Ухвала суду № 58494759, 15.06.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/3743/15-а

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника позивачки ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Херсонській області та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

08 грудня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначено, що 03.08.2004 року позивачка була прийнята на службу до органів внутрішніх справ України. Останні три роки працювала на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Комсомольського районного відділу міського управління УМВС України в Херсонській області. Наказом №428 о/с від 06 листопада 2015 р. була звільнена за п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ - скорочення штатів. На момент звільнення знаходилась і знаходиться тепер під наглядом у жіночій консультації з приводу вагітності. 03.12.2015 року ОСОБА_2 видали трудову книжку. Позивачка вважає наказ №428 о/с від 06.11.15 р. в частині її звільнення незаконним, оскільки фактично відбулася реорганізація юридичної особи органу державної влади міліції України в Національну поліцію з повним правонаступництвом всіх активів, прав та обов'язків міліції, а не ліквідація, на яку посилаються відповідачі. Тому, на неї не розповсюджується виключення, передбачене частиною 3 статті 184 КЗпП України, в частині можливості звільнення вагітних жінок. Вказані незаконні дії відповідача призвели до моральних переживань позивачки, вона втратила душевний спокій, постійно перебувала у роздратованому стані, оскільки її фактично звільнили через вагітність. Крім того, викликало хвилювання і той факт, що враховуючи те, що в лютому 2015 року вона піде у відпустку по вагітності, то не зможе за цей час знайти собі іншу роботу. Всі зазначені моральні страждання, нанесені їй незаконними діями відповідача, можуть негативно відобразитись на здоров'ї майбутньої дитини. Просила визнати протизаконним та скасувати наказ №428 о/с від 06 листопада 2015 р. в частині звільнення за скороченням штатів капітана міліції ОСОБА_2 /М-182787/ дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Комсомольського районного відділу міського управління УМВС України в Херсонській області; зобов'язати Управління УМВС України в Херсонській області поновити ОСОБА_2 з 06.11.2015 року на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Комсомольського районного відділу міського управління УМВС України в Херсонській області, та внести відповідні записи до трудової книжки позивачки; зобов'язати Головне управління Національної поліції в Херсонській області призначити, шляхом переводу, з 07.11.2015 року, ОСОБА_2 на посаду інспектора сектору Національної поліції Комсомольського відділення поліції Херсонського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області, та внести відповідні записи до трудової книжки позивачки; стягнути з Управління МВС України в Херсонській області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу /123 дні/ в сумі 20 347,89 грн. (двадцять тисяч триста сорок сім) грн. 89 коп.; зобов'язати Управління МВС України в Херсонській області відшкодувати їй моральну шкоду в розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволений частково. Визнано протизаконним та скасовано наказ УМВС України в Херсонській області №428 о/с від « 06» листопада 2015 р. в частині звільнення за скороченням штатів капітана міліції ОСОБА_2 /М-182787/ дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Комсомольського районного відділу міського управління УМВС України в Херсонській області. Зобов'язано Управління МВС України в Херсонській області поновити ОСОБА_2 з 06.11.2015 року на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Комсомольського районного відділу міського управління УМВС України в Херсонській області та внести відповідні записи до трудової книжки ОСОБА_2. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Херсонській області розглянути кандидатуру ОСОБА_2 для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» у Комсомольському відділі поліції (м. Херсон) Головного управління Національної поліції в Херсонській області, видати з цього приводу відповідний наказ. Стягнуто з Управління МВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 р. по 01.04.2016 р. в сумі 20 347 (двадцять тисяч триста сорок сім) гривень 89 коп. Стягнуто з Управління МВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Головне управління Національної поліції в Херсонській області та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області подали апеляційні скарги, у яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою повністю відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2. Також, 14 червня 2016 року відповідачі/апелянти надіслали до апеляційного суду клопотання, у яких просили розглядати справу за відсутністю їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, пояснення на них представника позивачки ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до виписки з медичної картки стаціонарної хворої від 11.09.2015 р. ОСОБА_2, знаходилась на стаціонарному лікування з діагнозом: «беременность 7 недель, токсикоз І половины беременности».

Відповідно до виписки з медичної картки стаціонарної хворої від 19.10.2015 р. ОСОБА_2, знаходилась на стаціонарному лікування з діагнозом: «беременность 13-14 недель, угроза прерывания, токсикоз І половины беременности».

Наказом УМВС України в Херсонській області №428 о/с від 06 листопада 2015 р. звільнена, з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) капітан міліції ОСОБА_2 /М-182787/ - дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Комсомольського районного відділу Херсонського міського управління УМВС, встановивши щомісячну премію за результатами роботи попереднього місяця в розмірі 64,0% та за відпрацьований час поточного місяця - 64,0%. Вислуга років на день звільнення складає: 11 років 03 місяці 03 дні.

У судовому засіданні апеляційного суду представником позивачки було надано свідоцтво про народження, з якого вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка народила дитину ОСОБА_3.

Задовольняючи частково адміністративний позов ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Так, відповідно до частини другої статті 81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Частиною третьою вказаної статті передбачено, що порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Порядок утворення, реорганізації та ліквідації міністерств та інших центральних органів виконавчої влади врегульовано статтею 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 р. №3166-VI (далі - Закон №3166-VI).

Утворення, реорганізація та ліквідація міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади здійснюються з урахуванням завдань Кабінету Міністрів України, а також з урахуванням необхідності забезпечення здійснення повноважень органів виконавчої влади і недопущення дублювання повноважень (ч. 3 ст. 5 Закону №3166-VI).

Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох центральних органів виконавчої влади (ч. 4 ст. 5 Закону №3166-VI).

Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації (ч. 5 ст. 5 Закону №3166-VI).

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Президента України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України (ч. 7 ст. 5 Закону №3166-VI).

Актом Кабінету Міністрів України про ліквідацію міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади визначається орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що ліквідується (ч. 8 ст. 5 Закону №3166-VI).

Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 5 Закону №3166-VI).

Відповідно до частини дев'ятої статті 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» Кабінет Міністрів України 20.10.2011 р. прийняв постанову №1074, якою затвердив Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок №1074), що визначає механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.

За приписами пунктів 46 Порядку №1074 орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади.

Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Системний аналіз наведених вище норм Цивільного кодексу України, Закону №3166-VI та Порядку №1074 дає підстави для висновку, що порядок утворення та припинення юридичних осіб публічного права є відмінним від порядку утворення та припинення юридичних осіб приватного права. Тобто, у разі ліквідації органу виконавчої влади, держава відповідним актом Кабінету Міністрів України передає його завдання та функції новоствореному центральному органу виконавчої влади, забезпечуючи у такий спосіб безперервне виконання функцій держави. Таким чином, територіальні органи міністерств не можуть діяти інакше, ніж це передбачено актами Президента України чи Кабінету Міністрів України, виданими для забезпечення виконання відповідними міністерствами своїх функцій.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, законодавством встановлена можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Цей висновок суду аналогічний з висновками Верховного Суду України в рішеннях у справі №21-237а11 від 17 жовтня 2011 року, у справі №21-267а12 від 16 жовтня 2012 року.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

02.07.2015 року Верховною радою України прийнятий Закон України «Про Національну поліцію» №580-VIII (далі - Закон №580-VIII). Набрання чинності вищевказаного закону відтерміновано до 07.11.2015 р., що визначено розділом XI Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону №580-VIII Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:

1) забезпечення публічної безпеки і порядку;

2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;

3) протидії злочинності;

4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Згідно ст. 1, 2 Закону УРСР від 20.12.1990 р., №565-XII «Про міліцію»( далі - Закон №580-VIII) міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Основними завданнями міліції є:

забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;

запобігання правопорушенням та їх припинення;

охорона і забезпечення громадського порядку;

участь у розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, які їх вчинили, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством;

забезпечення безпеки дорожнього руху;

захист власності від злочинних та кримінально протиправних посягань;

Аналізуючи зазначені правові норми в їх сукупності та системності, суди 1-ї та 2-ї інстанції дійшли висновку, що у даному випадку мала місце не ліквідація міліції, а її реорганізація в поліцію, оскільки повноваження (завдання) установи, що ліквідована, аналогічні завданням установи, яка створена.

Згідно ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до частини 3 статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Зазначена норма надає гарантію щодо обмежень на звільнення для вагітних жінок. Так, звільнення жінок, зазначених у частині 3 статті 184 Кодексу законів про працю України має певні особливості, зокрема, таке звільнення можливе, проте власник зобов'язаний працевлаштувати жінку на цьому самому або іншому підприємстві відповідно до її спеціальності.

Аналогічний висновок відображений в ухвалі ВАС України від 19 квітня 2016 р. по справі К/800/5127/16.

Пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. №114, (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №885 від 28.10.2015 р. №885 чинної на день звільнення) передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність звільнення позивачки, оскільки така підстава звільнення, яка зазначена у спірному наказі (скорочення штатів) протирічать вищевикладеній забороні, встановленої законом, звільняти вагітних жінок. Отже, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Крім того, відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 3 п. 2, ч. 3 п. 3, ч. 1 п. 8 постанови КМУ №100 від 08 лютого 1995 року, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньоденна заробітна плата, виходячи з нарахованої заробітної плати за вересень 2015 р. - 3 788,63 грн; жовтень 2015 р. - 4 987,79 грн. та кількості робочих днів в вересні-жовтні 2015 р. - 53 дні, складає 165,43 грн. (З 788,63 грн. + 4 987,79 грн.)/2х53 = 165,43 грн./день.

Кількість днів вимушеного прогулу складається з кількості робочих днів в листопаді-грудні 2015 р. - 47 днів; в січні-березні 2016 р. - 75 днів; в квітні 2016 р. - 1 день. Всього станом на 01.04.16 - 123 дні.

Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу станом на 01.04.16 складає 20 347,89 грн. (165,43 грн. х 123 дні).

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що незаконні дії відповідача призвели до моральних переживань позивачки, вона втратила душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, що могло негативно відобразитись на здоров'ї майбутньої дитини.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що розумною сумою відшкодування моральної шкоди для ОСОБА_2 буде 5000 грн.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_2.

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Відтак, апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Херсонській області та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Херсонській області та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов