Ухвала суду № 58493357, 22.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/22471/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

22 червня 2016 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Генчмазлумо І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна", звернулося до державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 травня 2015 року №0000032100, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизного товару за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 510,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 15 травня 2015 року №0000032100.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, товариство зареєстроване 13 травня 2002, знаходиться за КОАТУУ 02140, м. Київ, Дарницький район, проспект Петра Григоренка, 43, а основним видом діяльності останнього за КВЕД-2010 є 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами та перебуває на обліку як платник податків у Центральному офісі (а.с.67-86).

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з акцизного податку товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна» за січень, лютий та березень 2015 року.

За результатами даної перевірки контролюючим органом дійшов висновку про неподання вказаним товариством податкової звітності з акцизного податку на порушення вимог підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 та підпункту 212.3.1-1 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України за звітні періоди січень, лютий та березень 2015 року.

На підставі викладеного, державною податковою інспекцією у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складно акт від 22 квітня 2015 року №02/26-50-21-23 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2015 року №0000032100, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизного товару за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 510,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку, що декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна» акцизного податку за січень, лютий та березень 2015 року є прийнятими та зареєстрованими у встановленому законодавством порядку, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

На підставі пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

При цьому, пунктом 223.2 статті 223 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених або переобладнаних на митній території України; імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів; суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів; оптовий постачальник електричної енергії подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Разом з тим, пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Тобто, відповідальність, передбачена даною статтею може наставати для платника податків виключно у випадку неподання або несвоєчасного подання податкових декларацій (розрахунків)

Як вбачається з матеріалів справи, товариством з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна» засобами телекомунікаційного зв'язку подано до Центрального офісу, як до контролюючого органу, декларації акцизного податку за січень, лютий та березень 2015 року, які, у відповідності до наявних у матеріалах справи копії квитанцій №2, прийняті та доставлені до районного рівня - Центрального офісу.

Разом з цим, відповідач при винесенні оскаржуваного податкового-повідомлення рішення, вказав, що вказані декларації, починаючи з січня 2015 року повинні направлятися не за місцем реєстрації позивача, як великого платника податків, тобто до міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників, а до відповідного територіального органу державної податкової інспекції за місцезнаходженням пункту продажу товарів.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, підпункт 212.3.1-1 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України викладено у новій редакції, згідно з якою особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність.

Як вірно вказує суд першої інстанції, що Державною фіскальною службою України у зв'язку із численними запитами платників податку та фахівців підпорядкованих структурних підрозділів ДФС щодо кампанії декларування податкових зобов'язань з акцизного податку листом від 23 лютого 2015 року №6036/7/99-99-19-03-03-17 повідомлено, що стосовно платників податків - суб'єктів господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, - такі платники заповнюють лише розділ Ґ та додаток 6 до Декларації і подають їх до контролюючого органу за місцезнаходженням пункту продажу товарів.

З метою правильного розподілення сум акцизного податку з роздрібної реалізації підакцизних товарів між місцевими бюджетами розділ Ґ (код операції Ґ2) та додаток 6 до Декларації пов'язані з кодами адміністративних одиниць відповідно до Класифікатора об'єктів адміністративно-територіального устрою України (далі - КОАТУУ).

При цьому, як вбачається з наявних у матеріалах справи копій декларацій акцизного податку за січень, лютий та березень 2015 року, складних за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №14, позивачем у рядку 7 «місцезнаходження пункту продажу товарів» зазначено м. Київ.

Водночас, у розділі «Ґ» у рядку «Ґ2» вказано, що податкові зобов'язання в розрізі КОАТУУ є 8036100000 (який у відповідності до КОАТУУ, розміщеному на веб-сайті Державної служби статистики України, відповідає Голосіївському району міста Києва), 8036300000 (Дарницький район міста Києва), 8038000000 (Оболонський район міста Києва) та 8036400000 (Деснянський район міста Києва).

У зв'язку з чим, відповідачем зроблено висновок про необхідність подання товариством з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна» до державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві окремої декларації акцизного податку за місцезнаходженням пункту продажу товарів у відповідності до КОАТУУ 8036100000, зазначено позивачем самостійно у вказаних деклараціях за перевіряємий період, який відповідає КОАТУУ, віднесеному до Голосіївського району міста Києва.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з аналізу приписів підпункту 212.3.1-1 пункту 212.3 статті 212 та пункту 223.2 статті 223 Податкового кодексу України вбачається, що платник акцизного податку лише після здійснення реєстрації останнього як платника податку у контролюючого органу за місцезнаходженням пункту продажу товарів подає до останнього декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Крім того, за роз'ясненням Державної фіскальної служби України декларація платниками акцизного податку подається до контролюючого органу, що обслуговує адміністративно-територіальну одиницю (за кодом КОАТУУ), на якій розташовано пункт продажу підакцизних товарів, а саме: суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, які мають декілька пунктів продажу товарів, що знаходяться у різних адміністративно-територіальних одиницях, тобто мають різні коди КОАТУУ, при цьому кожна адміністративно-територіальна одиниця обслуговується окремим контролюючим органом, подають до такого контролюючого органу, що обслуговує відповідну адміністративно-територіальну одиницю за місцем продажу підакцизних товарів (кодом КОАТУУ), окрему Декларацію з відповідною кількістю додатків 6 до Декларації. У графі 07 титульного аркуша до конкретної Декларації зазначаються адреси пунктів продажу товарів, які відносяться до певної адміністративно-територіальної одиниці (коду КОАТУУ).

