Постанова № 58490988, 21.06.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2016 р. Справа № 917/176/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Євтушенку Є.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, , Витяг з угоди про захист (представництво) та надання правової допомоги від 12.01.2016р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії №78 від 16.05.2014р.;

відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Овруцький молочноконсервний комбінат, Гадяцький район, Полтавська область (вх. № 1014П/1-18)

на рішення господарського суду Полтавської області від 15.03.2016р.

у справі № 917/176/16

за позовом Спільного Українсько польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Укренергопол, м. Кіровоград

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Овруцький молочноконсервний комбінат, Гадяцький район, Полтавська область

про стягнення 122607,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.03.2016р. у справі №917/176/16 (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Овруцький молочноконсервний комбінат на користь Спільного Українсько польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Укренергопол 122607,00 грн. основного боргу та 1839,11 грн. витрат зі сплати судового збору.

ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Овруцький молочноконсервний комбінат з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 15.03.2016р. у справі №917/176/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2016р. визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Тихий П.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2016р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Тихий П.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду на 10.05.2016р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.05.2016р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Тихий П.В.) продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 07.06.2016р.

07.06.2016р. на адресу суду факсограмою від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у звязку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні та необхідністю подання додаткових пояснень в обґрунтування своєї правової позиції (вх.№5816).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2016р., з урахуванням ухвали про виправлення описки від 07.06.2016р., розгляд справи відкладено на 21.06.2016р., у звязку з задоволенням клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи.

21.06.2016р. на адресу суду факсограмою від апелянта надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні (вх.№6370, №6371)

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, у звязку з тим, що матеріали справи містять достатньо доказів для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 21.06.2016р. представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання 21.06.2016р. не зявився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчать штампи на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги та ухвал про відкладення розгляду справи про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Колегія суддів вважає, що судом було вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а тому вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

06 серпня 2014 року між Спільним Українсько-польським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Укренергопол (замовник) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Овруцький молочноконсервний комбінат (підрядник) укладено договір підряду на будівництво № 26/14, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується на власний ризик в установлений цим договором строк відповідно до договірної ціни виконати роботи: будівництво складу готової продукції ТОВ Овруцький молочноконсервний комбінат, а замовник (відповідач) прийняти і оплатити виконані належним чином роботи (п.1.1 договору).

Згідно п. 2.1. Договору договірна ціна робіт є динамічною і на момент підписання договору становить приблизно 1116318,00 грн., в тому числі ПДВ 186053,00 грн. Фактична ціна визначається після закінчення будівництва на підставі локальних кошторисів на окремі види робіт.

Сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі актів виконаних робіт форми № КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3. Акти форми КБ-2в та довідки КБ-3 складаються і підписуються підрядником і передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх (п.3.2 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору, підрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, і готує відповідні документи і подає їх для підписання замовнику протягом 3-х банківських днів після виконання робіт. Роботи вважаються виконаними з моменту підписання відповідних документів.

Відповідно до п. 3.6 договору, всі платежі за виконані роботи (включаючи проміжні) замовник проводить згідно довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3, складених на підставі відомості виконаних обсягів робіт з зазначенням переліку закінчених і готових до здачі будівельно монтажних робіт, складеного і підписаного з боку замовника представником служби замовника, що здійснює технічний нагляд за будівництвом і виконробом будівництва. Протягом 3-х робочих днів Замовник перевіряє ОСОБА_1 і підписує їх в кількості фактично виконаних обсягів робіт. Оплата здійснюється протягом 3-х банківських днів після підписання актів форми КБ-2в та Довідки КБ-3.

Сторони погодили, що остаточний розрахунок за виконані роботи з будівництва об'єкта проводиться замовником не пізніше 10 робочих днів після підписання замовником останніх актів форми КБ-2в та довідки КБ 3, а також проведення сторонами та підписання акту звірки по всіх виконаних роботах повязаних з даних договором. Оплата здійснюється з врахуванням усіх раніше зроблених по ньому платежів (п.3.9 договору).

Сторони дійшли згоди, що строком дії цього договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права і виконувати свої обовязки відповідно з цим договором. Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобовязань, передбачених цим договором. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.п.17.1-17.2 договору).

На виконання своїх зобовязань позивач виконав передбачені в договорі роботи на загальну суму 125267,00 грн., що підтверджується двостороннє підписаними актом приймання виконаних будівельних робіт за червень 2015 року від 28 липня 2015 року на суму 75389,00 грн. (форма № КБ-2в), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2015 року від 28 липня 2015 року (форми № КБ-3), актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року від 30 жовтня 2015 року на суму 49878,00 грн. (форма № КБ-2в), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року від 30.10.2015 року (форми № КБ-3).

Виконані позивачем роботи підписані відповідачем та прийняті без зауважень.

Однак, відповідач, в порушення умов договору за виконані роботи розрахувався частково, сплативши 2660,00 грн.

Заборгованість відповідача за виконані роботи становить 122607,00 грн.

Зазначене вище й стало підставою для звернення позивача до господарського суду Полтавською області з позовною заявою, в якій останній просить стягнути з відповідача на свою користь 122607,00 грн. основного боргу за роботи згідно договору підряду на будівництво № 26/14 від 06.08.2014р.

15.03.2016р. господарським судом Полтавської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором підряду від 06.08.2014р. №26/14.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобовязань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Як вже зазначалось, між сторонами у даній справі укладено договір підряду на будівництво від 06.08.2014р. №26/14.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України, встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, обовязок прийняти виконані роботи і оплатити їх, а також оплатити надані послуги законодавство покладає на замовника.

Відповідно до приписів статей 853, 882 Цивільного кодексу України, відсутність своєчасно висловлених зауважень до виконаних робіт свідчить про прийняття робіт та, відповідно виникнення у останнього обовязку щодо їх оплати.

Згідно частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Вказана правова позиція закріплена і у Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 18.02.2013р. №01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, повязаних із виконанням договорів підряду».

Таким чином, вказаними нормами передбачено, що обов'язок з оплати виконаних робіт законодавець пов'язує саме з двома обставинами: підрядні роботи повинні бути виконані належним чином та у погоджений за домовленістю сторін строк.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно п.96 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року №668 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві», підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі актів виконаних робіт форми № КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми №КБ-3.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Так, згідно п. 3.6. договору, всі платежі за виконані роботи (включаючи проміжні) Замовник проводить згідно Довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3, складених на підставі відомості виконаних обсягів робіт з зазначенням переліку закінчених і готових до здачі будівельно-монтажних робіт, складеного і підписаного з боку замовника - представником служби замовника, що здійснює технічний нагляд за будівництвом і виконробом будівництва.

Підрядник готує та передає для перевірки уповноваженому представнику Замовника у строк не пізніше 25-го числа поточного місяця ОСОБА_1 форми КБ-2в, Довідки КБ-3, складені на підставі відомості виконаних обсягів робіт та комплект документів підтверджуючих якість, вартість та обсяги виконаних робіт. Протягом 3-х робочих днів Замовник перевіряє ОСОБА_1 і підписує їх в кількості фактично виконаних обсягів робіт. Оплата здійснюється протягом 3-х банківських днів після підписання ОСОБА_1 форми КБ-2в та Довідки КБ-3.

Остаточний розрахунок за виконані роботи з будівництва об'єкта проводиться замовником не пізніше 10 робочих днів після підписання замовником останніх актів форми КБ-2в та довідки КБ 3, а також проведення сторонами та підписання акту звірки по всіх виконаних роботах повязаних з даних договором. Оплата здійснюється з врахуванням усіх раніше зроблених по ньому платежів (п.3.9 договору).

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до приписів статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось вище, позивач виконав обумовлені договором роботи, та на виконання п.3.2, п.3.6 договору, склав та передав на підписання замовнику акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 (а.с. 17-22).

Вказані акти та довідки підписані відповідачем без зауважень, скріплені печатками сторін та є підставою для здійснення відповідачем оплати за виконані роботи.

Зі змісту вказаних вище актів форми КБ-2в та довідки КБ 3 вбачається, що вони складені за червень 2015 року та серпень 2015 року.

Крім того, позивач направив відповідачу акт звірки розрахунків від 16.12.2015 року, що підтверджується описами вкладення в поштовий конверт та фіскальними чеками (а.с.23), своєчасно висловлені зауваження відповідача щодо вказаного акту звірки розрахунків відсутні.

Доказів повного погашення заборгованості матеріали даної справи не містять.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позивач, надаючи відповідачу для підписання акт виконаних робіт (наданих послуг) й, вимагаючи прийняття, і оплати виконаних робіт та оплати наданих послуг діяв у відповідності із вимогами чинного законодавства України і умовами договору, інших доказів для підтвердження підрядником виконання робіт і надання послуг ні закон, ні договір не передбачають.

Отже, оскільки позивачем належним чином виконано роботи у повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт за червень 2015 року та серпень 2015 року та довідками про вартість виконаних робіт за червень 2015 року та серпень 2015 року, без зауважень, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, а відповідачем не сплачено за виконані роботи, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 122607,00 грн. заборгованості за договором підряду на будівництво від 06.08.2014 року №26/14.

Щодо посилань апелянта на те, що остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться ще й на підставі підписання акту звірки по всіх роботах, як це передбачено п.3.9 договору, який між сторонами не підписувався, а отже строк оплати не настав є безпідставними, з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, позивач направив відповідачу акт звірки розрахунків від 16.12.2015 року, що підтверджується фіскальними чеками та описами вкладення до них, які містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідачем ніяких зауважень щодо вказаних актів не висловлювалось.

А отже, враховуючи те, що матеріали даної справи не містять доказів повної оплати заборгованості відповідачем, посилання його на ту обставину, що непідписання актів звірки є підставою вважати, що строк виконання договору не настав, є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Щодо посилань апелянта на те, що у виконаних підрядником роботах були виявлені істотні недоліки , що надає право замовнику звернутися до підрядника з вимогою про їх усунення, що суттєво вплине на вартість виконаних робіт, і, як наслідок до зменшення їх вартості, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 5.1.4 договору сторони погодили, що замовник має право вимагати без оплати виправлення недоліків, що виникли внаслідок допущених підрядником порушень або виправити їх своїми силами. У такому випадку збитки, завдані замовником відшкодовуються підрядником, у тому числі за рахунок відповідного зниження договірної ціни. Підтвердженням допущених підрядником порушень а ОСОБА_1 технічної комісії, яку призначає замовник і до складу якої входять представники сторін. У разі, якщо підрядник, з якихось причин відмовляється брати участь у роботі комісії, його представник може бути замінений на представника будь-якої іншої організації, який юридично має відношення до обєкта даного договору. При відсутності даного акту вина підрядника вважається недоведеною і виправлення недоліків проводиться підрядником за додаткову плату.

Колегія суддів зазначає, що доказів звернення відповідача до будь-якої іншої організації, яка юридично має відношення до обєкта даного договору для складання ОСОБА_1 технічної комісії, як того вимагає п.5.1.4 договору матеріали даної справи не містять.

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обовязково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у звязку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Овруцький молочноконсервний комбінат слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області - без змін.

Таким чином, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Овруцький молочноконсервний комбінат залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 15.03.2016р. у справі №917/176/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 23.06.2016 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Тихий П.В.