Рішення № 58490339, 21.06.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 червня 2016 року Справа № 913/583/16

Провадження №3/пд/583/16

За позовом заступника прокурора Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганської області, в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Рубіжне Луганської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Кремінський професійний ліцей, м. Кремінна Луганської області

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути приміщення

суддя Секірський А.В.

секретар судового засідання Богуславська Є.В.

у засіданні брали участь:

від заявника - Великодна К.В., прокурор за посвідченням № 029423 від 02.10.2014;

від позивача - представник не прибув;від відповідача - представник не прибув;

від третьої особи - представник не прибув,

в с т а н о в и в:

Суть спору: заступник прокурора Луганської області (далі - заявник) звернувся до господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Луганській області (далі - позивач) з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) з вимогами:

- Визнати недійсним договір оренди № 002191/09 від 04.05.2005 укладений між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Луганській області та приватним підприємцем ОСОБА_2, угоду №1 від 30.03.2007, договори №2 від 23.12.2011 та №3 від 25.05.2015, якими внесені зміни до нього, припинити забов`язання за ними на майбутне;

- Забов`язати ФОП ОСОБА_2 звільнити державне окреме індивідуально визначене майно -вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 53,5 м2, вартістю 77700,00 грн, розміщене на другому поверсі п`ятиповерхової будівлі учбового корпусу за адресою: Луганська область, м. Кремінна, пр.. Леніна, 1 та повернути їх регіональному відділенню Фонду державного майна України по Луганській області.

В обґрунтування позовних вимог, заявник зазначив, що договір укладений з порушенням вимог Законів України "Про оренду державного та комунального майна", "Про освіту", "Про приватизацію державного майна".

Представник заявника у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Клопотаннями №05-05-01136 від 02.06.2016 та №05-05-01199 від 10.05.2015 просить суд розглянути справу без його участі за наявними матеріалами у справі.

Відповідне клопотання прийнято судом до уваги.

Відповідач явку свого повноважного представника у засідання суду не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відзивом б/н від 19.05.2016 відповідач проти позову заперечує з наступних підстав.

04.05.2006 року між відповідачем та регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області було укладено договір оренди державного майна № 002191/09, відповідно до якого за актом від 04.05.2006 року відповідачу передано в строкове платне користування нежитлові вбудовані приміщення побутового корпусу № 2 загальною площею 60 м2, розташовані на другому поверсі п'ятиповерхової будівлі Кремінського професійного ліцею (далі - КПЛ) за адресою: АДРЕСА_2, для розміщення ювелірної майстерні.

Станом на дату укладення Договору вказані приміщення КПЛ не використовувались, потреби в них при здійсненні навчально-виховного процесу не було.

В подальшому додатковими угодами договору площа орендованого майна була змінена і склала 53,5 м2, строк договору оренди встановлено до 30.09.2017 року.

Предметом оренди за вказаним Договором оренди є нежитлові приміщення, що відповідає об'єктам оренди, визначеним ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме об'єктом оренди за цим Законом є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Відповідно до абз. 20 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди як ЦМК, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

Приписами ч. 1 ст. 61 Закону України "Про освіту" встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Тобто в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів, згідно абз. 5 ч. 4 ст. 61 Закону України "Про освіту" передбачена можливість залучати у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Станом на 19.05.2016 року заборгованість відповідача по договору відсутня. За час дії поточного договору оренди відповідач сплатив на рахунок КПЛ 48 462,00 грн., 48 462,00 грн. - до державного бюджету, 95 546 грн. - комунальних витрат.

Як зазначає відповідач матеріалами справи не підтверджено використання коштів бюджетного фінансування на утримання орендованих приміщень, а навпаки, орендар самостійно здійснює платежі за комунальні послуги.

Крім того, позовна заява не містить жодних доказів на підтвердження доводів прокурора щодо наявності підстав для визнання недійсним договору оренди.

Також відповідач у відзиві просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог заступника прокурора Луганської області про визнання недійсним договору оренди від 04.05.2006 року № 002191/09, оскільки згідно вимог ч. З та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Спірний Договір укладено 04.05.2006 року, майно передано в оренду того ж дня.

Таким чином, загальний трирічний строк для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу сплив 04.05.2009.

06.06.2016 на адресу господарського суду Луганської області надійшли заперечення прокуратури Луганської області № 08-188вих-16 на відзив відповідача, відповідно до яких, заявник заперечує проти викладених у відзиві обставин та просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 26.04.2016 до участі в справі залучено третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кремінський професійний ліцей (далі - третя особа).

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, вислухавши присутнього в судовому засіданні представника заявника, суд встановив такі фактичні обставини.

04.05.2005 між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Луганській області (далі - орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - орендар) було укладено договір №002191/09 про оренду нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с. 15-16).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові вбудовані приміщення побутового корпусу №2 на другому поверсі п'ятиповерхової будівлі Кремінського професійного ліцею загальною площею 60 м2, яке знаходиться на балансі Кремінського професійного ліцею та розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Вартість приміщень, відповідно до звіту з оцінки вартості майна станом на 30.09.2004 склала 24026 грн.

