Рішення № 58472619, 13.06.2016, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 569/15949/15-ц

Номер провадження 2/570/531/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2016 року

Рівненський районний суд Рівненської області:

в особі судді Кушнір Н.В.

при секретарі судового засідання Бардабуш В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області ( м.Рівне вул.П.Могили 24 ) цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства "Кредобанк" до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

покликаючись на несвоєчасне погашення відповідачем заборгованості по кредитному договору позивач у поданій до суду 23 листопада 2015 року заяві, вимоги по якій зменшені16 травня 2016 року, просить стягнути з відповідача 13 266, 30 дол. США боргу та сплачений судовий збір у розмірі 5 274 грн. 25 коп.

Всіх учасників судового процесу відповідно до ст.ст.74-76 ЦПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи. Зважаючи на те, що явку сторін не було визнано обов'язковою, враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних осіб і згідно ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У поданій до суду заяві представник позивача просить справу слухати у його відсутність, позов підтримує.

Відповідач згідно письмових заперечень проти позову просить у його задоволенні відмовити, оскільки виріс курс долару до гривні, що погіршує становище позичальника, який щомісячно проводить платежі по кредитному договору, а банк не йде йому назустріч у проведенні процесу реструктуризації боргу.

Суд, з»ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, дослідивши представлені сторонами докази по справі, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, прийшов до таких висновків.

Вимоги ст.214 ЦПК Кодексу зобовязують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Відповідно до ст.16 цього кодексу звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і в силу ст.ст.10, 60 ЦПК України, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як встановлено судом, 18 березня 2008 року між сторонами укладено кредитний договір № 111- 08 на суму 29 000 дол. США на умовах повернення, строковості, платності та забезпеченості зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 7,6 % на рік з кінцевим терміном повернення 17 березня 2023 року.

Позичальник порушував узгоджений сторонами графік погашення суми кредиту та допустив виникнення заборгованості.

У відповідності до розрахунку станом на 16 травня 2016 року заборгованість за кредитним договором становить 13 266, 30 дол. США.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України). Згідно зі ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно ст.ст.1054 ЦК України за кредитним договором, зокрема, банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні вимоги ставляться ч.1 ст.1049 ЦК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отриманню даного кредиту передувало оформлення відповідачами заяв, в яких вони вказали свої анкетні дані, відомості про майновий стан, місце роботи, зазначивши бажану суму грошових коштів. За текстами заяв відповідачі ознайомилася з умовами та правилами надання банківських послуг та були згідні з ними. Їм також було повідомлено про тарифи банку, умови кредитування в банку. Дані факти підтверджуються підписами на заявах та вони ствердили факт отримання вищевказаної інформації у письмовому вигляді.

Укладені між сторонами договори відповідають вимогам Закону, оскільки визначені у ньому умови кредитування були сторонами погоджені та підписані, договір виконувався позичальником, що свідчить про добровільне волевиявлення сторін і про погодження ними усіх його умов. Жодних претензій до банку з приводу його умов або укладення договору з порушеннями вимог закону, відповідачі не пред»являли. Зазначений висновок узгоджується і з положенням ст.204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обовязки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обовязки підлягають виконанню.

У п.29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" вказано, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту. Передбачене ст.1050 ЦК право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним. Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

П.1 ч.12 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачає, що кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.

Реструктуризація, зокрема, здійснюється шляхом: 1) надання позичальникам відстрочки сплати суми основного боргу за договорами про надання споживчого кредиту на строк не більше трьох років; 2) продовження строку договору про надання споживчого кредиту з урахуванням обмежень, що діють у банках, та обставин щодо фінансового стану позичальника; 3) зміни механізму нарахування відсотків таким чином, щоб частина щомісячних платежів з обслуговування кредитів не перевищувала 35 відсотків сукупного місячного доходу сім'ї; 4) поділу існуючого кредитного зобов'язання в іноземній валюті за договором про надання споживчого кредиту на: зобов'язання, забезпечене іпотекою, у розмірі залишку кредиту на момент реструктуризації, вираженого в гривнях за курсом, що діяв на момент отримання кредиту; зобов'язання, не забезпечене іпотекою, у розмірі різниці залишку кредиту в гривнях за курсом на момент реструктуризації та залишку кредиту в гривнях за курсом, що діяв на момент отримання кредиту, яке повністю виконується в кінці строку договору про надання споживчого кредиту.

Банк має право за реструктуризованими згідно із цією частиною договорами звільнити позичальників від сплати будь-яких штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов кредитних договорів, що виникли до дати такої реструктуризації. У разі якщо позичальник у повному обсязі та своєчасно виконає реструктуризовані зобов'язання за кредитним договором протягом трьох років з дня реструктуризації боргу, комерційний банк має право на щорічне зменшення на 0,5 відсотка суми основного непогашеного боргу протягом наступних п'яти років з віднесенням зазначеної суми до складу витрат банку.

Доводи відповідача про те, що постановою НБУ "Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів" від 03.06.2009 року №328 встановлено ряд критеріїв реструктуризації заборгованості, проте позивачем її не було взято до уваги, не заслуговують на увагу, так як дана постанова прийнята НБУ з метою підтримання стабільності банківської системи і носила виключно рекомендаційний характер на випадок домовленості про реструктуризацію боргу між сторонами кредитного договору. Тобто застосування реструктуризації боргу - це право банку, а не обов"язок.

Закон не покладає на банк обов'язок здійснювати реструктуризацію за заявою позичальника, всупереч умовам договору, без нарахування сум, визначених умовами укладеного між сторонами договору (без штрафних санкцій, відсотків і таке інше). Умови реструктуризації мають бути прийнятні як для банку, так і для позичальника. Однією з умов укладення кредитного договору є сплата пені позичальником у випадку неналежного виконання договірних зобов'язань. З такими умовами позивач погодився при укладенні договору, вони мають виконуватись, в тому числі і при укладенні договору про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором. Ризики при укладенні кредитного договору, зокрема, підвищення курсу долара, несе саме позичальник. Укладаючи договір, позивач не міг не усвідомлювати можливість коливання фінансового ринку, мав враховувати, що протягом строку дії договору його фінансове, матеріальне становище може змінитися і це є його, а не банка , ризиком.

Таким чином, позов підставний і підлягає до задоволення.

Відповідач зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав, оскільки належні докази про це відсутні, чим порушив умови договору та норми чинного законодавства, тому у позивача виникло право вимагати виконання зобовязання за договором. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність боргових правовідносин між сторонами, про розмір боргу. Позивач надав до суду розрахунок заборгованості по кредиту, виданий посадовою особою позивача, який в силу ст.ст.59, 64 ЦПК України являється допустимим доказом у справі, а відповідач не надав суду жодного належного доказу, що спростовують наявність кредитних відносин та не спростував подані позивачем розрахунки заборгованості за таким кредитним договором. Об'єктивних і переконливих доказів, які спростовували би вимоги позивача, відповідач не надав, а судом їх здобуто не було, що вказує на обґрунтованість позову. Матеріали справи свідчать, що у боржника виникла заборгованість за кредитним договором, внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача, оскільки його дії та наміри не свідчать про виконання договірних зобов'язань за кредитним договором та повернення кредиту за графіком, визначеним кредитором.

У звязку із задоволенням позову згідно ст.88 ЦПК України з відповідача також підлягає стягненню на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору пропорційно частині задоволених вимог.

На підставі наведеного, ст.ст.526, 543, 572, 575, 589, 1054 ЦК України, керуючись ст.10, 11, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

задоволити цивільний позов Публічного Акціонерного Товариства "Кредобанк" до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії СР номер 198881, виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області 25 березня 1997 року, ІНПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (код ЄДРПОУ 09807862) заборгованість за кредитним договором № 111-08 від 18 березня 2008 року в сумі13 266, 30 дол. США.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії СР номер 198881, виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області 25 березня 1997 року, ІНПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" код ЄДРПОУ 09807862) судовий збір в розмірі 4 276 грн. 39 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Кушнір Н.В.