Ухвала суду № 58493374, 16.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 694/446/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Сакун Д.І. Провадження № 2-а/694/16/16 Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 05 травня 2016 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання протиправним рішення щодо призначення пенсії по інвалідності,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання дій Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (надалі за текстом - «Управління») неправомірними, скасування рішення від 06.01.2016 року № 55/03 та зобов'язання призначити пенсію по інвалідності.

Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 05 травня 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано відмову протиправною та зобов'язано Управління призначити позивачу пенсію по інвалідності 2-ї групи з урахуванням стажу роботи за період з 31.08.1976 року по 30.08.1977 року, з 15.01.1985 року по 23.08.1988 року, з 15.09.1988 року по 23.08.1990 року, з 14.08.1990 року по 12.11.1991 року, з 13.11.1991 року по 08.09.1992 року, з 20.11.1992 року по 20.04.1993 року, з 30.04.1993 року по 23.10.1997 року, з 01.09.1977 року по 01.12.1977 року.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши повноту встановлення місцевим загальним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Згідно паспорту серії НОМЕР_1, виданому 22.09.1998 року Печерським РУ ГУ МВД України в місті Києві, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1.

За даними довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААА № 195229 від 28.10.2015 року позивач є інвалідом другої групи як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

31 грудня 2015 року позивач звернулась до Управління із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах по інвалідності.

Рішенням від 06 січня 2016 року № 55/03 відповідач відмовив у такому перерахунку.

Вказане рішення вмотивоване тим, що у позивача не підтверджено 10-тирічний страховий стаж.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 р. № 1058-IV (надалі за текстом - «Закон № 1058-IV»), передбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Згідно абз. 2-12 ч. 1 ст. 32 Закону № 1058-IV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією:

для інвалідів ІІ групи: до досягнення особою 25 років включно - 1 рік; від 26 років до досягнення особою 28 років включно - 2 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 3 роки; від 32 років до досягнення особою 34 років включно - 4 роки; від 35 років до досягнення особою 37 років включно - 5 років; від 38 років до досягнення особою 40 років включно - 6 років; від 41 року до досягнення особою 43 років включно - 7 років; від 44 років до досягнення особою 48 років включно - 8 років; від 49 років до досягнення особою 53 років включно - 9 років; від 54 років до досягнення особою 59 років включно -10 років.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. № 1788-XII (надалі за текстом - «Закон № 1788-XII») передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (надалі за текстом - «Порядок № 637»), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 названого Порядку встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей; першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.

З огляду на наведені законодавчі норми обов'язок належного оформлення трудової книжки покладається на роботодавця.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення до Управління за призначенням пенсії ОСОБА_2 було 57 років, тому мати він повинен був 10 років страхового стажу.

Із трудової книжки вбачаються такі періоди роботи:

з 31.08.1976 року по 30.08.1977 року - шахтоуправління «Жовтневе» ВО «Донецьквугілля»;

з 15.01.1985 року по 23.08.1988 року - школа № 9 Ворошиловського райолну м. Донецька;

з 15.09.1988 року по 23.08.1990 року - методкабінет Ленінського району м. Донецька;

з 14.08.1990 року по 12.11.1991 року - центр соціальної психологічної реабілітації воїнів інтернаціоналістів «Оксва» Ворошиловського райолну м. Донецька;

з 13.11.1991 року по 08.09.1992 року - МП «Фенікс» Київського району м. Донецька;

з 20.11.1992 року по 20.04.1993 року - МСП «Олімпікс» Калинівського району м. Донецька;

з 30.04.1993 року по 23.10.1997 року - НВКО «Еталон» Київського району м. Донецька.

За правилами частини 1 статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Це означає, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії, за обставин, коли встановлено факт роботи особи, що звернулась за призначенням пенсії.

Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права та не призначаючи позивачу пенсію по інвалідності 2-ї групи, порушив указане право позивача.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що при подачі апеляційної скарги Управлінню відстрочено сплату судового збору, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та правил розподілу судових витрат визначених статтею 94 КАС України із скаржника підлягає стягненню в дохід Державного бюджету 3 031 грн. 60 коп.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 05 травня 2016 року - без змін.

Стягнути з Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 031 (три тисячі тридцять одну) грн. 60 коп. на користь Державного бюджету України (п/р 31211206781007; отримувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва; банк отримувача - ГУДКУ у м. Києві; код ЄДРПОУ 38004897; МФО 820019; код бюджетної класифікації 22030001; символ звітності - 206; призначення платежу - Судовий збір, Київський апеляційний адміністративний суд).

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 21 червня 2016 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мацедонська В.Е.

Мельничук В.П.