Рішення № 58490448, 16.06.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2016 р.Справа № 916/3187/15

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді В.С. Петрова

суддів Т.Г. Д'яченко

Ю.О. Зайцева

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - Добров Р.М.,

від відповідачів:

1) ПАТ „Банк „Кліринговий дім" - Воробйов В.В.,

2) Одеського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби - не з'явився,

від третіх осіб:

1) Одеської міської ради - Моджук І.О.,

2) ОСОБА_7 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Публічного акціонерного товариства „Банк „Кліринговий дім", Одеського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Одеська міська рада та на стороні відповідача - ОСОБА_7, про скасування запису про державну реєстрацію права власності, витребування нежитлових приміщень та виселення з нежитлових приміщень, -

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до АТ „Банк "Кліринговий дім" про:

- скасування запису про державну реєстрацію права власності за АТ „Банк "Кліринговий дім" на нежитлові приміщення загальною площею 312,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1;

- витребування у АТ „Банк "Кліринговий дім" нежитлових приміщень підвалу загальною площею 67,6 кв.м та нежитлових приміщення горища загальною площею 66,6 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

- виселення АТ „Банк „Кліринговий дім" з нежитлових приміщень підвалу загальною площею 67,6 кв.м та нежитлових приміщень горища загальною площею 66,6 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що нежитлові приміщення підвалу загальною площею 67,6 кв.м та приміщення горища загальною площею 66,6 кв.м, відображені у технічному паспорті від 16.07.2007 року, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси. При цьому позивач наголошує, що територіальною громадою м. Одеси було у встановленому законом порядку набуто право власності на вищезазначені нежитлові приміщення. Проте, право власності територіальної громади м. Одеси на вищевказані нежитлові приміщення загальною площею 134,2 кв.м. оспорювалось з боку ОСОБА_9

Так, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15.06.2007 р. по справі № 2-6295/07 за ОСОБА_9 було визнано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 312,3 кв.м, до якого увійшли нежитлові приміщення загальною площею 134,2 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.10.2008 р. по справі № 2-6295/07 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.06.2007 р. по справі № 2-6295/07 було скасоване за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2012 р. справу № 2-2553/11 за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10, ОСОБА_11, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору ПАТ „Банк „Кліринговий Дім" про визнання договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 27.04.2007 р. дійсним та визнання права власності на нежиле приміщення було залишено без розгляду.

За ствердженнями позивача, у ОСОБА_9 не виникло право власності на нежитлове приміщення загальною площею 312,3 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а отже не виникло й право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 134,2 кв.м, які є їх частиною.

В подальшому згідно з договором купівлі-продажу від 17.07.2007 р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 17.07.2007 р. Гарською В.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 3157 ОСОБА_9 передала у власність, а ОСОБА_7 прийняв у власність нежитлове приміщення загальною площею 312,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

У відповідності до договору купівлі-продажу від 27.12.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27.12.2007 р. Шабаніною О.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 10 072, ОСОБА_7 було відчужено на користь АБ „Кліринговий дім" нежитлове приміщення загальною площею 312,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Як стверджує позивач, станом на теперішній час зазначене спірне приміщення знаходиться у віданні АБ „Кліринговий дім". Адже, ОСОБА_9 не набула права власності на спірне приміщення на підставі рішення суду, таким чином не мала права на його відчуження на користь ОСОБА_7, в свою чергу ОСОБА_7 також не набув права власності на спірні приміщення, у зв'язку з чим не мав права на відчуження цих приміщень на користь АБ „Кліринговий дім".

Крім того, позивач зауважує, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 28.05.2012 року по справі № 22-ц/1590/3144/2012 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_10 та скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.11.2011 року, згідно якого ОСОБА_11, ОСОБА_9 та АКБ „Кліринговий дім" визнали недійсним договір купівлі-продажу квартири першого поверху № 4 у будинку АДРЕСА_1.

Отже, за ствердженнями позивача, частина вищевказаних приміщень загальною площею 312 кв.м у формі квартири першого поверху № 4 належать на праві приватної власності ОСОБА_10.

