в рахунку №ХР-000453 зазначено контактні телефони продавця: (057) - 731-12-97, 731-24-38.

Колегія суддів звертає увагу, що аналогічні контактні номери телефонів, які є стаціонарними, тобто обладнані у певному приміщенні, вказані також в товарному чеку №НХР-02334 від 16.02.2016 року, відповідно до якого позивач придбав товар у ФОП ОСОБА_3

Позивачем надано також суду оголошення у газеті "Прем'єр Бізнес" №55 (5965) від 11.03.2016 року, відповідно до якого, ФОП ОСОБА_3 пропонує надати в суборенду спірні нежитлові приміщення за ціною 250 гривень (без ПДВ), а ТОВ "Ліга Меблі" пропонує надати в суборенду спірні нежитлові приміщення за ціною 300 гривень (з ПДВ) (а.с.70 т.1).

Наведені в сукупності обставини свідчать про те, що ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Ліга Меблі» без відповідних на те правових підстав користуються спірними нежитловими приміщеннями та здійснюють в них підприємницьку діяльність.

Також судова колегія зазначає про обґрунтованість доводів позивача щодо користування ПП "Сучасна нерухомість" спірним нежитловими приміщеннями, про що свідчать звернення останнього до суду з позовами про захист своїх прав як суборендаря нежитлових приміщень.

Так, ПП "Сучасна нерухомість" звертався до господарського суду з позовом про визнання недійсною додаткової угоди від 17.07.2014 року до договору оренди нежитлових приміщень №01/10012014.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2016 року у справі №910/13117/15 залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 року, якими в задоволенні позовних вимог ПП "Сучасна нерухомість" про визнання недійсною додаткової угоди від 17.07.2014 року до договору оренди нежитлових приміщень №01/10012014 відмовлено (а.с.36 т.1).

У вказаній постанові, зокрема, зазначено, що ТОВ "Інвестор-1" було повідомлено ПП "Сучасна нерухомість" про розірвання договору суборенди у відповідності до умов договору, а дія договору суборенди нежитлових приміщень №1404/01 від 14.04.2014 р. не може перевищувати строку договору оренди №01/10012014 від 10.01.2014 р., у зв'язку з чим права ПП "Сучасна нерухомість" не порушено.

Крім того, в матеріалах справи міститься рішення господарського суду Харківської області від 12.11.2014 року у справі №922/4166/14, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ПП "Сучасна нерухомість" до АК «Харківобленерго» та ТОВ «Інвестор-1» про зобов'язання укласти договір на постачання електричної енергії з позивачем як суборендарем (а.с.40 т.1).

Вказане рішення обґрунтовано тим, що відносини суборенди між ТОВ «Інвестор-1» та ПП «Сучасна нерухомість» припинено, у зв'язку із розірванням основного договору оренди №01/10012014 від 10.01.2014 р., а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Таким чином, звернення ПП "Сучасна нерухомість" до суду із позовами про захист його прав як суборендаря, свідчить про намір продовжувати користування спірними нежитловими приміщеннями, незважаючи на припинення дії договору суборенди та порушення третім відповідачем обов'язку щодо повернення орендованих приміщень відповідно до п.7.1 договору суборенди.

Згідно ст. 50 Закону України «Про іпотеку» - після продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах або продажу предмета іпотеки відповідно до статті 38 цього Закону, припиняються будь-які права та вимоги інших осіб на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, які виникли після державної реєстрації іпотеки за іпотечним договором, згідно з яким було звернене стягнення на предмет іпотеки.

Як було встановлено вище, майно, що належало іпотекодавцю - першому відповідачу ( спірні приміщення) було продано за рішенням суду іпотекодержателю - ТОВ «Інвестор-3», який, в свою чергу, продав спірні приміщення WREIC UK LTD.

Отже, перший відповідач згідно приписів ст. 50 Закону України «Про іпотеку», втратив право на вказане майно. За таких обставин, його перебування в цих приміщеннях є безпідставним.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та WREIC UK LTD, як власником спірних нежитлових приміщень, було укладено договір оренди нежитлового приміщення від 14.07.2014 року, згідно якого 01.08.2014 року позивач прийняв від WREIC UK LTD за актом приймання передачі в оренду спірні нежитлові приміщення строком на 35 місяців.

