Вирок № 58469975, 22.06.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/1805/16-к

Провадження № 1-кп/263/215/2016

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого - судді Папаценко П.І.,

суддів Васильченко О.Г. та Томіліна О.М.,

при секретарі - Масюк М.С.,

за участю прокурора - Ходус Д.В.,

захисника - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

потерпілих: ОСОБА_3,ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі кримінальне провадження, внесене 29.11.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за №12015050770004568 відносно :

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Маріуполя, громадянина України, не одруженого, маючого середню спеціальну освіту, не працюючого, не судимого в силу ст.89 КК України, який мешкає без реєстрації в АДРЕСА_1,

що обвинувачується за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України; ч.1 ст.122 КК України ,-

В С Т А Н О В И В:

28.11.2015 приблизно о 22 годині 15 хвилин, ОСОБА_2, будучи в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи в будинку АДРЕСА_2, під час конфлікту, що виник на ґрунті особистих неприязних відносин з раніше знайомим ОСОБА_3, маючи на меті умисел на умисне вбивство, тобто протиправне заподіяння смерті іншій людині, утримуючи в руці кухонний ніж, умисно завдав потерпілому ОСОБА_3 одного удару ножем в область шиї зліва, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаної рани шиї зліва, проникаюча в ліву плевральну порожнину, що ускладнилася лівобічним гемопневмотороксом, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, тобто ОСОБА_2 виконав усі дії, які вважав за необхідними для настання смерті потерпілого ОСОБА_3 однак його смерть на настала, у зв'язку з активним опором самого потерпілого ОСОБА_3 та його доньки ОСОБА_4, а також надання швидкої медичної допомоги потерпілому, та госпіталізації його до медичного закладу.

Він же, 28.11.2015 року, приблизно о 22 годині 20 хвилин, будучи в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи в будинку АДРЕСА_2, де мешкають ОСОБА_3 та донька останнього ОСОБА_4, після закінченого замаху на навмисне вбивство ОСОБА_3, лежачи на підлозі в кухні, у зв'язку з тим, що ОСОБА_3, після отриманого поранення ножем у шию, почав утримувати ОСОБА_2, за руки, та утримуючи кухонний ніж у лівій руці, маючи на меті умисел на умисне заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4, після того, як остання з метою припинення протиправних дій ОСОБА_2 кістю своєю лівою руки стиснула клинок ножа до полу та почала утримати його, не здійснюючи при цьому жодних рухів рукою, останній умисно смикнув свою руку і витягнув лезо ножа з руки ОСОБА_4, в результат чого умисно спричинив тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_4 у вигляді: двох різаних ран лівої кісті з пошкодженням сухожиль згинача другого та третього пальців, які як окремо, так і в своєю сукупності відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я на термін понад двадцяти одного дня, після чого ОСОБА_2 з місця злочину втік.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчинені інкримінованих кримінальних правопорушень за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України; ч.1 ст.122 КК України не визнав, оскільки не згоден з правовою кваліфікацією його дій. Дійсно 28.11.2015 року у вечірній час він перебував на кухні у будинку АДРЕСА_2, де за місцем проживання раніше знайомого ОСОБА_3, продовжив вживав з ним спиртні напої. Між ними виникла сварка, ОСОБА_3 став його ображали, як саме не пам'ятає, за це і отримав удар в область шиї ножем, взятим ним, там же в приміщені. Таким чином, він мав намір налякати потерпілого, але не бажав його вбивати. Перед нанесенням удару ножем він не казав ОСОБА_3, що вб'є його, з цього приводу потерпіла ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_5 наговорили на нього. Після нанесення удару ножем, він продовжував його утримувати в руці, при цьому боролися з потерпілим, лежачи на підлозі. В цей час до кухні увійшла дочка потерпілого - ОСОБА_4, яка кістю руки стиснула клинок ножа, який він утримував, причинивши собі таким чином тілесні ушкодження. За ОСОБА_4 в кухню увійшла свідок ОСОБА_5 Залишивши останніх він покинув будинок, пішов додому, ніж викинув, не пам'ятає де і куди. Вважає, що його дії відносно ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ст.121 ч.1 КК України, а у відношенні ОСОБА_4 за ст.128 КК України, як необережне спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Визнає повністю цивільні позови прокурора про стягнення з нього витрат, понесених установами охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що 28.11.2015 року біля 20 години вийшов із будинку АДРЕСА_2, в якому проживає разом з дочкою ОСОБА_4, в сквері зустрівся з раніше знайомим ОСОБА_2, ходили до його знайомого ОСОБА_6 де вживали спиртне, потім повернулися до нього додому, сидячи на кухні випивали домашнє вино. Сварки, конфлікту між ними не було. Під час розмови несподівано для нього він відчув удар в шию, потекла кров. Як ОСОБА_2 взяв ніж він не бачив, але він знаходився від нього на відстані витягнутої руки. Коли він встав, захищаючись повалив ОСОБА_2 на підлогу, у нього в руках він побачив ніж. Двома руками він став утримувати дві руки ОСОБА_2 заважаючи таким чином нанести йому дар ножем. Буквально зразу в кухню забігла дочка ОСОБА_4, яка кістю ріки стиснула клинок ножа. В цей час він підвівся, можливо втрачав свідомість. Після чого ОСОБА_2 зразу покинув будинок, де він дів ніж йому не відомо. Ніж мав загальну довжину біля 250 мм., довжину клинка біля 120 мм. До цього з ОСОБА_2 були нормальні стосунки, конфліктів не було. Первинну допомогу надавали дочка, її подруга ОСОБА_5 До обвинуваченого ним не заявлений цивільний позов.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що 28.11.2015 року у вечірній час вона знаходилась разом з подругою ОСОБА_5 у своїй кімнаті в будинку АДРЕСА_2. Біля 21-22 години додому повернувся батько ОСОБА_3 з раніше незнайомим ОСОБА_2 та знаходились на кухні. Раптово на кухні роздався шум, вона почула, як невідомий сказав: «Я тебе заріжу, вб'ю». Вона зразу ж побігла на кухню, побачила на підлозі ОСОБА_2, якого за руки утримував батько, у нього з шиї текла кров. В цей час ОСОБА_2 в руці утримував ніж, клинок якого був спрямований в сторону батька. Захищаючи батька, вона кість лівої руки стиснула клинок ножа, не даючи можливості ОСОБА_2 нанести удар. В цей час вона попросила ОСОБА_2 віддати ніж, але останній дивлячись на неї смикнув свою руку та витягнув лезо ножа з її руки, в результат чого спричинив тілесні ушкодження у вигляді двох різаних ран лівої кісті з пошкодженням сухожиль. До кухні вбігала її подруга ОСОБА_5, яка стала надавати первинну допомогу. Після чого ОСОБА_2 покинув їх будинок, забравши з собою їх ніж, оскільки одного ножа з набору вони не знайшли. До обвинуваченого нею не заявлений цивільний позов.

Незважаючи на заперечення ОСОБА_2 щодо своєї причетності до скоєння інкримінованих йому злочинів, його вина в повному обсязі доведена доказами, дослідженими в залі судового засідання.

Показаннями свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні, згідно яких, в листопаді 2015 року вона знаходилась у подруги ОСОБА_4, в її кімнаті, в будинку АДРЕСА_2. Увечері додому прийшов батько подруги ОСОБА_3 та сидів з кимось на кухні. Несподівано тричі хтось крикнув: «Я тебе вб'ю», але кричав не батько подруги, оскільки добре знає його по голосу. ОСОБА_4 зразу ж побігла на кухню, звідки закричала: «більно», позвала її на допомогу. Коли вона зайшла на кухню побачила ОСОБА_4 з пораненою кістю лівої руки, вона стала надавати їй медичну допомогу. В цей час ОСОБА_3 оборонявся, утримуючи за руки раніше незнайомого ОСОБА_2 в руці якого був ніж. У ОСОБА_3 з шиї текла кров. При цьому ОСОБА_2 різко піднявся з підлоги та вийшов з будинку з ножем. Про вчинене вона повідомила матір, попросила її викликати карету швидкої медичної допомоги, одночасно ОСОБА_4 подзвонила дяді ОСОБА_7 повідомила його про поранення брата, він зразу ж приїхав до них додому. ОСОБА_3 до лікарні повезла карета швидкої медичної допомоги.

Показаннями свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні, згідно яких, увечері 28.11.2015 року йому зателефонувала племінниця ОСОБА_4 та повідомила, що її батько вдарили ножом. Він зразу ж приїхав до будинку АДРЕСА_2, де його зустріла племінниця з подругою. В цей час приїхала карета швидкої медичної допомоги та повезла брата до лікарні. Обстановка в кухні будинку була порушена, все було в крові. На теперішній час від брата та племінниці йому стало відомо, що тілесні ушкодження їм завдав ОСОБА_2, при цьому погрожував брату. Покинувши будинок, ОСОБА_2 в ньому залишив свою кепку.

Показаннями свідка ОСОБА_8 в судовому засіданні, згідно яких, 28.11.2015 року її син ОСОБА_2 пішов вигулювати собаку, потім пішов підстригати, повернувся додому у нетверезому стані біля 23 години, у нього була куртка в крові, з приводу чого син пояснив, що подрався. Наступного дня пішов подивитися, чи живий той з ким він дрався, в той же день приїхали працівники поліції та забрали сина.

Показаннями свідка ОСОБА_9 в судовому засіданні, сестри обвинуваченого, подібні за змістом показанням свідка ОСОБА_8

Окрім зазначеного, вина обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджується сукупністю письмових доказів:

Рапортом чергового Центрального ВП від 28.11.2015 року, за яким зі служби 102 в 23 години 30 хвилин надійшло повідомлення про госпіталізацію в хірургічне відділення ЛШМД потерпілого ОСОБА_3 з колото-різаною раною шиї зліва.

/т.1, а.с.88/

Протоколом огляду місця події від 29.11.2015 року, згідно якого в приміщенні хірургічного відділення ЛШМД м.Маріуполя, у присутності ОСОБА_7, вилучений светр сірого кольору з п'ятами бурого кольору, в якому був доставлений до лікарні потерпілий ОСОБА_3

/т.1, а.с.90-92/

Протоколом огляду місця події від 29.11.2015 року та фототаблицею до нього, згідно яких в будинку АДРЕСА_2, в місті мешкання потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 зафіксована обстановка, що склалася в будинку після вчинення злочинів з численними плямами речовини бурого кольору з яких вилучені змиви на марлеві тампони, крім того вилучені чотири ножа, жіночий халат, вісім недопалок сигарет.

/т.1, а.с.94-99/

Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 29.11.2015 року, за яким свідок ОСОБА_5 серед осіб пред'явлених для впізнання впізнала ОСОБА_2, який 28.11.2015 року в будинку АДРЕСА_2 спричинив ножем тілесні ушкодження ОСОБА_3, ОСОБА_4

/т.1, а.с.100-102/

За протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинені кримінального правопорушення від 29.11.2015 року, при затриманні ОСОБА_2 у нього вилучені спортивна майстерка чорного кольору та светр синього кольору з п'ятами бурого кольору.

/т.1, а.с.103-106/

Протоколом огляду місця події від 29.11.2015 року, згідно якого за місцем проживання ОСОБА_2, в квартирі АДРЕСА_1, у присутності ОСОБА_9 вилучена зимову дублянка-куртка з плямами бурого кольору, в якій додому увечері повернувся ОСОБА_2

/т.1, а.с.108-109/

Судово-медичною експертизою №979 від 30.11.2015 року, згідно висновків якої, виявлені у ОСОБА_2 при огляді садно на тильній поверхні правої кисті - в проекції п'ястно-фалангового суглоба 3-го пальця заподіяно дією тупого предмету, або ударі о такий при падінні на поверхню, як мінімум внаслідок однієї дії і по ступеню важкості відноситься до легких тілесних ушкоджень.

/т.1, а.с.110/

З приводу зазначених тілесних ушкоджень, суд погоджується з показами обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, за якими вони могли утворитися у ОСОБА_2 під час боротьби, коли потерпілий захищався від нападу обвинуваченого, озброєного ножем.

За картою виїзду швидкої медичної допомоги №30734 від 28.11.2015 року, прийом виклику про надання медичної допомоги ОСОБА_3 отриманий о 22 годині 23 хвилини, виїзд на госпіталізацію здійснений в 22 години 38 хвилин, у лікарні швидкої медичної допомоги м.Маріуполя ОСОБА_3 прийнятий з 22 години 50 хвилин по 23 годину, з попереднім діагнозом: колото-різана рана шиї зліва. Стосовно анамнеза зазначено, що зі слів дочки: мужчина батькові наніс поранення, вона стала його захищати, теж отримала поранення.

