Постанова № 58491540, 22.06.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2016 р. Справа № 805/191/16-а

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця I.О., суддів: Крилової М.М., Козаченка А.В., розглянув в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Державної судової адміністрації України, за участю третіх осіб на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, Державної казначейської служби України, Слов'янського міськрайонного суду Донецької області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості із суддівської винагороди, -

ОСОБА_1 (далі по тексту- позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (далі по тексту - відповідач 1, ТУ ДСА), Державної судової адміністрації України (далі по тексту - відповідач 2, ДСАУ), за участю третіх осіб на стороні відповідачів, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області (далі по тексту - ГУ ДКС), Державної казначейської служби України (далі по тексту - ДКСУ) та Слов'янського міськрайонного суду Донецької області (далі по тексту -Міськрайонний суд), в якому просить адміністративний суд (з урахуванням уточнень):

- визнати протиправноюбездіяльність відповідачів - ТУ ДСА та ДСАУ щодо не нарахування та невиплати суддівської винагороди за період з 29 вересня 2015 року по 30квітня 2016 року включно;

- зобов'язати відповідачів нарахувати та виплатити суддівську винагороду за період з 29 вересня 2015 року по 30 квітня 2016 року включно;

- стягнути з відповідачів - Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області та Державної судової адміністрації України на користь позивача заборгованість з суддівської винагороди за період з 29 вересня 2015 року по 30 квітня 2016 року включно в сумі 97 378, 67грн., з рахунків відповідачів, у Державній казначейській службі України;

- допустити негайне виконання постанови в частині нарахування та виплати суддівської винагороди у межах суми стягнення за один місяць - 13 780, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Указом Президента України від 17 січня 2014 року № 13 її було призначено на посаду судді Шахтарського міськрайонного суду Донецької області, наказом від 24 лютого 2014 року № 7-2 - зараховано до штату зазначеного суду. У зв'язку з тим, що Шахтарський міськрайонний суд Донецької області знаходиться на території проведення антитерористичної операції, здійснення правосуддя суддями зазначеного суду неможливо з незалежних від них причин. Тому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів від 09 квітня 2015 року № 16/зп-15 позивача було прикріплено до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області.

Відповідно до п. 10 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», позивачеві по 29 вересня 2015 року виплачувалась суддівська винагорода. Проте, з зазначеної дати виплата суддівської винагороди була безпідставно припинена. Також позивач зазначив, що у жовтні 2015 року звернулась до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з вимогою про поновлення виплати суддівської винагороди та щодо прикріплення її до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області. Відповіддю від 24 листопада 2015 року № 18-16221/15 Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі по тексту - ВККСУ ) зазначила, що звернення позивача надіслано до ДСА України, проте в порушення норм чинного законодавства відповідь на звернення позивачу надана не була. Виплата суддівської винагороди не була поновлена. Тому позивач вважає, що її Конституційні права порушені у зв'язку з тим, що підставою для нарахування та виплати суддівської винагороди є саме статус професійного судді, а його незмінність обумовлює постійність вказаних виплат протягом перебування в такому статусі. В додаткових поясненнях до позовної заяви, позивач зазначила, що дія Рішення Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 11 не поширюється на неї, оскільки вона не належить до жодної із зазначених у п. 6 цього Рішення категорії суддів, які тимчасово прикріплюються до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області.

Крім того, позивач надав суду заяву в якій просить розглядати справу за її відсутності.

Представник відповідача 1 - ТУ ДСА у наданій до суду заяві проти задоволення позову заперечував, просив розглядати справу без участі представника в порядку письмового провадження.

Представник відповідача 2 - ДСАУкраїни у письмовому відзиві на позов проти його задоволення заперечував, посилаючись на те, що Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 09 квітня 2015 року № 16/зп-15 позивача було прикріплено до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області на строк до 28 вересня 2015 року. Оскільки шестимісячний строк прикріплення сплинув, виплата суддівської винагороди позивачеві була припинена відповідно до п. 10 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд». Крім того, у обґрунтування своїх заперечень проти позову посилається на ст. 19 Конституції України, ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Рішення Ради суддів України від 23 грудня 2014 року № 76, яким ухвалено вважати такими, що тимчасово прикріплені до штату суддів того самого рівня і спеціалізації відповідно в Донецькій та Луганській областях, що функціонують на території, підконтрольній українській владі, суддів, які подали заяви про переведення на роботу на посадах суддів до інших судів України з судів, які тимчасово знаходяться на неконтрольованій території Донецької та Луганської областей, до прийняття рішення про їх переведення у встановленому законом порядку. Відповідач зазначив, що відповідно до п. 2 Рішення Ради суддів України від 23 грудня 2014 року № 76 голови відповідних судів видають накази про тимчасове прикріплення таких суддів на підставі заяв суддів про прикріплення та штатних розписів. Рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 11 було ухвалено суддів місцевих загальних судів Донецької та Луганської областей, які були прикріплені відповідно до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області та Рубіжанського міського суду Луганської області відповідно до п. 10 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» строк прикріплення яких закінчився, з дня, наступного за днем закінчення строку такого прикріплення, тимчасово прикріпити до цих же судів; головам відповідних судів рекомендовано видати відповідні накази щодо тимчасового прикріплення суддів та їх фінансового забезпечення в частині виплати посадового окладу судді. Отже вважає, що ним здійснено всі організаційні заходи щодо забезпечення здійснення правосуддя тимчасово переведеними суддями, а тому у Державної судової адміністрації України не було жодних правових підстав нараховувати та виплачувати суддівську винагороду за спірний період. Крім того зазначив, що повноваження щодо прикріплення суддів до іншого суду покладені на Вищу кваліфікаційну комісію України (далі по тексту - ВККСУ) та першочерговим фактом для здійснення будь-яких виплат судді для Державної судової адміністрації України є наявність трудових відносин позивача із судовою установою. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникові за виконану ним роботу власником або уповноваженим органом, підставою для нарахування суддівської винагороди є факт перебування судді у трудових відносинах із судом, наявність наказу про зарахування до штату суду та табель використання робочого часу.

Тому відповідач 2 вважає, що права позивача не порушені, позов задоволенню не підлягає.

Представник третьої особи - Слов'янського міськрайонного суду у письмовій заяві просив вирішити справу на розсуд суду та розглядати справу у відсутності представника третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження, та фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

З матеріалів справи вбачається, що позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10), згідно до ст. 127, ч. 1 ст. 128 Конституції України була призначена строком на п'ять років на посаду судді Шахтарського міськрайонного суду Донецької області відповідно до Указу Президента України «Про призначення суддів» від 17 січня 2014 року № 13/2014 (а.с. 12-15) та була зарахована до штату Шахтарського міськрайонного суду Донецької області на підставі наказу від 24 лютого 2014 року № 7-2 (а.с. 16).

Згідно до ст. 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та зазначеного Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 було введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», відповідно до якої на території Луганської та Донецької областей розпочата антитерористична операція (далі по тексту - АТО).

Розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України «Про визначення територіальної підсудності справ» від 02 вересня 2014 року № 27/038-14 було змінено територіальну підсудність справ, підсудних розташованим у районі проведення АТО місцевим загальним судам. Рішенням Ради суддів України від 23 грудня 2014 року № 76 (далі по тексту Рішення РСУ № 76) було тимчасово прикріплено до штату судів того самого рівня і спеціалізації відповідно в Донецькій та Луганській областях, що функціонуютьна території, підконтрольній українській владі, суддів, які подали заяви на переведення на роботу на посадах суддів до інших судів України з судів, які тимчасово знаходяться на неконтрольованій території Донецької та Луганської областей, до прийняття рішення про їх переведення у встановленому законом порядку. Відповідно до п. 3 Рішення РСУ № 76, головами відповідних судів видаються накази про тимчасове прикріплення таких суддів на підставі заяв суддів про прикріплення та штатних розписів.

Наказом ДСА України «Про визначення кількості суддів у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, міст Києва та Севастополя, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим» від 15 жовтня 2014 року № 133, виданому на виконання Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням АТО», було збільшено кількісний склад місцевих загальних судів.

За умов п. 10 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», у разі, якщо суд припиняє роботу у зв'язку із стихійним лихом, військовими діями, проведенням АТО або іншими надзвичайними обставинами, суддя, який обіймає посаду в такому суді, може бути, за рішенням ВККСУ, на строк не більше ніж на шість місяців, прикріплений до іншого суду того ж рівня в іншій місцевості із збереженням за ним посадового окладу, але без відповідних доплат.

Судом встановлено, Рішенням ВККСУ від 09 квітня 2015 року № 16/зп-15 ОСОБА_1 було прикріплено до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, проте строк прикріплення сплинув 28 вересня 2015 року. У зв'язку з закінченням строку прикріплення, позивачу було припинено виплату суддівської винагороди.

Таким чином, протягом часу прикріплення позивача до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, зокрема з 09 квітня 2015 року до 28.09.2015 року (протягом шести місяців) позивачу проводилась виплата суддівської винагороди без відповідних доплат.

Зазначені обставини не оспорюються сторонами та визнані судом встановленими.

Спірним питанням у даній справі є правомірність припинення нарахування та виплат суддівської винагороди позивачу.