Враховуючи наведене, протиправне займання відповідачами орендованих приміщень позбавляє позивача можливості вільно та на свій розсуд користуватися спірним нерухомим майном.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає законною та обґрунтованою позовну вимогу в частині обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом виселення відповідачів - ТОВ "Інвестіційна компанія "НКМ4", ТОВ "Інвестор-1", ПП "Сучасна нерухомість", ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Ліга Меблі" з нежитлових приміщень підвалу №20-29, 1-го поверху №57-62, 2-го поверху №26-29 в літ. "А-8" загальною площею 811,4 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, так як за своєю юридичною суттю обраний позивачем спосіб захисту порушеного права включає вимогу про примусове виконання встановленого законом та договором обов'язку орендаря та суборендарів звільнити/передати приміщення.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_3 посилається на те, що орендовані приміщення повернуті нею ТОВ «Інвестор-1» на підставі угоди від 15.04.2014 року про розірвання договору суборенди №01/11012014 та акту приймання-передачі від 15.04.2014 року.

Колегія суддів дослідила угоду від 15.04.2014 року, на яку посилається апелянт, та зазначає, що вона має назву: угода про розірвання договору суборенди нежитлових приміщень №01/311213 від 11.01.2014 року.

В п.1 вказаної угоди зазначено: «сторони дійшли згоди про дострокове розірвання договору суборенди нежитлових приміщень №01/311213 від 11.01.2014 року» (а.с.131 т.1).

Акт приймання-передачі нежитлових приміщень, на який посилається апелянт, також укладено на підставі угоди про розірвання договору суборенди нежитлових приміщень №01/311213 від 11.01.2014 року (а.с.198 т.1).

Однак, між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Інвестор-1» було укладено договір суборенди нежитлових приміщень за №01/11012014.

Таким чином, угода та акт, на які посилається ФОП ОСОБА_3 не є доказом повернення приміщення, яке орендувалось останнім на підставі договору суборенди №01/11012014 від 11.01.2014 року.

Враховуючи наведене, доводи апелянта є безпідставними.

Також в апеляційних скаргах ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Ліга Меблі» зазначають, що будь-яких рекламних оголошень щодо суборенди майна до друкованих органів не надавали, а в матеріалах справи відсутні докази, що рекламне оголошення подано саме ними, а не іншими особами.

Однак, судова колегія зазначає, що в матеріалах справи міститься дублікат товарного чеку №23/090316 від 09.03.2016 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Ліга Меблі» оплатили розміщення оголошення у газеті «Прем'єр Бізнес» №55 (5965) (а.с.19 т.2).

Таким чином, доводи апелянтів спростовуються матеріалами справи.

Також в апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_3 зазначає про те, що під час розгляду справи судом першої інстанції не отримувала поштою ухвалу про порушення провадження у справі, у зв'язку з чим не мала можливості подати докази суду першої інстанції.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи містяться докази повернення підприємством зв'язку поштового відправлення ухвали про порушення провадження у справі від 26.02.2016 року, з довідкою про невручення ФОП ОСОБА_3, у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с.26-29 т.1), що відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" є доказом належного повідомлення сторони про час та місце розгляду справи.

Враховуючи наведене, посилання ФОП ОСОБА_3 є необґрунтованими та не приймаються колегією суддів.

Апеляційна скарга п'ятого відповідача містить доводи про те, що ТОВ «Ліга Меблі» не є орендарем спірних нежитлових приміщень, договорів оренди не укладала, у зв'язку з чим відсутній предмет спору між ним та позивачем.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів укладення п'ятим відповідачем договорів оренди чи суборенди спірних нежитлових приміщень.

Однак, враховуючи надані позивачем докази в обґрунтування позову, судовою колегією вище в постанові встановлено факт користування ТОВ «Ліга Меблі» без відповідних на те правових підстав спірними нежитловими приміщеннями, у зв'язку з чим доводи апелянта є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційних скарг четвертого та п'ятого відповідачів не спростовують висновків господарського суду Харківської області.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційні скарги четвертого та п'ятого відповідачів не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги четвертого та п'ятого відповідачів залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2016 року у справі № 922/527/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 24.06.2016 року

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Шепітько І.І.