/т.1, а.с.111/

Протоколами отримання зразків для експертизи від 8.12.2015 року, 9.12.2015 року, за якими слідчий в приміщенні: Маріупольського слідчого ізолятора, вилучив зразки крові у ОСОБА_2; у лікарні швидкої медичної допомоги м.Маріуполя вилучив зразки крові у ОСОБА_3; у лікарні м.Маріуполя вилучив зразки крові у ОСОБА_4

/т.1, а.с.112,114,115/

Судово-імунологічними експертизами: №2086 від 28.12.2015 року, №2085 від 28.12.2015 року та №2087 від 28.12.2015 року, згідно висновків яких: кров ОСОБА_4 відноситься до групи В з ізогемаглютином анти-А та супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВО; кров ОСОБА_3 відноситься до групи АВ за ізосерологічною системою АВО; кров ОСОБА_2 відноситься до групи О з ізогемаглютинами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВО.

/т.1, а.с.123-124,126-127,129-130/

Судово-імунологічною експертизою №2089 від 31.12.2015 року, згідно висновків якої оскільки в слідах крові зі змивів речовини бурого кольору з куртки ОСОБА_2, окрім антигену Н, який є групо специфічним для крові ОСОБА_2, виявлені ще антигени А і В, які йому не властиві, присутність крові підозрюваного в вказаних слідах можлива лише в якості домішки до крові іншої особи (осіб), груповим характеристикам яких властиві виявлені антигени. Враховуючи отриманий результат дослідження та групову характеристику крові ОСОБА_3, а саме те, що виявлені в слідах крові об'єктів антигени А і В властиві його крові, не виключається можливість походження вказаних слідів за рахунок крові потерпілого. Оскільки в слідах крові об'єктів, окрім антигенів В і Н, які є групо специфічними для крові ОСОБА_4, виявлений ще антигени А, який їй не властивий, присутність крові потерпілої в вказаних слідах можлива лише в якості домішки до крові іншої особи, груповій характеристиці якої властиві антигени.

/т.1, а.с.145-148/

Судово-імунологічною експертизою №2090 від 31.12.2015 року, згідно висновків якої в слідах крові зі змивів речовини бурого кольору, вилучених в будинку АДРЕСА_2, при серологічному дослідженні слідів крові об'єктів №№1,2,3, в них виявлені антигени А, В і Н ізосерологічної системи АВО, що не виключає можливості походження вказаних слідів за рахунок крові особи (осіб) з групою крові АВ і супутнім антигеном Н. В тому числі, не виключена можливість походження вказаних слідів і за рахунок крові потерпілого ОСОБА_3, оскільки виявлені антигени в слідах об'єктів №№1,2,3 властиві його крові. При серологічному дослідженні слідів крові об'єктів №№4,5, в них виявлений антиген В ізосерологічної системи АВО, що не виключає можливості походження вказаних слідів за рахунок крові особи (осіб) з групою крові В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВО. В тому числі, не виключена можливість походження вказаних слідів і за рахунок крові потерпілої ОСОБА_4, оскільки виявлені антигени в слідах об'єктів №№4,5властиві її крові. Оскільки в слідах крові об'єктів №№1-5 окрім антигену Н, який є групоспецифічним для крові ОСОБА_2, виявлені ще антигени А, В. які йому не властиві, присутність крові підозрюваного в вказаних слідах можлива лише в якості домішки до крові іншої особи (осіб), груповим характеристикам яких властиві виявлені антигени.

/т.1, а.с.150-153/

Судово-медичною експертизою №13 від 27.01.2016 року, згідно висновків якої тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_3 при зверненні по медичну допомогу: колото-різана рана шиї зліва, проникаюча в ліву плевральну порожнину, що ускладнилася лівобічним гемопневмотороксом, утворилися в результаті однієї дії колюче-ріжучим предметом, яким міг бути клинок ножа, які по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення. Згідно даних історії хвороби при газохроматографічному дослідженні його крові знайдений спирт етиловий в кількості 1,67 %, що відноситься до алкогольного сп'яніння середнього ступеня.

