Ухвала суду № 58483753, 21.06.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 629/5330/14-к Головуючий 1-ої інстанції: Попов О.Г.

Провадження № 11кп/790/1333/16 Доповідач: Григоров П.О.

Категорія: ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді Григорова П.О.,

суддів - Мозгового О.Д., Плетньова В.В.,

при секретарі - Шматок Т.О.,

за участю:

прокурора - Золочевського С.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

потерпілого - ОСОБА_3,

представника потерпілого - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_2 на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 1 лютого 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Вказаним вироком,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, одружений, має на утримані малолітню доньку, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, який працював у приватного підприємця ОСОБА_5 на посаді охоронця, раніше не судимий, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_5, мешкав за адресою: Харківська область, м. Лозова, м-н №2АДРЕСА_1, засуджений за ч.1 ст. 135 КК України до 2 років позбавлення волі, за ч.2 ст.286 КК України до 6 років та 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у вигляді 6 років та 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Відносно ОСОБА_1О до набранням вироком законної сили, обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Харківської установи виконання покарань № 27 управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області та останній був взятий під варту негайно в залі суду.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1О рахується з дня фактичного його затримання, тобто з 1 лютого 2016 року.

На підставі ч.5 ст72 КК України зарахований у строк відбуття покарання ОСОБА_1 строк його попереднього ув'язнення з 10 листопада 2014 року по 22 грудня 2014 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Уточнений цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задоволений. Присуджено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 8371 гривень 2 копійки, та компенсацію за спричинену моральну шкоду у розмірі 500000 гривень.

Присуджено стягнути з ОСОБА_1О на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз на загальну суму 3376 гривень 98 копійок.

Доля речових доказів вирішена згідно ст.100 КПК України.

Як встановив суд, приблизно о 3 годині 50 хвилин 31 липня 2014 року ОСОБА_1 керуючи справним автомобілем марки «ВАЗ02101», який на праві власності належить власнику ОСОБА_6, рухався зі швидкістю 80 км/год. по автодорозі «Мерефа Павлоград» від м. Лозова у напрямку смт. Краснопавлівка Лозівського району Харківської області.

Під час руху, ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п.2.10 а), в), г), д); п.12.2; п.12.3 Правил безпеки дорожнього руху України, та на 88км+800м автодороги «Мерефа-Павлоград» у Лозівському районі Харківської області скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_7, який рухався у попутному з ним напрямку попереду нього.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, від яких загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №151-Л3т/14 від 24 вересня 2014 року ОСОБА_7 отримав наступні тілесні ушкодження: тупу травму тулуба у вигляді повного поперечного розриву грудного відділу хребта на рівні міжхребцевого диска між 2-3 грудними хребцями, з масивною кровоподтечностью м'яких тканин; закриті переломи 3-8 ребер справа по околопозвоночной лінії, з масивним крововиливом пристеночної плеври; масивним крововиливом пристеночной плеври в області 2-9 ребер по околопозвоночной лінії зліва, масивним крововиливом жирової і фіброзної капсули правої нирки; саден на грудної клітки зліва обмежуючись переднє- пахвовій і заднепідмишечної лініями; тупу травму кінцівок у вигляді синців по внутрішній поверхні правого стегна в середній третині, по задній поверхні правого стегна в середній і верхній третині; садна по внутрішній поверхні лівого плеча в середній третині, по внутрішній поверхні правого колінного суглоба, по зовнішній поверхні правого стегна в середній і верхній третині, по задній поверхні правої гомілки в нижній третині, по задній поверхні лівої п'яти, внутрішньої поверхні лівого гомілковостопного суглоба; закритого косо-поперечного перелому правої плечової кістки в середній третині; забитої рани в області верхнє і нижнє внутрішніх квадрантів правої сідниці з розривом підшкірно-жирової клітковини і підлягають м'яких тканин.

Причиною смерті ОСОБА_8 явився травматичний шок обумовлений вищевказаними множинними переломами кісток скелета.

Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_1, які знаходяться в причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, полягали в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-2101», р.н. 73171ХК, у темний час доби та в умовах недостатньої видимості дороги рухався зі швидкістю, яка значно перевищувала допустиму, під час руху відволікся від дорожньої обстановки та при виникненні перешкоди для руху у вигляді велосипедиста, який рухався у попутному з ним напрямку попереду нього, якого він міг об'єктивно виявити, не вжив своєчасних заходів для зниження швидкості руху керуючого ним автомобіля аж до зупинки транспортного засобу, створивши небезпеку для учасників дорожнього руху та скоїв зіткнення з задньою частиною велосипеда «SPR1N1- GCX» під керуванням ОСОБА_7, який отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Порушення ОСОБА_1 п.п.12.2, 12.3 Правил безпеки дорожнього руху України перебувають у прямому причинному звязку з подією та її наслідками.

Окрім того, приблизно о 3 годині 50 хвилин 31 липня 2014 року ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-2101», після скоєння наїзду на велосипедиста ОСОБА_7 в районі 88км+800м автодороги «Мерефа-Павлоград» у Лозівському районі Харківської області субєктивно усвідомлюючи, що своїми діями поставив потерпілого ОСОБА_7 у небезпечний для життя стан, нехтуючи моральними і правовими нормами, на місці дорожньо-транспортної пригоди не зупинився, не переконався, чи потребує потерпілий медичної допомоги, не викликав працівників медичної допомоги, не відвіз потерпілого до найближчого лікувального закладу, а умисно залишив потерпілого в небезпеці у безпорадному стані та з місця події зник.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить призначити ОСОБА_1 покарання не повязане з позбавленням волі та посилається на повне визнання підзахисним його провини, щире каяття у скоєному, активне сприяння слідству. Зазначає, що суд у повному обсязі не врахував те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, працює, частково відшкодував потерпілому завдану шкоду, а також, що на його утриманні перебуває малолітня донька.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення захисника, а також обвинуваченого, які підтримали доводи апеляційної скарги, прокурора, потерпілого та його представника, які вважали вирок законним та обґрунтованим, перевіривши зазначені доводи і матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів кримінального провадження, вбачається, що воно розглянуте судом у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, висновки суду про фактичні обставини справи та винність ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованих йому злочинів ніким із учасників кримінального провадження не оскаржуються, тому апеляційним судом, згідно ст.404 КПК України не перевіряються.

Дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 та ч.1 ст.135 КК України кваліфіковані правильно, що також не оскаржується учасниками кримінального провадження.

Доводи апелянта про надмірну суворість призначеного його підзахисному покарання, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Статтею 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного, обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.65 КК України, з урахуванням тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи обвинуваченого, конкретних обставин вчинення злочину та думки потерпілого, враховуючи обставини, що помякшують покарання, в тому числі й ті, на які посилається захисник обвинуваченого в апеляційній скарзі, не встановивши обставин, що обтяжують покарання, дійшов законного та обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_1 мінімального покарання, передбачених як санкцією ч.2 ст.286 КК України, у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами, так і санкцією ч.1 ст.135 КК України, належним чином вмотивувавши таке рішення у вироку.

Таке покарання відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особі обвинуваченого, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

З огляду на викладене, беручи до уваги позицію потерпілого, колегія суддів, не вбачає підстав для застосування ст.75 КК України.

Підстав для зміни вироку, передбачених ст.409 КПК України, з наведених захисником обвинуваченого мотивів, колегією суддів не встановлено, а тому його апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно ч.5 ст.72 КК України у відбуте ОСОБА_1 покарання необхідно зарахувати строк знаходження його під вартою з 1 лютого 2016 року по 21 червня 2016 року включно, із розрахунку 1 день перебування під вартою за 2 дні позбавлення волі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 1 лютого 2016 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - без задоволення.

На підставі ч.5 ст.72 КК України у відбуте ОСОБА_1 покарання зарахувати строк знаходження його під вартою з 1 лютого 2016 року по 21 червня 2016 року включно, із розрахунку 1 день перебування під вартою за 2 дні позбавлення волі.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Головуючий

Судді