Також, наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588 затверджено Порядок обліку платників податків і зборів (надалі - Порядок №1588), згідно з пунктом 7.1 якого якщо відповідно до законодавства в платника податків, крім обов'язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов'язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі.

Для взяття на облік за неосновним місцем обліку платник податків зобов'язаний протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об'єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню чи пов'язані з оподаткуванням, подати до відповідного контролюючого органу реєстраційну заяву за формою N1-ОПП або формою N5-ОПП з позначкою «облік за неосновним місцем обліку». Дані заяви про взяття на облік за неосновним місцем обліку вносяться до Єдиного банку даних юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб (пункт 7.2 Порядку №1588).

У контролюючому органі за неосновним місцем обліку платник податків сплачує всі податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов'язки платника податків, а контролюючий орган стосовно платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів (пункт 7.3 Порядку №1588).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що взяттю на облік за неосновним місцем обліку (реєстрації платником податку), у зв'язку з чим платником податку подається відповідна податкова звітність, передує проведення відповідної процедури.

Водночас, факт проведення такої процедури відносно товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна», наслідком чого є взяття останнього на облік у державній податковій інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, що і є передумовою для подання декларації акцизного податку до вказаного контролюючого органу, у відповідності до приписів підпункту 212.3.1-1 пункту 212.3 статті 212 та пункту 223.2 статті 223 Податкового кодексу України, матеріалами справи не підтверджено.

При цьому, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду доказів взяття товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна» на облік у держаній податковій інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, враховуючи те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено факт перебування позивача на податковому обліку лише у Центральному офісі, про що свідчать копії виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.03.2015 року та від 12.01.2015 року.

Також, слід зазначити, що товариством з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна» за фактом направлення засобами телекомунікаційного зв'язку до міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників, на обліку в якому знаходиться позивач, як платник податків, декларацій акцизного податку за січень, лютий та березень 2015 року отримано квитанції №2, згідно з якими вказані декларації прийнято (а.с.22, 31, 40).

При цьому, доказів направлення позивачу контролюючим органом повідомлень про неприйняття даних декларацій сторонами не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна» акцизного податку за січень, лютий та березень 2015 року як станом на момент проведення державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві камеральної перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, так і станом на момент розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій, є прийнятими та зареєстрованими у встановленому законодавством порядку, а, відтак, твердження про неподання позивачем таких декларацій є безпідставними.

Разом з тим, суд звертає увагу, що на контролюючий орган, до якого направлено досліджувані декларації, у разі порушення позивачем порядку подання останніх, положеннями пункту 48.9 статті 48 Податкового кодексу України покладено обов'язок щодо перевірки наявності та достовірності заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, серед яких зокрема визначено найменування контролюючого органу, до якого подається звітність (пункт 48.3 статті 48 Податкового кодексу України).

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, що міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників при прийнятті декларацій акцизного податку за січень, лютий та березень 2015 року повинно було пересвідчитися у правильності направлення позивачем вказаних декларацій саме до останнього, а у разі встановлення такої невідповідності повинно було не приймати такі декларації з повідомленням позивача про причини такого неприйняття, а саме: необхідність подання таких декларацій до контролюючого органу за місцезнаходженням пункту продажу підакцизних товарів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 визначено, що одним із принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство України, є презумпція правомірності рішень платника податку в тому випадку, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи інших нормативно - правових актів припускають неоднозначне (множинне) тлумачення прав і обов'язків платників податків або контролюючих органів, в наслідок чого, існує можливість прийняття рішень як на користь платника податків, так і контролюючого органу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено факту порушення позивачем положень пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, а саме: неподання декларацій акцизного податку за січень, лютий та березень 2015 року.

Доказів, того, що позивачем умисно не подано податкової декларації акцизного податку відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції..

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2015 року №0000032100 винесено відповідачем передчасно є такими, що підлягають скасуванню.

Згідно із частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню

При цьому апеляційні скарги не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційних скаргах процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст виготовлено 23 червня 2016 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Межевич М.В.