Постанова № 58477615, 15.04.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/33734/15-а

Провадження № 2-а/761/52/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Юзькової О.Л.

при секретарі: Голопич Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України, третя особа: Київський міський військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов»язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що перебував на обліку у відповідача та отримував пенсію відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». В подальшому позивач виїхав на постійне місце проживання до США. Управління пенсійного фонду України в м. Києві призупинило виплату пенсії, обгрунтувавши прийняте рішення вимогами ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та п. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зазначив, що виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Позивач вважає дії відповідача неправомірними, оскільки 07.10.2009 р. Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що право на отримання пенсії в Україні є його конституційним правом громадянина України. За таких обставин представник позивача звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1, проте Управління відмовило задовольнити вимогу представника позивача. Зазначивши. Що рішення Конституційного Суду України поширюється на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон після прийняття такого рішення. Представник ОСОБА_1 вважає такі дії неправомірними та просить суд зобов»язати відповідача поновити виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 07.10.2009 року з урахуванням перерахунків та індексацій, відповідно до ст.. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .

Представник позивача просив розглянути справу за його відсутності, та задовольнити вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неприбуття в судове засідання не повідомив. Надав заперечення на позов де зазначив, що підстави для виплати пенсії ОСОБА_1 відсутні, оскільки відсутні міжнародні договори між Україною і США. Рішення ж Конституційного Суду України на яке посилається представник позивача не розповсюджується на осіб, які отримували пенсію до 07.10.2007 року.

Представник третьої особи надав пояснення на позов та просив розглянути справу за його відсутності.

Суд, керуючись вимогами ст. 128 КАС України вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача - суб'єкта владних повноважень, проти чого не заперечував представник позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що позивач з 01.01.1986 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» і перебував на обліку у відповідача.

В 1997 році позивач виїхав на постійне місце проживання до Сполучених Штатів Америки та йому було зупинено виплату пенсії на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 та ст.. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» . Дана обставина не заперечується сторонами.

Листом відповідача 01.10.2015 р. представника позивача було повідомлено про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії з 07.10.2009 р. у зв»язку із прийняттям Конституційним Судом України 07.10.2009 р. рішення про неконституційність положень п. 2 ч. 1 ст. оскільки його дія не розповсюджується на осіб, яким пенсію призначено до його ухвалення.

Дії відповідача суд не може визнати правомірними, виходячи з наступного.

ОСОБА_1, і це підтверджується матеріалами справи, є громадянином України.

Конституцією України, а саме ст. 46 встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Згідно до вимог ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних та інших переконань , статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме ч. 1 ст. 7, передбачено, що загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, проживаючи в Сполучених Штатах Америки позивач, як громадянин України має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, зокрема, на отримання пенсії .

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав та основних свобод людини, що її ратифіковано державою Україна, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь - яку країну, включаючи свою власну.

Положеннями ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

За таких обставин, кожен громадянин України може обирати місце свого проживання, та при цьому не бути обмеженим в конституційних правах.

Також слід зауважити, що приписами ст. 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Посилання відповідача в листі від 22.04.2011 р. на норми ст.. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пункту 2 статті 49 Закону України«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими передбачено, що виплати пенсії зупиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном суд не може визнати правомірними, виходячи з наступного.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. у справі № 1-32/2009 положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

На думку суду, наявність рішення Конституційного Суду України про визнання такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є підставою для поновлення виплати пенсії.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій щодо відновлення виплати пенсії позивачу з маменту виникнення такого права - 07.10.2009 року.

За таких обставин вимоги представника ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 2,3,6,8,9,10,17,19,51,69,70,71,90,94,104-107,159-163,166 КАС України, ст.ст. 22,24,46 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. у справі № 1-32/2009, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 неправомірними.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпоновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 року у відповідності до вимог ст. 42 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України за рахунок державного бюджету судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп.

На постанову суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в разі пропущення вищезазначених строків, або якщо її не скасовано після розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суддя: