Рішення № 58489758, 15.06.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.06.16р. Справа № 904/3261/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", (м. Дніпропетровськ)

до Дніпропетровського індустріально-педагогічного технікуму, (м. Дніпропетровськ)

про стягнення 23 543,82 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - гол. юрисконсульт (дов. № б/н від 01.02.16р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі-позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Дніпропетровського індустріально-педагогічного технікуму (далі-відповідач) про стягнення 382 426,66 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 358 882,84 грн. - основний борг, 1 506,64 грн. - 3% річних, 22 037,18 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобовязань за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб установ та організацій, які повністю або частково фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів № 2015/ТП-БО-01424 від 01 жовтня 2015 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений природний газ.

Позивачем 09 червня 2016 року надано заяву про уточнення позовних вимог № 2912 від 09.06.2016р., в якій зазначає, що у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 358 882,84 грн. простять припинити провадження у справі в частині стягнення грошових коштів в розмірі 358 882, 84 грн. та стягнути з Дніпропетровського індустріального педагогічного технікуму на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут":

- 22 037, 18 грн. - пені;

- 1 506, 64 грн. - 3% річних.

В судовому засіданні, яке відбулось 09.06.16р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу, оголошено перерву до 15.06.16р. о 10:00 год.

Відповідач двічі у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що також підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулось до господарського суду та знаходиться в матеріалах справи.

За таких обставин господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", як постачальник, та Дніпропетровським індустріально-педагогічним технікумом, як споживач, було укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб установ та організацій, які повністю або частково фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів № 2015/ТП-БО-01424.

Згідно п. 1.1. договору Постачальник постачає природний газ (згідно з державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-2010 код 06.20.1 Газ природний) споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Передача газу за договором здійснюється на межах балансової належності обєктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування. Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання визначається сторонами в додатку до договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.3. Обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається за підсумками розрахункового періоду на межі балансової належності обєктів споживача за даними комерційних вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Пунктом 3.9. договору встановлено, що акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

У відповідності до п. 4.5. договору, розрахунковий період за договором становить один місяць - з 9.00 години першого дня місяця до 9.00 години першого дня наступного місяця включно.

Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем на умовах щомісячної 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку 3 до договору, не пізніше ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду (п. 4.6. договору).

Згідно з п. 4.6.2. договору, у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим.

У відповідності до п. 4.6.3. договору сторони домовились, що під поняттям "недоплата вартості послуг з постачання газу" вони розуміють недоплату споживачем вартості фактично спожитого газу понад узгоджений з постачальником обсяг газу на розрахунковий період.

Даний договір набуває чинності з 01. 10.2015 року та діє до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 10.1. договору).

Відповідно до п. 10.1. додаткової угоди № 2 від 30.12.2015р. до договору на постачання природного газу № 2015/ТП-БО-01424 від 01.10.2015р. даний договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31 березня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Сторонами досягнуто згоди, що в силу положень частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, умови цього договору застосовуються до відносин, які склалися між сторонами до дати його укладення, а саме: з 01.10.2015 року.

На виконання умов договору, позивач поставив природний газ відповідачеві у січні 2016 року.

Так, у січні 2016 року поставлено 18,783 тис.м. куб. природного газу на загальну суму 150 194,88 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу № ДОЗ00005140 за січень 2016 року від 31.01.2016р.

Так, у лютому 2016 року поставлено 17,326 тис.м. куб. природного газу на загальну суму 138 544, 24 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу № ДОЗ00005917 за лютий 2016 року від 29.02.2016р.

Так, у березні 2016 року поставлено 8,772 тис. м. куб. природного газу на загальну суму 70 143,72 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу № ДОЗ000124117 за березень 2016 року від 31.03.2016р.

Таким чином, загальна вартість поставленого природного газу за договором у січні 2016 року склала 358 882,84 грн.

У судовому засіданні 09.06.16р. позивачем надано до суду заяву про уточнення позовних вимог № 2912 від 09.06.16р., в якій зазначено, що відповідачем здійснено оплату основного боргу в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 458 від 12.05.2016р. у сумі 6 543,41 грн., № 457 від 12.05.16р. у сумі 353 259,00 грн., які знаходяться в матеріалах справи (а.с.36-39).

Оскільки відповідачем повністю сплачено суму заборгованості після звернення позивача з позовом до суду, провадження у справі в частині стягнення 358 882, 84 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 6.2.2. договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі п. 6.2.2. договору позивач просить суд стягнути з відповідача пеню на суму 22 037,18 грн. за період з січня 2016 року по березень 2016 року.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача судом встановлено, що розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 22 037,18 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунки позивача судом встановлено, що розрахунок 3% річних відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 506, 64 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 49, ст. 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 358 882, 84 грн.

Стягнути з Дніпропетровського індустріально-педагогічного технікуму (49017, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Ногінська, 51; код ЄДРПОУ 02541332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 2; код ЄДРПОУ 39572642) - 22 037 (двадцять дві тисячі тридцять сім) грн. 18 коп. - пені, 1 506 (одна тисяча п'ятсот шість) грн. 64 коп. - 3% річних, 5 736 (п'ять тисяч сімсот тридцять шість) грн. 40коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено - 21.06.16р.

Суддя ОСОБА_2