Постанова № 58490950, 14.06.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р. Справа № 922/6406/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Потапенко В.І., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача: Ткаченко С.В., за довіреністю № 898 від 18.05.2016 р.;

відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю від 29.04.2016 р. № 402, ОСОБА_3, за довіреністю від 29.04.2016 р. № 402;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1094 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2016 р. у справі № 922/6406/15

за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, м. Ізюм Харківської області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Ізюм Харківської області

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 35698,13 грн., в тому числі: 18446,62 грн. основного боргу за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу від 01.04.2013 р. № 408 та 17251,51 грн. нарахованої на цей борг пені.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01 лютого 2016 року у справі № 922/6406/15 (суддя Денисюк Т.С.) позовні вимоги задоволено частково.

З відповідача на користь позивача стягнуто 18446,62 грн. основного боргу, 4 456,74 грн. пені та 781,45 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відмволено в позові в частині стягнення 12794,77 грн. пені.

Відповідач подав на зазначене рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить це рішення скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що господарський суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення неправильно зазначив, що відповідачем вартість спожитої за договором від 01.04.2013 р. № 408 електричної енергії сплачено лише частково, а заборгованість по її оплаті складає 18 446,62 грн., оскільки за твердженням відповідача, всі зобов'язання за цим Договором ним виконувались в повному обсязі та вчасно, зауважень чи заперечень щодо наявності у нього заборгованості за цим Договором не було він на виконання вимог чинного законодавства по теперішній час продовжує сплачувати кошти за отриману до його приміщень теплову енергію.

Окрім цього відповідач посилається на те, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.04.2013 р. № 408 він укладав з Комунальним підприємством «Ізюм-тепло», тоді як позов у даній справі про стягнення заборгованості за цим договором подано особою, яка не є стороною цього договору-Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж і грошові кошти за теплову енергію цим договором відповідач своєчасно перераховував на банківський рахунок КП «Ізюм-тепло».

Також відповідач зазначає, що між ним та позивачем було укладено договір від 15.10.2005 р. № 40, який автоматично припинив свою дію з моменту укладення спірного договору від 01.04.2013 р. № 408 з Комунальним підприємством «Ізюм-тепло» та з вересня 2014 року він почав отримувати рахунки на сплату теплової енергії не від Комунального підприємства «Ізюм-тепло», а від позивача- Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, що на думку відповідача свідчить про припинення дії договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.04.2013 р. № 408.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 5426 від 27.05.2016 р.) проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.Вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято на підставі повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які підтверджені дослідженими судом з додержанням норм матеріального і процесуального права доказами.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 01.06.2016 р. до 14 год 30 хв. 13.06.2016 р. та з 13.06.2016 р. до 10 год. 30 хв. 14.06.2016 р., для надання сторонам можливості ознайомитись з матеріалами справи та надання пояснень в обгрунтування своїх правових позицій.

Від відповідача надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги (вх. № 5474 від 30.05.2016 р., т. 1 а.с. 162-166), в яких він посилається на те, що позивачем до матеріалів справи не було надано жодного первинного облікового документа в розумінні статей 1,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який би підтверджував господарські операції з постачання відповідачу теплової енергії за договором купівлі-продажу від 01.04.2013 р. № 408, а наданий позивачем розрахунок заборгованості є зведеним документом, що повинен складатись на підставі первинних документів.Також зазначає, що надані позивачем до позовної заяви акти приймання-передачі теплової енергії не є належними та допустимими доказами поставки відповідачу теплової енергії за Договором, оскільки підписані тільки позивачем

Від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі (вх. № 5984 від 10.06.2016 р.), в яких він просить суд апеляційної інстанції врахувати його доводи в заперечення апеляційної скарги щодо розподілу коштів, які надходили від відповідача за спірний період з квітня 2013 року по жовтень 2015 рік по його особовому рахунку № 4169, з урахуванням черговості погашення вимог за грошовими зобов'язаннями за наявності у відповідача заборгованості за попередній спірному період.

Зокрема позивач зазначає, що нарахування грошових зобов'язань та їх погашення за особовими рахунками, закріпленими за споживачем теплової енергії, обліковується безпосередньо позивачем в автоматичному режимі комп'ютерної бази даних та перевіряється контролюючими органами.У разі несвоєчасної сплати вартості спожитої теплової енергії (основного платежу) на підставі договору здійснюється нарахування пені, погашення якої відбувається за черговістю відповідно до чинного законодавства (статті 534 Цивільного кодексу України) шляхом розподілу надходжень від споживача.

У зв'язку з тим, що, починаючи з 2005 року відповідач періодично порушував строки оплати спожитої теплової енергії, сплачував її вартість не в повному обсязі, мало місце виникнення заборгованості за основним платежем, а також здійснювалось нарахування пені в автоматичному режимі по особовому рахунку відповідача № 4169, у зв'язку з чим, станом на 01.04.2013 р., на зазначеному особовому рахунку рахувалась заборгованість за основним платежем в сумі 6263,69 грн. та за пенею в сумі 57,87 грн., на погашення яких в першу чергу здійснювались зарахування платежів відповідача за спірний період. Зважаючи на це, позивач стверджує, що внаслідок першочергового зарахування здійснених відповідачем за спірний період платежів в рахунок заборгованості за попередній період, утворилась спірна сума основної заборгованості в розмірі 18 446,62 грн.

На підтвердження зазначених доводів позивач до письмових пояснень надав виписку з картки обліку по особовому рахунку № 4169 та інформаційну довідку з цієї картки обліку за період з 01.04.2013 р. по 31.10.2015 р.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, письмових пояснень до неї, відзиву на апеляційну скаргу та письмових пояснень позивача, вислухавши усні пояснення представників сторін, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Комунальним підприємством «Ізюм-тепло» Ізюмської міської ради (Теплопостачальна організація) та відповідачем-фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Споживач) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.04.2013 р. № 408,(а.с. 30-37), відповідно до предмету якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах та з параметрами теплоносія на вході мереж споживача, які відповідають температурному графіку режимів відпуску теплової енергії, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Відповідно до пункту 10.1. цього Договору він набирає чинності 21 жовтня 2013 року і діє до 31 грудня 2013 року, а в частині грошових зобов'язань -до повного виконання.

Пунктом 10.4. Договору передбачено, що він вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення Договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

Оскільки, за поясненнями сторін, заяв про припинення дії договору в порядку п. 10. 4 не здійснювалось, зазначений Договір відповідно до зазначеного пункту щороку продовжувався та не припинив свою дію на даний час.

Позивач - Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж є правонаступником Теплопостачальної організації за цим Договором-Комунального підприємства «Ізюм-тепло», про що свідчить пункт 1.2. Статуту позивача (а.с. 13), в якому зазначено, що підприємство позивача у відповідності до рішення Ізюмської міської ради 73 сесії 6 скликання від 26.09.2014 р. № 2670 «Про припинення юридичної особи Комунальне підприємство «Ізюм-тепло» Ізюмської міської ради Харківської області шляхом приєднання до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, є правонаступником прав та обов'язків Комунального підприємства «Ізюм-тепло».

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні є правонаступництво.

Згідно з частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Пунктом 10.2. договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.04.2013 р. № 408 передбачено підстави припинення його дії, серед яких передбачено ліквідацію однієї зі сторін, в той час як реорганізація сторони в якості такої підстави цим пунктом Договору не передбачена, а тому цей Договір після приєднання КП «Ізюм-тепло» до позивача не припинив свою дію та позивач відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства є правонаступником Теплопостачальної організації у зобов'язаннях за цим Договором.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем(попередня оплата) покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Терміни розрахунків за теплову енергію встановлені п.6.3 розділу 6 Договору "Розрахунки за теплову енергію", відповідно до якого споживач до 20 числа розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації повну вартість заявленого у Договорі (додаток №1 Договору) обсягу споживання теплової енергії з урахуванням сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на те, що ним протягом періоду з 15 квітня 2013 року по 31 жовтня 2015 року було поставлено відповідачу за договором купівлі-продажу від 01.04.2013 р. № 408 теплову енергію на загальну суму 41269,13 грн., яка було оплачена останнім лише частково на суму 22822,51 грн., у зв'язку з чим несплаченою залишилась вартість поставленої теплоенергії на суму 18446,62 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача разом з нарахованою на неї 17251,51 грн. пені.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, господарський суд першої інстанції послався на те, що позивач свої зобовязання за Договором виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного Договору в період з квітня 2013 року по жовтень 2015 року здійснив поставку теплової енергії відповідачу на загальну суму 41 269,313 грн. та направив на його адресу акти приймання - передачі теплової енергії за вищевказаний період, натомість, вартість спожитої теплової енергії відповідачем було оплачено лише частково на суму 22 822,51 грн., а відтак, у зв'язку з неповним погашенням вартості отриманої теплової енергії, сформувалася заборгованість перед Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж на загальну суму 18 446,62 грн., що на дату подання позову є несплаченим боргом.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про підтвердження матеріалами справи спірної суми основного боргу, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В пункті 2.3. Договору сторони передбачили, що приймання -передача теплової енергії переданої Теплопостачальною організацією Споживачу у відповідному місячному продажу, оформляється актом приймання-передачі теплової енергії.

Не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем продажу теплової енергії Теплопостачальна організація надає Споживачу підписані та скріплені печатками два примірники акта приймання-передачі теплової енергії, у якому зазначаються фактичні обсяги використаної теплової енергії і її фактична ціна та вартість.Споживач, не пізніше 30-го числа зобов'язується повернути Теплопостачальній організації по одному примірнику оригінала акта, підписаного уповноваженими представниками та скріплений печаткою.Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами(п. 2.4. Договору).

Згідно з п. 6.6. Договору Споживач до 15 числа, наступного за розрахунковим , отримує від Теплопостачальної організації за адресою: м. Ізюм, пр. Леніна, буд. 33/1, документи за розрахунковий період:

Рахунок-фактуру;

-акт приймання-передачі теплової енергії;

-акт звірки взаємних розрахунків;

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального господарського кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно зі статтею 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказамии є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги щодо належності та допустимості доказів.

Відповідно до цієї статті господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В пункті 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського процесуального кодексу України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а також інститут належності доказів, якою є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповдіно до статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" ( 852-15 ), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зважаючи на наведені норми та умови Договору, належними та допустимими доказами постачання теплоенергії по Договору відповідачу та відповідно настання у нього обов'язку з її оплати можуть бути лише первинні документи - складені на підставі спірного Договору, належним чином підписані сторонами та скріплені їх печатками акти приймання - передачі теплової енергії, або докази надання таких актів, підписаних та скріплених печаткою з боку позивача відповідачу для підписання.

Окрім цього, обов'язок відповідача з оплати поставленої йому теплової енергії окрім надання йому позивачем для підписання актів приймання-передачі обумовлено також наданням рахунків-фактур, в яких зазначається обсяг спожитою теплоенергії та її ціна.

Однак, в матеріалах справи відсутні підписані сторонами акти приймання-передачі теплоенергії за Договором за спірний період, або докази надання позивачем підписаних зі свого боку актів відповідачу для підписання, як і докази надання позивачем відповідачу рахунків - фактур за спірний період.

Відповідні належні та допустимі докази заборгованості відповідача за Договором за спірний період позивачем не надано і суду апеляційної інстанції, а надано лише розрахунки за даними картки обліку по особовому рахунку № 4169, які не підтверджені первинними документами та взагалі не містять відомостей щодо складання таких розрахунків на підставі первинних документів із зазначенням їх дати, номеру та періоду складання.

Надані позивачем до позовної заяви акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період (т. 1 а.с. 38-53) не можуть бути належними та допустимими доказами постачання відповідачу теплоенергії за Договором, оскільки підписані лише з боку позивача та скріплені його печаткою і докази їх надання відповідачу для підписання у матеріалах справи відсутні.

Представники відповідача стверджують про те, що відповідач не отримував жодних актів приймання -передачі теплоенергії та рахунків-фактур за Договором за спірний період.

Окрім цього відповідачем до матеріалів справи надано платіжні доручення на сплату теплової енергії за спірний період:від 15.12.2014 р. № 484; від 22.01.2015 р. № 526; від 19.02.2015 р. № 561; від 23.03.2015 р. № 614; від 20.04.2015 р. № 647; від 28.05.2015 р. № 33 ( т. 1 а.с. 183,185, 187, 189, 191,192), сума яких покриває вартість, зазначену в наданих позивачем до позову актах і про ці платежі сам позивач зазначає в розрахунку до позову, однак безпідставно посилається на зарахування цих платежів в першу чергу на покриття заборгованості за попередній спірному період, не надаючи доказів наявності такої заборгованості, зокрема первинних документів -відповідних актів приймання-передачі теплової енергії та платіжних документів.

Отже, позивачем не доведено наявність заборгованості у відповідача по Договору за спірний період, а посилання господарського суду першої інстанції на те, що позивач на підставі Договору в період з квітня 2013 року по жовтень 2015 року здійснив поставку теплової енергії відповідачу на загальну суму 41 269,313 грн. та направив на його адресу акти приймання - передачі теплової енергії за вищевказаний період є недоведеними.

Отже, господарський суд першої інстанції внаслідок визнання встановленими обставин, які є недоведеними, дійшов необґрунтованого висновку про наявність у відповідача спірної заборгованості та відповідно правових підстав для її стягнення.

Оскільки матеріалами справи не підтверджується заборгованість відповідача, господарський суд першої інстанції дійшов також безпідставного висновку про часткове стягнення нарахованої на цю заборгованість пені.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 18446,62 грн. основного боргу та 4 456,74 грн. пені. із прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові.

В іншій частині-про відмову в стягненні 12794,77 грн. пені, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 49, 99, 101, п. 2 статті 103, п. 2 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 01 лютого 2016 року у справі № 922/6406/15 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 18446,62 грн. основного боргу та 4 456,74 грн. пені.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (64300, Харківська область, м. Ізюм, пр-т Леніна 33/1, код ЗКПО 32284148, п/р 26006060712180 в філії ПАТ КБ «Приватбанк» м. Ізюм, МФО 351533) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( 64309, АДРЕСА_1, реєстр номер в ЄДР НОМЕР_1) 2009 грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 17.06.2016 р.

Головуючий суддя Потапенко В.І.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Слободін М.М.