Рішення № 58485539, 22.06.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/9726/14-ц

Номер провадження 2/489/22/16

РІШЕННЯ

Іменем України

22 червня 2016 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Недавній А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі-позивач або Банк) до ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання недійсним кредитного договору,

встановив

В грудні 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між ним та відповідачем було укладено кредитний договір, на умовах якого кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 17000,00 дол. США, з кінцевим терміном повернення 15.12.2031, а споживач зобов'язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем основного зобов'язання.

В квітні 2015 відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною заявою. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що Банк порушує його права як споживача. Вказав, що розмір відсотків за користування кредитними коштами повинен визначатися в кредитному договорі у вигляді річної відсоткової ставки, а в спірному кредитному договорі передбачений інший порядок визначення розміру процентів, який суперечать законодавству. Просив суд визнати кредитний договір недійсним.

Ухвалою суду від 28.05.2015 вимоги за зустрічним позовом було об'єднано в одне провадження з первісним позовом.

22.07.2015 до суду від представника відповідача надійшла уточнена зустрічна позовна заява. Вказує, що відповідачу ОСОБА_2 не було надано в належній та зрозумілій формі всієї необхідної інформації про кредит.

Представник позивача подала заяву про розгляд справи за її відсутності, підтримала позовні вимоги за первісним позовом, просила задовольнити позов в повному обсязі та стягнути заборгованість. Вимоги за зустрічним позовом не визнала, просила відмовити в задоволені зустрічного позову.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Із зустрічного позову вбачається, що позовні вимоги за первісним позовом не визнає.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

15.12.2006 сторонами було укладено кредитний договір, на умовах якого кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 17000,00 дол. США, з кінцевим терміном повернення 15.12.2031, а споживач зобов'язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним.

15.12.2006 між позивачем та відповідачем був укладений договір іпотеки № PCL-400/585/2006, згідно з яким відповідач передав в іпотеку ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме: квартира №15 за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, 205.

Як вбачається з матеріалів справи, в п. 3 кредитного договору( а. с. 5) сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого відсотка 5,99 % ( є незмінним на весь строк дії кредитного договору ) + FIRD. Під FIRD в кредитному договорі розуміється процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в ОСОБА_2 на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. З метою застосування FIRD при виконанні сторонами умов цього договору, ставка FIRD буде визначатись самостійно банком, інформація щодо якої підлягає розміщенню в приміщенні банку ( як в Головній конторі так і в філіях/відділеннях/представництвах ОСОБА_2 ) на інформаційних стендах.

Відповідно до умов п. п. 1.4, 1.4.1.1.3, 1.4.1.1.5 Частини №2 до кредитного договору вбачається, що банк та позивач погодили, що плаваюча процентна ставка по кредиту підлягає коригуванню протягом дії кредитного договору щоразу після перебігу кожного 12 календарного місяця, починаючи з дати укладення цього договору. Плаваюча процентна ставка фіксується відповідно до умов цього договору в перший банківський день місяця, наступного за місяцем закінчення вищевказаного 12 місячного періоду дії попередньої плаваючої процентної ставки. З зазначених дат проценти нараховуються, виходячи із ставок FIRD + фіксований відсоток з розрахунку річної бази нарахування процентів. Сторони цим висловлюють свою цілковиту згоди щодо такої зміни Плаваючої процентної ставки, стосовно непогашеної суми кредиту, без укладання будь яких додаткових договорів до цього договору.

Застосування ставки FIRD для розрахунку процентів за користування кредитом передбачає зміну розміру процентів впродовж всієї дії кредитного договору, при цьому вартість кредитних ресурсів для позичальника буде залежати від волевиявлення інших фізичних осіб клієнтів банку, що містили свої вільні кошти на строкових депозитах у валюті, тотожній валюті кредиту на строк 366 днів.

Можливість застосування плаваючої процентної ставки за споживчим кредитом передбачена ЗУ « Про захист прав споживачів», зокрема ст. 2 та п. 2.1 « Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджені Постановою Правління НБУ №168 від 10 травня 2007 року.

Статтею 11 ЗУ « Про захист прав споживачів» передбачено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

У зазначеному Законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та стосовно умов кредитування.

В даному випадку кредитний договір № PCL-400/585/2006 від 15.12.2006 укладений з дотриманням процедури, визначеної ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» та Правилами надання банком інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою НБУ від 10.05.2007 року. Так, у договорі визначено суму кредиту, валюту кредиту, цільове використання кредиту, відсоткову ставку, сукупну вартість кредиту. Додатком до договору є графік платежів, який передбачає щомісячні розміри погашення основної суми кредиту, процентів за користування кредитом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, та враховуючи, що на момент укладення кредитного договору позивач погодився з усіма умовами, скріпивши його своїм підписом, добровільно погодився з графіком погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору, кредитний договір відповідає всім вимогам чинного законодавства, тому для визнання недійсними кредитного договору № PCL-400/585/2006 від 15.12.2006 суд не знайшов підстав, за таких обставин суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

В ч. 1 ст. 527 ЦК України зазначається, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 530 цього кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З розрахунку заборгованості за договором № PCL-400/585/2006 вбачається, що відповідач має заборгованість за даним договором, що підтверджує факт порушення ним умов кредитного договору та не виконання зобов'язань, що випливають з нього.

В ч. 1 ст. 610 ЦК України вказується, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 10476, 36 дол. США, що еквівалентно 131 279, 59 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 9967,74, що еквівалентно 124 906, 06 грн., суми пені 6373,53 грн.

25.02.2015 до суду від позивача за первинним позовом надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, на що відповідачем було подано заперечення. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по тілу у розмірі 9650,5 дол. США, що еквівалентно 254 374,76 грн. та суми пені 48 292,06 грн.

Станом на дату винесення рішення (22.06.2016) курс НБУ становить 24,89 грн. за 1 дол. США.

Таким чином, заборгованість по тілу підлягає стягненню в сумі 9650,5 дол. США, що еквівалентно 240 200,95 грн.

Суд з врахуванням положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, вважає за необхідне зменшити розмір пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, розмір якої визначити в сумі 30 000 грн.

Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом необхідно відмовити.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 2701,91 грн., що були понесені позивачем у справі і документально підтверджені.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212-214, 226 ЦПК України, суд

вирішив

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, 27.01.1983 р. н., ідент. код НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість по тілу у розмірі 9650,5 дол. США, що еквівалентно 240 200,95 грн. та суми пені 30 000 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір у розмірі 2701,91 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі оскарження особою, яка не була присутня під час проголошення рішення - з моменту отримання копії рішення.

Суддя В. В. Кокорєв