Ухвала суду № 58496093, 22.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

22 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючий суддя: Качан В.Я.

Судді: Шиманський В.Й., Кравець В.А.

Секретар: Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ «КБ «Даніель» - Холоденко Галини Миколаївни на рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «КБ «Даніель», за участі третьої особи: ОСОБА_4 про стягнення невиплаченої компенсації за відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

встановила:

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ПАТ «КБ «Даніель» про стягнення невиплаченої компенсації за відпустку в сумі 16 377,35 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 123 951,20 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «КБ «Даніель» на користь ОСОБА_3 невиплачену компенсацію за відпустку у розмірі 16 377,35 грн. Стягнуто з ПАТ «КБ «Даніель» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 123 951,20 грн. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням, представник відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ «КБ «Даніель» - Холоденко Г.М. подала апеляційну скаргу на вказане рішення.

В апеляційній скарзі Холоденко Г.М. просить суд скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог представник відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ «КБ «Даніель» - Холоденко Г.М. посилається на те, що оскаржуване рішення ґрунтується на недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Справа 757/1932/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/6481/2016Головуючий у суді першої інстанції: Новак Р.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Качан В.Я. Заслухавши доповідь головуючого, пояснення позивача ОСОБА_3, представника ПАТ «КБ «Даніель» - Холоденко Г.М., які з'явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, щоОСОБА_3 та ПАТ «КБ «Даніель» перебували у трудових відносинах.

Наказом № 9-к від 11.01.2014 ОСОБА_3 було звільнено з посади начальника відділу обліку міжбанківських та клієнтських операцій Управління міжбанківських операцій Казначейства за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Визначено виплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію за 76 календарних днів невикористаної щорічної відпустки.

Із листа ПАТ «КБ «Даніель» № 1-03-3914 від 05.09.2014 вбачається, що під час розрахунку при звільненні було допущено помилку у зв'язку з чим ОСОБА_3 не нарахували та не компенсували щорічну відпустку та додаткову соціальну відпустку в 73 календарні дні.

Відповідно до ст. ст. 116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Розраховуючи середній заробіток слід виходити із Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, про те, що обчислення середньої заробітної плати для оплати вимушеного прогулу проводиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Із правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові при розгляді справи № 6-1093цс15 від 23.12.2015, вбачається, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Так, із довідки про заробітну плату позивача вбачається, що за листопад 2013 року заробітна плата позивача становила 6500,00 грн., за грудень 2013 року заробітна плата позивача становила 6500,00 грн.

Таким чином, судом першої інстанції вірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 123 951,20 грн., виходячи із розрахунку: 302,32 грн. (середньоденний заробіток) х 410 (кількість робочих днів) = 123 951,20 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, при звільненні заборгованість за невикористані 73 дні відпустки позивачу виплачена не була

Відповідно п. п. 2, 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку із навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи із виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку із навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях, проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством).

Так, як вбачається із довідки про заробітну плату позивача, за останні 12 місяців роботи, що передували місяцю звільнення, заробітна плата становила 79 644,01 грн.

При цьому, кількість днів у 2013 році складала 365, з яких святковими та неробочими були 10 днів.

Таким чином, судом першої інстанції вірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення невиплаченої компенсації за відпустку в сумі 16 377,35 грн., виходячи із розрахунку: 79 644,01 грн. (заробітна плата за останні 12 місяців роботи, що передували місяцю звільнення) / 355 (кількість календарних днів у 2013 році за мінусом неробочих святкових) = 224,35 грн. (компенсація за один день невикористаної відпустки) х 73 (кількість днів невикористаної позивачем відпустки) = 16 377,35 грн.

Враховуючи викладене та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачу при звільненні не було виплачено компенсацію за відпустку та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, як це передбачено вимогами чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з позовом, а суд першої інстанції ухилився від застосування строку позовної давності є безпідставними, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 1-13/2013 встановлено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Тобто строк позовної давності до даних правовідносин застосуванню не підлягає.

Таким чином, доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовано.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до обставин справи, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ «КБ «Даніель» - Холоденко Галини Миколаївни відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «КБ «Даніель», за участі третьої особи: ОСОБА_4 про стягнення невиплаченої компенсації за відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: