Ухвала суду № 58495618, 16.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 року м. Київ К/800/37902/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В. Рибченка А.О.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Москаленко О.В.,

представника відповідача Панасюк Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ - Інвест» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про визнання протиправною бездіяльності, стягнення пені, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РМ - Інвест» (далі - позивач, ТОВ «РМ - Інвест») звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) щодо несвоєчасного та неповного відшкодування суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в податковій декларації за січень 2014 року та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пеню за несвоєчасне та неповне відшкодування податку на додану вартість по декларації за січень 2014 року, за період прострочення відшкодування податку на додану вартість за період з 21.03.2014 року по 25.03.2015 року в сумі 7843522,58 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково, а саме: стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача пеню по бюджетній заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за період з 21.03.2014 року по 25.03.2015 року в сумі 7843522,58 грн.

Суди попередніх інстанцій, мотивували свої рішення тим, що неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що органами Державної казначейської служби України судове рішення у справі № 826/9376/14 виконано в повному обсязі 16.06.2015 року, а тому у позивача відсутні правові підстави для нарахування та стягнення пені за несвоєчасне виконання судових рішень.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Посадовими особами ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «РМ-Інвест» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку та у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за січень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено довідку від 28.03.2014 року № 601/2-26-50-15-02-24930146 у висновках якої зазначено, що достовірність нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за період січень 2014 року на суму 85656120 грн. буде визначена після отримання результатів зустрічних звірок контрагентів по ланцюгу постачання.

12.06.2014 року позивачем скеровано до податкового органу запит з проханням повідомити стан відпрацювання правомірного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2014 року у сумі 61900225 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період (вх. №9008952609 від 20.04.2014 року) та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за січень 2014 року у сумі 23755895 грн., відображених в уточнюючому розрахунку з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період (вх. №9009253177 від 21.02.2014 року).

У зв'язку з відсутністю відповіді та не вчинення ДПІ передбачених Законом дій щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивач звернуся до суду з вимогами про визнання протиправними дій ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо ненадання до Управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновку щодо відшкодування 61900225 грн., зобов'язати ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підготувати висновок та подати його Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві у відповідності до п.200.12 ст.200 Податкового кодексу України; зобов'язання ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві провести по обліковій картці в рахунок зменшення податкових зобов'язань сум бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 23755895 грн. відповідно до уточнюючого розрахунку з ПДВ від 21.02.2014 року № 9009253177 та стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ «РМ-Інвест» бюджету заборгованість з податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача в банку в розмірі 61900225 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2014 року у справі № 826/9376/14 вказані вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 року вищевказане судове рішення залишено без змін.

Поставною Вищого адміністративного суду України від 05.02.2015 року Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2014 року та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету. Прийнято в цій частині нове рішення - в задоволенні позовних вимог відмовити. В решті рішення суду залишені без змін.

На користь позивача підлягало стягненню бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2014 року у сумі 61900225 грн.

Згідно платіжного доручення № 7127-20 від 30.12.2014 року, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснено відшкодування податку на додану вартість по декларації за січень 2014 року шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача суми у розмірі 38224868,00 грн.

Решта суми у розмірі 23675357,00 грн. була погашена 16.06.2016 року, згідно платіжного доручення № 21598.

Станом на час касаційного розгляду, вся сума заборгованості є погашеною згідно платіжних доручень № 7127-20 від 30.12.2014 року та № 21598 від 16.06.2016 року

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано ст. 200 ПК України.

За змістом п.п. 200.7 та 200.10 вказаної статті платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно з п. 200.11 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 200.12 та 200.13 ст. 200 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення (п. 200.23 ст. 200 ПК України).

З огляду на зазначене суд касаційної інстанції приходить до висновку, що у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених п.п. 200.7 та 200.8 ст. 200 ПК України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

На суми податку, не відшкодовані протягом визначених ст. 200 ПК України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 року у справі № 21-131а14.

Судами попередніх інстанцій встановлено, згідно платіжного доручення від 30.12.2014 року № 7127-20 позивачу відшкодовано податку на додану вартість по декларації за січень 2014 року у сумі 38224868 грн. Станом на час звернення позивача до суду першої інстанції, бюджетна заборгованість з податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест», складає 23675357 грн.

Також, суди встановили, що розмір пені на суму заборгованості розраховано позивачем правильно, правильність розрахунків такої відповідачами не оспорюється, розмір нарахованої пені за прострочення бюджетного відшкодування ПДВ за період з 21.03.2014 року по 25.03.2015 року становить - 7843522,58 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, згідно з яким стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби (пункт 23).

Наведеним підзаконним нормативно-правовим актом безпосередньо передбачено можливість ухвалення на користь особи судового рішення про стягнення суми пені нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування з податку на додану вартість і встановлено особливості процедури такого стягнення; у рамках цієї процедури особа зобов'язана подати до казначейства документи, наведені у пункті 6 зазначеного Порядку, якими є, зокрема, відповідна заява, судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

Крім того, у п. 145 рішення Європейського суду з прав людини від 15.11.1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) зазначено, що ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

За таких обставин, враховуючи наявність у відповідача обов'язку зі сплати пені на суми податку, що не відшкодовані платникам протягом визначеного ст. 200 ПК України строку, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України суми пені, нараховану на суму невідшкодованого податку на додану вартість у розмірі 7843522,58 грн.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року у справі № 826/5327/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко

Повний текст виготовлено 21.06.2016 року.