Стосовно права власності Одеської міської ради відносно нежитлових приміщень підвалу загальною площею 67,6 кв.м та приміщень горища загальною площею 66,6 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, то позивач посилається на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311 „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" був затверджений перелік державного майна України, яке передавалося до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). На підставі цієї постанови Одеською обласною радою народних депутатів було прийнято рішення від 25.11.1991 р. № 266-ХХІ „Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області", згідно якого весь нежитловий фонд рад був переданий у комунальну власність, а відтак єдиним та непорушним власником нежитлових приміщень горища та підвалу, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, є саме територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради. Тобто представник позивача зазначає, що нежитлові приміщення підвалу загальною площею 67,6 кв.м та приміщення горища загальною площею 66,6 кв.м є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Одеси саме на підставі рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 р. № 266-ХХІ. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Тим більш за ствердженнями позивача, Територіальною громадою м. Одеси в особі уповноважених нею органів не надавалось жодної згоди на вибуття з комунальної власності нежитлових приміщень підвалу загальною площею 67,6 кв.м та горища загальною площею 66,6 кв.м.

Поряд з вказаним позивач вказує, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала справа № 1522/12073/12 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, за участю третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Одеської міської ради, як безпосереднього власника, до ОСОБА_9 ОСОБА_7, ПАТ „Кліринговий дім" про визнання договору купівлі-продажу недійсним витребування майна та усунення перешкод у користуванні і за зустрічним позовом ПАТ „Банк Кліринговий дім" до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, ОСОБА_9, ОСОБА_7 про визнання права власності.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2013 року по справі № 1522/12073/12 у задоволені позовних вимог Департаменту було відмовлено у повному обсязі, зустрічний позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.07.2014 року касаційну скаргу Департаменту було задоволено частково, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25.12.2013 р., якою залишено без змін, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2013 року по справі № 1522/12073/12, скасовано, а вказану справу було направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При повторному розгляді справи Апеляційним судом Одеської області прийнято рішення від 09.12.2014 року, яким скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2013 р. в частині задоволення зустрічного позову ПАТ „Банк „Кліринговий дім" до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання права власності та відмовлено у задоволенні зустрічної позовної заяви ПАТ „Банк „Кліринговий дім".

Вищим спеціалізованим судом чітко вказано, що заявлені позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про витребування вищевказаного майна загальною площею 312,3 кв.м у ПАТ „Банк „Кліринговий дім" не підлягали задоволенню у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів щодо права власності на це спірне майно, оскільки більша його частина сформувалася із переобладнаних раніше житлових квартир, які не могли входити до нежитлового фонду, а отже не можуть бути об'єктом права комунальної власності із приводу якого заявлялися позовні вимоги, тому витребування його у цілісному стані не можливо.

Так, позивач зазначає, що вимоги стосовно витребування частини спірного приміщення не заявлялися у позові, а саме витребування нежитлових приміщень підвалу загальною площею 67,6 кв.м та приміщення горища загальною площею 66,6 кв.м у цілому нежитловому приміщенні площею 312,3 кв.м, які завжди були нежитловими та не мали жодного відношення до переобладнаних квартир, а відтак є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Одеси на підставі рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 р. № 266-ХХІ. Таким чином, позивач вказує, що спірний об'єкт є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси, тому Департамент як уповноважений орган Одеської міської ради управляти комунальним майном вимагає захисту права комунальної власності територіальної громади м. Одеси у судовому порядку та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Крім того, разом з позовною заявою 29.07.2015 р. позивачем було подано до господарського суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні нежитлові приміщення загальною площею 312,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.07.2015 р. позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/3187/15, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду. Також вказаною ухвалою господарського суду Одеської області від 31.07.2015 р. до участі у справі № 916/3187/15 залучено Одеську міську раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Вищевказану заяву про забезпечення позову судом залишено без задоволення з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.