Як зазначено в Рішенні РСУ від 04 лютого 2016 року № 11, до набрання чинності Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" (Закон № 192-VIII) судді, які обіймали посаду в судах, які припинили роботу у зв'язку з проведенням антитерористичної операції, були прикріплені до судів в іншій місцевості України та отримували суддівську винагороду відповідно до рішень Ради суддів України від 25 квітня 2014 року № 18 (Рішення № 18) та від 23 грудня 2014 року № 76. Зокрема, судді місцевих загальних судів Донецької та Луганської областей були прикріплені відповідно до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області та Рубіжанського міського суду Луганської області.

За інформацією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, розміщеної на її офіційному веб-сайті, за період з дня набрання чинності Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII Комісією було прийнято рішення від 9 квітня 2015 року № 16/зп-15, від 12 травня 2015 року № 31/зп-15, від 28 травня 2015 року № 38/зп-15, від 9 червня 2015 року № 39/зп-15, від 24 червня 2015 року № 46/зп-15, від 19 серпня 2015 року № 55/зп-15, від 9 вересня 2015 року № 58/зп-15, від 30 вересня 2015 року № 62/зп-15 та № 63/зп-15, від 21 жовтня 2015 року № 66/зп-15, від 9 листопада 2015 року № 73/зп-15, від 10 грудня 2015 року № 78/зп-15 про прикріплення відповідних суддів до іншого суду того ж рівня в іншій місцевості.

Порядок призначення чи обрання суддею і умови забезпечення суддів визначаються виключно Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів», які передбачають особливості забезпечення функціонування судової влади.

Згідно ч. 1 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до абзацу першого ч.1 ст.145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вказаного Закону встановлено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

За приписами ч.2 ст.145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди - щодо фінансового забезпечення діяльності цих органів; Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації України.

У відповідності до ч.3 ст.145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, а також у цілому щодо місцевих та апеляційних судів.

За приписами ст.146 вказаного Закону визначено, що суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.

Пунктом 4 Рішення №76 зобов'язано Державну судову адміністрацію України забезпечити виплату: суддівської винагороди, обрахованої з дня останнього нарахування до дня тимчасового прикріплення, та допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу (у разі перебування у відпустці) та суддівської винагороди до моменту переведення в установленому законом порядку в судах, до яких вони тимчасово прикріплені.

Також, приписами п.5 Рішення № 76 передбачено, що Державна судова адміністрація України забезпечує асигнування для виплати суддівської винагороди суддям з урахуванням цього рішення.

Відповідно до п.10 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», який набрав чинності 28.03.2015р., передбачено, що у разі якщо суд припиняє роботу у зв'язку із стихійним лихом, військовими діями, проведенням антитерористичної операції або іншими надзвичайними обставинами, суддя, який обіймає посаду в такому суді, може бути, за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, на строк не більше ніж на шість місяців прикріплений до іншого суду того ж рівня в іншій місцевості із збереженням за ним посадового окладу, але без відповідних доплат.

З аналізу наведених норм вбачається, що виплата суддівської винагороди суддям, які призначені на відповідні посаді до судів, що припинили свою роботу у звязку з проведенням АТО, здійснюється лише в разі їх тимчасового (не більше, ніж на шість місяців) прикріплення до суду того ж рівня в іншій місцевості.

В рішенні РСУ від 04 лютого 2016 року № 11 визнано за необхідне здійснення невідкладних заходів для забезпечення гарантій незалежності суддів, які обіймають штатні посади в місцевих загальних судах Донецької та Луганської області, що припинили свою роботу, а також суддів судів Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, у тому числі стосовно прикріплення таких суддів до інших судів того ж рівня й спеціалізації в іншій місцевості та виплати їм суддівської винагороди. А також цим Рішенням визначено, що суддів місцевих загальних судів Донецької області, які були прикріплені до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області відповідно до пункту 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" (Закон № 192-VIII) та строк прикріплення яких закінчився, з дня, наступного за днем закінчення строку такого прикріплення, тимчасово прикріпити до цього ж суду.

Суддів судів Донецької та Луганської областей, які прикріплені рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відповідно до пункту 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" (Закон N 192-VIII) строк прикріплення яких не закінчився, тимчасово прикріпити до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області та Рубіжанського міського суду Луганської області відповідно з дня, наступного за днем закінчення строку такого прикріплення.

Відповідно до пунктів 2 - 5 цього рішення прикріпленню підлягають судді, які:

- подали заяви про переведення до іншого суду, які не розглянуті повноважними органами (Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Верховною Радою України);

- подали заяви про переведення до іншого суду та отримали рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- подали заяву про обрання суддею безстроково у зв'язку з закінченням строку повноважень та матеріали щодо цього питання, не розглянуті повноважними органами;

- подали заяви про звільнення за власним бажанням або у відставку й заяви не розглянуті відповідними повноважними органами (Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Вищою радою юстиції або Верховною Радою України);

- перебувають у відпустках по вагітності та пологах, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до виходу на роботу або подання заяви про переведення до іншого суду.

Рішенням РСУ від 08 квітня 2016 року № 29 визначено, що Рада суддів України у Рішенні від 04 лютого 2016 року № 11 визнала за необхідне здійснення заходів забезпечення гарантій незалежності суддів, які обіймають штатні посади в місцевих загальних судах Донецької та Луганської області, які припинили свою роботу, а також суддів судів Автономної республіки Крим та міста Севастополя, у тому числі стосовно прикріплення таких суддів до інших судів того ж рівня й спеціалізації в іншій місцевості та виплати їм суддівської винагороди. У зв'язку з чим було прийнято рішення про тимчасове прикріплення вказаних суддів, строк прикріплення яких закінчився, до відповідних місцевих судів з дня, наступного за днем закінчення строку такого прикріплення.

Згідно з пунктом 6 рішення Ради суддів України від 04 лютого 2016 року №11, дія цього рішення розповсюджується на виключний перелік суддів, які станом на дату набрання чинності цим рішенням не переведені на роботу до іншого суду.

Крім того, у п. 1 зазначеного Рішенні РСУ від 08 квітня 2016 року № 29 роз'яснено, що дія Рішення Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 11 розповсюджується на суддів, які визначені у п.п. 2 - 5 цього рішення.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що ОСОБА_1 не належить до жодної з категорій суддів, які визначені у п. 6 вищезгаданого Рішення РСУ № 29, даний факт також підтверджується поясненнями до позову від 09 березня 2016 року (а.с. 49), які надані позивачем суду.

З наданої на запит суду інформації, яка викладена у листі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17 травня 2016 року № 18-3779/16 (а.с. 78) вбачається, що позивач зверталась до ВККСУ з заявою щодо прикріплення її до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, але строк прикріплення сплинув, в той же час в листі зазначено, що ОСОБА_1 після 29 вересня 2015 року не зверталась до ВККСУ із заявою про переведення до іншого суду. Крім того, зазначено, що з метою забезпечення вимог п. 8 ч. 4 ст. 48, ст.145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та вирішення питання фінансового забезпечення суддів, які не здійснюють правосуддя, ВККСУ було направлено відповідне звернення до ДСА.

Листом від 27 квітня 2016 року № 1.1.12/101/2016 Слов'янський міськрайонний суд Донецької області повідомив, що ОСОБА_1 після закінчення строку прикріплення не зверталась із заявою про продовження строку прикріплення, наказ про тимчасове прикріплення позивача до вищезазначеного суду після 29 вересня 2015 року головою суду не видавався.

Суд вважає, що доводи позивача, які наведені в обґрунтування вимог про бездіяльність відповідачів щодо не нарахування суддівської винагороди, яка підлягає стягненню не доведені належним чином. Зокрема, позивачем не доведено, що вона зверталась з відповідними заявами про прикріплення до Слов'янського міськрайонного суду або про вирішення питання про переведення в інший суд до ВККСУ.

Шестимісячний строк прикріплення, який дає право на збереження посадового окладу, пов'язується з моменту відновлення роботи суду, коли таке прикріплення припиняється, або ж з моментом переведення судді для роботи до іншого суду в передбаченому законом порядку.

У разі коли строк прикріплення судді до іншого суду спливає, а суд не відновив свою роботу, такий суддя втрачає статус прикріпленого, а отже й право на збереження за ним виплат в розмірі посадового окладу.

Можливість продовження виплати посадового окладу такому судді обумовлюється лише прийняттям нового рішення щодо його прикріплення до іншого суду, та виданням відповідного наказу головою суду, до якого суддя буде прикріплений.

Тобто, чинним законодавством не передбачено постійної виплати суддівської винагороди суддям, які не надали заяви про їх прикріплення до відповідних судів України та не відносяться до категорій, що визначені у п. 6 Рішення РСУ № 11.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачі діяли на підставі та в межах Конституції України, а також норм чинного законодавства України, у зв'язку з чим вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-124, 126, 127, 130, 133-135, 138-140, 143, 150-154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Державної судової адміністрації України, за участю третіх осіб на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, Державної казначейської служби України, Слов'янського міськрайонного суду Донецької області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості із суддівської винагороди - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Голошивець І.О.

Судді Крилова М.М. Козаченко А.В.