/т.1, а.с.154-155/

Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.01.2016 року, за яким потерпілий ОСОБА_3 впізнав ОСОБА_2, який 28.11.2015 року спричинив тілесні ушкодження йому та дочці ОСОБА_4

/т.1, а.с.157-158/

Судово-медичною експертизою №13/25 від 5.02.2016 року, згідно висновків якої: у ОСОБА_3 була колото-різана рана шиї зліва, проникаюча в ліву плевральну порожнину, і раневий канал направлений вниз і назад, на глибину більше 10 см.; вищеописані тілесні ушкодження нанесені клинком ножа, міцно фіксованим в руці сторонньої людини, з достатньою силою для подолання опору шкіри, підшкірно-жирової клітковини, м'яких тканин; враховуючи характер і локалізацію пошкоджень, потерпілий до нападаючого міг бути обернений як передньою, так і лівою бічною поверхнею шиї, як у вертикальному, так і близькому до нього положенні; тілесні ушкодження не могли утворитися при падінні з висоти власного зросту на колюче-ріжучий предмет, а також бути заподіяні власноручно.

/т.1, а.с.162/

Рапортом чергового Центрального ВП від 28.11.2015 року, за яким зі служби 102 в 23 години 50 хвилин надійшло повідомлення про госпіталізацію в травматологічне відділення МЛ №9 потерпілої ОСОБА_4 з різаною раною лівої кісті з пошкодженням сухожилля.

/т.1, а.с.164/

За картою виїзду швидкої медичної допомоги №30737 від 28.11.2015 року, прийом виклику про надання медичної допомоги ОСОБА_4 отриманий о 22 годині 42 хвилини, виїзд на госпіталізацію здійснений в 22 години 59 хвилин, у лікарню прийнята з попереднім діагнозом: різана рана лівої кісті з пошкодженням сухожилля

/т.1, а.с.167/

Судово-медичною експертизою №48 від 28.01.2016 року, згідно висновків якої тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_4 при зверненні по медичну допомогу: дві різані рани лівої кісті з пошкодженням сухожиль згинача другого та третього пальців, які утворилися від дії ріжучого предмету та як окремо, так і в своєю сукупності відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я на термін понад двадцяти одного дня.

/т.1, а.с.169-170/

Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.01.2016 року, за яким потерпіла ОСОБА_4 впізнала ОСОБА_2, який 28.11.2015 року спричинив тілесні ушкодження їй та батьку ОСОБА_3

/т.1, а.с.171-172/

Посилання обвинуваченого та його захисника щодо кваліфікації насильницьких дій ОСОБА_2 за ч.1 ст.121 КК України та ст.128 КК України є неспроможними, оскільки спростовуються обставинами встановленими у кримінальному провадженні.

Відповідно до частини першої статті 15 КК України та положень пунктів 4, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Питання про умисел необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

При цьому якщо винна особа відмовилась від убивства потерпілого вже після вчинення дій, які вважала за необхідне виконати для доведення злочину до кінця, але його не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, діяння належить кваліфікувати відповідно до частини другої статті 15 КК як закінчений замах на умисне вбивство, яке може бути вчинено лише з прямим умислом.

Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України з приводу порушеного питання у своїх рішеннях (№ 5-32кс12 від 31 січня 2012 року, № 5 - 26кс13 від 4 липня 2013 року, № 5-46кс13 від 14 листопада 2013 року, № 5-10кс14 від 26 червня 2014 року, № 5-32кс14 від 11 грудня 2014 року) неодноразово висловлювала правову позицію про те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони були включені в ціль його діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.

Із фактичних обставин справи вбачається, що між ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_3 від час вживання спиртних напоїв раптово виникли особисті неприязні відносини, зловживання обвинуваченим алкогольними напоями загострило між ними конфлікт і стало поштовхом до насильства, при цьому він діяв з прямим умислом на позбавлення життя потерпілого, про що свідчить перед застосуванням насильства його погроза: «Я тебе заріжу, вб'ю». Для вчинення злочину ОСОБА_2 було використано ніж із довжиною леза 120 мм., тобто знаряддя, що об'єктивно може спричинити смерть. Удар ножем, міцно фіксованим в руці, завдавався ним зненацька з достатньою силою для подолання опору шкіри, підшкірно-жирової клітковини, м'яких тканин, у життєво важливу ділянку тіла - шию, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, під час якого потерпілий не встиг зреагувати, захистити себе.

Смерть потерпілого ОСОБА_3 не настала з причин, що не залежали від волі обвинуваченого ОСОБА_2, оскільки потерпілий став чинити опір, його стала захищати дочка та йому своєчасно було надано медичну допомогу. Крім того, діючи з прямим умислом на вбивство, на стадії закінченого замаху, ОСОБА_2 відмовився по суті не від заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_3, а від повторення замаху на злочин, сам же по собі факт покинення ним будинку не мав характеру активних дій, спрямованих на запобігання злочинному наслідку, який не настав з незалежних від його волі причин.

Отже, характер, послідовність і динамічність дій ОСОБА_2, його поведінка до, під час і після вчинення злочину, локалізація тілесних ушкоджень у потерпілого та механізм їх спричинення, знаряддя злочину, збігаються з ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною першою статті 115 КК України і свідчать про те, що суд має підстави визнати, що ОСОБА_2, у даному випадку діяв з прямим умислом на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_3 та вчинив для цього усі необхідні дії, які були для нього завідомо такими, що потягнуть його смерть, однак смертельний наслідок не настав лише через обставини, які не залежали від його волі.

Що стосується кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.1 ст.122 КК України, стосовно умисного спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_4 слід зазначити наступне.

За нормативним визначенням, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122 КК) з об'єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров'я іншої людини, наслідками у вигляді спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень та причинним зв'язком між зазначеним діянням та наслідками, а з суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти шкоду здоров'ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (стаття 24 КК).

Необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 128 КК) характеризується аналогічними елементами об'єктивної сторони, а за суб'єктивною стороною проявляється в необережній формі вини у виді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості, визначення яких надано в статті 25 КК.

Наведене свідчить про те, що розмежування умисного протиправного заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень іншій людині (частина перша статті 122 КК) і необережного заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень (стаття 128 КК) здійснюється як за об'єктивною, так і суб'єктивною сторонами цих злочинів.

Крім того, при визначенні ступеня тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень за способом вчинення діяння враховуються локалізація, характер, механізм утворення травм та ушкоджень, які можуть бути визнані, як середньої тяжкості, а зміст і характер інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначених вище злочинах з матеріальним складом обумовлюються усвідомленням особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбаченням його негативних наслідків та ставленням до цих наслідків.

Із фактичних обставин справи вбачається, що ОСОБА_2 після закінченого замаху на навмисне вбивство ОСОБА_3, лежачи на підлозі в кухні, продовжував утримувати у руці кухонний ніж. При цьому потерпіла ОСОБА_4 з метою захисту батька та припинення протиправних дій ОСОБА_2, кістю своєю лівою руки стиснула клинок ножа до полу та почала утримати його, не здійснюючи при цьому жодних рухів рукою. В цей час ОСОБА_2 усвідомлюючи наслідки своїх дій, що може заподіяти шкоду здоров'ю потерпілій ОСОБА_4, бажаючи їх настання, умисно смикнув свою руку і витягнув лезо ножа з руки потерпілої, спричинивши останній дві різані рани лівої кісті з пошкодженням сухожиль згинача другого та третього пальців, які як окремо, так і в своєю сукупності відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я на термін понад двадцяти одного дня.

Таким чином, за встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 носили активний характер, були протиправними, між цими діями і їх наслідками існував прямий причинний зв'язок, а самі наслідки у виді середньої тяжкості тілесних ушкоджень були спричинені потерпілій, коли винний фактично не докладаючи зусиль, раптово смикнув ніж, усвідомлюючи суспільний небезпечний характер свого діяння, передбачав можливість настання наслідків у виді спричинення будь-якої за тяжкістю шкоди здоров'ю потерпілої, хоча й не конкретизував у своїй свідомості, якою саме буде така шкода. Тобто він діяв з неконкретизованим (невизначеним) умислом, за яким, незалежно від того, чи є такий умисел прямим або непрямим, настає відповідальність за фактично спричинену шкоду, у даному випадку - за умисне заподіяння ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Невизнання ОСОБА_2 своєї вини за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України; ч.1 ст.122 КК України суд розцінює, як прагнення обвинуваченого уникнути відповідальності за вчинене.

Даючи оцінку наведеним вище доказам у їх сукупності, суд визнає їх достовірними, оскільки вони відповідають фактичним обставинам у справі, узгоджуються між собою, взаємно доповнюючи один одного, здобуті слідством з дотриманням порядку, встановленого кримінально-процесуальним законодавством, і сумнівів в їх достовірності не викликають, а тому, з урахуванням їх, на підставі аналізу цих доказів, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_2 в скоєнні інкримінованих йому злочинів доведена і дає підстави для винесення обвинувального вироку відносно останнього.

Таким чином, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд приходить до висновку про те, що діяння кримінальних правопорушень мало місце, дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за : ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині; ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, обставини, які обтяжують та пом'якшують його покарання.

Відповідно ст.12 КК України обвинувачений ОСОБА_2 вчинив середньої тяжкості та особливо тяжкий злочини.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він не судимий в силу ст.89 КК України, не одружений, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд визнає вибачення перед потерпілою ОСОБА_4В, визнання ним цивільних позовів прокурора.

Відповідно до ст.67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд визнає вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння.

Згідно ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 належних висновків для себе не зробив, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, а тому його виправлення слід здійснювати тільки в умовах ізоляції від суспільства, у вигляді позбавлення волі, визначивши термін покарання в межах, встановлених санкцією відповідної статті Особливої частини КК України, що передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, за правилами призначення покарання за сукупністю злочинів із застосуванням ч.1 ст.70 КК України.

Саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2, цілком відповідати тяжкості вчинених злочинів та особі винної.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2 обраний під час досудового розслідування у вигляді утримання під вартою, суд залишає без змін до набрання вироком законної сили.

Суд зараховує в строк відбуття покарання обвинуваченим ОСОБА_2 строк його попереднього ув'язнення з 29.11.2015 року, відповідно до вимог ст. 72 КК України, згідно якої зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Потерпілими ОСОБА_3, ОСОБА_4 цивільний позов не заявлений.

У кримінальному провадженні заявлені цивільні позови прокурора про відшкодування на користь держави коштів, витрачених на стаціонарне лікування: ОСОБА_3 у розмірі 4642,68 грн. - за перебування на стаціонарному лікуванні в КЗ «Маріупольської міської лікарні швидкої медичної допомоги» та ОСОБА_4 у розмірі 2912,00 грн. за перебування на стаціонарному лікуванні в КЗ «Маріупольської міської лікарні №9» МЧС, працівників ДМФ.

Згідно ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Обвинувачений ОСОБА_2 позовні вимоги про відшкодування на користь держави в особі Маріупольської міської ради коштів, витрачених на стаціонарне лікування ОСОБА_3 у розмірі 4642,68 грн. та ОСОБА_4 у розмірі 2912,00 грн. визнав повністю.

Таким чином, подані у відповідності зі ст.128 КПК України позови прокурора підлягають задоволенню.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_2 винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України; ч.1 ст.122 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України - у вигляді семи років позбавлення волі;

- за ч.1 ст.122 КК України - у вигляді двох років позбавлення волі.

У відповідності до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 призначити покарання за сукупністю злочинів у вигляді семи років позбавлення волі.

Запобіжний захід обраний засудженому ОСОБА_2 у вигляді утримання під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі Державної пенітенціарної служби України в Донецької області - залишити без змін до набрання виром законної сили.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту затримання з 29.11.2015 року.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_2 в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення в межах цього кримінального провадження з 29 листопада 2015 року по 22 червня 2016 року включно з розрахунку: один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Речові докази:

- чоловічі джинси, светр сірого кольору, чотири ножа, передані на зберігання до камери схову Жовтневого ВП Маріупольського ВП ГУНП України в Донецької області (квитанція№003886 від 11.12.2015 року) - повернути у володіння власника ОСОБА_3;

- чоловічі зимову дублянку-куртку, кепку, спортивну майстерку, светр синього кольору, передані на зберігання до камери схову Жовтневого ВП Маріупольського ВП ГУНП України в Донецької області (квитанція№003886 від 11.12.2015 року) - повернути у володіння власника ОСОБА_2;

- медичний халат, повернутий ОСОБА_4 - залишити у її володіння, як власника майна;

- паперовий конверт з вісьма недопалками сигарет, передані на зберігання до камери схову Жовтневого ВП Маріупольського ВП ГУНП України в Донецької області (квитанція№003886 від 11.12.2015 року) - знищити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Маріупольської міської ради (КЗ «ММЛШМД», ОКПО 01990660, р/р 35411001022935 ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016) грошові кошти за лікування ОСОБА_3 у розмірі 4642,68 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Маріупольської міської ради (КЗ «Маріупольська міська лікарня №9» МЧС, працівників ДМФ, ОКПО 05480826, р/р 354180040030006 УДК в Донецькій області, МФО 834016) грошові кошти за лікування ОСОБА_4 у розмірі 2912,00 грн.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Головуючий : П.І. Папаценко

Судді : О.Г. Васильченко

О.М. Томілін