Рішення № 58490695, 17.06.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2016 р.Справа № 916/831/16

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Волкова Р.В.,

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Добропільська ЦЗФ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця в особі регіональної філії „Одеська залізниця

про стягнення 6067,71 грн.,

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився.

Від відповідача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Добропільська ЦЗФ, звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця в особі регіональної філії „Одеська залізниця, про стягнення 6067,71 грн. вартості нестачі вантажу.

В обґрунтування своїх вимог посилається на факт недостачі вантажу - вугілля, наявність підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності за нестачу вантажу, розрахунок суми позову, доведеність факту недостачі та її розміру наданими доказами та на інші зазначені у позовній заяві та поясненнях обставини.

Відповідач вимоги позивача не визнав, посилаючись на завантаження вагону силами відправника, без участі представника залізниці самостійне визначення ним маси вантажу, невірний розрахунок суми нестачі вантажу, природної втрати та граничного розходження у визначенні маси вантажу, необхідність застосування 2% ставки оподаткування та інші вказані у відзиві та поясненнях обставини.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

31.12.2013 р. між ПАТ „ДТЕК Павлоградвугілля (Замовник) та ПАТ „ДТЕК Добропільська ЦЗФ (Виконавець) був укладений договір № 13-15/75-У, відповідно до якого Замовник зобовязався передати (поставити) виконавця вугілля для забезпечення, оплати послуги Виконавця, повязані зі збагачення вугілля, провести його збагачення та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення концентрат Замовнику, в строки та на умовах, обумовлених дійсним договором. Відповідно до п.5 специфікації від 30.10.2015 р. до договору поставка вугільного концентрату в листопаді 2015 року здійснюється на залізничну станцію Ладижин Одеської залізниці.

ПАТ „ДТЕК Добропільська ЦЗФ у вагоні № 56558968 по накладній № 49983067 зі станції Добропілля Донецької залізниці відправило вугілля загальною масою 68000 кг і зобовязався доставити його на станцію призначення - Ладижин Одеської залізниці. Отримувачем вантажу є ДТЕК Ладижинська ТЕС ПАТ „.ДТЕК Західенерго.

Позивачем після отримання вантажу було виявлено недостачу, а пізніше стало відомо про складання на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці 17.11.2015 р. комерційного акту РА № 011880/970/33 про недостачу вантажу у вагоні № 56558968.

В результаті контрольного переважування вагону № 56558968 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто 84500 кг, тара 22300 кг, нетто 62200 кг, що менше вантажного документу на 5800 кг. Над 1-4 люками виявлене поглиблення довжиною 6,0 м, на ширину вагону, глибиною 0,4-0,6 м. В технічному відношенні вагон справний. Люки з обох боків зачинені. Течі вантажу не має.

Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України, ст.307 Господарського Кодексу України, за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Абзацом 1 п.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

В п.111 Статуту залізниць України перелічені підстави, за наявності яких залізниця звільняється від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Господарський суд вказує, що комерційний акт РА № 011880/970/33 з даними відносно наявності над 1-4 люками поглиблення довжиною 6,0 м, на ширину вагону, глибиною 0,4-0,6 м. та порушення маркування там, де виявлено поглиблення, можуть підтверджувати те, що недостача у вагоні № 56558968 являється результатом втрати вантажу під час перевезення.

В п.3.1 розяснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами) закріплено, що відповідно до ст.909 ЦК України та 307 ГК України, п.110 Статуту залізниць України за договором перевезення вантажу залізниця зобовязується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу і несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення і до моменту видачі одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало.

Згідно ст.920 Цивільного Кодексу України, у разі порушення зобовязань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно ст.23 вказаного закону у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно з ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу відповідно до ст.110 Статуту залізниць України покладена на залізницю.

Ст.113 Статуту залізниць України зазначає, що за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Надана до матеріалів справи накладна № 49983067 свідчить про укладення між вантажовідправником, яким є позивач і відповідачем договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача.