Згідно п. 2.1 договору вказане приміщення орендодавець передає під розміщення ювелірної майстерні.

Строк дії договору визначений в п.11.1 з 04.05.2005 по 04.04.2006.

Майно відповідачу було передано позивачем 04.05.2005 за актом приймання-передачі майна до Договору (а.с.17).

Угодою № 1 від 30.03.2007 до договору оренди №002191/09 були внесені зміни щодо розміру орендної плати за користування приміщенням (а.с. 18).

Договором №2 від 23.12.2011 про внесення змін до договору оренди були внесені такі зміни:

- п. 1.1 викладено в новій редакції «Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 53,2 м2 (відображене в звіті з оцінки) на другому поверсі п'ятиповерхового побутового корпусу №2 (інв. №10301008), що перебуває на балансі Кремінського професійного ліцею та розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Вартість майна визначена згідно зі звітом про оцінку майна станом на 31.08.2011 і становить за незалежною оцінкою 46 804,00 грн. (а.с. 19).

У зв'язку зі зміною площі орендованого приміщення, 23.12.2011 було укладено акт прийому-передачі приміщення площею 53,2 м2 (а.с. 20).

Договором №3 від 25.05.2015 до договору оренди №002191/09 було збільшено площу орендованого приміщення, яка склала 53,5 м2. Вартість майна визначена згідно зі звітом про оцінку на 31.03.2015 становить 77700,00 грн. (а.с. 21).

До матеріалів справи заявником також надано інвентарну картку №10301008 обліку основних засобів в бюджетних установах.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення у повному обсязі з таких підстав.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон України №2269-XII) визначено, що орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Пунктом 1 Положення про РВ ФДМ, затвердженого Головою Фонду Державного майна України від 16.07.2012 (далі - Положення), яке було чинним на час укладення договору, визначено, що РВ ФДМ є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

Відповідно до п. 5.3 Положення визначено, що РВ ФДМ виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло у процесі приватизації (корпоратизації) до статутного капіталу господарських товариств, що перебувають у державній власності.

Відповідно до інвентарної картки №10301008 обліку основних засобів в бюджетних установах, будівля розташована за адресою: м. Кремінна, пр. Леніна, 1 зазначена як побутовий корпус №2, обліковується в Кремінському професійному ліцеї як основний засіб з інвентарним № 10301002, введений в експлуатацію в 1980 році.

Згідно з п. 1.1 Статуту Кремінського професійного ліцею (далі - Статут), Державний професійно-технічний навчальний заклад «Кремінський професійний ліцей» є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно-технічної та повної загальної середньої освіти. Ліцей здійснює підготовку робітників високого рівня кваліфікації, як правило, з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів на основі базової чи повної загальної середньої освіти, а також підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників і незайнятого населення.

Відповідно до п. 7.10 Статуту для забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів ліцей має загальну площу 9826,3 м2, у тому числі загально побутовий корпус №2 загальною площею 1924,6 м2.

Об'єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно освітні, оздоровчі спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно ліцею є державною власністю, закріпленою Міністерством освіти і науки України за ліцеєм і перебуває у користуванні ліцею ( п. 7.11 Статуту).

Згідно ст. 29 Закону України "Про освіту" (далі - Закон України № 1060 - XII) визначено, що структура освіти включає дошкільну, загальну середню, позашкільну, професійно-технічну, вищу та післядипломні освіти.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закон України № 1060 - XII навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Таким чином, Кремінський професійний ліцей є державним навчальним закладом та перебуває у державній власності.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 759 ЦК України, ч. 3 ст. 760 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Зокрема, такі особливості встановлені Законом України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з ч. 2 ст. 4 якого (в редакції на момент укладення Договору) не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна". Згідно з положеннями вказаної норми приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства; загальнодержавне значення мають, зокрема, об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Відповідно до ст. 61 Закону України "Про освіту" у ч.ч. 1, 4 передбачає, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Згідно ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Крім того, постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 за №63 затверджені Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, які поширюються на загальноосвітні навчальні заклади I, I - II, I - III ступенів, спеціалізовані школи I, II, III ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, що проектуються, будуються, реконструюються та ті, що існують, незалежно від типу, форми власності і підпорядкування.

Згідно пункту 3.19 вказаних ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям, іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

Навчально-виховний процес визначений у пункті 1.2 Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 01.08.2001 за №563, як система організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими, виховними планами (уроки, лекції, лабораторні заняття, час відпочинку між заняттями, навчальна практика, заняття з трудового, професійного навчання і професійної орієнтації, виробнича практика, робота у трудових об'єднаннях, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, походи, екскурсії, спортивні змагання, перевезення чи переходи до місця проведення заходів тощо).

Як вбачається з пункту 2.1. Договору, майно передається в оренду для розміщення ювелірної майстерні.

Судом встановлено, що орендар, відповідач у справі, використовував орендоване приміщення суто в цілях своєї підприємницької діяльності, яка не пов'язана з навчально - виховним процесом та не з метою надання освітніх послуг.

Верховний Суд України у постанові від 27.05.2015 у справі № 925/1800/13 зазначив, що метою оренди приміщення в навчальному закладі є його використання за призначенням, пов'язаним з навчально - виховним процесом.

З огляду на викладені вище положення діючого законодавства, суд дійшов висновку, що відповідне приміщення Кремінського професійного ліцею, що є об'єктом оренди за Договором, може передаватись в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом.

Судом відхиляються заперечення відповідача у справі проти позову з огляду на вищезазначені норми законодавства.

Суд також не приймає посилання відповідача про застосування позовної давності до відповідних правовідносин з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» щодо вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено додаткову угоду №3 від 25.05.2015 відповідно до якої були внесені зміни в п. 1.1 договору, а саме: збільшено площу орендованого приміщення, яка склала 53,5 м2, а також визначено, що вартість майна згідно зі звітом про оцінку на 31.03.2015 становить 77700,00 грн.

Крім того, цією додатковою угодою були внесені зміни в п. 3.1 договору: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 із врахуванням змін до неї і становить за базовий місяць оренди - квітень 2015 року - 1476,3 грн. без урахування ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Таким чином, суд доходить висновку, що перебіг позовної давності перервався укладенням між сторонами додаткової угоди №3 від 25.05.2015 року.

Згідно ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Крім того, як зазначено в позовній заяві, у лютому поточного року прокуратурою області вивчено стан додержання вимог законодавства під час надання в оренду державного та комунального майна освітніх закладів області та встановлено, що спірний договір укладено з порушенням норм діючого законодавства.

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що строк позовної давності не сплив.

У відповідності з ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, Договір оренди №002191/09 від 04.05.2005 підлягає визнанню судом недійсним, як такий, що вчинений з порушенням вимог закону.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, тому на підставі ч. 1 ст. 203, ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, господарський суд визнає недійсним з моменту укладання Договір оренди №002191/09 від 04.05.2005.

Відповідно до ч.3 ст. 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання визнано недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Пунктом 2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 №11 визначено, що частиною 3 статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє.

Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

Якщо господарське зобов'язання припиняється лише на майбутнє, господарським судам слід виходити з того, що у відповідних випадках і неможливості повернення одержаного за зобов'язанням у натурі правові наслідки такої недійсності визначаються відповідно до статті 216 ЦК України та частини другої статті 208 ГК України. Разом з тим якщо за правочином, визнаним недійсним, права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, то наслідки у вигляді реституції застосовані бути не можуть, але згідно з частиною другою статті 236 ЦК України можливість настання таких прав та обов'язків у майбутньому припиняються.

З огляду на зазначене, вимогу про припинення зобов'язання за договором №002191/09 від 04.05.2005 про оренду нерухомого майна на майбутнє, слід задовольнити.

З огляду на задоволення вимог щодо визнання недійсним Договору, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог і в частині зобов'язання фізичної - особи підприємця ОСОБА_2 (ін. НОМЕР_2) звільнити державне окреме індивідуально визначене майно - вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 53,5 м2, вартістю 77700,00 грн., розміщене на другому поверсі п'ятиповерхової будівлі учбового корпусу (інв. №10301008) за адресою: АДРЕСА_2, та повернути їх регіональному відділенню Фонду державного майна України по Луганській області (ЄДРПОУ 13398493).

Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати прокуратури зі сплати судового збору в сумі 2756 грн 00 коп. слід покласти на позивача та відповідача в рівних частинах, оскільки вони не дотримались вищенаведених норм діючого законодавства при укладанні договору оренди державного майна № 002191/09 від 04.05.2005.

Враховуючи те, що судовий збір сплачено прокуратурою Луганської області, судовий збір слід стягнути на її користь.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір №002191/09 про оренду нерухомого майна від 04.05.2005, укладений між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Луганській області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) угоди №1 від 30.03.2007, №2 від 23.12.2011, №3 від 25.05.2015, якими внесені зміни до нього, припинити зобов'язання за ним на майбутнє.

3. Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, звільнити державне окреме індивідуально визначене майно - вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 53,5 м2, вартістю 77700,00 грн., розміщене на другому поверсі п'ятиповерхової будівлі учбового корпусу (інв. №10301008) за адресою: АДРЕСА_2, та повернути їх регіональному відділенню Фонду державного майна України по Луганській області (ЄДРПОУ 13398493), видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Луганській області, 93404, м. Сєвєродонецьк Луганської області, бульвар Дружби Народів, буд. 32А, ідентифікаційний код 13398493, на користь прокуратури Луганської області, на розрахунковий рахунок № 35211068000839, банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 02909921, код класифікації видатків бюджету - 2800, витрати зі сплати судового збору в сумі 1 378 грн 00 коп., видати наказ прокуратурі після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь прокуратури Луганської області, на розрахунковий рахунок № 35211068000839, банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 02909921, код класифікації видатків бюджету - 2800, витрати зі сплати судового збору в сумі 1 378 грн 00 коп., видати наказ прокуратурі після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 22.06.2016

Суддя А.В. Секірський