Третя особа - Одеська міська рада під час розгляду справи позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву (а.с. 91-92 т. 1). Зокрема, відповідач вказує, що 27.12.2007 р. АБ „Кліринговий дім" уклав з гр. ОСОБА_7 (продавець) договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 312,3 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та прийняв його згідно акту приймання-передачі 27.12.2007 р. Правочин зареєстровано в Державному реєстрі правочинів, витяг 5256982 від 27.12.2007 р., номер правочину 2616228; право власності на нерухоме майно зареєстроване за Банком в КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 15 січня 2008 року за реєстр. номером 19526562, про що здійснено запис за № 407 в книзі 70неж-187, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1736618 від 15 січня 2008 року. Вказане нежитлове приміщення придбане банком за ціною 5065100,00 грн. без ПДВ. Як вказує відповідач, на дату укладення договору продавець надав витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 17059567, видане 14 грудня 2007 року КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", наразі до дати укладення договору купівлі-продажу нежитлове приміщення знаходилось в іпотеці у ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк, згідно іпотечного договору, посвідченого 25 липня 2007 року Гарською В.В. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №3293. Вищевказаним нотаріусом була накладена заборона на відчуження, що зареєстровано в реєстрі за № 102. Так, відповідач вказує, що нежитлове приміщення забезпечувало зобов'язання ОСОБА_7 (продавця) за кредитними договорами №235/07ф-5 та №236/07ф-5 від 25.07.2007 р. по поверненню кредиту в розмірі по 145000,00 доларів США по кожному. Приміщення належало ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 17.07.2007 року, за яким ОСОБА_9 продала вищезазначене нежитлове приміщення ОСОБА_7, та право власності до якого перейшло на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17 липня 2007 року, посвідченого 17 липня 2007 року Гарською В.В. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 3157. При цьому право власності на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_7 в КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 19 липня 2007 року за реєстр. номером 19526562, про що зроблено запис за № 407 в книзі ббнеж-25, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15288177 від 19 липня 2007 року. До того ж право власності ОСОБА_9 було встановлено рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15.06.2007 року, яким визнано за ОСОБА_9 право власності на нежитлове приміщення загальною площею 312,3 кв.м по АДРЕСА_1. До того ж за ствердженнями відповідача, на дату укладання договору між ОСОБА_7 та АБ „Кліринговий дім" 27.12.2007 року вказане рішення суду було чинним, ніким не оскаржувалось. Тобто на момент укладання договору між ОСОБА_7 та АБ „Кліринговий дім" ОСОБА_7 володів та розпоряджався нежитловим приміщенням по АДРЕСА_1 на законних підставах. Тому відповідач вважає, що договір купівлі-продажу від 27.12.2007 р. був укладений відповідно до вимог законодавства, яке діяло на момент оформлення угоди. Наразі відповідач зауважує, що немає ніяких доказів того, що нежитлове приміщення площею 312,3 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 коли-небудь належало на праві власності територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Вказане приміщення в минулому складалось з кількох квартир, які належали на праві приватної власності громадянам ОСОБА_10 і ОСОБА_11 та шляхом переобладнання були переведенні рішенням суду в нежитлове приміщення. Більш того, горище та чердак з'явилися тільки в 2007 році шляхом перебудови приміщення, а тому ніяк не могли належать на праві власності територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради з 1991 року, як вказано позивачем у позові. Таким чином, відповідач вважає заявлені Департаментом вимоги про повернення у власність територіальної громади м. Одеси нежитлових приміщень площею 67,6 та 66,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, безпідставними та незаконними. Відповідач наголосив, що вимоги власника про витребування майна від добросовісного набувача є безпідставними, так як не доведено і не доказано, що крім АБ „Кліринговий дім" є інший на законних підставах власник майна, а саме нежитлового приміщення площею 312,3 кв.м за адресою АДРЕСА_1. Поряд з цим відповідач вказує, що окремо від нежитлового приміщення площею 312,3 кв.м нежитлові приміщення горища та підвалу площею 67,6 і 66,6 кв.м відповідно не існували та не були ніяким чином зареєстровані. За таких обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи те, що заявлені позивачем вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності за АТ „Банк "Кліринговий дім" на нежитлові приміщення загальною площею 312,3 кв.м стосуються саме органу у сфері державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а не банку, господарський суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі Одеського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби. Крім того, з огляду на те, що позивачем оспорюється правомірність набуття Банком права власності за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 27.12.2007 р., укладеним Банком з гр. ОСОБА_7, суд дійшов висновку про те, що рішення суду по даній справі може вплинути на права або обов'язки ОСОБА_7 щодо відповідача.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 21.09.2015 р. до участі у справі № 916/3187/15 було залучено в якості відповідача Одеське міське управління юстиції в особі Реєстраційної служби та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_7.

У судовому засіданні 14.12.2015 р. представником позивача було надано суду для залучення до матеріалів справи засвідчену копію інвентаризаційної справи від 16.12.1964 р. стосовно об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1. При цьому представник зазначив, що з вказаної інвентаризаційної справи станом на 1964 р. вбачається, що приміщення підвалу існувало до вибуття його з власності територіальної громади м. Одеси.

В свою чергу представник відповідача - ПАТ „Банк „Кліринговий дім" наполягав на проведенні будівельно-технічної експертизи для встановлення, чи є ті приміщення, які зображені в технічному паспорті, саме тими спірними приміщеннями, які були придбані відповідачем.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.12.2015 р. по справі № 916/3187/15 було призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлені наступні питання:

а) чи є приміщення підвалу і горища будинку за адресою: АДРЕСА_1, частиною нежитлового приміщення площею 312,3 кв.м, що належить ПАТ „Банк „Кліринговий дім"?;

б) в який період виникли або побудовані спірні приміщення горища та підвалу за адресою: АДРЕСА_1?;

в) в який період було побудовано належне ПАТ „Банк „Кліринговий дім" нежитлове приміщення площею 312,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1?;

г) чи є можливість приведення в первісний стан побудованих раніше приміщень підвалу та горища за адресою: АДРЕСА_1?;

д) чи є технічна можливість виділення підвалу та горища за адресою: АДРЕСА_1, в окремі приміщення?

Також згідно вказаної ухвали суду від 14.12.2015 р. проведення експертизи було доручено спеціалістам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, при цьому провадження у справі було зупинено до закінчення проведення судової експертизи.

25.05.2016 р. до господарського суду Одеської області надійшло від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз висновок експерта № 34 по судовій будівельно-технічній експертизі від 25.04.2016 р. по справі № 916/3187/15.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 26.05.2016 р. провадження у справі № 916/3187/15 було поновлено, при цьому з огляду на особливу складність спору вказану справу призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів.

За результатами проведеного автоматичного визначення складу колегії суддів для розгляду справи № 916/3187/15 було визначено наступний склад колегії: головуючий суддя - Петров В.С., судді - Д'яченко Т.Г. та Зайцев Ю.О.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.05.2016 р. справу № 916/3187/15 прийнято до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді - Петрова В.С., суддів - Д'яченко Т.Г. і Зайцева Ю.О. та розгляд справи призначено в засіданні суду на 16.06.2016 р.

В засіданні суду представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, представник третьої особи позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача - ПАТ „Банк „Кліринговий дім" просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач - Одеське міське управління юстиції в особі Реєстраційної служби та третя особа - ОСОБА_7 в засідання суду не з'явились, письмових пояснень стосовно заявленого позову не надали.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Як з'ясовано судом, спірні нежитлові приміщення розташовані в будинку АДРЕСА_1, який складався з двох окремих квартир: № 4, що розташована на першому поверсі будинку, та № 10, що розташована на другому поверсі будинку.

Як випливає з матеріалів справи, 31 березня 2006 року між ОСОБА_17 та ОСОБА_18 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений Борецькою В.М. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 2510, на підставі якого ОСОБА_18 набув права власності на квартиру № 4 в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 77.3 кв.м. Згідно даного договору відчужуваний об'єкт належав ОСОБА_17 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_20, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, 23 грудня 2005 року, реєстр за № 1919 і зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно КП „ОМБТІ та РОН", номер запису: 407, в книзі: 553пр-122, реєстраційний номер: 13278819. 19 травня 2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Борецькою В.М. було видано дублікат договору купівлі-продажу квартири від 31 березня 2006 року замість втраченого.

Право власності ОСОБА_18 на квартиру № 4 в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 77.3 кв.м зареєстровано КП „ОМБТІ та РОН" 22 травня 2006 року під № 407 в книзі: 553пр-123, реєстраційний номер 13278819.

В подальшому 26 травня 2006 року між ОСОБА_18 та ОСОБА_21 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений Трофімець В.В. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1217, на підставі якого ОСОБА_21 набула права власності на квартиру № 4 в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 77,3 кв.м.

Право власності ОСОБА_10 на квартиру № 4 в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 77,3 кв.м зареєстровано КП „ОМБТІ та РОН" 29 травня 2006 року під № -107 в книзі: 553пр-123, реєстраційний номер 13278819.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2007 року по справі № 2-3914/07 за позовом ОСОБА_10 до Одеської міської ради, третя особа: КП „ОМБТІ та РОН" про визнання права власності було визнано за ОСОБА_10 право власності на реконструйовану квартиру № 4 в будинку АДРЕСА_1, яка має наступні приміщення: кухня - 10,6 кв.м, кладова - 1,1 кв.м, житлова кімната - 9,7 кв.м., коридор - 5,2 кв.м, житлова кімната - 20 кв.м, коридор - 11,5 кв.м, житлова кімната - 17,6 кв.м, санвузол - 2 кв.м та кімната - 1 кв.м, житлова кімната - 22,9 кв.м, загальна площа квартири - 101,6 кв.м. На підставі вказаного рішення суду КП „ОМБТІ та РОН" зареєстровано 14 травня 2007 року право власності ОСОБА_10 на квартиру № 4 в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 101,6 кв.м

Крім того, 06 грудня 2006 року між ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_11 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений ОСОБА_25, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № К-1124, на підставі якого ОСОБА_11 набула права власності на квартиру № 10 в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 112,4 кв.м. Згідно даного договору відчужуваний об'єкт належав ОСОБА_23, ОСОБА_24 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради 11 вересня 2003 року, р. № 8-13861, зареєстрованого КП „ОМБТІ та РОН" в книзі № 447пр. на стор. 109 під № 407, в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 16709706.

Право власності ОСОБА_11 на квартиру № 10 в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 112,4 кв.м зареєстровано КП „ОМБТІ та РОН" 02 січня 2007 року, про що зроблено запис під № 407 в книзі: 630пр-182.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2007 року по справі № 2-4409/07 за позовом ОСОБА_11 Одеської міської ради, третя особа: КП „ОМБТІ та РОН" про визнання права власності було визнано за ОСОБА_11 право власності на реконструйовану квартиру № 10 в будинку АДРЕСА_1, яка складається з: житлової кімнати - 1 кв.м, житлової кімнати - 12,3 кв.м, житлової кімнати - 22.9 кв.м. кладової - 1,7 кв.м, кухні - кв.м, санвузлу - 1,5 кв.м, коридору - 3.1 кв.м. коридору - 5,4 кв.м. балкону - 1 кв.м, мансарди - кв.м, загальна площа квартири - 166,3 кв.м. На підставі вказаного рішення суду КП „ОМБТІ та РОН" було зареєстровано 14 травня 2007 року право власності ОСОБА_11 на квартиру № 10 в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 166,3 кв.м, про що зроблено запис під № 407 в книзі: 630пр-182.

Вказане свідчить, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 стали власниками реконструйованих квартир в будинку АДРЕСА_1, а саме квартири № 4 загальною площею 101,6 кв.м та № 10 загальною площею 166,3 кв.м відповідно.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, в будинку АДРЕСА_1 була проведена реконструкція, в результаті якої вказані квартири № 4 та № 10 були переведені у нежитлові приміщення. Так, вказаний об'єкт нерухомості в подальшому ОСОБА_10 та ОСОБА_11 продали ОСОБА_9, про що уклали договір купівлі-продажу у простій формі.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2007 року по справі № 2-6295/07 за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності було визнано дійсним договір купівлі-продажу від 27 квітня 2007 року, згідно якого ОСОБА_9 купила, а ОСОБА_10 та ОСОБА_11 продали нежитлове приміщення загальною площею 312,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, визнано за ОСОБА_9 право власності на нежитлове приміщення загальною площею 312,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. З тексту вказаного судового рішення вбачається, що суд при його ухваленні керувався тим, що дане нежитлове приміщення належало ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на підставі заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2007 року по справі № 2-3914/07 та заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2007 року по справі № 2-4409/07 відповідно.

На підставі вказаного рішення суду 11 липня 2007 року КП „ОМБТІ та РОН" було зареєстровано право власності ОСОБА_9 на нежитлове приміщення загальною площею 312,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, про що зроблено запис під № 407 в книзі: 65неж-176 (реєстраційний номер 19526562).

17 липня 2007 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3157, на підставі якого ОСОБА_7 набув право власності на нежитлове приміщення загальною площею 312,3 кв.м, розташоване за адресою: м Одеса, АДРЕСА_1. Право власності ОСОБА_7 на нежитлове приміщення загальною площею 312,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, було зареєстровано КП „ОМБТІ та РОН" 19 липня 2007 року.

27 грудня 2007 року між ОСОБА_7 та Акціонерним банком „Кліринговий дім" (тепер - ПАТ „Банк „Кліринговий дім") було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, на підставі якого Банк „Кліринговий дім" набув право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 312,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Право власності ПАТ „Банк „Кліринговий дім" на зазначене нежитлове приміщення зареєстровано КП „ОМБТІ та РОН" 15 січня 2008 року, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17363618 від 15 січня 2008 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

У відповідності до ч. 3 ст. 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно п. 1 ст. 4 цього Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям,іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Таким чином, у ПАТ „Банк „Кліринговий дім" з моменту державної реєстрації 15 січня 2008 року виникло право власності на нежитлове приміщення площею 312,3 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Як вказує позивач, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.10.2008 р. по справі № 2-6295/07 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.06.2007 р. по справі № 2-6295/07 було скасоване за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2012 р. у справі № 2-2553/11 позов ОСОБА_9 до ОСОБА_10, ОСОБА_11, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору ПАТ „Банк „Кліринговий Дім" про визнання договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 27.04.2007 р. дійсним та визнання права власності на нежиле приміщення було залишено без розгляду.

Відтак, за ствердженнями позивача, у ОСОБА_9 не виникло право власності на нежитлове приміщення загальною площею 312,3 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а отже не виникло й право власності на спірні нежитлові приміщення підвалу та горища загальною площею 134,2 кв.м, які є їх частиною.

Як стверджує позивач, оскільки ОСОБА_9 не набула права власності на спірне приміщення на підставі рішення суду, та відповідно не мала права на його відчуження на користь ОСОБА_7, в свою чергу ОСОБА_7 також не набув права власності на спірні приміщення, у зв'язку з чим не мав права на відчуження цих приміщень на користь АБ „Кліринговий дім".

Крім того, позивач зауважує, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 28.05.2012 року по справі № 22-ц/1590/3144/2012 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_10 та скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.11.2011 року, згідно якого задоволено позов ОСОБА_11 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири першого поверху № 4 у будинку АДРЕСА_1. Отже, за ствердженнями позивача, частина вищевказаних приміщень загальною площею 312 кв.м у формі квартири першого поверху № 4 належить на праві приватної власності ОСОБА_10.

Стосовно права власності Одеської міської ради відносно нежитлових приміщень підвалу загальною площею 67,6 кв.м та приміщень горища загальною площею 66,6 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, то позивач посилається на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311 „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" був затверджений перелік державного майна України, яке передавалося до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). На підставі цієї постанови Одеською обласною радою народних депутатів було прийнято рішення від 25.11.1991 р. № 266-ХХІ „Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області", згідно якого весь нежитловий фонд рад був переданий у комунальну власність, а відтак єдиним та непорушним власником нежитлових приміщень горища та підвалу, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, є саме територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради. Тобто позивач зазначає, що нежитлові приміщення підвалу загальною площею 67,6 кв.м та приміщення горища загальною площею 66,6 кв.м є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Одеси саме на підставі рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 р. № 266-ХХІ. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Тим більш, за ствердженнями позивача, Територіальною громадою м. Одеси в особі уповноважених нею органів не надавалось жодної згоди на вибуття з комунальної власності нежитлових приміщень підвалу загальною площею 67,6 кв.м та горища загальною площею 66,6 кв.м.

Поряд з вказаним позивач вказує, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала справа № 1522/12073/12 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, за участю третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Одеської міської ради, як безпосереднього власника, до ОСОБА_9 ОСОБА_7, ПАТ „Кліринговий дім" про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна та усунення перешкод у користуванні і за зустрічним позовом ПАТ „Банк Кліринговий дім" до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, ОСОБА_9, ОСОБА_7 про визнання права власності.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2013 року по справі № 1522/12073/12, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25.12.2013 р., у задоволені позовних вимог Департаменту було відмовлено у повному обсязі, а зустрічний позов ПАТ „Банк „Кліринговий дім" задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.07.2014 року касаційну скаргу Департаменту було задоволено частково, вказану ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25.12.2013 р., якою залишено без змін, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2013 року по справі № 1522/12073/12, скасовано, а справу було направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При повторному розгляді справи Апеляційним судом Одеської області прийнято рішення від 09.12.2014 року, яким скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2013 р. в частині задоволення зустрічного позову ПАТ „Банк „Кліринговий дім" до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання права власності та відмовлено у задоволенні зустрічної позовної заяви ПАТ „Банк „Кліринговий дім".

Вищим спеціалізованим судом чітко вказано, що заявлені позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про витребування вищевказаного майна загальною площею 312,3 кв.м у ПАТ „Банк „Кліринговий дім" не підлягали задоволенню у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів щодо права власності на це спірне майно, оскільки більша його частина сформувалася із переобладнаних раніше житлових квартир, які не могли входити до нежитлового фонду, а отже не можуть бути об'єктом права комунальної власності із приводу якого заявлялися позовні вимоги, тому витребування його у цілісному стані не можливо.

Так, позивач зазначає, що вимоги стосовно витребування частини спірного приміщення не заявлялися у позові, а саме вимоги щодо витребування нежитлових приміщень підвалу загальною площею 67,6 кв.м та приміщення горища загальною площею 66,6 кв.м у цілому нежитловому приміщенні площею 312,3 кв.м, які завжди були нежитловими та не мали жодного відношення до переобладнаних квартир, а відтак є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Одеси на підставі рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 р. № 266-ХХІ. Таким чином, позивач вказує, що спірний об'єкт є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси, тому Департамент як уповноважений орган Одеської міської ради управляти комунальним майном вимагає захисту права комунальної власності територіальної громади м. Одеси у судовому порядку шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення загальною площею 312,3 кв.м за АБ „Кліринговий дім", витребування у Банку нежитлових приміщень підвалу загальною площею 67,6 кв.м та горища загальною площею 66,6 кв.м, а також виселення Банку з вказаних нежитлових приміщень. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що його права порушені у зв'язку з тим, що рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 р. № 266-XXI «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області» у власність міст обласного підпорядкування був включений житловий і нежитловий фонд місцевих рад народних депутатів, але це право оспорювалося з боку ОСОБА_9 Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15.06.2007 р. у справі № 2-6295/07 за позовом ОСОБА_9 було визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 267,9 кв.м., що розташовано в м. Одесі, по АДРЕСА_1, та визнано за ОСОБА_9 право власності на нежитлове приміщення загальною площею 312,3 кв.м за цією адресою, але в подальшому у зв'язку з нововиявленими обставинами ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.10.2008 р. це рішення суду було скасовано, також ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2012 р. позов у вказаній справі був залишений без розгляду. З огляду на це у ОСОБА_9 не виникло права власності на спірне приміщення, незважаючи на це спірне приміщення було ОСОБА_9 відчужено за договором від 17.12.2007 р. на користь ОСОБА_7, який в свою чергу за договором від 27.12.2007 р. відчужив спірне приміщення Акціонерному банку «Кліринговий дім», в користуванні якого це приміщення і знаходиться на час спору.

Між тим згідно ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Згідно п. 1.1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02 березня 2004 року допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Таким чином, оскільки Департаментом комунальної власності Одеської міської ради не доведено того факту, що приміщення підвалу загальною площею 67,6 кв.м та приміщення горища загальною площею 66,6 кв.м не є допоміжними приміщеннями будинку АДРЕСА_1, відповідно відсутні й підтвердження того, що ці приміщення є комунальною власністю.

Наразі матеріали справи не містять доказів наявності у позивача правовстановлюючих документів на підставі рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 р. № 266-XXI „Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області" (в якому не визначені конкретні об'єкти житлового та нежитлового фонду з вказівкою адрес) щодо права власності Одеської міської ради або підпорядкованих їй юридичних осіб стосовно спірних приміщень підвалу та горища, які входять до нежитлового приміщення площею 312,3 кв.м, що розташовано в м. Одесі, по АДРЕСА_1, статус якого у вигляді нежитлового приміщення площею 312,3 кв.м було встановлено лише рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15.06.2007 р. Адже доказів наявності рішення Одеської міської ради при прийняття у комунальну власність спірних приміщень та оформлення цього права власності у встановленому законом порядку позивач не надав.

За таких обставин суд доходить до висновку, що посилання Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на постанову Кабінету Міністрів України № 311 від 5 листопада 1991 року „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" та рішення Одеської обласної ради народних депутатів № 266-ХХІ від 25 листопада 1991 року „Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області" як на підставу набуття територіальною громадою м. Одеси права власності на нежитлове приміщення, загальною площею 134,2 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, є безпідставними.

Тим більш Департамент комунальної власності Одеської міської ради не міг у встановленому законом порядку на підставі рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 р. № 266-XXI „Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області" набути право власності на нежитлове приміщення загальною площею 312,3 кв.м, яке виникло вже після ухвалення цього рішення Одеської обласної ради і отримало цей статус лише у 2007 р. Вказані обставини встановлені також рішенням Апеляційного суду Одеської області від 09.12.2014 року, яким залишено без змін рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2013 року по справі № 1522/12073/12 про відмову в задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, за участю третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Одеської міської ради, до ОСОБА_9 ОСОБА_7, ПАТ „Кліринговий дім" про визнання договору купівлі-продажу від 17.07.2007 р. недійсним, витребування майна та усунення перешкод у користуванні.

Також слід зауважити, що при вирішенні вказаної цивільної справи Апеляційним судом Одеської області були розглянуті вимоги Департаменту про витребування у Банку нежитлового приміщення площею 312,3 кв.м. У вказаному рішенні суд дійшов висновку, що спірне майно отримало статус нежитлового приміщення площею 312,3 кв.м як майно належне ОСОБА_9 лише на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.06.2007 р. і втратило статус нежитлового приміщення площею 312,3 кв.м зі скасуванням цього рішення суду ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.10.2008 р. Оскільки за відсутності правового статусу спірного нежитлового приміщення площею 312,3 кв.м вказане приміщення в такому статусі не може бути предметом судового розгляду і витребувано від теперішнього володільця, то відсутні підстави для його витребування як цілком, так і частково з підстав, вказаних у позові. У зв'язку з наведеним, а також тому, що вимоги щодо витребування частини спірного приміщення не заявлялися у позові, не мають правового значення доводи стосовно того, що нежитлові приміщення підвалу загальною площею 67,6 кв.м та приміщення горища загальною площею 66,6 кв.м у спірному нежитловому приміщенні площею 312,3 кв.м є об'єктом комунальної власності територіальної громади на підставі рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 р. № 266-XXI «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області».

Відтак, суд дійшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача та відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не довів факт щодо порушення його речових прав як власника або заінтересованої особи.

Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, встановлені рішенням Апеляційного суду Одеської області від 09.12.2014 року обставини відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України не підлягають доведенню знов.

В свою чергу з огляду на вказані обставини суд вважає безпідставними вимоги позивача про скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення всією загальною площею 312,3 кв.м за АБ „Кліринговий дім", адже судом не встановлено наявності у позивача прав стосовно вказаних приміщень взагалі.

Крім того, відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка законно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Норма статті 388 ЦК України може застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного суду України від 02.03.2016 року по справі N6-3090цс15, яка є обов'язковою для всіх судів України згідно ст. 111-28 ГПК України.

При цьому об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилась, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов'язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень гл. 83 ЦК (лист ВСУ від 01.07.2013 р. „Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ")..

Наразі позивачем не доведено того факту, що спірні приміщення підвалу та горища існують на теперішній час як відокремлене майно, порушене право власності стосовного якого може бути захищене шляхом пред'явлення віндикаційного позову.

Більш того, згідно висновку експертизи судової будівельно-технічної експертизи по даній справі від 25.04.2016 р. приміщення підвалу та горища будинку по АДРЕСА_1 в м. Одесі, є частиною нежитлового приміщення площею 312,3 кв.м за вказаною адресою, але визначити рік побудови спірних приміщень підвалу та горища неможливо. Також згідно висновку експертизи відсутня технічна можливість приведення в первісний стан побудованих раніше приміщень підвалу та горища за адресою: АДРЕСА_1, а також відсутня технічна можливість виділення підвалу та горища за вказаною адресою в окремі приміщення.

Щодо доводів позивача про те, що право власності територіальної громади м. Одеси на вищевказані нежитлові приміщення загальною площею 134,2 кв.м оспорювалось з боку ОСОБА_9 суд зазначає наступне. У справі відсутні дані стосовно того, що ОСОБА_9 оспорювала право власності територіальної громади м. Одеси на вищезазначене приміщення відповідно до рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 р. № 266-XXI «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області", оскільки судовий спір мав місце лише між нею та попередніми власниками складових спірного приміщення у вигляді 2 окремих квартир - ОСОБА_10 та ОСОБА_11, адже, як зазначалось вище, спірне нежитлове приміщення площею 312,3 кв.м до набуття цього статусу та його реконструкції складалося з 2 окремих приміщень - квартир, які належали 2 різним власникам-фізичним особам, а не Департаменту комунальної власності Одеської міської ради тощо.

З огляду на вказане, суд доходить до висновку про необґрунтованість та відсутність підстав для задоволення вимог про витребування від ПАТ „Банк „Кліринговий дім" нежитлового приміщення підвалу загальною площею 67,6 кв.м та нежитлового приміщення горища загальною площею 66,6 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та виселення Банку із зазначених приміщень.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, праву на позов будь-якої особи повинно відповідати певне конкретне порушене право чи охоронюваний законом інтерес цієї особи.

Між тим судом не встановлено наявності у позивача будь-якого порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, який був порушений саме діями відповідачів по справі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню .

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Публічного акціонерного товариства „Банк „Кліринговий дім", Одеського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Одеська міська рада та на стороні відповідача - ОСОБА_7, про скасування запису про державну реєстрацію права власності, витребування нежитлових приміщень та виселення з нежитлових приміщень відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 17 червня 2016 р.

Головуючий суддя В.С. Петров

Суддя Т.Г. Д'яченко

Суддя Ю.О. Зайцев