Із залізничної накладної вбачається, що завантаження вантажу у вагон № 56558968 здійснювалось відправником, спосіб визначення маси вантажу на рівні бортів, поверхня вантажу маркована однією борозною катка ущільнювача.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Як вбачається з комерційного акту РА № 01180 від 17.11.2015 р., на підставі актів загальної форми №2878 від 17.11.2015 р. на ст. Добропілля Донецької залізниці здійснено комерційне перевантаження вагону № 56558968 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто 84500 кг, тара 22300 кг, нетто 62200 кг, що менше вантажного документу на 5800 кг. Над 1-4 люками виявлене погиблення довжиною 6,0 м, на ширину вагону, глибиною 0,4-0,6 м. В технічному відношенні вагон справний. Люки з обох боків зачинені. Течі вантажу не має.

Відповідно до ст.133 Статуту передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній,вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Відповідно до переступного напису зробленого на накладній № 49983067 за підписами генерального директора та головного бухгалтера ПАТ «ДТЕК Західенерго» право на предявлення позову передано позивачу.

Стаття 24 Статуту залізниць України надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення. Пункт 26 Тарифного керівництва також надає залізниці право на договірних засадах зважувати та перевіряти масу вантажів при прийманні, видачі і перевантаженні у випадках, не передбачених Правилами перевезення, і згідно зі статтею 129 Статуту складати комерційний акт.

Згідно з п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в перевізних документах. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній.

Відповідно до п.22 Правил видачі вантажів перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача стосовно покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності за нестачу вантажу.

В ст.ст.114,115 Статуту залізниць України визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі, при цьому вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Загальна кількість та вартість відправленого вантажу визначені у специфікації від 30.10.2015 р. № б/н, - 141500 тон та вартість 1068,00 грн. за тону, як це передбачено ст.115 Статуту залізниць.

Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р № 644, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Позивачем розраховано суму втрати ви ходячі з 1%, в той час як з наявної в матеріалах справи накладної №49983067 вбачається, що вологість вантажу складає 7%, що для вказаної марки вугілля (вугілля камяне марки Г-газовий Г 0-100) не свідчить про його вологий стан та не дає підстав для застосування для вказаної продукції норми природної втрати у розмірі 2%.

З урахуванням того факту, що вантаж не був завантажений у вологому стані, суд вважає не обґрунтованими твердження відповідача про наявність підстав для застосування 2% норми природної втрати.

Враховуючи викладене та те, що залізницею не надано будь-яких доказів відсутності її вини у втраті вугілля під час перевезення, тобто не доведено факт виникнення недостачі з незалежних від неї обставин, господарський суд дійшов висновку про те, що винним у втраті вантажу слід визнати перевізника.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача 6067,71 грн. збитків за недостачу вантажу, вважає що позивачем вірно застосовано норму природної втрати в розмірі 1% від маси вантажу, із розрахунку: 5,12 тон (нестача з урахуванням норми природної втрати 1%) * 1185,10 грн. (вартість 1 тони вугілля з ПДВ), судом встановлено, що зазначений розрахунок зроблено позивачем правильно та у відповідності до вимог діючого законодавства.

Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального Кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись п.п.6, 24,110-115, 129, 133 Статуту залізниць України, ст.12, 23 Закону України „Про залізничний транспорт, ст.ст. 909, 920 Цивільного Кодексу України, ст.307 Господарського Кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Добропільська ЦЗФ - задовольнити.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця в особі регіональної філії „Одеська залізниця (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код ЄДРПОУ 40081200) на користь Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Добропільська ЦЗФ (85003, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Київька,1, код 00176472) 6067/шість тисяч шістдесят сім/грн. 71 коп. вартості втраченого вантажу та 1378/одну тисячу триста сімдесят вісім/грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 17.06.2016 року.

Повний текст рішення складено 22 червня 2016 р.

Суддя Р.В. Волков