Ухвала суду № 58496050, 15.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

Справа № 752/12301/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/7814/2016Головуючий у суді першої інстанції: Мирошниченко О.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі головуючого судді: Шкоріної О.І.,

суддів: Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.,

при секретарі: Юрченко А.С.,

за участю: представника стягувача Державного житлово-комунального підприємства НАН України -Дубась Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Державного житлово-комунального підприємства НАН України на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 14 березня 2016 року у справі за поданням головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Тущенко П.Л. про визначення частки майна боржника, заінтересовані особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Державне житлово-комунальне підприємство НАН України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14 березня 2016 року відмовлено у задоволенні подання головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Тущенко П.Л. про визначення частки майна боржника, заінтересовані особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Державне житлово-комунальне підприємство НАН України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представником Державного житлово-комунального підприємства НАН України подано апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування обставин справи та порушення судом норм процесуального права.

Так, апелянт вказує на те, що оскаржувана ухвала суду суперечить порядку здійснення виконавчих дій, суд вказав, що у державного виконавця є можливість самому встановити наявність або відсутність спільного майна боржника із подружжя, проте державний виконавець може виявляти майно лише боржника, який є безпосередньою стороною виконавчого провадження, повноважень щодо виявлення майна третіх осіб, які не є боржниками, державний виконавець не має.

Враховуючи вищевикладене, апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою подання державного виконавця задовольнити.

В судовому засіданні представник Державного житлово-комунального підприємства НАН України -Дубась Л.В. підтримала доводи апеляційної скарги, та просила її задовольнити.

Інші сторони в судове засідання не з'явились, будучи у встановленому законом порядку повідомленим про день та час розгляду справи, у зв'язку з чим колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутність відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Як убачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції від 8 серпня 2012 року ВП № 33725461 відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу № 2н-2601/309/12 виданого 27 червня 2012 року Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_5на користь ДЖКА «НАН України» грошових коштів у розмірі 5304,98 грн. /а.с.2/.

Відмовляючи у задоволенні подання головного державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві про визнання частки майна боржника, суд першої інстанції виходив з його безпідставності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 5 та 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Сімейного кодексу України та ч. 6 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. У випадках, коли частка боржника в натурі не виділена, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця. Порядок визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, встановлено ст. 379 ЦПК України.

За змістом ст. 379 ЦПК України, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Посилання апелянта на те, що оскаржувана ухвала суду суперечить порядку здійснення виконавчих дій, оскільки державний виконавець може виявляти майно лише боржника, який є безпосередньою стороною виконавчого провадження, а повноважень щодо виявлення майна третіх осіб, які не є боржниками, державний виконавець не має, колегія суддів до уваги не приймає виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну. Тобто, у державного виконавця є можливість самому встановити наявність або відсутність спільного майна та у подальшому, звернутись до суду із обґрунтованим поданням із посиланням на відповідні докази з метою вирішення вказаного питання.

Проте як убачається з матеріалів справи, державним виконавцем вказані дії проведені не були, суду не було надано доказів щодо наявності у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спільного майна та наявності шлюбних відносин, а також не надано доказів на підтвердження того, що державним виконавцем здійснено опис спільного майна, та документів, що підтверджують право власності ОСОБА_5 на майно, яким він володіє спільно з іншими особами, подача яких є обов'язковою для визначення частки боржника у ньому.

Крім того, не ґрунтуються на вимогах закону доводи представника стягувача - Державного житлово-комунального підприємства НАН України в тій частині, що на половину отриманої ОСОБА_6 заробітної плати може бути звернуто стягнення в погашення боргу її чоловіка ОСОБА_5

За наведених обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні подання державного виконавця щодо визначення частки майна боржника.

Таким чином, твердження апелянта про невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для вирішення даного питання, колегія суддів вважає необґрунтованими, а обставини, на які він посилається - недоведеними та не підтвердженими належними та допустимими доказами.

Ухвалу судом першої інстанції було постановлено з додержанням вимог закону. Підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала Голосіївського районного суду м.Києва постановлена з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 312 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного житлово-комунального підприємства НАН України - відхилити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 14 березня 2016 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: