Постанова № 58493379, 21.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/352/16 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Межевича М.В.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,-

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до начальника управління Укртрансінспекції у Черкаській області Кімлика Євгена Вікторовича про визнання протиправною та скасування постанови №039245 від 21.09.2015 року винесеної начальником управління Укртрансінспекції у Черкаській області Кімликом Євгеном Вікторовичем про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700 грн.

Протокольною ухвалою суду першої інстанції від 20.04.2016 року замінено відповідача начальника управління Укртрансінспекції у Черкаській області Кімлика Євгена Вікторовича на належного відповідача управління Укртрансбезпеки у Черкаській області.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явилися в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.08.2015 року о 16 год. 40 хв. на автодорозі М-12 Київ - Знам'янка перевіряючими зупинено транспортний засіб марки ISUZU, державний номер НОМЕР_1.

За результатами проведення перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.08.2015 року №058696, в якому зафіксовано порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт".

Зі змісту вказаного акту вбачається, що водій ОСОБА_4 надавав послуги з перевезення вантажу згідно з ТТН № 18 від 12.08.2015 без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: не оформлена індивідуальна контрольна книжка водія.

21.09.2015 року за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" на позивача накладено штрафу у розмірі 1700 грн. згідно постанови №039245.

Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III, центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування. У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює: державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 1 Положення "Про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті", затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №387/2011 Укртрансінспекція входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, на перевезення яким видано ліцензію, міському електричному, залізничному транспорті, експлуатації автомобільних доріг загального користування (далі - автомобільний, міський електричний, залізничний транспорт та ведення дорожнього господарства). Укртрансінспекція реалізовує свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Крім того, статтею 48 цього Закону встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, на допущення порушення порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті та недоведеності встановленого порушення, що унеможливлює притягнення його до адміністративної відповідальності.

Так, процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами пунктів 3, 4 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Планові, позапланові та рейдові перевірки можуть проводитися із залученням спеціалістів органів внутрішніх справ і науково-дослідних установ (за погодженням з їх керівниками) з питань, що належать до їх компетенції.

Пунктами 12 - 14 Порядку №1567 визначено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання, зокрема іноземним, вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Щотижневий графік складається з урахуванням проведення рейдових перевірок не частіше ніж один раз на квартал.

При цьому за приписами пункту 15 вказаного Порядку під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 20 Порядку №1567 за результатами планової або позапланової перевірки за місцезнаходженням суб'єкта господарювання складається акт за формою згідно з додатком 2.

Акт складається у двох примірниках, кожен з яких підписується посадовими особами, що провели перевірку, та посадовою особою суб'єкта господарювання або фізичною особою - суб'єктом господарювання (далі - уповноважена особа суб'єкта господарювання). Один примірник акта передається уповноваженій особі суб'єкта господарювання, щодо якого було проведено перевірку, інший - до органу державного контролю.

Згідно з пунктом 22 Порядку №1567 у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Акти, зазначені у пунктах 20, 21 і 23 цього Порядку, реєструються в журналі обліку.

За результатами аналізу матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що останні не містять підтвердження призначення рейдової перевірки позивача, як то щотижневий графік рейдових перевірок, журнал реєстрації таких графіків, наказ Укртрансінспекції або її територіального органу, інформації щодо попередніх перевірок позивача, тощо.

Не надано відповідачем також доказів проведення рейдової перевірки відносно діяльності позивача, в тому числі безпосередньої зупинки транспортного засобу марки ISUZU, державний номер НОМЕР_1 з метою проведення такої перевірки.

Як вбачається з акту перевірки від 12.08.2015 № 058696 року, перевірку проведено інспектором Укртрансінспекції, в акті не зазначено номер дорожнього листа, серія та номер ліцензійної картки та строк дії, що ставить під сумнів складання вказаного акта саме за результатами рейдової перевірки у присутності позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено вчинення позивачем порушення приписів абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Пунктами 25-27, 29 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

Матеріали справи не містяться підтвердження виконання відповідачем вимог зазначених вище норм, в тому числі підтвердження повідомлення позивача про час та місце розгляду справи.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.

Як встановлено в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, позивач на момент виникнення спірних правовідносин перевізником у розумінні вимог закону не був, як не був і власником автомобіля.

Як пояснив сам позивач, власником автомобіля був його батько, який помер, а спадкоємцем залишилася дружина батька, проте автомобіль не був власністю ні дружини батька, ні власністю позивача. Автомиобіль він використав як родич власника, а не як фізична особа-підприємець.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не є перевізником, що здійснює перевезення вантажів у розумінні вимог закону, а тому не може відповідати за порушення наказу №340 МТЗУ від 17.06.2010 року та Закону України «Про автомобільний транспорт».

Доказів, які б свідчили, що позивач є перевізником та використовував даний автомобіль як суб'єкт господарювання, відповідачем надано не було і таких доказів судом в ході розгляду справи встановлено не було.

Згідно з п. 1.4.Положення про робочий час і час відпочинку водії колісних засобів, прийнятого Міністерством транспорту та зв»язку України відповідно до наказу №340 від 07 червня 2010 року це Положення не поширюється на перевезення пасажирiв чи/та вантажiв, якi здiйснюються:фiзичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання працi найманих водiїв.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, оскільки оскаржувана постанова №039245 від 21.09.2015 року про застосування адміністративно - господарського штрафу на суму 1 700 грн. є є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року як такої, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства та ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 198, 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року скасувати та ухвалити у справі нову постанову наступного змісту.

Визнати протиправною та скасувати постанову №039245 від 21.09.2015 року винесену начальником управління Укртрансінспекції у Черкаській області Кімликом Євгеном Вікторовичем про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Межевич М.В.

Повний текст виготовлено: 22 червня 2016 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Межевич М.В.

Костюк Л.О.